Алюзія на китайську приказку про чай: «Випив — зрозумів» (喝 就 和道 了), яка має багато похідних ідіом; подарувати листок з чайного дерева — значить, прочитати людину, як книгу (з огляду на безліч сортів чаю, в Китаї існувала особлива «мова чаю»). Великим злом вважалося подарувати «не такий» листок, «не такого» сорту чаю, а надто комусь вищому в ієрархії: це могло бути потрактовано як тяжка образа з непоправними наслідками. Тільки істинно «добра людина» — безкорислива і позбавлена страху подарувати «не такий» листок.
Борхес і Касарес, пишучи «виразне ім’я Фан Ше», виділяють це ім’я словом «виразне». Фан Ше може означати «кімната з перегородками», або «міська дільниця», або «місцевість, розділена мостом», щось на кшталт «Mian Fang She Qu», «Fang She Xi Lu», «Tie Lu Er Fang She» тощо. Але з логіки тексту випливає, що «виразне» фан ше означає не це; мабуть, насправді йдеться про китайський ієрогліф 房 (фан), що означає «дім» або «кімната». Ім’я Фан Ше можна перекласти як «Кімната Чаю»: китайський ієрогліф «чай» 茶 (ча) — один із найдавніших, протягом двох тисяч років ієрогліф «чай» змінював форму — 荼 (тху), 槚 (цзя), 蔎 (ше), 荈 (чунг), 茗 (мінг). У сучасній китайській мові ці ієрогліфи вже не вживаються. Ієрогліф 蔎 (ше) вживався приблизно тоді ж, коли й 筑 (чжу), і вийшов з ужитку в епоху Імперії Сун, тобто в VIII—XI ст. З VIII ст. існує ієрогліф «чай» з його нинішнім написанням (茶) і вимовою. До речі, «ше» буквально означав «молодий листок».
Юньнань — провінція на півдні Китаю (див. зноску вище), з унікальним тропічним кліматом, знаменита своїми чайними плантаціями.
Дикорослі чайні кущі та чайні дерева справді дуже нагадують деякі види верби.
З франц. — халупа.
Ле Корбюзьє, Шарль-Едуард Жаннере-Грі (1887—1965) — геніальний французький архітектор і теоретик архітектури швейцарського походження. У1930 р., переробивши «План вуазен» (1925) — детально розроблену пропозицію з радикальної реконструкції Парижа, Ле Корбюзье створив аналогічний план для Буенос-Айреса, де намагався втілити цілком нові містобудівні концепції. Іронія співавторів «Шести головоломок…» полягає у тому, що кредо Ле Корбюзье — не розкіш, а прагматика і комфорт, причому цей архітектор в принципі ніколи нічого не «підкореговував». Усі його глобальні містобудівні розробки передбачали тотальну забудову на абсолютно розчищеній території, наприклад, у Парижі він пропонував повністю знести 240 га міської історичної забудови. Для Борхеса і Касареса, ймовірно, мають значення кілька біографічних фактів: коли 1927 року Ле Корбюзье взяв участь у міжнародному конкурсі проектів будівлі Ліги Націй у Женеві, його проект зібрав найбільшу кількість голосів членів журі, але був оголошений поза конкурсом, як «не викреслений китайською тушшю»: Ле Корбюзье взагалі дуже не любив працювати з тушшю, і в Буенос-Айресі, де архітектор був «своєю людиною» в певних інтелектуальних колах, до яких належав і Борхес, про це чудово знали; Ле Корбюзье зовсім не бачив на одне око. Наступний фрагмент «головоломки» містить кілька прихованих «цитат» із втілених проектів архітектора. Варто додати, що постать Ле Корбюзье була для Борхеса принциповою, про це свідчить, скажімо, присвята 1967 року до «Хронік Бустоса Домека»: «Трьом забутим великим — Пікассо, Джойсові, Ле Корбюзьє».
З франц. — неодружений, одинокий.
«Ні, я кажу категорично і впевнено — ні! Ми, сучасники кулемета і біцепсів, ми раз і назавжди відкинули подібні риторичні викрутаси. Думки потрібно висловлювати чітко, категорично: так, наче ви їх приштамповуете: «Нижній поверх я віддаю під торговий зал і atelier; на верхному я поміщаю китайців» (приписка, зроблена рукою і почерком Карлоса Англада).
З франц. — майстерня, студія, ательє.
