– Ну працює, що йому буде. Дивись, – Хрест знехотя витягнув з рукоятки пістолета магазин, прицілився в лоб Сичу й кілька разів натиснув на спусковий гачок. Ударник спрацював, як і належало справно. – Я ж кажу, що йому буде, залізяка хрінова.
Гоша зблід, повернувся вперед, усередині в нього все кипіло, подивився на всі боки й, не втримавшись, усе ж запитав:
– А якби набій у стволі виявився? От же придурок…
– Ну, так не виявився ж.
Гоша подивився на Штопаного й кивнув у бік Хреста:
– Ну де ти відкопав цього клоуна? Він нам усю справу завалить.
– Та дуркує просто.
– Нам на банк зараз іти, а він дуркує, – не дивлячись на Хреста, продовжив Сич. – Чуєш, дуркуватий, зараз банк будемо грабувати, ти в курсі? Набої перевіряв, чи не відсиріли?
– Я, звичайно, не мент… – Хрест зробив навмисну паузу й додав. – Поганий… У пістолях погано розбираюся, у набоях тим паче, але…
Хрест підвівся на лікті, подивився на Гошу, на Штопаного й відверто здивовано запитав:
– А що, стріляти треба буде?
Сич червонів на очах – натяк на мента поганого він зрозумів і таки не стримався, таки зірвався: