Паторусу — останній вождь індіанців теуельче, комічний персонаж, створений у 1928 р. Данте Квінтерно; вважається найпопулярнішим героєм аргентинських коміксів. У 1942 р. вийшов 12-хвилинний короткий мультиплікаційний фільм про Паторусу — перший кольоровий аргентинський мультфільм; очевидно, це і є причина згадки в «Шести головоломках…» про цього могутнього і сентиментального добряка.
Буквальний переклад прізвища з іспанської — зброєносець.
Кандьяль — коктейль з коньяком та яйцем.
З ісп. — сон. Однойменна притча Кафки — сон Йозефа К. про цвинтар, де художник, якого К. зустрів там, писав на надгробку слова «Тут лежить…».
Вулиця Буенос-Айреса, до 1902 р. — Центральна.
Такої вулиці там і тоді не існувало, хоча Валентин Гомес — реальна історична постать, важливий політичний діяч Мексики. Вулиця Гомеса як місце розташування крамнички з розіграшами — дружній «помах рукою» Рамонові Гомесу де ла Серна (1888—1963), іспанському письменникові, завсіднику мадридського літературно-художнього кафе «Помбо» (де з ним і познайомився молодий Борхес); з серпня 1936 р. Гомес де ла Серна постійно живе в Буенос-Айресі. Крамничка розіграшів тут — натяк на створений Гомесом у 1910 р. жанр грегерій. Грегерія — дуже короткий художній текст (зазвичай — одне речення, синтез афоризму і дотепу), побудований на гуморі та метафорі: «Показуючи мені язик, собака думає, що я — лікар»; «Як і шампанське, поцілунки — сухі, напівсолодкі, солодкі» тощо.
Гра алюзій. Згадки про бенгальського тигра є у всіх текстах, підписаних Бустосом Домеком. Борхес (і з Касаресом, і без нього) вибудовує ланцюжок: тигр — мантикора (в якої з пащі стирчать руки і ноги пожертих нею людей) — критик (див. «Хроніки Бустоса Домека», «Книгу вигаданих істот» тощо). Бенгальський тигр Борхеса — це, в певному сенсі, Єдиноріг Кафки (найвідоміший Єдиноріг — у Старій Празі, зокрема на Старомнестській площі, але єдинороги були зображені на вивісках багатьох середньовічних празьких аптек, зображень єдинорогів у Празі дуже багато); своєю чергою, Тигре — місто в Аргентині, 28 км на північ від міста Буенос-Айрес. Тигри в дикій природі зустрічаються лише в Азії, в Південній Америці їх нема. З іншого боку, тиграми аргентинські мисливці називали ягуарів і пум (так само, як у Середньовіччі мисливці називали мантикорами тигрів). «Тиграми» в Буенос-Айресі зазвичай називають приїжджих із Тигре (а в часи написання «Головоломок…» — також і китайців, причетних до криміналу).
З франц. «voulez-vous» — «чи хочете ви?».
Вілья-Марія — місто в провінції Кордоба, 550 км від Буенос-Айреса, в 1940-х славилося анатомічним театром.
Алюзія на роман Франсуа Моріака «Дорога в нікуди» (1939), зокрема на колізії, пов'язані з самогубством Оскара Револю. У романі «Дорога в нікуди» вмирають або зазнають цілковитого життєвого фіаско шість персонажів. У контексті оповідання «Жертва Тадео Лімардо» найбільш значуща колізія «дороги в нікуди» клерка Ландена, який стає жертвою вбивці.
Пор. у «Процесі» Кафки — комірчина поряд із канцелярією.
Алюзія на Базиліо Пертіне (1879—1963) — тридцять дев’ятого мера Буенос-Айреса (від липня 1943 до квітня 1944 р.), який у момент написання цього оповідання якраз починав виборчу кампанію. Недоброзичливці стверджували, що через тривалі зв’язки з Німеччиною Пертіне — «майже гітлерівець». А тому зовсім не випадково, що з Пертіне контактує саме Файнберг.
Обігрується реальний тогочасний рекламний слоган реального вина, але, з огляду на особу реального Пертіне, — можливо, обігрується ще й особлива жорстокість, з якою асоціювалися індіанці апачі, а також гітлерівці на окупованих територіях.
