Тобі — що місяць як зародилося а живеш міліони
віків у животі цієї жінки що я люблю —
Місяць уже тобі а завтра ти — ніщо, викинуть
твій кавалочок у відро з помиями —
І попливеш ти каналізаційною трубою аж у Чорне
море, де й зародилось од мене —
Тобі —
Тобі —
Тобі це.
Невідомо й ніхто не взнає — ні матір твоя, ні я,
твій батько —
Хлопець ти було б чи дівчинка —
Любило б маму свою і говорило б:
мамо!
Любило б батька свого і говорило б:
тату!
Ссало б молочко з грудей і жмурило б оченята
на сонці.
Але минули б роки —
І ти пішло б у дитячий садок —
І виросло б, і змагалося б, і зачинало б...
Будь вічне ти, що завтра плаватимеш в відрі:
Завтра я прожену твою матір,
Зникне з серця мого вона, як ти з її тіла.
Будь вічне ти, безсиле й розумне —
Ти жило стільки, скільки дано тобі.
Будь вічне ти, бо і я вмру,
І мати твоя вмре, і не одно ти
Плаватимеш завтра в білім відрі.
Хвиля мені котить каміння в горло
видушує міжпланетний сум
і плаче серце на тему: — В-гору!
А як же в-гору, коли — глум!
Брось єрундістику — говорить товариш,
і люди на вулиці: — Іди в сміх!
Не колупайсь у мозку, каші не звариш,
хіба непотрібний ліричний вірш.
Ге-е, бросьте ви єрунду городити
поки справлюсь з собою сам.
Це потрібно, це тяжко, це — великий
неспокій у душі і гам.
МОРЕ
1
От шкіпером коли б я був,