— І ти готовий піти задля мене на смерть?
Питання було вкрай провокативне, навіть нетактовне, проте Кейт без найменших роздумів відповів:
— Так, готовий.
— Що ж, добре.
Маріка трохи відсторонилася від Кейта, взяла його за руку і повела до дверей — але не до тих, що вели в коридор, а до інших, у протилежному кінці вітальні. Проминувши дві невеличкі кімнати, вони ввійшли до розкішної спальні, посеред якої стояло широченне ліжко, зусібіч оточене прозорими завісами.
Маріка зачинила двері, замкнула їх ключем, що стирчав із замка, а потім, як здогадався Кейт з зосередженого виразу її обличчя, наклала якісь чари — чи то для більшої міцності замка, чи, може, проти підслуховування. Також він помітив, що Марічині руки дрібно тремтять, а очі гарячково поблискують.
— Що ти задумала, Маріко? — запитав Кейт.
Вона сором’язливо глянула на нього:
— А ти не здогадуєшся?
— Здогадуюсь, але… Так не можна, люба. Це неправильно.
— Знаю, що неправильно. У нас порядні дівчата роблять це лише після весілля. Та якщо ми проведемо ніч разом, у Стена не залишиться вибору — він муситиме або погодитись на наш шлюб, або вбити тебе.
— Тоді вважай, що я мрець.
— Ні, я серйозно, Кейте, — з запалом мовила Маріка. — Дуже серйозно. Ти просто не знаєш мого брата. Не знаєш, як він ревнує мене. Тому я й питала, чи готовий ти задля мене піти на смерть. А раз ти думав, що я жартувала, то питаю знову: ти готовий поставити на карту своє життя, щоб добитися моєї руки? І це не жарт, зовсім не жарт.
Кейт подивився їй в очі і зрозумів, що Маріка справді не жартує. Також він зрозумів, що сказавши „ні“, назавжди втратить її кохання. Кейт давно змирився з тим, що їм не судилося бути разом, і його втішало одне-єдине — усвідомлення того факту, що Маріка теж кохає його. Він надто дорожив цим коханням, щоб погодитися на його втрату. Нехай це було жорстоке, еґоїстичне кохання принцеси, що вимагало безоглядного послуху й постійних жертвоприношень, нехай воно було схоже на щоденні тортури, нехай воно несло з собою лише біль і страждання, та все одно — це було те саме почуття, про яке він мріяв завжди. Таке кохання буває лише раз у житті — і за нього не шкода віддати життя…
А Джейн… Кейт любив її ніжно, віддано, але любив у ній передовсім сестру, і їхній зв’язок важким тягарем лежав на його сумлінні. Він знав, що грішить, усвідомлював гріховність своїх учинків, але нічого не міг з собою вдіяти. Лише Марічине кохання могло зцілити його від цієї згубної пристрасті. А задля цього варто ризикнути життям…
— Я згоден, — сказав Кейт.
— Справді? — запитала Маріка з недовірою.
— Так, справді. Я хочу провести з тобою решту життя… навіть якщо це триватиме лише одну ніч.
Маріка рвучко обняла його і палко прошепотіла:
— Кейте, я обожнюю тебе! Ти найкращий з усіх… А я така погана дівчинка… я так з тобою обійшлася…
Він поцілував її в чоло.
— Не вигадуй, люба. Це не ти погано обійшлася зі мною. Це я вчинив негідно. А ти не відштовхнула мене, дала мені шанс спокутати провину.
Кейт підвів її до ліжка й відсунув убік прозору завісу. Маріка дивилась на нього трохи ніяково, але водночас — з безмежною ніжністю і пристрасним бажанням.
— Ти роздягнеш мене? — запитала вона тремтливим від хвилювання голосом.
— Звичайно, рідна.
Він допоміг їй зняти сукню, потім звільнив її від нижніх спідниць, під якими, попри його очікування, були не лише панчохи, а також і білі шовкові трусики з мереживними оборками.
