Король силувало посміхнувся, сумно і криво.
— Ти маєш право на побоювання. Я підозрюю, що гонець, посланий з таким делікатним завданням, повернеться в тюрбані, намертво прицвяхованому до голови. Не хвилюйся, Девіде, це моя справа. Повідом їх, якщо хочеш, про нові засади цивільного листа. Потім склади для мене стислий документ з переліком усіх аргументів і зроби так, щоб родичі прийшли на зустріч зі мною. Кожен окремо, а не зграєю. Я не хочу знову стати жертвою ще однієї колективної родинної атаки за обіднім столом — не цього разу;
— Дехто з них зараз за кордоном. Це може забрати кілька днів.
— Це вже забрало кілька життів, Девіде,— зітхнув король.— Я не думаю, що ці кілька днів щось вирішать...
Літак «Британських авіаліній» 747-400 з Кінгстона підлітав до аеропорту Гітроу на десять хвилин пізніше, ніж належало за графіком, так і не надолуживши в дорозі затримку через страйк паспортистів: пікетувальники оточили термінал відльоту й тягнулися аж до злітної смуги. Рейс проґавив виділений час посадки, і зазвичай літаку довелося б кружляти п'ятнадцять-двадцять хвилин, чекаючи в черзі на посадку, але це був незвичайний рейс, і капітану дали негайний дозвіл на посадку, а дванадцять інших рейсів, прибулих за розкладом, перемістилися в черзі. Принцеса збиралася зійти з літака, щойно шасі торкнеться смуги.
«Боїнг» під'їхав до терміналу в одному з затишних куточків аеропорту; зазвичай принцесу з усім її почтом вивозили з Гітроу через приватні ворота. Вона приїжджала до Кенсинґтонського палацу раніше, аніж інші пасажири з її літака встигали дійти до таксі. Однак сьогодні принцесу повезли додому не одразу. Спочатку їй довелося прийняти ключі від нового автомобіля.
Останні кілька місяців для всіх виробників люксових автомобілів видалися невдалими, а перспективи на рік виглядали ще гірше. Торгівля йшла погано; продаж — і реклама продажу — вельми цінувалися. Тому британській філії «Мазераті» здалося гарною ідеєю запропонувати принцесі безкоштовно останню спортивну модель, сподіваючись на значний і тривалий розголос. Вона радо погодилася. Коли літак підрулив ближче до виходу з летовища, виконавчий директор «Мазераті» вже нетерпляче очікував унизу, тримаючи ключі, перев'язані рожевим бантом, і, бурмочучи під носа, нервово клацав пальцями, роздивляючись хмари. Він волів би кращої погоди, бо мжичка заважала, і довелося повсякчас протирати до блиску кузов, не полишаючи його ні на хвилину. Останні дні принцесі приділяли в пресі чимало уваги, тому журналісти вишикувалися біля авта з великим ентузіазмом. Віддача від коштів, вкладених у принцесу, обіцяла збільшитися.
Принцеса випірнула на мокру бетонку з блискучою білою усмішкою і засмагою, що кидали виклик стихії. Справа забере менш ніж десять хвилин: кілька вітальних слів і подяка від метушливого чоловічка, що розмахує ключами, вдягнений у'лискучий мохеровий костюм; коротка фотосесія на тлі кузова полум'яно-шарлахової машини марки «Мазераті»; кілька хвилин повільної їзди по колу, доки принцеса змогла знайти спільну мову з коробкою передач і стати героїнею кількох футів плівки, витрачених на рекламний ролик. Вітерець в обличчя, а потім чесний обмін — свій час на гарчання новенького механічного італійського звіра за ціною дев'яносто п'ять тисяч фунтів, з двигуном на чотири з половиною літри, з турбонаддувом.
Преса, звісно, мала інше на думці: бажала дізнатися про відпочинок принцеси, місцезнаходження її чоловіка та про супутника на пляжі, але таких питань і слухати не схотіли.
— Принцеса воліє відповідати тільки про автомобілі, джентльмени,— оголосив помічник.
Чому не «ягуар»? Тому що він американський. Скільки у неї до того було машин? Такого звіра ще не було. Яка максимальна швидкість? Сімдесят миль на годину, коли за кермом я. Чи не її піймали на автостраді М1 на перевищенні швидкості — їхала понад сто миль на годину? У відповідь — мила усмішка в очікуванні на нове питання. Чи не нахилиться вона трохи нижче над капотом, щоб камерам було зручніше знімати? Ви, напевно, жартуєте. Дощ мав ось-ось политися, і вже прийшла пора зробити кілька швидких кіл на камеру перед від'їздом. Принцеса граційно — наскільки дозволяла низька посадка кузова — залізла в машину й опустила вікно, щоб подарувати останній усміх шакалячій зграї, як оточила її зусібіч.
— Хіба не ганьба для принцеси рекламувати іномарки? — прямо запитав різкий голос.
Чортовий тип. Вони завжди тут. Її щоки спалахнули крізь засмагу.
— Я все життя «рекламую», як ви ущипливо висловилися. Я рекламую британський експорт скрізь, куди б не їхала. Я рекламую супердорогі квитки на благочинні вечори на підтримку голодних Африки. Я рекламую лотерейні квитки, щоб ми мали змогу будувати будинки для літніх і забезпечувати пенсіонерів. Я ніколи не припиню рекламувати.