«Тіро Федераль Архентино», або «Тіро Федераль» — аргентинський футбольний клуб з міста Росаріо. Нюанс у тому, що саме за цей клуб традиційно вболівають тільки місцеві фанати — мешканці Росаріо.
З баск. truke — «обмін», різновид гри в кості, різновид перудо.
Очевидно, йдеться про дешеву постановку оповідання Пелама Гренвілла Вудхауса (1881—1975) «Урок нишпорці» (1914, The éducation of détective Oaks — Death at the Excelsior). Твори Вудхауса користувалися несамовитою популярністю, більшість були екранізовані, звучали як радіоп’єси, ставилися в театрі; відповідно, другосортні театри заробляли, зокрема, ранковими виставами за творами Вудхауса. В «Уроці нишпорці» — труп на ліжку в пансіоні-готелі, в кімнаті на двох; у «Шести головоломках…» обігруються всі основні колізії «Уроку нишпорці».
Сааведра — іспанське прізвище і топонім; тут, оскільки в оригіналі це слово вжите в лапках, — сервантесизм. Насправді, Сервантес, пишучи другу частину «Дон Кіхота», збирався написати епізод з півнячими боями, але той факт, що Авельянеда (див. примітку вище), який написав лже-продовження «Дон Кіхота», написав там також і про півнячі бої, змусив Сервантеса відмовитися від первісного наміру. Тобто півнячі бої в «Сааведрі» — те, що могло би бути, але чого з цілковитою певністю не було. Взагалі, у Сервантеса з півнями дуже не складається. Єдиний півень, який фігурує в Сервантесових творах про Дон Кіхота, — намальований. Відтак півень падре в «Шести головоломках…» — алюзія на розмову між Дон Кіхотом і Санчею про те, що в мистецтві є правдою, а що — брехнею, і саме у зв’язку з цим згадується намальований півень, який настільки не схожий на півня, що під ним довелося написати — «Це півень» («Дон Кіхот», частина 2, розділ 3).
Арганьярес — як прізвище, очевидно, не існує, бо сприймалося би десь так само, як прізвища «Тухляк» чи «Смердючка». Борхес і Касарес використовують «падре Арганьяреса» з певною метою. Іспанською «арганьярес» — рослина Арганія колюча (Argania spinosa); це єдиний рід і вид у родині Сапотових. Вічнозелені арганїї культивуються як надзвичайно цінні (арганову олію отримують тільки ручною працею), але їхні плоди мають вкрай неприємний і дуже тривкий запах. У цьому контексті якраз і варто читати цілий фрагмент: неіснуючі півнячі бої, неіснучий падре, намальований півень; Сарленга бреше про те, де він був; дон Ісидро Пароді чудово це усвідомлює.
Вовна вікуній вважається найбільш рідкісною і дорогою вовною у світі, краватка з вовни вікунії приблизно у сто разів дорожча, ніж якісна шовкова краватка.
Натяк на Паголо із Флоренції (Маестро Паголо, Паоло даль Поццо Тосканеллі) — італійського астролога і лікаря, що жив у XV ст. і який намагався поєднати астрологію і медицину з етикою; висловлюючись по-сучасному, він встановлював діагнози і визначав захворювання, опираючись на «моральні злочини», одним із яких вважав недостатню турботу про себе.
Китайський сюжет загалом є для «Шести головоломок…» дуже суттєвим. Існує думка, що самі «Шість головоломок…», з огляду на їхню структуру, — 62-га гексаграма «Книги перемін», Сяо-го («Перерозвиток малого», з відповідним тлумаченням). Китайський ієрогліф 太 (тай) означає «великий», «найвищий», «шанований», «старший». Він посилює значення слів, додаючи поняття «надто», «надміру». Тай — китайське прізвище — позначається 台 — багатозначним ієрогліфом, одне зі значень якого — вежа. Зрозуміти, про який саме ієрогліф «тай» ідеться, з транслітерації іспанською неможливо. Китайський ієрогліф 安 (ань) означає «спокій», «безпека» або «добробут», «стабільність»; складається з двох частин: дах і жінка, і означає буквально — «жінка у домі». Коментатори припускають, що семантика імені «Тай Ань» у Борхеса і Касареса пов’язана не так із китайською традицією, як із традицією, яка бере початок від Шарля Огюстена де Сент-Бева і Гюстава Флобера і яка пов'язує образ вежі з «аристократизмом духу». Крім того, ім’я Тай Ань омонімічне топоніму. Для вуха китайця Тай Ань — ім’я-фальшивка.
