Примечания
1
Обернений зовні (лат.). – Пер.
2
Обернений всередину (лат.). – Пер.
3
Шлях життя, хроніка життя, коротка біографія (лат.). – Пер.
4
Августин Блаженний (354—430) – християнський теолог і церковний діяч. Єпископ Гіппон (Північна Африка); родоначальник християнської філософії історії (твір. «Про град Божий»); «Земному граду» – державі він протиставляв містичне розуміння «божого града» – церкви. Розвинув вчення про благодать і приречення. Автобіографічна «Сповідь», що показує становлення особистості, відрізняється глибиною психологічного аналізу.
5
Геббель Христіан Фридрих (1813—1863) – німецький драматург, письменник і поет, один з найбільших німецьких трагіків XIX в. Сюжети Геббель зазвичай черпав з Біблії, міфології, літератури, історії. Твори «Юдіф», «Ірод і Мариамна», «Гиг і його кільце», «Агнеса Бернауер», трилогія «Нібелунги».
6
Кіркегард Серен (1813—1855) – данський філософ і теолог.
7
Ам’єль Анрі Фредерік (1821—1881) – швейцарський філософ, критик і письменник. Серед його творів – «Уривки із задушевного щоденника» (1887).
8
Йегер Ханс Хендрік (1854—1910) – норвезький письменник. У 1885 р. опублікував роман «З життя богеми Христианії», написаний у манері натуралізму Е. Золя. Роман був заборонений і конфіскований, автору довелося на деякий час покинути країну. Повернувшись до Норвегії, написав романи «Вільна любов», «Сповідь», «Тюрма і відчай».
9
Гесіод – давньогрецький філософ міфологічного світогляду.
10
Геракліт (нар. бл. 544—540 до н. е. – дата смерті невід.) Давньогрецький філософ, який сформулював ряд діалектичних принципів буття і пізнання.
11
Мається на увазі радянське видання (шостий том) Зібрання творів С. Цвейга російською мовою, в яке під назвою «Три співці свого життя» увійшли есе про Казанову, Стендаля та Толстого. – Ред.
12
Етюд про Достоєвського С. Цвейг помістив в книгу «Три майстри. Бальзак. Дікенс. Достоєвський». – Ред.
13
Понтій Пілат – римський намісник Юдеї у 26—36 рр., вирізнявся надзвичайною жорстокістю. Згідно зі староєврейським істориком Йосипом Флавієм і новозавітною традицією, засудив до розп’яття Ісуса Христа.
14
Повна назва твору Казанови – «Ікозамерон, або Історія Едуарда Елізабет, які провели вісімдесят одна рік у Мегамікрів, корінних жителів Протокосмоса в центрі Землі» (1788 р.). – Ред.
15
Запеклий шахрай (франц.). – Пер.
16
І їм подібні (італ.). – Пер.
17
«Звільнений Єрусалим» Торквато Тассо і «Вірний Пастир» Гваріні. – Ред.
18
…на його синекуру в Дукса… – в замку графа Вальдштейна Дукса в Богемії Казанова мав місце бібліотекаря.
19
Палімпсест (грец. παλίμψηστον) – стародавній рукопис на пергаменті, з якого змито або зіскоблено початковий текст. – Ред.
20
Король-сонце (франц. roi-soleil) – французький король Людо- вик XIV, який правив Францією з 1643 по 1715 роки. – Ред.
21
Приготування золота (лат.). – Пер.
22
Теофраст (Феофраст) (наст. Ім’я Тіртей, 372—287 до н. Е.) Давньогрецький природодослідник і філософ, один з перших ботаніків давнину. Учень і друг Арістотеля. Створив класифікацію рослин, систематизував накопичені рослини по морфології, географії та медичному використанню.
23
Кельма – інструмент муляра; відшліфована з двох боків трикутна, півкругла або трапецієвидна металева лопатка особливої форми з ручкою. Один із містичних символів масонства. – Ред.
24
Менгс Антон Рафаель (1728—1779) – німецький живописець і теоретик мистецтва. В ідеалізованих творах стверджував доктрини класицизму (фреска «Парнас»).
25
Лейбніц Готфрід Вільгельм (1646—1716) – німецький філософ, математик, фізик, мовознавець. Засновник і президент (з 1700) Берлінського наукового товариства. У дусі раціоналізму розвинув вчення про природжену здатність розуму до пізнання вищих категорій буття і загальних і необхідних істин логіки й математики. Один із засновників диференційованого обчислення.