З франц. — само собою зрозуміло.
З франц. — буквально: «розкішні курочки», повії класу «люкс».
Пекінес — буквально «пекінський»; священна собака китайських імператорів. Порода, виведена в Китаї понад 2000 років тому. До 1860-х ці собаки належали суто імператорській сім'ї. Коли в 1860 р. британці захопили Літній палац у Пекіні, п’ять імператорських пекінесів потрапили в Європу як трофеї. У 1940-х рр. ця порода все ще була дуже рідкісною і надзвичайно дорогою. Як і діаманти, пекінес був знаком найвищого статусу. Але тут може йтися про сленгове значення слова «пекінес» — низькорослий багатий чоловік-неєвропеєць поряд із «дорогою» красунею.
Сорок кінських сил.
З франц. — передовий загін.
«Жовта загроза», «Китайська загроза» — концепції, пов’язані з ризиками потенційної агресії з боку Китаю. Автор словосполучення — французький публіцист Поль Леруа Больє (1843—1916). На момент написання «Шести головоломок…» китайці були п’ятою за чисельністю діаспорою Аргентини, причому більшість китайців проживали в Буенос-Айресі та в довколишніх провінціях. Але в цій «головоломці» є ще один натяк-алюзія: йдеться також і про жовту лихоманку, поширену колись, зокрема, в Південній Америці. Вона передасться з комариним укусом від хворої людини до здорової, особливо великий ризик зараження існував у портах і в борделях, найдешевші з яких були переважно китайськими. У 1928 р. в Ріо-де-Жанейро спалахнула страшна епідемія, яка поширилася в більшості міст центральної частини Південної Америки. І хоча в 1937 р. американський вірусолог Макс Тейлер створив вакцину, від жовтої лихоманки в ті роки в самій лише Аргентині вмерло близько 30 тис. людей. У 1940-х рр. пам'ять про цю епідемію в Буенос-Айресі все ще дуже свіжа.
Монтенегро — профан. Йдеться про Жанну Пакен (1869—1936) — відому французьку художницю-модельєрку; ескізи її суконь у журналах мод іноді були стилізовані під сецесію або ар-деко; вельми часто (зокрема в борделях, у мебльованих квартирах) ці зображення жінок прикрашали стіни — у рамках, як картини. Ще один аспект, на який натякають співавтори «Шести головоломок…», — так званий східний (або китайський) стиль у високій моді того часу, що суттєво трансформував уявлення про дрескод.
Профан Монтенегро говорить про Ельзу Скіапареллі (1890—1973) — відому французьку художницю-модельєрку, яка створила поняття «прет-а-порте». Цікавилася сюрреалізмом і дадаїзмом, її капелюшки — у формі баранячого стейка чи туфлі — епатували. Вона прикрашала свої шедеври предметами з повсякденного життя і використовувала недорогі тканини. Тому — «вбогі лінії».
З франц. — колега по роботі, товариш.
З франц. — перехрестя, роздоріжжя.
Алюзія на однойменну п’єсу О. С. Пушкіна, тут йдеться про гульвісу і спокусника, який, закохавшись і переставши бути гульвісою і спокусником, прирікає себе на смерть.
Це місце, початок вулиці Хухуй, вирізняється значним комерційним і пасажирським потоком.
Династія Сун — 960—1279 рр. н. е. Найдешевша ваза цієї епохи оцінюється семизначним числом.
За китайськими віруваннями, сороконіжка має здатність визначати, де можна закладати золоті копальні. Ця її властивість поширюється і на пошуки скарбів і тайників. Але сороконіжка притягує золото тільки для себе. Її ще треба зуміти перехитрити.
І справді, в цю ж таки мить доктор широко посміхнувся і помахав нам рукою (Примітка автора).
Пор. з «Шинеллю» Миколи Гоголя і «Перетворенням» Франца Кафки. Борода росіянина, сороконіжка, формений сукняний плащ — усе це та багато іншого в одному короткому фрагменті.
Перша палиця — патериця — зі сандалового дерева була в Будди Шак’ямуні, на такі ж патериці в наш час опираються буддійські монахи; патериці видають мелодійний дзвін під час ходи. Основне призначення патериці зі сандалового дерева — попередити дзвоном живих істот, щоби вони не були випадково розчавленими, щоби монах уник мимовільного злочину — вбивства живої істоти. Але ці вбивства однаково неуникненні. «Мармурове Око» — Джессі Померой (1859—1932), дитина-маньяк, хлопчик-убивця, що виявляв надзвичайну жорстокість до жертв. Мав більмо на оці, звідти й прізвисько. Щоправда, з точки зору сучасної юриспруденції його вину не було доведено.
