я ще не знаю яке у мене буде заняття тому я почуваюся трохи безпорадно коли дивлюся на
юлині ножиці
вчора юля зателефонувала до мене голос у неї був тихий і ніби безбарвний ти не хочеш
постригтись я кажу що може би й не проти чи це обов'язково сьогодні так каже юля бо я
невдовзі їду я би дуже хотіла когось постригти куди ти їдеш я їду додому надовго назавжди
добре я хочу постригтися заходь до мене вже тепер юлине обличчя біле очі здаються
більшими й круглішими сьогодні вона не схожа на хлопчика вона схожа на перелякане оленя
я майже напевно знаю що юля плакала тільки я не хочу в неї цього запитувати юля стриже
мене дуже довго алтан хайша золоті ножиці миготять у неї в руках швидко швидко тільки на
один момент затримуються в повітрі мабуть у неї затремтіла рука я питаю ти справді їдеш
так юля сміється я дивуюся що її сміх такий безпорадний тобі обов'язково їхати так тому що
я вже скучила за своїм морем а море скучило за мною я дуже хочу побачити море я хочу
спитати а як же володя і те що вони мали прожити разом до смерті але це питання застрягає
у мене в горлі як вишнева кісточка ти думаєш так треба я думаю так треба я тут непотрібна і
що нічого не можна змінити юля заперечливо хитає головою двері зачиняються і
відчиняються переповнені поїзди їдуть у різних напрямках часом нічого змінити не можна
я рада що невдовзі побачу море дім це те до чого звикаєш і без чого не можеш жити потім
ми дивилися фільм про фріду кало фріда малює метелика на гіпсі в якому лежить фріда в
чоловічому одязі сідає перед дзеркалом і обрізає собі волосся фріда схожа на молодого
чоловіка блискучі пасма чорного волосся на підлозі мені здається що юля зараз заплаче вона
пильно дивиться на екран очі у неї жовтішають і стають як осіння вода що гойдається але не
виливається з очниць плакала вона вже потім коли ми додивилися фільм
я даремно сюди приїхала тобто недаремно бо мені треба було приїхати бо я не змогла б
інакше тільки дуже шкода що все так закінчується що все закінчується але тут мені все одно
було сумно тому що в мене не було нікого тільки одна людина це все-таки мало адже в мене
не було свого міста а тут усе не таке ні я нічого не хочу сказати ти не думай воно гарне
просто тут люди всі самі по собі і володя сам по собі навіть коли він готує рис із овочами і
каже що мене любить і насипає у рис карі щоб він був жовтий дуже багато карі і потім він
увесь ним пахне і знову каже що дуже мене любить і знаєш я вже почала забувати запах моря
і сама перестала пахнути морем я пахну карі і рисом і короткочасною любов'ю а коли я сюди
приїхала то ще ним пахла і шкіра у мене була солона володя каже ти моя солона дівчинка
соляна дівчинка дівчинка з морської солі насправді я ніколи багато не плачу це тільки тепер
я розтікаюсь як морська вода я також трохи як море підполковник казав правду треба
триматися дому свої стіни тримають тут мене ніякі стіни не тримали тільки щоб було куди
повертатися ти так схожа дівчинко на мою внучку моїй внучці чотирнадцять і вона дуже
любить морозиво я купую їй морозива по три пачки і вона одразу все з'їдає отака в мене
внучка добре що ти доню не була на війні у Єгипті коли був насер хоча коли був насер тебе
ще не було на світі правильно я кажу чи ні і тобі не треба на війну тільки не проїдь свою
зупинку я до кінцевої ти мабуть дочко із дому втекла ти ще молода щоб так поїздами їздити
я твоїм батькам хочу подзвонити скажу що ти знайшлася бо вони тебе напевно шукають у
тебе ж є батьки у всіх є батьки не можна тікати дитино з дому якби ти на війні була ти би з
дому не тікала добре що тобі дочко зубів не вибивали на війні не тільки зуби вибивають я
писав щоденники все записував чотири зошити списав як там було у Єгипті в афганістані у
Карабасі в чечні на Придністров'ї от треба дати комусь грамотному щоб списали в книжку
