Отже, для Платона ідеї мають бути ідеальним сущим, незалежним об’єктом, навіть якщо предикати, які виражають їхній зміст, насправді втілюють стандарти, норми чи критерії означення чи оцінки світу, які ми застосовуємо, говорячи: «це дерево – велике», «Сократ – добрий», «так чинити – справедливо».
Певна річ, ідеї існують геть по-іншому, ніж речі (іншими словами, про такі собі «суперречі» не йдеться). Ідея про трикутник не є ідеальним трикутником, а ідея про яблуко – це не вічне яблуко: ідеться про сукупність головних рис, завдяки яким їх визначають такими, відмінними від інакших речей, кожен трикутник і кожне яблуко.
Платон вважає, що кожен даний предикат є істинним, коли описує реальний зв’язок між предметами. Слова про те, що «Сократ – добрий», «ця фігура – трикутник» будуть правдою, лише коли існує зв’язок між сутностями (емпіричними) «Сократ», «ця фігура» і сутностями (ідеальними) «добрий», «трикутник», а неправдою – коли такого зв’язку не існує. Але що означає такий зв’язок між одним та іншим сущим, які належать до різних онтологічних рівнів? Аби розв’язати це завдання, Платон створює одну зі своїх найбільш суперечливих теорем про «взаємозв’язок» (méthexis) між речами та ідеями.
Аби обґрунтувати зв’язок «участі» та роль ідей як причини в цьому середовищі – ідея про справедливість має якимось чином бути причиною того факту, що «Сократ – добрий», бо лише за умови співучасті вона стає такою: Платон впроваджує поняття зв’язку між «прообразом», чи то пак «парадигмою» і «копією».
Отже, ідеї слід сприймати як прообрази, окремі емпіричні приклади яких (чи то втілення) є відтворенням чи саме «копіями», що неодмінно будуть недосконалими та нестійкими. Наприклад, у геометрії, коли креслимо трикутник, видимою є лише уявна модель ідеального трикутника, створюючи його копію. Або, скажімо, коли складаємо дерев’яне ліжко, теслю надихає ідеальний прообраз ліжка, якому він надає матеріальної форми. Крім того, скажімо, добрий політик, пишучи конституцію міста, має на меті свою ідею про справедливість, що її намагається втілити в життя за історичних обставин, у яких працює.
Утім, який би сенс був у тому, щоб сказати, приміром, що пес Плуто є копією ідеї про собаку чи ідея про пса є «причиною» створення Плуто? Поширення зв’язку ідеї-речі у світ натуральних об’єктів стало важкою проблемою в теорії ідей Платона, що сформувалась, як бачимо, у середовищі, з одного боку, моральної оцінки, а з іншого – математичного пізнання.
Однак у межах саме теорії ідей – у якій «взаємний» зв’язок між прообразом та копією залишається певною мірою дієвим, бо пояснює «присутність» ідей у окремих речах чи діях, ідей, які таким чином дають змогу описати чи оцінити ці речі чи ці дії – виникають певні проблеми, що більш безпосередньо стосуються питання, про яке йдеться. Головне – якими є ці ідеї? По-друге, як можна ці ідеї пізнати?
Примечания
1
Тут і далі курсив автора. – Прим. перекл.
2
Апейрон, або нескінченне матеріальне першоджерело. – Прим. перекл.
3
Або Ереб, що у міфології уособлює царство мертвих. – Прим. перекл.
4
Тобто непорочне зачаття, народження без запліднення. – Прим. перекл.
5
Персонажі давньогрецької міфології, велетні, що мали п’ятдесят голів та сто рук. – Прим. перекл.
6
У літературі поширене також інше її ім’я – Тетія. – Прим. перекл.
7
Мойри, або богині долі у давньогрецькій міфології; у римській міфології їм відповідали Парки. – Прим. перекл.
8
Або Поллукса, у латинській версії; у вітчизняній традиції цей сюжет відомий як міф про Діоскурів. – Прим. перекл.
9
Казка, байка (лат.) – Прим. перекл.
10
Екстаз, що виникає через натхнення вищими силами, персоніфікованими богами. – Прим. перекл.
11
Порядок права, гарний порядок. – Прим. перекл.
12
Зарозумілість, пихатість, надмірна гордість або самовпевненість. – Прим. перекл.
13
Психе, душа або дух. – Прим. перекл.
14
Даймон, божественне, у античній філософії – здатність окремих людей (які були порадниками) відшукувати раціональні та взаємовигідні рішення. – Прим. перекл.
15
Екскурс, короткий епізод або анекдот, що уточнює певну позицію літературного тексту або може взагалі його не стосуватися. – Прим. перекл.
16
Софії, знання. – Прим. перекл.
17
Стан розуму або тіла, викликаний певним (зовнішнім) впливом (лат.). – Прим. перекл.
18
Авторів перших творів давньогрецької історичної прози. – Прим. перекл.
19
Красивий тілом і душею. – Прим. перекл.
20
Доксографія – виклад думок і поглядів стародавніх філософів і вчених у працях пізніших авторів. Термін запроваджено німецьким класичним філологом Германом Дільсом. – Прим. ред.
21
Силени – у Стародавній Греції божества річок і джерелю. – Прим. перекл.
22
Інші назви – «Ойкономія» або «Домострой». – Прим. перекл.
23
У вітчизняній традиції прийнята версія цієї цитати «Я знаю тільки те, що нічого не знаю». – Прим. перекл.
24
Асебія – святотатство, безбожжя, у Стародавній Греції – неналежне ставлення до богів, предків, рідної землі та мертвих. – Прим. перекл.
25
Фрагменти, скорочений виклад літературного або наукового тексту. – Прим. перекл.
26
Гіперураніон – за Платоном світ ідей. – Прим. перекл.