Ернест Брама Сміт (1868—1942) — американський письменник, автор детективів (21 видана книжка), експерт міжнародного рівня з нумізматики, автор численних циклів оповідань із наскрізними персонажами (китайський мандрівний філософ Кай Лун в «мандаринських» оповіданнях з драконами і богами, сліпий детектив-любитель Макс Каррадос — у детективах); його твори мали великий вплив на деяких значних письменників, зокрема на Орвелла. У контексті оповідання важливе ще й те, що Браму приписують авторство приказок-проклять: «А щоб вам жити в цікаві часи!», «А щоб ви знайшли саме те, що шукаєте!»
Китайський ієрогліф 書 (шу) означає «книга», «лист», «документ» або «записи». Китайський ієрогліф 童 (тун) означає «об’єднання», «однаковість», «рівність», «сумісність», «збіг», «подібність», «тотожність». Для «Шести головоломок…» важливо, що «Шу Тун» — це «Тун Шу» в іншому порядку. «Тун Шу», яка вперше була написана більш як 4000 років тому, є одною з найдревніших і найбільш шанованих книг у світі. Це зібрання китайських народних вірувань, практичних порад, традиційної китайської мудрості. Це антологія, енциклопедія і хроніка водночас. З 826 р. «Тун Шу» кожного року переписувалася, доповнювалася. З винайденням книгодрукування — щорічно перевидається. На сьогодні, фактично, існує ціла бібліотека — близько 2700 книг «Тун Шу». Це єдина у своєму роді книга-бібліотека.
З лат. буквально — «спосіб життя»; фраза означає згоду сторін співіснувати з різними поглядами, якщо є потреба домовитися, незважаючи на протистояння. Прикладом modus vivendi є перемир'я.
Обігрується назва Буенос-Айреса — в буквальному перекладі з ісп.: «свіже повітря» або «добрі вітри».
Хуан-ді, або «Жовтий імператор» — легендарний імператор Китаю і міфічний персонаж, якого вважають засновником даосизму і прапредком усіх китайців. Припускають, що він жив у Китаї приблизно за 4000 р. до нас. Таким чином, він, умовно, сучасник книги «Тун Шу». Хуан-ді вважається автором «Су-нюй цзин», найдавнішого трактату про лаоські сексуальні практики. Воскресіння Хуан-ді є праобразом досягнення безсмертя в лаоських практиках.
Китайський ієрогліф 親 (цинь) означає батьків, кровних родичів, родинний (кровний) зв’язок. Первісно ієрогліф 親 сладався з двох частин. Ієрогліф 辛 (сінь) мав значення «страждати, будучи позбавленим свободи». Радикал 見 (цзянь) означає «бачити» або «зустрічатися». Первісне значення ієрогліфа 親 (цинь): навідувати членів сім’ї, які сидять у в’язниці — нині вважається застарілим і «книжним», цинь сьогодні означає тільки сім’ю, але тут актуалізоване первісне значення ієрогліфа цинь, який міг бути також евфемізмом, означаючи сексуальну близькість.
Китайський дракон у Латинській Америці — не те саме, що дракон у Китаї. Основні аспекти: всі китайці — «діти дракона»; важливий також зв’язок образу дракона з любовними пригодами і сексуальністю як такою. Крім того, голова дракона — традиційна носова фігура на старих китайських кораблях. Тож «Голова Дракона» — бордель в основному для моряків, на що вказує зокрема адреса, це півмилі від порту Буенос-Айреса.