Мов заворожений, Кейт дивився на струнку, витончену постать, яка виявилася ще досконалішою, ніж він собі уявляв. Під його поглядом Маріка ще дужче зніяковіла і водночас почувала дражливу насолоду від того захвату, що читався в очах коханого. Вона розстебнула ліфчик, оголивши свої чарівні пружні груди, потім опустила руки до трусиків і зупинилась у нерішучості.
Кейт хотів був відвернутися, але потім передумав і проникливо заговорив:
— Ти прекрасна, Маріко. Вся цілком. І я кохаю тебе всю. Кохаю кожну твою часточку. Якщо… — Він на секунду замовк, у горлі йому зненацька пересохло. — Якщо ти так соромишся мене, то, можливо, помиляєшся і щодо своїх почуттів до мене. Може, тобі лише здається, що ти кохаєш мене? Тоді облиш це, поки не пізно. Не роби помилки, якої потім не виправиш.
З завмиранням серця Кейт чекав на відповідь. Він уже не думав про можливу розплату за одну-єдину ніч з Марікою. Тепер він боявся, що вона передумає.
Проте Маріка рішуче похитала головою:
— Ні, любий, ти мене не залякаєш. Я знаю, що кохаю тебе, і впевнена, що хочу цього.
Набравшись сміливості, вона трохи спустила трусики, відкривши поглядові Кейта маленький чарівний лобок, укритий світлим пушком — зовсім не рудим, а швидше платинового відтінку. Витримавши паузу, продиктовану чи то сором’язливістю, чи то кокетством, а може, і тим й іншим, Маріка присіла на край ліжка й остаточно звільнилася від цієї частини свого вбрання.
— От так! — хоробро заявила вона. — А тепер ти роздягайся.
Кейт став скидати з себе одяг. Маріка спостерігала за ним з боязкою допитливістю і мимоволі водила язиком по верхній губі. Коли він повністю роздягнувся, вона сором’язливо мовила:
— А знаєш, я вперше бачу цілком голого чоловіка.
— Ну і як? — з удаваною безтурботністю запитав Кейт.
— Нічого. Анітрохи не страшно.
Та тут Маріка покривила душею. Кейт виразно бачив у її очах затамований страх. І якимсь шостим чуттям збагнув причину цього страху: вона боялася, що з ним їй буде не так добре, як з Алісою. Боялася зневіритись у своєму коханні до нього…
Кейт опустився перед Марікою навколішки і передовсім роззув її. Потім стягнув з її правої ноги панчоху, вкрив поцілунками м’яку ступню і пограв губами з її пальчиками. Вона радісно всміхнулась і підняла свою ліву ніжку, пропонуючи зробити з нею те ж саме.
Цього разу він стягував панчоху повільніше, ступню цілував ретельніше, а пальчикам приділив удвічі більше уваги. Після чого, вервечкою легеньких поцілунків, рушив угору до коліна, а звідти, вздовж внутрішнього боку стегна — до звабливої щілинки між її ногами.
Маріка відхилилася назад і сперлася руками на ліжко. Кейт припав губами до її ніжного лона і з насолодою став пестити його, раз по раз відволікаючись для того, щоб поцілувати стегна та животик. Маріка тихо стогнала і щось нерозбірливо бурмотіла. Невдовзі вона опустилась на лікті, а потім зовсім лягла і взялася куйовдити Кейтове волосся, міцніше притискаючи його до себе.
За кілька хвилин Кейт підвів голову і подивився на Маріку, в її оповиті млосною поволокою очі. Тепер у них не було ні страху, ні невпевненості, ні напруження, а була лише пристрасть і жага нових пестощів. Вона ще не знала чоловіків, проте була досвідчена в коханні — а він почав саме з того, до чого вона звикла. І з ним це було нітрохи не гірше, ніж з Алісою…
— Кейте, любий, — промовила Маріка, важко переводячи подих. — Ти просто чудо… Ходи до мене.