17
Новаліс (псевдонім Фрідріха фон Харденберга, 1772—1801) – німецький письменник-романтик. Помер від сухот, не доживши до 29 років.
18
Раймунд Фердинанд (1790—1836) – знаменитий віденський комічний актор і драматург, автор народних і казкових комедій. Наклав на себе руки після укусу скаженого собаки.
19
Бюхнер Георг (1813—1837) – німецький драматург, автор перших німецьких реалістичних драм. Помер від перевтоми мозку в Швейцарії, куди втік із Німеччини, переслідуваний за революційну діяльність.
20
Джакомо Леопарді (1798—1837) – італійський поет-романтик; був горбатим, напівсліпим, його організм, ослаблений ранньою розумовою напругою, не міг чинити опір жодній хворобі.
21
Вінченцо Белліні (1801—1835), автор прославлених опер «Норма», «Сомнамбула», помер тридцяти чотирьох років, через кілька днів після тріумфальної прем’єри своєї опери «Пуритани».
22
Герой середньовічних сказань, чарівник Мерлін був приспаний своєю коханою, феєю Вів’єн, і проспав кілька століть у зачарованому лісі.
23
Орфіки – в Стародавній Греції секта шанувальників міфічного співця Орфея. Гімни орфіков, які дійшли до нас, відрізняються піднесеним стилем.
24
Тіресій – в давньогрецькій міфології син німфи Харікло, нащадок Спарти, фіванский віщун. За однією з версій, викладеній в гімні Каллімаха «На обмивання Паллади», Тіресій юнаком випадково побачив Афіну оголеною під час її купання і був за це засліплений богинею, але потім на прохання Харікло Афіна відшкодувала Тіресію втрату зору даром пророцтва.
25
Іфігенія – донька Агамемнона, полководця греків в поході на Трою. Намагаючись умилостивити Артеміду перед відплиттям, Агамемнон повинен був принести Іфігенію в жертву, однак Артеміда вже на вівтарі замінила її ланню, а дівчину перенесла в Тавриду (Крим), на берег Понта (Чорного моря).
26
Беттіна – так Цвейг називає Беттіну (Елізабет) Арнім (1785—1859) – німецьку письменницю, сестру поета-романтика Брентано і дружину його друга, також відомого представника романтичного напряму, Ахіма фон Арніма; Беттіна Арнім була подругою Ґете і Бетховена, в житті якого зіграла важливу роль.
27
Аїд – в давньогрецькій міфології владика підземного царства і царства мертвих. Цю ж назва носило й царство мертвих.
28
Нейфер Християн Людвіг (1769—1839) – недаровитий поет, перекладач «Енеїди» Вергілія і творів Саллюстія. Друг студентських років Гельдерліна, який уклав разом з ним і Рудольфом Магенау (1767—1846) поетичний союз. Друкував вірші Гельдерліна в своїх альманахах.
29
Парнас – в давньогрецькій міфології місце, де жили Аполлон і музи. У переносному сенсі – «співдружність поетів».
30
Зарозумілість, гордість (грец.).
31
Оссіан – легендарний воїн і бард кельтів, що жив, за легендою, в III в. Відома літературна містифікація шотландського поета Дж. Макферсона, який приписав собі честь «відкриття» поезії Оссіана. Поеми Оссіана мали величезний вплив на всю європейську поезію другої половини XVIII – початку XIX ст.
32
Клопшток Фрідріх-Готліб (1724—1803) – німецький поет, автор епічної поеми «Мессіада» і прекрасних ліричних од.
33
Успішно займався теологією. Гідно виголосив ретельно підготовлену проповідь (лат.).
34
Старанний прибічник витонченої літератури (лат.).
35
Парки – в римській міфології богині долі. Мабуть, початковим було уявлення про одну Парку – богиню народження.
36
По суті справи – твердо, по способах – м’яко (лат.).
37
Резин’яція (з фр.) – повна покірність долі, покірлива смиренність.
38
Меріке Едуард-Фрідріх (1804—1875) – німецький поет, у творчості якого мотиви ідилічного вдоволення життям є досить сильними. Довгі роки був сільським пастором, потім – викладачем літератури в жіночому пансіоні в Штутгарті.