Су Ву (140—60 рр. до н. е.) — китайський дипломат і державний діяч династії Хань. Про нього існує багато легендарних і напівлегендарних історій. У 51 р. до н. е., коли імператор Сюань наказав зобразити на головній галереї головного імператорського палацу портрети 11 ключових посадових осіб, воєначальників і чиновників, які найкраще йому служили, серед них був і Су Ву. Су Ву приписують авторство дуже багатьох текстів.
Один із відомих у середньовічній Європі «блукаючих» сюжетів.
«Дао де цзин» («Книга дороги і гідності») — основоположне джерело вчення дао. Дао трактується як природа речей, «небесна воля» або «чисте небуття». Традиційно автором книги ввважається Лао-цзи (VI—V ст. до н. е.).
Одне з т. зв. «нещасливих чисел» у Китаї — 14.
З англ. — «Жовта риба».
Майпу — вулиця в Буенос-Айресі, розташована біля площі Сан-Мартін, на Майпу жив Борхес, його сім’я переїхала туди якраз у період написання «Шести головоломок…».
З франц. — стій (стійте), годі, досить уже.
З франц. — той, кому на все начхати.
Масамора — дешевий традиційний десерт в Аргентині та Перу, який готується з кукурудзяної муки, меду і молока. Сто років тому в Буенос-Айресі на ринку його продавали в основному звільнені раби.
Улюблені ласощі Касареса. Гра в тексті побудована довкола того, що, очевидно, йдеться про «аніс-де-флавіньї» (Anis de Flavigny) — одні з найзнаменитіших і найдорожчих французьких ласощів. Це маленькі білі цукерки завбільшки з перлину (тому-то кондитерська називається «Перлина»); їх придумали монахи з абатства Флавіньї. Оригінальна технологія абатства полягала в тому, що, аби виготовити одну цукерку, одне анісове зернятко вмочували в сироп, сушили, знову вмочували — і так до сотні разів. Щоб отримати цукерку завбільшки з перлину, треба було витратити п’ять-шість місяців, тому «аніс-де-флавіньї» продавалися буквально на вагу золота. Нинішня технологія дозволяє виробляти одну цукерку за два тижні, але однаково коробочка з «аніс-де-флавіньї» коштує стільки ж, скільки золота каблучка із самоцвітом.
З франц. — знахідка, сюрприз; тут — скарб (зі сленгу золотошукачів).
З франц. — буквально: «висока кухня», за аналогією до «висока мода» (haute cuisine — вишукана кухня, франц.).
Від Галлія. Галлія — римська назва частини Європи: частина північної Італії, а також територія між Середземним морем, Піренеями, Атлантичним океаном, Ла-Маншем, Рейном і Альпами. Для Борхеса і Касареса важливо те, що Галлія пішло від грецького топоніма Галатія, який, своєю чергою, виводиться з грецького слова «молоко», що означає «білий». Тут гра, з одного боку, з «креольськими» алюзіями, а з іншого — з кольорами страв: масамора має такий же відтінок, як колір шкіри в креолів, анісові солодощі в «Перлині» — очевидно, молочно-білі. Третій аспект — після Середньовіччя слово «галли» стало асоціюватися з його латинським омонімом «півень» (gallus), тому Монтенегро, кажучи «галльський», звісно ж, має на увазі «французький», і це опосередковано доводить, що у цьому фрагменті доктор говорить не просто про аніс, а таки про «аніс-де-флавіньї».
Алюзія на крилату фразу з роману «Раби Парижа» (1867) авторства Еміля Габоріо (1832—1873) — французького письменника, що стояв біля витоків детективу як жанру. Згодом ця фраза неодноразово обігрувалася у різних варіаціях.
Алюзія на крилату фразу з одного з романів («Король — в’язень Фантомаса», 1911) циклу про Фантомаса авторства П’єра Сувестра й Аллена Марселя; відтоді вона фігурує в масовій літературі в різних варіаціях — з дворецьким, з портьє, з консьєржем, з лакеєм і т. п.
З франц. — «короткий шлях»; тут — короткий опис.
З франц. — серцю не накажеш.
Столиця Уругваю.