Господиня
Чи досить буде, Ганно? Не мало?
Жінка
Аби те з’їли. Буде чим свиню цілий тиждень годувати. Стільки всього позалишається.
Господиня
Та ми ж її позавчора закололи. А порося, певно, купимо на тій неділі. Кажуть, вони тепер дешеві.
Жінка
То мені віддайте, що від весілля залишиться. Я свого кабаняку аж на різдво колоти буду.
Господиня
Віддам, коли хочете.
Жінка
Не забудьте хіба.
Господиня
Вже в голові нічого не тримається. Товчуся день і ніч.
Жінка
Радість маєте. Наймолодшу доньку віддаєте.
Господиня
Та ж воно таке молоде (плаче). Хіба на спаса вісімнадцять минуло.
Жінка
Ох, діти, діти…
На подвір’я несміливо заходить Третій шукач.
Третій шукач
Добрий вечір!
Господиня
Вечір добрий!
Третій шукач
Я той… заблудився. Можна коло вас посиджу? Ноги болять.
Господиня
Сідай осьдечки на лавку. Та побалакаємо.
Третій шукач
Бачу, до весілля готуєтесь?
Господиня
Доньку віддаю. Чоловік оце поїхав за музиками. Ніяк не домовиться. Заламали скажені гроші. Воно й не шкода, але ж ті приїхати можуть тільки на один день. А ти хто будеш?
Третій шукач
Музика по-вашому.
Жінка
Ото маєте вже одного. Ще б двох — і весілля як весілля.
Господиня (недовірливо)
Та воно ж таке худе. Ще й горілки, певно, не п’є.
Жінка
Ага, не п’є! Хто тепер не п’є? Візьмемо хлопця та й оженимо. Будеш мені зятем? Дівка — як ступа. Мішок картоплі піднімає. Чи ти з міста, сільської не хочеш?
Третій шукач
Тепер з міста, а виріс на селі.
Жінка
Воно й видно! Модняга…
Господиня
Ганно, збігайте-но глянути, чи рис зварився.
Жінка
Не дасте й побалакати.
Йде.
Господиня
Нема в неї ніякої дочки. Була, та вмерла у три годочки. Ще до війни. Від голоду.
Третій шукач
Та я нічого. Спасибі, вже піду. Може, доберусь до міста.
Господиня
Рейсовий уже пішов.
Третій шукач
Машину зупиню.
Господиня
Негоже отак іти, не ївши. Повечеряємо. Жіночки, давайте поїмо з хлопцем молодим?
Жінки
— Давно пора!
— Та ще й з хлопцем проти ночі!
— А тебе чоловік бити не буде?
Господиня
Та ось вже їде, чуєте?
Чути, як коло воріт спиняється вантажна машина. На подвір’я входить Господар. За ним Перший і Другий шукачі.
Господар
Приймай гостей, жінко! Та не простих, а музик!
Господиня
А де ж ти їх знайшов?
Господар
У лісі заблукали.
Перший і Другий шукачі
Добрий вечір!
Господиня
Вечір добрий! І вони з лісу? (до Третього шукача). А ти хлопче, часом не з їхньої компанії?
Третій шукач (спершу мовчить)
Може, з їхньої.
Перший шукач
З нашої.
Господар
Ну, то дай хлопцям вечеряти, а я ще підскочу до завклубом, домовлюся за апаратуру. Чули, жіночки, що сталося в Городищі? Прийшов хлопець з армії, хіба день дома побув, а на другий знайшли в лісі: повісився.
Жінки
— Йо-йой!
— А чого повісився?
Господар
Бо дурний. Дівка не дочекалася. Заміж вискочила (спльовує на землю). То я поїхав…
Дія третя. На весіллі
А людей! І на вулиці, і на оборі, і в хаті, і в садку. А ще кажуть, що люди з села тікають. Он скільки дітей на плоті чекає, щоб їм винесли гостинця! Та й на молоду страх як хочеться подивитись. Сходяться гості. А мати молодої вже метушиться та питає старших жінок, чи не супроти звичаю щось зробили. Тут і наречена виходить з хати, зараз їй до шлюбу йти.
