п. А пiд суд як пiдложуть, так там i по-поворушитись не можна.
о. Ану, ну; до чого-то воно дiйдеться?
к. Єто первое дело. А другую речь пагаваря: зачим ти не хочеш аддать дочки за Алексiя? Парень важной, разумной, ремесной, да iщо ж i племенник мой.
а. Так крепак…
к. Ех! Што мне з табой как з рекрутом гаварить! Ти воєннаво артикула не знаєш i усьо здор пореш. Паслушай меня, я присяжнай чалавек: я не мажу неправди гаварить. У казьонних мужичков начальники, а у подданих памещики камандєри, а усєм галава батюшка гасударь. Ат єво миласти приказано усєм нiкаво не абiждать. У Алексеєва барина людям житьйо славнайо, i у них усєво довольно.
п. А в них у селi чи кабаки, чи вольна?
к. Вольная, брат, вольная. На десять верстов кругом кабацкаво духа i не слихать.
п. От сторона! Так чого тут i думати? Не дрочись, Одарко!
а. Але тривай лишень!.. Так бач, пане старосто, у Кандзюбенка худоба… Серце болить, як згадаю!..
к. Ага! Так єта уж не просто. Харашо; ми умеем, как i з єтiм справiтця-та. А поставте сюда ослончик. (.)Так. Тепер азьми миску, єтима четирмя пальцами, i принеси сюда. Та сматри, iменно єтима пальцами.
а. Ох, менi лихо! Чи не будете ворожити?
к. Нiчаво, не пугайся; ето не ворожка, а снять з тебя нада-тє насипку. Ми не даром па усем мєстам хадили. Знiму, штоб ти ад неї не зачахла.
() Ох, батечку, годубчику! робiть швидше, що знаєте; так i чую, як мене з-за плечей бере. Так миску вам подати?
к. Миску, та вот ефтими пальцами. ( .)На, таваришу; падерж пачотной знак. У ефтаком дєлi не следует прапускать нікакой еволюцiї. Держи ж єво, вот так, по-нашому, ваєнному: пад курок. Да здєлай дружбу, не зварачивай єво, а то штоб либо меня, либо тебя у три погибелi не звернуло. Тепер, стара, азьми водянчик з водою i держи тутеча, а я кой-шта палажу. ( .)Вот из французскава каравая весiльная шишка; ми єйо паложим у миску. Так. Тепер усе атайдiть на аванпости, у куток, i нiхто нi пари з уст. А ти з рушником стань тут. (.)Тепер, Одарiє, лий у миску воду та приговорюй французское слово голосно: плюх, плюх, плюх! (.)Тепер на, з турецкой церкви свечичка; засвяти єйо; неси сюда, та не погаси, а то только тебе i на светi жить. (.)Дай сюда. ( .)Теперича усе зажмуртесь i не маги нiхто шевельнутца. Ну… начинається нашеє дело… Гу!.. а самаво так лихорадка и бйот. Єто умiючи наслано; та нiчаво, не пасилуєш. Одарiє, рожденная, молитвенная, крещенная, вiнчанная, покритая!.. скажи… как тебя: чи iз плечей берьот, iлi у очах рябiєт?
(.)Та… iз-за…плечей… i у очах…
к. Французская, па усьому вижу, што французская насилка; у нас, у ваєнних, єто не диковина. Злая насилка! Адначе справимся-та. (.)
( )
Банжур, мадам Одарiє, снято! Ат каво прийшло, на таво найшло. Паздравляю, мадам Одарiє! не рябей! Вота, сматрiтє усе у воду смєлаво: хоч би тебе адна скатинка, али коровка, али што-небудь iз Кандзюбиной худоби. Нiчаво нєт; усьо пашло геть. Сматрiт, сматрiт!
( ) Але i справдi! Хоч би тобi воловий хвiст, нема нiчого.
( ) Хоч би тобi одна скотина; тiльки сама моя пика зосталася.
() Так-таки, так.
( ) Чому ж там i зостатися, коли я сама бачила, як усе повиплигувало геть!
к. От так же, Одарiє, повиплигуєт i уся худоба Кандзюбина з тваєй пам’яти, как ти ефтую воду вип’єш, п’ючи єйо каждоденно по напьорстку, натощака. Как воду кончиш, так i жалковать перестанеш. А нашi молодиї, как будут любитця та, дружно жить, та не лiнуючись работать, так i зберут iщо паболш, чим у Стецька. Да вот i я: ходил па Туреччинє па Францiї, па Рассєї да i сабрал п’ятьдесят целкових; так па смерти маєй усьо запавєдаю Алексею; он меня i пахаваєт…
о. Якби менi грошi вiддав, я б тебе, урагового москаля, сього дня б у домовину. Вже я бачу, до чого воно iде.
() О, спасибi ж тобi, пане старосто! Таки як руками зняв. Тепер менi не тiльки що Стецька, та i усiї його худоби нiчогiсiнько не жалко. А Олексiя вже полюбила, мов рiднесенького сина. Ходiте ж, дiточки, сюди. ( .)Будьте ж здоровi, як вода, а багатi, як земля, а красивi, як весна!
() Ура! наша взяла!
() Тю на твою голову. Ще й весiлля не було, а вiн вже i гука. Оттака-то московська вiра!
к. Тепер, таваришу, падавай знак сюда. (.)Спасiба ж вам, данове-сватове, за ваше паслушанiє i любов. Тепер нада-тє сполнить закон i канчать дело. Сiдайте ж ви тут. (.)А ми, таваришу, тут. А маладиї пастойте.
()А князь осьдечки сяде.
() I нет, брат; уж не здивуй. Минулось твайо княжество! Али сядь себе, али вон пайди. Нуте ж, скажем законнойо слово: панове сватове!
i () А ми радi слухати.
к. Што ви жалали, то ми здєлали. А за сiї речи дайте нам горiлки гречи.
Просимо на хлiб, на сiль і на сватання!
к. Вот тепер нада-тє садавитца по закону. Молодиї! Просимо на посад. ( .)Тут батюшка, а матушка здеся, штоб близько поратись. А ми, товаришу, здесь. ( .)
п. Та мерщiй давайте отраву; пора по чарцi.
о. Бач, як попарувались! Я вже бачу, до чого воно дiйдеться.
а. Та сiдай, Стецю, з нами, та й повечеряєш. А от скоро i дружечки прийдуть, то й потанцював би з ними.
()
Собирает шапку и тыкву, прячет ее и выходит, все продолжая петь: крепачка! Затворив дверь, опять выглядывает и кричит: крепачка! и опять по временам выглядывает и то же кричит.
Между тем Одарка выносит тарелки и другие принадлежности; расставив все по порядку, подает на стол миску и проч.
() Вот тепер па трудах можно i порцiю подавать.
п. Насилу за увесь вечiр розумне слово сказали. ( .)Пожалуйте, пане старосто!
() Пожалуйте, пане свате, ви вперьод викушайте. Может, намішали французької бурди, што i на стену надерьомся. Да i у Туреччинi завсiгда приговорюють: у каво у руках, у таво i в устах.
п. Будьте ж здоровi! (.)А!.. кабацька!.. розведена! Що б то на вольнiй узяти! (.)