26
Грильпарцер Франц (1791—1872) – австрійський письменник. У драматургії Грильпарцера романтичні тенденції поєднуються з традиціями веймарського класицизму («Прамати», «Велич і падіння короля Оттокара», «Сон життя» і ін.).
27
Де добре, там батьківщина (лат.). – Пер.
28
Лаццароні (італ. lazzaroni) – бідняк в Італії, що живе випадковим заробітком або жебракує. – Ред.
29
Телеологія (грец. τέλειος «заключний») – філософське вчення, за яким всі процеси є реалізацією наперед визначеної мети. – Ред.
30
Ось і вся мудрість (франц.). – Пер.
31
Боскет – маленький гайок; густі групи дерев в саду або по його кордонах, що висаджуються в декоративних цілях. – Ред.
32
У католицькій і англіканській церквах назва вищих духовних сановників. – Ред.
33
Абеляр П’єр (1079—1143) – відомий філософ, богослов, чиє вчення за життя було двічі засуджено церквою, а «Вступ до теології» підданий спаленню. Полюбив свою ученицю Елоїзу (1101—1164), Абеляр взяв з нею шлюб, який обидва зберігали в таємниці, бо для кар’єри вченого-теолога безшлюбність було обов’язковою умовою. Наполягаючи на збереженні таємниці, Абеляр викликав гнів вітчима Елоїзи, який з помсти підіслав осіб, які вчинили над Абеляром насильницьке оскоплення. Елоїза й Абеляр пішли в монастирі й звідти листувалися. Знамениті «Листи Елоїзи і Абеляра» – чудовий твір середньовічної латинської літератури.
34
Челліні Бенвенуто (1500—1571) – італійський скульптор, ювелір і письменник. Навчався у ювеліра М. Бандінеллі; зазнав впливу Мікеланджело. Працював у Флоренції, Пізі, Болоньї, Венеції, Римі, Парижі та Фонтебло при дворі Франциска I. Челліні у своїх віртуозних скульптурних і ювелірних творах змальовував витончені перебільшено витягнуті фігури, часто в складних поворотах (сільничка короля Франциска I, «Нарцис», «Розп’яття»). Дивна статуя «Персей» у Флоренції. Всесвітню славу Челліні як письменникові принесли його мемуари «Життя Бенвенуто, сина маестро Джованні Челліні флорентійця, написана ним самим у Флоренції» (між +1558 і 1565 рр.).
35
Красень чоловік (італ.). – Пер.
36
«Скрипка любові» (італ. viola d’amore) – старовинний струнний інструмент, який є прототипом сучасної скрипки. – Ред.
37
Анадіомена – одне з прізвиськ Афродіти, що означає «з’явилася на поверхні моря».
38
Статевий потяг (лат.). – Пер.
39
Мистецтво любові (лат. Ars amandi). – Пер.
40
Після свята (лат. post festum). – Пер.
41
Людина еротична або еротика (лат.). – Пер.
42
Вертер і Сен-Пре – герої творів: Вертер – «Страждання юного Вертера» Гете, Сен-Пре – «Юлія, або Нова Елоїза» Жан Жака Руссо.
43
Еротичний кодекс (лат.). – Пер.
44
Відомий еротичний індійський трактат. – Ред.
45
Чистокровний (ісп.). – Пер.
46
На тисячі трьох (італ.). – Пер.
47
Ніжно закоханого (португ.). – Пер.
48
Любовного мистецтва (лат.). – Пер.
49
Здоровий глузд (англ.). – Пер.
50
Новаліс (справжнє ім’я Фрідріх фон Харденберг, 1772—1801) німецький поет і філософ. Твори: ліричний цикл «Гімни до ночі», «Духовні пісні», незакінчений роман «Генріх фон Офтердінген» і ін.
51
Ордер на арешт (франц.). – Пер.
52
Фортуна – в давньоримській міфології – богиня долі; зображувалася на кулі або колесі (символ мінливості щастя) з пов’язкою на очах і рогом достатку в руці.
53
Громадянин всесвіту (франц.). – Пер.
54
Поет, мандрівний від берега до берега, / іграшка хвиль і жертва аварії (франц.). – Пер.
55
Все змінилося; я досліджую себе і нічого не знаходжу: я не той, що був, не вважаю себе існуючим; я тільки існував колись (лат.). – Пер.
56
Людовик XVI і Марія Антуанетта. – Ред.
57
Наполеон I (Наполеон Бонапарт). – Ред.