Хор жінок
Ой рано, ще рано… Згасла свічечка проти сонечка — Марія. Вже не народить дітей, не простелить хідників у своїй світлиці. Прилетить білою пташкою опівночі на чуже весілля. Зрадливо хлюпне вино на скатерку, зблисне роса на пожовклому листку. І хто відає, чого всі зажуряться, адже ніхто, крім нас, не знав Марії.
Перший гість
Ану, хлопці, веселої! Щоб аж земля двигтіла!
Перший музика
Авжеж, веселої! На те й весілля, а ми на ньому музики. Будемо грати, а ви танцювати. Будем грати на чужому весіллі, бо то наша робота. А ваша пити і нас підганяти.
Другий гість
Не такої!
Музики
А якої?
Другий гість
Щоб ноги самі танцювали.
Перший музика
І такої заграємо. Тут можна. Не ресторанна підлога, а земля. А кому місця мало, то на вулицю. Вона довга й широка. І люди розступаються. Будете танцювати, доки каблуки витримають, а як відірвуться, то босоніж, щоб загнати сум у землю, як вербовий кілок.
Третій гість
А заграйте, хлопці, такої, аби я на 20 літ помолодів і на дівці оженився, бо моя стара вже любити негодна.
Третій музика
Сідайте, дядьку, на коня і доганяйте літа молодії.
Третій гість
Думаєте, не догнав би? Та боюся, щоб горілку без мене не випили…
Перша гостя
Випийте, синочки, по чарочці та заграйте мені такої, аби я забула, що у 26 літ вдовою лишилася з двома дітьми на руках. Та й досі сама.
Третій музика
Війна?
Перша гостя
Ой, війна…
Друга гостя
А заграйте мені, хлопці, такої, аби мій чоловік воскрес хоч на годину та випив би зі мною, та потанцював, бо чужі чоловіки бояться мене до танцю брати.
Другий музика
Давай, я з тобою потанцюю, а хлопці за мене зіграють.
Друга гостя
От спасибі!
(Йде з ним танцювати).
За столом починають співати:
Перший музика
Нам тільки веселих грати. А сумної й без нас заспівають.
Третій музика
Та я нічого не кажу, тільки дивно, як ми ще можемо грати на весіллі після того всього.
Перший музика
Дивись на Сергія, як той жартує з молодою вдовою. Живі більше потребують співчуття.
Третій музика
Скоро усі переп’ються і поснуть. Я піду, а ти як хочеш. Все одно не втнемо такої пісні, щоб воскресила з мертвих чи повернула молодість.
Перший музика
Завтра вранці сюди прибіжать діти. Будуть танцювати, доки не зійдуться дорослі. Нам ще ніколи не доводилося грати для дітей. А вони ні для кого не можуть бути чужими.
Третій гість (зовсім п’яний)
А заграйте мені такої… такої…
(Падає і засинає.)
Третій музика
Хіба що самому напитись?
Підходять двоє дівчат.
Перша дівчина
Вибачте, будь ласка, Оксана ось просить…
Друга дівчина (штовхає її під бік)
Я нічого не прошу!
Перший музика
То якої вам заграти?
Перша дівчина
Якщо можна, про любов…
Друга дівчина
…нещасливу.
Перший музика
Є дуже багато таких пісень.
Друга дівчина
Ну, ось ця: «Стара печаль моя, стара…» Або цю, що співає Вахтанг Кікабідзе: «Проводы любви».
Перша дівчина
Є ще одна гарна пісня, забула тільки, як вона зветься. Там є такі слова: «І нічого вже не знає про розлуку».
Третій музика
Ніч надворі. Найзапекліші п’яниці й веселуни сплять покотом. У цей час відбувається інше весілля, весілля зірок у недосяжній височині. Ще не скоро листопадовий світанок. Сплять натомлені музики, яких чекає завтра багато роботи. Вони не бачать, як шаленіють зірки у чорному небі, як плавляться від пристрасті. Розпечені краплі спадають золотим сім’ям у земну родючу скибу.
Тільки в зоряну ніч земля й небо наближаються одне до одного, навіюючи людям химерні сни.
Та хто зараз вірить у сни?
Лише покровителі квітів, котрі, щоб жити, мусять вірити у красу.
1984–1987 pp.
ТРАГІЧНІ ОПОВІДАННЯ
Нова радість стала, яка не бувала…