— Поводься пристойно, Расті.— Вона говорила з ним тоном гувернантки: лагідно, але з прихованою погрозою, і його обличчя аж зашарілося від якогось дивного задоволення та вдячності.
— Ти не любиш мене,— дорікнув він їй так, наче вони були самі.
— Ніхто не любить вередунів.
Як видно, він почув те, що хотів: її слова начебто й збудили його і водночас заспокоїли. Та він тягнув далі, мовби виконуючи якийсь ритуал:
— Ти мене любиш?
Вона поплескала його по плечу.
— Іди роби своє діло, Расті. А коли я буду готова, ми поїдемо вечеряти куди захочеш.
— До китайського кварталу?
— Але на кисло-солодку печеню не розраховуй. Ти ж знаєш, що сказав лікар.
Коли він вдоволено, перевальцем повернувся до гостей, я не встояв перед спокусою нагадати Холлі, що вона так і не відповіла на його запитання.
— То ви його любите чи ні?
— Я ж вам казала, що можна привчити себе любити кого завгодно. До того ж у нього було паскудне дитинство.
— Коли воно було таке паскудне, то чого він і досі за нього чіпляється?
— А ви подумайте як слід. Невже ви не розумієте, що Расті безпечніше залишатися в пелюшках, аніж убратися в спідницю. Іншого вибору в нього немає, але він страшенно дразливий щодо цього. Одного разу він кинувся на мене зі столовим ножем, коли я сказала, що час йому вже стати дорослим і подивитись правді в обличчя. Нехай, мовляв, угамується і зійдеться» з якимсь симпатичним, по-батьківському лагідним водієм ваговоза. А тим часом я взяла його під свою опіку, і все гаразд — він сумирний, і дівчата для нього лялечки в буквальному розумінні цього слова.
— Хвалити бога.
— Е ні, якби більшість чоловіків були такі, я аж ніяк не хвалила б бога.
— Я хотів сказати: хвалити бога, що ви не збираєтесь заміж за містера Тролера.
Вона звела брову.
— До речі, я не вдаю, нібито не знаю, який він багатий. Навіть у Мексіці земля коштує грошей. Ну, а тепер,— мовила вона,— ходім притиснемо О. Дж.
Я гаявся, шукаючи якоїсь зачіпки, щоб відтягти цю розмову. Нарешті згадав:
— А чому «Подорожня»?
— У мене на картці? — спитала вона, зніяковівши.— Ви вважаєте, це смішно?
— Поводься пристойно, Расті.— Вона говорила з ним тоном гувернантки: лагідно, але з прихованою погрозою, і його обличчя аж зашарілося від якогось дивного задоволення та вдячності.
— Ти не любиш мене,— дорікнув він їй так, наче вони були самі.
— Ніхто не любить вередунів.
Як видно, він почув те, що хотів: її слова начебто й збудили його і водночас заспокоїли. Та він тягнув далі, мовби виконуючи якийсь ритуал:
— Ти мене любиш?
Вона поплескала його по плечу.
— Іди роби своє діло, Расті. А коли я буду готова, ми поїдемо вечеряти куди захочеш.
— До китайського кварталу?
— Але на кисло-солодку печеню не розраховуй. Ти ж знаєш, що сказав лікар.
Коли він вдоволено, перевальцем повернувся до гостей, я не встояв перед спокусою нагадати Холлі, що вона так і не відповіла на його запитання.
— То ви його любите чи ні?
— Я ж вам казала, що можна привчити себе любити кого завгодно. До того ж у нього було паскудне дитинство.
— Коли воно було таке паскудне, то чого він і досі за нього чіпляється?
— А ви подумайте як слід. Невже ви не розумієте, що Расті безпечніше залишатися в пелюшках, аніж убратися в спідницю. Іншого вибору в нього немає, але він страшенно дразливий щодо цього. Одного разу він кинувся на мене зі столовим ножем, коли я сказала, що час йому вже стати дорослим і подивитись правді в обличчя. Нехай, мовляв, угамується і зійдеться» з якимсь симпатичним, по-батьківському лагідним водієм ваговоза. А тим часом я взяла його під свою опіку, і все гаразд — він сумирний, і дівчата для нього лялечки в буквальному розумінні цього слова.
— Хвалити бога.
— Е ні, якби більшість чоловіків були такі, я аж ніяк не хвалила б бога.
— Я хотів сказати: хвалити бога, що ви не збираєтесь заміж за містера Тролера.
Вона звела брову.
— До речі, я не вдаю, нібито не знаю, який він багатий. Навіть у Мексіці земля коштує грошей. Ну, а тепер,— мовила вона,— ходім притиснемо О. Дж.
Я гаявся, шукаючи якоїсь зачіпки, щоб відтягти цю розмову. Нарешті згадав:
— А чому «Подорожня»?
— У мене на картці? — спитала вона, зніяковівши.— Ви вважаєте, це смішно?