нехай хтось грамотний спише хай люди читають і знають як там було там у мене про все є
ось і ти можеш про мене книжку написати я не вмію писати книжки я тільки вмію стригти
людей і вирощувати квіти хочеш приїжджай до мене я тобі покажу ці зошити почитаєш
приїжджай у моє село я по тебе машину вишлю я по тебе вишлю волгу тільки на війну тобі
не треба
люди як перелітні птахи вони перелітають з місця на місце тільки не завжди вони летять
туди де тепліше у києві взимку холодно я довго звикала б до ваших зим до ваших снігів до
несолодких динь до кислого винограду до того що повітря не пахне морем до того що люди
інакше сміються нкжше бачать я не знаю як я без нього житиму навіть коли в мене буде море
потім я розповідала юлі про своїх риб на стіні юля хитає головою і каже пюди такі різні тобі
ще треба багато побачити приїжджай до мене ми будемо ловити мідій я покажу тобі свою
оранжереіая обіцяю юлі що неодмінно приїду
юля каже ти подивись на себе у дзеркало я схожа на хлопчика так як юля хлопчика із
фіалковим волоссям я усміхаюсь до відображення юлі за спиною у себе вона також
усміхається ми прощаємося неназавжди двері за мною зачиняються
я розтягуюсь на килимі дивлюся на своїх риб мені здається що я пливу ми кораблі кудись
дуже далеко і навколо мене море гостинне і привітне и щиро дивуюся коли чую телефонний
дзвінок але вирішую не брати трубки батьків удома немає а я на морі отже мене теж немає
але телефон не вгаває і нарешті я розумію що комусь не хочеться залишати мене в спокої
алло привіт це олег я щиро дивуюся мені навіть на думку не спадало що це олег може так
довго чекати поки я підійду до телефону я хотів би зайти до тебе й до твоїх риб олегів голос
густий і трохи захриплий я чую як він дихає і мені здається що таке дихання буває у дуже
добрих людей і розумію що я за ним скучила і що треба щоб він прийшов заходь
ти можеш зайти до мене щоб мені не було сумно правда я довідалась що сумую тільки
щойно добре що ти прийдеш
я відчиняю двері олег переступає поріг цілує мене в щоку і трохи здивовано дивиться на
мою зачіску і на фіалкове волосся мене постригла юля на прощання бо вона поїхала додому а
пофарбувалась я ще раніше а чому у фіалковий колір бо я хотіла трохи побути фіалкою я
сміюсь і мені смішно з того що можна так сміятися голосно легко і безконечно і люди
насправді не бувають фіалками хоча яка різниця бувають чи не бувають якщо дуже захотіти
можна бути ким завгодно цікаво чи фіалки сміються потім я розповідаю Олегові про юлю від
початку до кінця про гойдалки море та оранжерею про золоті ножиці про хронотоп про те як
юля плакала про підполковника про війну про те що можна все залишити задля того щоб
жити з кимось аж до смерті й потім виявиться що нічого з того не вийде і доведеться
повертатися туди куди вже не хочеться повертатись і що я не знаю як це все залишити і що я
мабуть іще дуже мала і нічого у мене в житті не ставалося ми сидимо з олегом на підлозі у
мене в кімнаті олег каже що це дуже дуже сумно те що я про юлю розказала і дуже шкода що
вона поїхала і більше не повернеться я би не хотіла залишити все задля когось і не знати чи
це потрібно і що про інших людей я нічого не розумію насправді вони такі дивні і все так по-
інакшому роблять тому мені простіше так як є з рибами на стінах тому що вони мене
розуміють і що на війну я також не хотіла би потрапити бо я дуже боялася б і ти знаєш я
взагалі майже всього боюся
олег торкається мого волосся тобі дуже пасує такий колір ти і справді як фіалка я сміюсь і
кажу що тоді треба намалювати на стіні мій портрет і малюю фіалку олег питає а може ти
мене також намалюєш а ким би ти хотів бути я хотів би бути собою тоді я малюю хлопця
який дивиться на фіалку я малюю його очі багато очей бо важливо як він дивиться все решта
