В цих копальнях здобувають електрику.
Дніпрельстан зворухнув увесь південь України: тут тільки й чути розмови про нього. Розмови гострі й напружені. Безліч спліток, нарікань переплітаються зі справжнім захопленням.
Місцеві запорозькі газети віддають найбільше уваги Дніпрельстанові. Особливо гостро стежать вони за зловживаннями й за проявами бюрократизму та протекціонізму.
В газеті «Красное Запорожье» ми прочитали в одному з відчитів сміливі слова якогось робітника, що гостро виступав проти протекціонізму. Він заявив, що Дніпрельстан — це великий океан, що в нього вливається брудна, засмічена річка протекціонізму.
В цьому відношенні на Дніпрельстані, дійсно, не все гаразд. Старі специ, що працюють на Дніпрельстані, ніяк не можуть і тут позбутися своїх старовинних звичок, але око робітника гостро стежить за ними, і всі їхні махінації рано чи пізно викривається.
Нас трохи вразив ще один момент — це абсолютна відсутність культурної роботи. Вже зовсім не говорячи про будь-яку українізацію, яка, можливо, й непотрібна, бо тут працює, за даними старшого інспектора Дніпрельстану інженера Ковгуна, 60% українців, тут неможливо знайти українську газету, а тим більше українську книжку.
Ми вважаємо, що це е хиба, яку слід виправити нашому Держвидаву та Політосвіті.
Не зважаючи на те, що тут більшість робітників-українців, все написано тут російською мовою. Ми старанно тут шукали слова Дніпрельстан, що всім подобається своєю звучністю, але ніде його не знайшли.
Це є лише прикра зовнішність, бо Дніпрельстан є в глибинах тієї робітничої маси, що так напружено здобуває електричну енергію.
Зовнішність завше, звичайно, залежить од культурної верхушки. Верхушка на Дніпрельстані складається з інженерів та спеців.
Нам довелось познайомитися з кількома з них, коли ми їхали з Запоріжжя до Херсону.
Першою нашою сутичкою з ними було питання про українізацію. Треба було б чути всім, як ці вигодовані на радянських хлібах люди міркують про українізацію.
Українізація — це насильство. Українські селяни всі говорять російською зіпсованою мовою. Українська мова — це суржик, це вигадка петлюрівців. І, нарешті, сам старший інспектор Дніпрельстану, інженір Ковгун, заявив, що українців привезено з Галичини.
Тоді ми заявили, що коли далі логічно так міркувати, то можна дійти висновку, що малпу* вигадали німці.
З другого боку, коли йде розмова про Дніпрельстан, ця публіка стає надзвичайно шовиністичною.
Вони всі обурливо заявляють: «Ми — запорожці, наші предки звідси, ми — українці, а нас звільняють з Дніпрельстану й виписують людей із Москви. Москва все захопила в свої руки й не дає нам ходу».
От вам і верхушка!.. І добре роблять, що звільняють отаких спеців, — подумали ми, — бо тоді б дійсно всі родичі запорозькі мали б нагрузки, а Дніпрельстан не посувався б ні на крок.
Такі розмови призводять до того, що навколо Дніпрельстану утворюється неприємна атмосфера спліток. Ми добре розкусили цю публіку, і всі ці розмови не зіпсували нам настрою, не зменшили нашого вражіння від великих радянських будов.
Робітникам Дніпрельстану потрібна хороша преса, їм потрібна книжка і культурна розвага.
Письменникам слід не сваритись, а працювати так, як працюють на Дніпрельстані. Курбасові слід дати кілька гастролів у театрі, що будується над Кичкасом.*
Тоді, може, й специ довідаються, що українців не привезено з Галичини, а малпу вигадали не німці.
А селянство й робітництво, що напружено б'ється з природою, що провадить регулярну жорстоку війну з нею, мусить мати культурний відпочинок та культурну розвагу.
Запоріжжя, Нікопіль, Херсон, лимани і Чорне море...
Рівні береги, широкий Дніпро... Старий Дніпро останні роки котить свої повиті розвінчаною романтикою хвилі.
Перед порогами у Дніпропетровську, недалеко берега, є надзвичайно цікавий будинок, що саме тепер ремонтується. Це — колишнє купецьке зібрання (тепер буде робітничим клубом, звичайно). Ми не пам'ятаємо імени архитектора цього будинку, але ж його твір — це геніяльна сатира на тих, для кого він будував.
