Регулює — римський консул, відомий твердою вдачею.
Нікербокери — панталони для гри у гольф.
Мінос, Еак, Радамант — суворі, але справедливі судді в загробному царстві.
Нард — індійські та антильські прянощі.
Гойдалці (англ.).
«Одеон» — паризький театр, заснований 1797 року.
«Тур д’Аржан» — паризький ресторан.
Прийоми гостей у саду (англ.).
Ранавало, правильніше Ранавалона III — остання королева Мадагаскару.
«Життя Мойсееве» — фреска Сандро Боттічеллі зображує сцену з життя ветхозавітного патріарха Мойсея, зокрема його дружину Сепфору, Йофорову дочку.
— расінівська трагедія.
Рудольф (1858–1889) — ерцгерцог австрійський, син цісаря Франца-Йосифа, знайдений мертвим разом з юною віденкою в мисливському домі в Маєрлінгу. Ця трагедія залишається й досі загадкою.
Гарячий сендвіч із сиром та шинкою.
…одного з Тіціанових учнів… — мається на увазі Доменікос Теотокопулос, або Ель-Ґреко (1541–1614), працював у Венеції близько тридцяти років в оточенні Тіціана.
Моро Ґюстав (1826–1898) — символіст у малярстві, автор картин на біблійні та античні сюжети.
Баронеса д’Анж — ім’я запозичене в Сюзанни, героїні дюмасівської комедії «Напівсвіт».
Матюрен Реньє (1573–1613) — поет-сатирик. Масетта — звідниця, яка на старість вдає з себе, розводячи плачі, святу грішницю.
Главконома — нереїда, згадана у Гесіода («Теогонії», вірш 256).
Нартекс — паперть християнського собору.
«Церква оглашених» — церква тих, хто готується охреститися.
…як оті вихованки пані де Ментенон… — Натяк на расінівські п’єси «Естер» та «Аталія», написані на замовлення пані де Ментенон для сенсірських вихованок, які грали в хорах при виставі цих трагедій.
Моле — граф Моле Луї-Матьє (1781–1855) — міністр і пер Франції за Реставрації, прем’єр-міністр з 1836-го до 1839 року.
Фонтан Луї (1757–1821) — поет і політик, голова законодавчого корпусу, ректор університету, сенатор, міністр за Реставрації.
Вітроль — Арно Ежен, барон Вітрольський (1774–1854) — готував повернення Бурбонів, арештований під час Ста Днів, міністр за Реставрації.
Берсо П’єр-Ернест (1816–1880) — філософ і письменник, член Академії моральних і політичних наук.
Паск’є — дук Паск’є Етьєн-Дені (1767–1862) — державний радник і префект поліції, голова палати перів, канцлер за Луї- Філіппа, автор «Мемуарів» (1893).
Лебрен П’єр-Антуан (1785–1873) — поет і драматург, член Французької академії, пер Франції за Липневої монархії і сенатор за Другої імперії.
Сальванді — граф Сальванді Нарсіс-Ашіль (1795–1856) — державний радник за Реставрації і Липневої монархії, автор історичних і літературних праць.
Дарю — граф Дарю П’єр-Бруно (1767–1829) — державний діяч і письменник, інтендант Великої армії, автор «Історії Венеційської республіки», двоюрідний брат Стендаля.
Океаніди — дочки Океану і Фетиди, виведені в Есхіловому «Прометеї прикутому» у вигляді хору, які втішали у муках героя.
Богарова робота… — Богар Сезар (1639–1709) — скульптор, мешканець Нансі, прикрасив деякі паризькі особняки; відомий більше під ім’ям Ґран Сезар.
Безталанна дукиня Праленська… — Йдеться про те, що дук де Шуазель-Прален (1805–1847) одружився з дочкою генерала Себастіяні, мав від неї десятеро дітей, а потім зійшовся з їхньою гувернанткою. 1847 року дукиню знайдено заколотою кинджалом. Узятий під арешт дук отруївся.
Дуан Шіменес (1800–1872) — особистий секретар дука Бройля. Після його смерти вийшло чотири томи «Різного і листів».
Ремюза Шарль (1797–1875) — міністр внутрішніх справ за Луї-Філіппа, автор філософських розвідок ліберального спрямування, член Академії.
Жубер Жозеф (1754–1824) — друг Фонтана і Шатобріана, який оприлюднив по його смерті його «Думки». «Це Платон з душею Лафонтена», — так характеризував його твори Шатобріан.
Сомюр славився своєю кавалерійською школою.
Прудон П’єр-Жозеф (1809–1865) — філософ-соціаліст (відомий його вираз: «Власність — це крадіжка»).
Буальдьє Франсуа-Адріен (1775–1834) — композитор (опери «Багдадський каліф» тощо).
«Нібелунґи», «Кільце нібелунґа» — ваґнерівські опери, поставлені в Байрейті.
Stones of Venice («Каміння Венеції») (англ.).
Рескін Джон — Йдеться про його книгу «Каміння Венеції», присвячену архітектурі італійського Відродження.
Барбе д’Оревільї (1808–1889) — письменник, співець провінції.
Кери — лихі демони ночі у грецькій міфології.
Гадес — володар пекла, те саме, що й Плутон.