неважливе я це тільки очі питає олег ти це тільки очі багато очей і олег дивиться на мене я
дивлюся на його очі на стіні і не знаю які з них пильніші мені здається що минає дуже багато
часу моя кімната як велике озеро у моєму лісі там також ростуть фіалки із людськими очима
як на тебе дивитися щоб тебе запам'ятати я вдихаю повітря на повні груди ми пахнемо одне
одним ми пахнемо як вода я заплющую очі мені здається що я більше не дихаю а коли
розплющую очі розумію що наше дитинство закінчилося раз і назавжди
любов моя мелодія
любов моя семиколірна квітка
любов моя зелена вода
хронотоп це коли у нас багато часу безконечно багато часу і простір у якому ми живемо нас
не лякає
* * *
Вірші з близьких перекладати мов немає сенсу може це й на краще бо те що вийде буде
значно гірше отож нехай спокійно сплять поети ніхто не візьметься псувати їхні вірші тому
залишаться частини мови де їм слід бути завжди три волхви не стрінуться ніяк з трьома
царями зоря погасла й нікуди іти
Я пишу собі такі віршики на аркуші вирваному зі старого учнівського зошита і думаю що
мій Старий Новий рік нічим не відрізняється від мого Різдва ні від першого Нового Року ні
колядників ні щедрівників ні подарунків запакованих у блискучі обгортки під ялинкою бо
ялинки немає і не пахне свіжою хвоєю ні гостей ні їхніх парфумів ні веселих голосів ні
дзвінкого сміху не дзвенять келихи не ллється шампанське вино коньяк горілка ніхто не
виголошує тостів ніхто не бажає щастя здоров'я та всіляких гараздів до кінця календарного
року принаймні ніхто не розкладає по мисках салат олів'є шубу ніхто не питає а де ти купуєш
такі смачні оселедці і чому тобі так подобається морська капуста ніхто не телефонує щоб
мене привітати я ніби й сама можу зателефонувати але не можу ані вигадати якогось гарного
привітання ані розповісти про себе щось справді вартісне нічим серйозним не займаюся ні
про що серйозне не думаю нікого не бачу нікого не шукаю нікого не знаходжу я так як мій
пес на якого ніхто не звертає уваги тобто я повинна на нього звертати увагу а я цього не
роблю через те що запаси моєї уваги вичерпались а ці ресурси повільновідновні він дивиться
на мене мовчки докірливо і його круглі карі очі сльозяться я знаю що я перед ним дуже
винна бо зовсім його не помічаю не розмовляю з ним і це нечесно але я думаю що
обов'язково виправлюся може навіть незабаром тільки мені треба трохи балансу трохи
твердішого ґрунту під ногами і щоб менше боліла печінка бо тоді мій організм почне
функціонувати ще гірше зашкалювати гальмувати хрипіти й тріщати як поламаний
програвач і тоді не буде іншого виходу його доведеться запхати кудись між непотрібні речі
нехай собі там валяється може ще на щось згодиться згодом там на деталі розібрати якусь
гайку докрутити чи викрутити тільки вже не я цим займатимусь
Коли стане зовсім сутужно тоді я почну думати на що саме мені потрібні гроші і чи потрібні
вони мені взагалі і чи можна давати собі раду без них виявляється що вони мені потрібні на
ось такі речі на зубну пасту й мило на тонік для обличчя на шампунь на шкарпетки і колготи
бо вони дуже швидко зношуються на дешеву й невибагливу їжу це найнеобхідніше поки що
в мене ще дуже багато чого з названого є на те щоб залишатися тут мене іще вистачає я
рятую себе від холоду вельветовим синім плащем а від депресії дешевим зеленим чаєм
Коли закінчується старий рік мені в пам'яті спливають усілякі розмови різні люди я згадую
жінок і чоловіків із якими мені випало бачитися вони багато розповідають а я багато слухаю
жінка з молочним волоссям частує мене медом голос її тече як густе молоко мені здається
що голос у неї також молочний
Добре що зимові дні короткі добре що буває дощ із снігом добре що лишились наші фотки
добре що наїстись можна хлібом з сиром і нічого більше не хотіти може раптом іграшки