Величезний, трохи присадкуватий, будинок зовні суворо витриманий в стилі... банківського бюрка. Так-так — бюрка, не більше. Знаєте, такого американського, що коло нього людина мимоволі здається лише придатком до рахівничої машини.
Вікна будинку великі, але ж вузесенькі. Це не вікна. Це величезні щілини, що крізь них визирає хижо на всі боки потвора-павук капіталізму, добре захищений бетонними мурами від нападу.
Байдуже. Не допомогли бетонні мури. Робітничі хвилі, ніби сміючися й жартуючи, обертають страхіття-будинок, цей пам'ятник капіталізму на Вкраїні, у свій культосередок.
Робітничі хвилі, по той бік порогів, гарячково б'ються у вирі праці перед підніжжям велетенського пам'ятника майбутнього вільного життя всіх трудящих...
Вже опускаються в хвилі старого Дніпра перші ряжі (клітини з камінням), закладаючи першу «перемичку». З нею рівнобіжно буде друга. Тоді між ними візьмуть Дніпрові хвилі та й вичерпають без ніякої пошани до їхнього славетного минулого. І тоді на сухому дні супроти Хортиці (що то вона бачила) — та й збудують бетонний мур. Ото й буде гатка...
Тоді, поволі, підуть хвилі Дніпрові все вище, все вище, — ніби в останній бій...
Та де там — годі!.. Для них уже будуть готові шлюзи...
Темної бурхливої ночи виніс нас пароплав, гойдаючи на хвилях, з лиману в море.
Прощай, старий Дніпре! На той рік, на провесні, прокинешся вже молодим Дніпром. Дніпром електричної енергії майбутнього, широкого й вільного, як це бурхливе море...
Текст Дмитра Бузька і Ґео Шкурупія «Старим Дніпром в останній раз» представлено тут за публікацією в харківському часописі «Нова ґенерація» № 1, 1927. Збережено правопис тієї публікації, котрий дещо відрізняється від сучасного. Примітки додані у 2017 році.
В осередку вандеї — Слово «вандея» є синонімом слова «контрреволюція». Походить від назви департаменту Вандея на заході Франції, де у 1793-1796 роках відбувався заколот проти Великої Французької революції.
... режисер Анощенко в «Трипільській трагедії»... — Ігровий кінофільм «Трипільська трагедія» про загибель загону комсомольців під час громадянської війни на Україні був знятий українським кінорежисером Олександром Анощенком у 1926 році.
Отам якраз загинув пароплав «Гоголь». А ондечки скеля, що з неї жбурляли комсомольців у вир... — 27 червня 1919 року з Трипілля вирушив пароплав «Гоголь» з десантом у 400 чоловік червоноармійської піхоти і кінноти, котрі мали придушити антирадянське повстання селян, але пароплав був захоплений повстанцями. А 3 липня того ж року повстанці під командуванням отамана Зеленого (справжнє ім’я Данило Ількович Терпило, 1886-1919 рр.) захопили червоноармійців у полон; рядових і безпартійних відпустили, а командирів і комсомольців скинули зі скелі у Дніпро.
... згадали Косинчину вигадку... — Григорій Косинка (справжнє ім’я Григорій Михайлович Стрілець, 1899-1934 рр.) — український письменник-новеліст, перекладач доби «Розстріляного відродження». Жертва сталінських репресій.
... типу плужан... — «Плужанин» — літературно-художній, критичний місячник. Виходив у Харкові протягом 1925-1927 років за редакцією Сергія Пилипенка, Івана Сенченка, Андрія Головка, Андрія Паніва. У часописі представлено широке коло авторів, переважно «плужан», чия творчість пов'язана з життям села: Андрія Головка, Івана Сенченка, Сави Божка, Олександра Копиленка, А. Лісового та інших. У часи літературної дискусії 1925-1928 «Плужанин» в особі Сергія Пилипенка виступав як один із основних опонентів Миколи Хвильового, захищаючи «партійні позиції» в галузі літератури і мистецтва.
... до археолога проф. Еварницького. — Мається на увазі Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940), видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник українського козацтва.
... Вуфкінська експедиція їде знимати пороги... — ВУФКУ — Всеукраїнське фотокіноуправління — державна кінематографічна організація, яка діяла в період з 1922 по 1930 роки.
... що малпу вигадали німці. — «Малпа» — застарілий варіант слова «мавпа».
Курбасові слід дати кілька гастролів у театрі, що будується над Кичкасом. — Лесь Курбас (повне ім'я — Олександр-Зенон Степанович Курбас; 1887-1937) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР. Жертва сталінських репресій.