— Проте рекламувати шикарне імпортне спортивне авто? — не вгавав голос.
— Це ви постійно вимагаєте шику. Якби я з'явилася у вживаному одязі чи авті, ви перші почали б нарікати. Я маю заробляти на хліб насущний так само, як і всі.
Усмішка зникла.
— А як щодо цивільного листа?
— Якби ви знали, як важко виконувати все, що очікується від вас, на грошовому підмогу для принцеси, ви б не ставили таких у біса дурних питань!
З неї було досить. Її провокували, терпець їй уривався, час їхати геть. Вона нетерпляче витиснула зчеплення, й автомобіль неелегантно помчав ривками, наче кенгуру, просто на операторів, які налякано розбігалися. Хай начуваються, курвині діти. Мотор V-8 заглух, через що чоловічок у дорогому костюмі знітився, а камери агресивно заклацали. Принцеса знову завела мотор, ввімкнула передачу — і поїхала геть. Хай їм грець з їхньою зухвалістю. Варто повернутися до Палацу після тижня відсутності — і принцесу зустріне гора документів, де будуть міріади запрошень, запитів і прохань від благодійних організацій і незаможних осіб. Вона їм ще покаже. Вона відповість на всі запрошення, прийме їх якомога більше, вона з'являтиметься на благодійних обідах і збиратиме пожертви, усміхаючись старим і молодим, хворим і немічним, втішатиме тих, кому просто не пощастило. Вона ігноруватиме насмішки і наполегливо працюватиме, як завжди це робила, видираючись наверх по цій горі документів. Їй ніяк не могло бути відомо, що на самісінькому вершечку гори лежав нерозпечатаний конверт з повідомленням про зміни в новому цивільному листі, а випуски ранкових газет уже були готові атакувати ображену принцесу в новому чужоземному спортивному автомобілі, яка нарікає, що її не утримують як слід.
Митарства в «Мазераті».
Фари принцесиного авта згасли на екрані телевізора: Уркгарт натиснув червону кнопку. Його увага ще деякий час була прикута до порожнього екрана, а наполовину зав'язана краватка безвільно звисала на шиї.
— Чи я недосить стара для тебе, Френсисе? Чи ти віддаєш перевагу німфоманкам середнього віку, а не молодим доброчесним кралечкам, як-от я, чи що?
Він кинув на неї скорботний погляд.
— Не можу прокоментувати.
Саллі грайливо тицьнула його в бік; він неуважно відштовхнув її.
— Припини, а то я анулюю твою візу.
Але це застереження додало зусиллям подвійної сили.
— Саллі! Нам треба поговорити.
— Господи, не треба мені чергового серйозного, поважного зв'язку. І саме тоді, коли я почала отримувати задоволення.
Вона сіла на дивані навпроти нього, розгладжуючи сукню. Свою білизну вона жужмом сховала в сумочці: дасть раду їй пізніше.
— Завтра здійметься буря — через ці фотографії. Заголовки будуть шалені. А я ж саме завтра вирішив зробити публічне оголошення про новий цивільний лист. Шкода, що заява вийде одночасно з цими фото, але...— він широчезно, театрально посміхнувся, наче Макбет, що ґречно запрошує гостей на вечерю,— цьому не зарадити. Найбільш мене бентежить те, що увагу зосередять не лише на нашій безталанній дурноголовій принцесі, а й на всій королівській родині. Й ось де мені потрібна твоя допомога, о циганко. Будь ласка.
— Я чужоземка у твоїй землі, мосьпане, і багаття моє невеличке,— глузливо відповіла вона з південним акцентом.
— Але ти володієш магією. Магією, яка може зробити родину як королівською, так і посполитою.
— Наскільки посполитою?
— Коли йдеться про молодших членів королівської родини? Настільки посполитою, як жиголо на пляжі. Але про короля не йдеться, звісно. Це не тотальна війна. Просто всі мають знати, що і він підлягає критиці. Що люди трішки розчаровані. Це може бути зроблено?
Вона кивнула.
— Це залежить від того, як поставити питання.
— Як би їх поставила ти?
— Можна мені спочатку сходити у ванну?
Її сукня була бездоганно гладенька, але попід нею досі відчувався безлад.
— Спочатку скажи мені, Саллі. Це важливо.
— Свиня. О'кей, без підготовки. Ти починаєш із чогось такого: «Ви за останні кілька днів бачили новини про королівську сім'ю, і якщо так, то які?» Просто щоб змусити їх думати про фотографії — зрозуміло, щоб тебе на цьому не підловили. Це було б непрофесійно! Якщо вони такі бевзі, що й не чули про королівську сім'ю, виключай їх як дурних ґав. Потім щось таке: «Чи вважаєте ви, що королівській родині важливо показувати гарний взірець в особистому житті?» Звісно, люди скажуть: «Так»,— тому ти веди далі: «Як ви вважаєте: в останні роки королівська родина показує кращий чи гірший взірець в особистому житті?» Парі тримаю на свою наступну зарплатню, що вісім з десятьох скажуть: гірший, набагато гірший, або висловляться нецензурно.
— Принцесине бікіні може виявитися таким самим потужним, як праща Давида.