39
Зигфрід, герой давньогрецького епосу «Пісня про Нібелунгів», став невразливим, занурившись у кров дракона, якого вбив.
40
Мені потрібні деякі, мені потрібен один, мені не потрібен ніхто (лат.).
41
Орк – римське божество, те саме, що в давньогрецькій міфології Аїд.
42
Натяк на міф про загибель Геракла, який загинув, вдягнувши плаття, просочене отруйною кров’ю вбитого їм кентавра Несса.
43
Фаетон – в грецькій міфології син бога сонця Геліоса. Щоб довести своє походження від Геліоса, Фаетон взявся керувати сонячною колісницею батька і загинув, спалюваний вогненним жаром, ледь не згубивши землю, в страшному полум’ї.
44
Франциск Ассизький (1182—1226) – засновник ордена францисканців; проповідував євангельську бідність, смиренність, любов до ближнього і до всієї природи.
45
Фома Аквінський (1225—1274) – найвідоміший богослов середньовіччя, творець офіційного релігійно-католицького світогляду.
46
Бернард Клервоський (1113—1153) – настоятель монастиря в Клерво, викривач пороків духовенства і радник пап. Канонізований католицькою церквою.
47
Ігнатій Лойола (1491—1556) – засновник ордена єзуїтів, творець основ єзуїтського виховання і безпринципної моралі цього ордену.
48
Епізод із життя святого Франциска; юнак, що розтратив батьківські гроші на відновлення каплиці, був відданий батьком під суд, після чого публічно відрікся від родини і від світу, проголосивши своїм батьком «батька небесного».
49
Діотіма (грец. – «богобоязлива») – під цим ім’ям Гельдерлін оспівав у своїй поезії Сюзетт Гонтар, уроджену Боркенштейн (1769—1802), з якою познайомився в 1795 р. у Франкфурті в її будинку, де жив як домашній вчитель. Ім’я Діотіма запозичене їм з діалогу великого грецького філософа Платона «Бенкет». У цьому діалозі Діотіма з Мантінеї розкриває Сократу сутність любові. Треба сказати, що Гельдерлін поділяв філософське вчення Платона про любов, згідно з яким слід «цінувати красу душі вище, ніж красу тіла», а мета любові є «споглядання вищої краси».
50
«Я прийшов, творчий дух» (лат.) – слова одного з найпоширеніших католицьких церковних піснеспівів.
51
Вайблінгер Вільгельм Фрідріх (1804—1830) – німецький поет, автор філософського роману «Фаетон», який він написав у роки навчання в Штутгартській гімназії.
52
Шарлотта фон Кальб (1761—1843) – німецька письменниця та мемуаристика; прожила довге і нещасливе життя, пережила трагічну любов до Шиллера, потім до великого німецького письменника Жана-Поля Ріхтера (1763—1825); в старості в одному з монастирів Берліна написала роман «Кернел» і мемуари.
53
«Те, що не зачіпає інших, в мені викликає кров» (фр.).
54
Гердер Йоганн Готфрід (1744—1803) – німецький мислитель, друг Шиллера і Гете, автор праць з філософії, історії та з теорії літератури.
55
Цвейг має на увазі великого німецького письменника Жана-Поля Ріхтера (1763—1825).
56
Брати Шлегель – Август-Вільгельм (1767—1845) і Фрідріх (1772—1829) – ідеологи і вожді німецького романтизму; автори поетичних творів, критичних і філософських праць, численних перекладів.
57
Екклесія – народне зібрання в республіках Давньої Греції.
58
Діоскури – у давньогрецькій міфології – герої-напівбоги, близнюки, сини Леди. Тут Діоскурами названі Гете і Шиллер.
59
Мадам де Сталь Анна-Луїза-Жермена (1766—1817) – французька письменниця, романістка і авторка книг про літературу. Її твір «Про Німеччину» вперше познайомила французів з літературою і філософією німецького романтизму.
60
Франкфурт – дуже красиве місто; там гарно їдять, всі говорять французькою і мають прізвище Гонтар (фр.)
61
Світ надто грубий для мене (англ.).