— Мені здається, уся справа не в молоці, а в поїздці на нашій старенькій Еммі. Як ти вважаєш, Лукасе?
— Можлива справа, — пробасив Лукас. — Уперше поїхав, та до того ж зовсім крихітка. Йдемо, Джиме, час лягати. Бурхливий сьогодні видався день.
Вони забралися в кабіну й влаштувалися зручніше. Уже під час подорожі океаном спати в кабіні стало для них звичною справою.
— А чи варто нам, по-твоєму, — тихесенько сказав Джим, закутавшись у ковдру, — спробувати визволити принцесу?
— Спробувати варто, відповів Лукас, вибиваючи люльку. — А якщо це вийде, то цар точно дозволить нам прокласти в Мигдалії залізницю. Тоді старенька Емма ввійде до своєї звичної колії, і ми зможемо залишитися тут.
Джим подумав, що лишатися тут йому, взагалі-то, не так уже сильно хочеться.
Звісно, у Мигдалії чудово. Але краще б податися туди, де не так багато людей і де їх можна відрізнити один від одного. Ось, наприклад, чудова країна Усландія…
Проте він не став про це розводити, а то Лукас ще подумає, що його туга за домом заїла. Замість цього він спитав:
— А чи мав уже справу із драконами? Мені здається, це не так-то й просто.
На що Лукас весело відповів:
— Та я ще жодного разу в житті драконів не бачив, навіть у зоопарку. Але моїй Еммі, гадаю, така тварюка не страшна.
Голос Джима пролунав жалібно:
— Та-а-ак, єдина, може, й не страшна, але там же написано щось про ціле їхнє місто.
— Поживемо — побачимо, старий, — відповів Лукас, — а зараз давай спати. Доброї ночі, Джиме! І не турбуйся.
— Угу, — пробурмотів Джим. — Доброї ночі, Лукасе!
А потім він ще трохи позгадував пані Ваас і подумав, чим вона зараз може бути зайнята. А ще потім він попрохав у Бога, що якщо вона сумує, то хай пошле їй утіху. І, будь ласка, нехай Він їй усе пояснить. А ще потім Джим прислухався до рівного й глибокого посопування Емми, яка вже давно поснула, й задрімав сам.
і дехто замислює недобре проти Джима й Лукаса
Друзі прокинулися, коли сонце вже зовсім високо видерлося на небо. Як і вчора, на майдані знову зібралася юрма, що витріщалася на локомотив з безпечної відстані.
Джим із Лукасом вибралися назовні і, від душі потягшись, побажали один одному доброго ранку.
— Прегарний день сьогодні! — сказав Лукас. — Найслушніша погода для того, щоб піти до царя на гостину та повідомити його, що ми звільнимо його доньку.
— А може, давай спочатку поснідаємо? — запитав Джим.
— Здається мені,— відповів Лукас, — що зараз ми отримаємо запрошення на сніданок від самого царя.
Вони знову піднялися дев'яноста дев'ятьма срібними сходинками та натиснули на алмазну кнопку дзвоника. Віконечко в ебенових дверях розчахнулося, і назовні визирнула велика жовта голова.
— Чого бажають ясновельможні пани? — запитала вона високим фальцетом і посміхнулася так само урочисто, як і вчора.
— Ми хочемо побачитися з царем мигдальським, — пояснив Лукас.
— Співчуваю, але й сьогодні у царя немає часу, — відповіла велика жовта голова і вже знову приготувалася зникнути, коли Лукас гучно сказав:
— Постривай-но, приятелю! Будь ласкавий повідомити цареві, що тут є два чоловіки, які збираються визволити його доньку з Дракон-Міста.
— О-о, — напівпошепки відреагувала жовта голова. — Це, звісно, зовсім інша справа. Будьте ласкаві, будь ласка, зачекайте хвилиночку!
І віконце зачинилося.
Друзі стояли перед дверима та чекали.
Та чекали.
Та чекали.
Хвилиночка вже минула давно-давно. І за нею ще багато інших хвилиночок. Проте велика жовта голова так і не з'явилася.
Досхочу начекавшись, Лукас прогарчав:
— Ти маєш рацію, Джиме. Схоже, про сніданок доведеться попіклуватися самим. Зате, може, будемо у царя обідати.
Джим пошукав очима Пінг Понга, але тут Лукас сказав:
— Ні, Джиме, негарно весь час розраховувати на частування малюка. Буде смішно, якщо ми самі не зможемо про себе потурбуватися.
— Гадаєш, варто ще раз спробувати Емму замість каруселі? — невпевнено спитав Джим.
Лукас видихнув кілька димових візерунків.
— Я тут дещо краще вигадав, — сказав він. — Поглянь-но, Джиме!
І Лукас плюнув петелькою, але тільки зовсім маленькою, щоб ніхто, окрім Джима, її не побачив.
— Тепер розумієш? — спитав він і задоволено підморгнув.
— Ні,— ошелешено відповів Джим.
— А пам'ятаєш учорашніх акробатів? Адже ми теж уміємо щось на кшталт цього. Улаштуємо циркову виставу!