— А скажіть, будь ласка, після липня п’ятдесятого року ви помічали якісь зміни в характері й поведінці вашого сина Річарда?
— Так, він дуже змінився.
— Які саме зміни ви в ньому помітили?
Містер Гікок, трохи подумавши, назвав кілька фактів: Дік зробився похмурий і дражливий, зв’язався з якоюсь дорослою компанією, почав пити й грати в карти.
— Одне слово, зовсім інший став хлопець.
Останні його свідчення відразу ж підхопив Логен Грін, що взявся до перехресного допиту.
— Містере Гікок, ви кажете, що до п’ятдесятого року не мали з сином ніякого клопоту?
— Ну, як вам сказати... В сорок дев’ятому його заарештували...
Грінові тонкі уста викривила іронічна посмішка.
— Ви пригадуєте, за що його тоді заарештовано?
— Його звинуватили в пограбуванні аптеки.
— Звинуватили? А хіба він сам не зізнався в цьому?
— Так, зізнався.
— Отже, це сталося в сорок дев’ятому році. І все ж ви кажете, що характер і поведінка вашого сина змінилися після п’ятдесятого?
— Саме так.
— Ви хочете сказати, що після п’ятдесятого року він став хорошим хлопцем?
Старий зайшовся жорстоким кашлем і сплюнув у хусточку.
— Ні,— відповів він,— цього сказати я не можу.
— Тоді в чому ж полягала та зміна?
— Ну, це важко пояснити. Просто він став зовсім не такий, як раніше.
— Тобто позбувся своїх злочинних нахилів?
Підступний хід обвинувача викликав у залі сміх і пожвавлення, але грізний погляд судді Тейта враз поклав цьому край. Містера Гікока тут-таки відпустили, і місце свідка зайняв доктор В. Мітчел Джонс.
— А скажіть, будь ласка, після липня п’ятдесятого року ви помічали якісь зміни в характері й поведінці вашого сина Річарда?
— Так, він дуже змінився.
— Які саме зміни ви в ньому помітили?
Містер Гікок, трохи подумавши, назвав кілька фактів: Дік зробився похмурий і дражливий, зв’язався з якоюсь дорослою компанією, почав пити й грати в карти.
— Одне слово, зовсім інший став хлопець.
Останні його свідчення відразу ж підхопив Логен Грін, що взявся до перехресного допиту.
— Містере Гікок, ви кажете, що до п’ятдесятого року не мали з сином ніякого клопоту?
— Ну, як вам сказати... В сорок дев’ятому його заарештували...
Грінові тонкі уста викривила іронічна посмішка.
— Ви пригадуєте, за що його тоді заарештовано?
— Його звинуватили в пограбуванні аптеки.
— Звинуватили? А хіба він сам не зізнався в цьому?
— Так, зізнався.
— Отже, це сталося в сорок дев’ятому році. І все ж ви кажете, що характер і поведінка вашого сина змінилися після п’ятдесятого?
— Саме так.
— Ви хочете сказати, що після п’ятдесятого року він став хорошим хлопцем?
Старий зайшовся жорстоким кашлем і сплюнув у хусточку.
— Ні,— відповів він,— цього сказати я не можу.
— Тоді в чому ж полягала та зміна?
— Ну, це важко пояснити. Просто він став зовсім не такий, як раніше.
— Тобто позбувся своїх злочинних нахилів?
Підступний хід обвинувача викликав у залі сміх і пожвавлення, але грізний погляд судді Тейта враз поклав цьому край. Містера Гікока тут-таки відпустили, і місце свідка зайняв доктор В. Мітчел Джонс.