дитячі викотяться десь з-під мого ліжка на підлозі дві листівки й книжка телефонна картка я
не бачу жодної підстави для турботи справді не ставалося нічого я молюся хай так буде й
далі все гаразд поки що й слава Богу
Хтось підходить і цілує в губи каже що він також мене дуже любить потім вдарять в бубни і
литаври глядачі люблять коли цікаво і коли трагедія тільки на дві дії хто мене любить той
розуміє добре коли сльози течуть не насправді і легко сказати отакі-то справи добре сміється
хто сміється перший на руці у мене гранатовий перстень губи шерхнуть без бальзаму й
крему міняються люди міняються теми друзі відходять значить не друзі одні замовкають
інші грузять пишу смси друзям на мобільник знаєте люди я по-справжньому вільна не про те
йдеться чи будуть гроші для кого треба я й так хороша свобода це ніби черевики на виріст
довго приміряєш а потім не віриш що вже сьогодні вони дійсно впору добре що дерева
ростуть угору добре що хліб можна їсти без масла добре що зірка різдвяна не згасла добре
що ноги не промокають добре що я за тобою скучаю добре що відстань це коли ми не
близько добре обходити дороги де слизько добре що руки тремтять не вічно добре що я
тішусь і днем і ніччю добре що можна ще з'їсти вафлі розмалювати у ванній кахлі потім
підходжу до телефона замість гудків вальс мендельсона важко говорити як болять щелепи
важко відмивати лікті від лепу для шкіри корисна біла глина страшно що на голову може
впасти цеглина сумно що пси помирають від сказу сумно що про мене ніхто не розкаже того
що справді дуже важливе часом нещасні люди щасливі тішаться навіть коли їх забудуть їм не
потрібно бувати всюди вони не знімають зірок із неба зірки на них сипляться коли треба
Заварю у кухлі міцного чаю знаєш я знов за тобою скучаю ти не зважай це не так вже й
серйозно але так важко скучати не можна знаєш я днями броджу по місту шукаю місця де
можна сісти у барі знижка на біле пиво бармен сміється ви дуже красива пива не можна пити
багато я так би хотіла комусь розказати тільки здається немає охочих пити пиво заплющити
очі зламався ніготь де пилка для нігтів як мені хочеться десь забігти за якесь море синє чи
біле до глибокої річки може до нілу велика вода мені часто сниться хочу тримати у жмені
синицю журавель нехай літає для інших коли болить шлунок пишуться вірші тільки треба
ковтнути фесталу які часи і божевільні настали на серветці пишу листа до світу про те що
для нас ліхтарі засвітять бар закривається незабаром тепер тільки треба вийти із бару від
столу до столу непевним кроком цікаво як я виглядаю збоку ще п'ять годин до нового року
Десь тут поруч зупинка трамваю хтось мені рукою махає у нашому місті трамваї червоні їду
сама у червонім вагоні сидіння в трамваях також червоні нас не догонят или догонят
надають по шиї поставлять клізму в гамівній сорочці сміятись пізно вени червоні а губи сині
треба рятувати вашого сина нехай підпише потрібні папери зачиняються двері відчиняються
двері гастроном аптека подвійна доза закушую губи ковтаю сльози вікон обличчя будинків
спини не було у матері жодного сина у сестри не було жодного брата дружина сама лягала
спати холодно дуже у нашій кімнаті нашим котам перебито лапи наші собаки на місяць
виють наші пташки полетіли у вирій дружина сама застеляла ліжко відгортала ковдру читала
книжку не можу заснути не випивши м'яти мені без тебе не хочеться спати мені без тебе
нічого не хочеться порізала палець кров точиться
Запаливши цигарку сідаю на сходах у наших широтах сонце рано сходить у наших будинках
протікають крани у наших хворих гнояться рани хочу стрибнути із парашута полковник каже
с нами не шутят між нами і ними чорно-біла тиша листи до полковника часто пишуть боюся
машин чорного кольору чоловік у цивільному ну ви й накоїли скажіть на милість хто вас