Аташе з питань культури в Посольстві Китаю має на увазі місце перехрещення вулиць (в Буенос-Айресі) — Авеніди Леандро Н. Алема, яка була забудована в основному після 1810 р., і де знаходився старий Центральний вокзал (1870—1897 рр.), а отже, і багато закладів «з дівчатками», які сусідували з цілком фешенебельною нерухомістю (Головпошта, банки, головний міський парк), — і вулиці Тукуман. Вулиця Тукуман важлива тим, що там (на відрізку між вулицями Суіпача та Есмеральда), як уже згадувалося вище, народився Борхес, так парадоксально зав’язуються в один вузол кілька сюжетів, ключем до яких є ієрогліф цинь.
«Китайський» натяк на монгольського дракона-громовержця Лу — «небесного верблюда».
У деяких китайських культах використовувалася для розмов з духами предків і ворожіння.
Мен-цзи (кит. 孟子; 372—289 рр. до н. е.) — китайський філософ, конфуціанець.
Очевидно, мається на увазі чжу (筑) — стародавній китайський музичний інструмент, властиво єдиний 5-струнний, подібний до цитри, з темброво одноманітним звуком. Під його супровід не співали, а говорили. Вийшов з ужитку в епоху Імперії Сун.
Це може бути натяком на Великий похід (Китай): 1917 р. — і 1936 р., різниця — 19 років, тоді «неприємна подія» — перемога більшовиків у Росії.
Провінція на півдні Китаю.
Дерев’яні подушки характерні насамперед для Японії та для найвищої аристократії Китаю. Подушки-підставки під голову, придумані для того, щоби не зіпсувати зачіску під час сну, до XIX ст. були повсякденною реалією. Порцелянова вежа, властиво, пагода, — Баоень; це буддійський храм у Нанкіні (колишній столиці Китаю в епоху династії Мін), не зберігся до наших днів. Храм будувався з білої «порцелянової» цегли від 1412 до 1422 р. силами 100 тис. солдатів, які працювали водночас.
Семаранг (стара голландська назва — Самеранг) — портове місто, розташоване на північному узбережжі о. Ява.
«Кабо» з ісп. — мис. Так називаються кілька портів на мексиканському узбережжі.
Український читач радий, мабуть, інтертекстуальній зустрічі: Борхесів Самуель Немировський і Самійло Немирич з творів Юрія Андруховича — персонажі; реальна історична особа, шляхтич, родич Юрія Немирича, козацького полковника часів Хмельниччини; який в 1619 р. зґвалтував якусь дівчину, що продавала випічку на Ринку, у Львові. Бургомістр Львова Уберович наказав арештувати Немирича. Того засудили до страти, яку, з огляду на численні клопотання шляхти, замінили ув’язненням. Реальний Самуель Немировський — за твердженням коментаторів Борхеса — «непитущий столяр», власник меблевої майстерні, виходець із підросійської Польщі, міська легенда в районі Орсе — прославився своєю ексцентричною поведінкою.
На перший погляд, йдеться про вулицю, названу на честь Грегоріо Фунеса (1749—1829) — декана собору в Кордові, депутата Хунти Гранде, ректора університету Кордови (з 1807 р.), який в усьому підтримував президента Хунти Корнеліо Сааведру, і який досі надзвичайно відомий і популярний в Латинській Америці. Проте в Буенос-Айресі такої вулиці нема. Зате саме в цей час, одночасно з «Шостою головоломкою…», Борхес пише оповідання «Фунес, чудо пам’яті» (1942); вочевидь, 347 треба читати в межах системи числення, придуманої Іренео Фунесом. До слова, Фунес — віртуозний знавець таємниць чисел, Тай Ань змальовується дипломатом як «знавець таємниць алфавіту» в пошуках талісмана Богині. Складна інтелектуальна гра довкола дешифрування кодів і природи пам'яті пронизує всі шість оповідань циклу «головоломок».
«Salon Doré».
З франц. — «Головне — це почуття міри», «Почуття міри — насамперед». Парафраз вірша Поля Верлена «Мистецтво поезії» (1874): «De la musique avant toute chose» — «Музика — на першому місці», «Головне — це музика».
З франц. — «Панове, робіть ваші ставки!»
З франц. — звіт, протокол.