Сент-Джеймський кабінет… — Сент-Джеймс — палац, садиба британського уряду, суворого архітектурного стилю, символ британського двору й уряду.
Співочий міст — петербурзький міст через Мойку, де розміщалося міністерство закордонних справ.
Двоголова монархія — Австро-Угорська імперія.
Монтечіторіо — римський палац, де засідала палата депутатів.
Бельплац — віденський майдан, де розміщалося міністерство закордонних справ.
Барон Луї — діяч спершу на службі у Наполеона І, а потім міністр за Людовіка XVIII.
…еттинґенівський погляд… — Еттинґени — баварські магнати з титулами дуків.
…той, хто прогнав Бісмарка… — Кайзер Вільґельм, незадоволений політикою Бісмарка щодо Росії, змусив канцлера подати у відставку.
Сент-Шапель — паризька церква з вітражами роботи П’єра де Монтрея (XIII сторіччя). Разом з Шартрським і Реймським соборами вважається шедевром готики.
Нессельроде — відомий російський дипломат, міністр закордонних справ від 1816-го до 1856 року.
Очевидно, «cocu», тобто — рогоносець.
Усім і кожному (лат.).
Ломені Луї (1815–1878) — критик, автор «Галереї славетних сучасників очима недалекої людини».
«Сен-Марс», «Червона печать» — твори Альфреда де Віньї, присвячені французькій історії.
Академія написів — установа, що належить до Французького інституту (об’єднання різних академій), заснована 1663 року, до неї входять учені (40 членів) у галузі історії та археології.
Масперо Ґастон (1846–1916) — французький єгиптолог.
Ашурбаніпал — ассирійський цар (VII сторіччя до Різдва Христового).
Брессан Жан-Батіст (1815–1886) — славетний паризький актор «Комеді Франсез».
Тірон Шарль-Жозеф (1830–1891) — відомий комік театру «Одеон».
«Авантурниця» — комедія у п’яти актах Еміля Ож’є (1820–1889), поставлена вперше на кону «Комеді Франсез».
«Зять пана Пуар’є» — комедія Еміля Ож’є і Жуля Сандо про мораль вельмож.
Пій IX — Папа Римський з 1846 року. Дбаючи про підтримання світської влади понтифіків, виступав проти об’єднання Італії.
Распайль Франсуа (1794–1878) — учений-хімік і політик, учасник двох революцій.
…«ввечері, з пущі лісової» — рядки вірша Альфреда де Віньї «Ріг».
Ґабріелові палаци… — Ґабріель Анж-Жак (1698–1782) — архітектор (палац Крійон, Малий Тріанон, Опера).
Палац промисловости — будувався тоді до Всесвітньої виставки 1878 року.
Трокадеро — будинок, споруджений до Всесвітньої виставки.
Порт-Сен-Мартен — тріумфальна арка на честь перемог Людовіка XIV (1675).
Порт-Сен-Дені — тріумфальна арка на відзнаку форсування французами Рейну (1672).
«Орфей у пеклі» — оперета Жака Оффенбаха, поставлена в театрі «Буфф-Парізьєн», а потім у театрі «Ґете».
Сен-Сімон Луї де Рувруа (1675–1755) — мемуарист і політик.
Сен-Ферреоль — магнати, які пішли від позашлюбного сина Людовіка XIV і мадемуазель де Ла Вальєр.
Прямим шляхом (лат.).
…обернувся доброзичливою Евменідою… — Евменіди — богині помсти у греків, звані ще й ериніями.
«Ісусове життя» — твір Ернеста Ренана, опублікований 1863 року, перший том монументальної праці «Історія походження християнства».
…кантівський Усесвіт… — Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ, за Кантом, номени, речі самі в собі, непізнавані, світ ми сприймаємо через феномени, які нам даються в просторі й часі, апріорних формах чутгєвости.
Палац Дарія — за твердженням критика Натана, Пруст плутає палац Дарія у Персеполісі і ассирійський палац Саргона у Хосрабаді.
Жером Жан-Леон (1824–1904) — член Академії образотворчих мистецтв, запеклий ворог імпресіоністів.
Няню (англ.).
Вольф Фрідріх Авґуст (1759–1824) — німецький філолог, приписував «Іліаду» і «Одіссею» різним поетам, доводив, що деякі промови Ціцерона — апокрифи.
Моторною (англ.).
«Чужинцю, ідин-но…» — напис у Фермопільській ущелині на відзнаку битви (480 перед Христом), де полягло триста спартанців, не пропустивши загони Ксеркса (див.: Геродот. Історії, книга VII).
Дрейфує Альфред (1859–1935) — справа Дрейфуса, французького офіцера, жидівського роду, обвинуваченого у зраді, розколола французів на дрейфусарів і антидрейфусарів.
Гавасова аґенція — інформаційне агентство, засноване 1835 року Шарлем Гавасом. Завдяки численним кореспондентам у провінції і за кордоном і новим технічним засобам грало дуже значну ролю в часи Пруста і вважалося майже офіційним агентством.