— З мене досить, — прорвало Кармайкла. — Огидний нікчема…
Він був п’яний і злий. В раптовому пориві зупинив таксі й помчав до друкарні. Збентежений Ворт супроводив його.
У приміщенні друкарні панував мірний стукіт. Монотонне погойдування в таксі викликало у Кармайкла приступ нудоти, боліла голова, і алкоголь шумував у крові. Гаряче повітря і запах фарби викликали відразу. Великі лінотипи гуркотіли й лящали. Навколо них метушилися люди. Все це скидалося на кошмарний сон, Кармайкл зсутулив плечі і непевною ходою рушив уперед, коли щось шарпнуло його назад і почало душити.
Ворт пронизливо закричав. На його обличчі була гримаса п’яного жаху. Він безпорадно розмахував руками.
Все діялось як у кошмарному сні. Кармайкл побачив, що сталося. Кінці його шарфу потрапили в рухомий механізм, котрий невблаганно підтягував його до металевих зубців колінвалу. До нього бігли люди. А кругом лунав оглушливий гуркіт і брязкіт. Кармайкл учепився руками в шарф.
— …ножа! Розрізати його! — кричав Ворт.
Алкоголь притупив гостроту сприйняття дійсності, і це врятувало Кармайкла. Тверезий, він був би безпорадний у паніці. Щоправда, йому було важко зібратися з думками, але коли це вдалося, вони були ясні й зрозумілі. Він згадав про ножиці і засунув руку в кишеню. Витяг їх з картонних піховок і заходився квапливо краяти шарф.
Шмат білого шовку щез між зубцями машини. Кармайкл помацав рештки шарфу на своїй шиї і силувано засміявся.
Містер Пітер Теллі сподівався, що Кармайкл до нього більше не прийде. Ряди імовірності вказували на два можливі варіанти; в одному з них — усе гаразд, а в іншому…
Наступного ранку Кармайкл завітав до крамниці й простягнув п’ять доларів. Теллі взяв гроші.
— Дякую. Ви могли надіслати мені чек.
— Так. Але я не мав би змоги дізнатися те, що мене цікавить.
— Ні. — відказав Теллі і зітхнув. — Ми домовились, чи не так?
— Ви засуджуєте мене? — спитав Кармайкл. — Минулого вечора… Ви знаєте, що сталося?
— Так.
— Яким чином?
— Що ж, можу розповісти, — сказав Теллі. — Однаково ви б дізналися. Напевно дізналися б.
Кармайкл кивнув, сів і припалив сигарету.
— Логічно. Ви ніяк не могли зорганізувати цей невеличкий нещасний випадок. Бетсі Хоуг вирішила не прийти на побачення ще зранку. До того, як я бачився з вами. Це започаткувало цілу низку подій, що призвели до нещасного випадку. Отже, ви заздалегідь знали про те, що станеться.
— Знав.
— Передбачення?
— Спецпристрій. Я побачив, що вас може удавити машина…
— Мається на увазі втручання в майбутнє?
— Звичайно, — погодився Теллі, його плечі важко опустилися. — Існує безліч можливих варіантів майбутнього. Різні ряди ймовірності. Все залежить від наслідків різних криз, в міру того як вони виникають. Я фахівець з електроніки. Кілька років тому, майже випадково, я натрапив на принцип бачення майбутнього.
— Як?
— В основному використовується індивідуальне наведення на кожну людину. Заходячи до крамниці, ви потрапляєте в промінь мого пристрою. Він міститься в задній кімнаті. Повертаючи верньєр, я перебираю можливі варіанти в майбутньому. Інколи їх багато. А інколи — лише кілька. Так наче в ефірі — часом радіостанцій мало. Я дивлюсь у свій прилад, бачу, що вам треба, і даю цю річ.
Кармайкл випустив дим через ніс. Примруживши очі, він розглядав сизі кільця.
— Ви простежуєте все життя людини в трьох, чотирьох чи більше варіантах?
— Ні, — відказав Теллі. — Я відрегулював свій пристрій так, що він реагує на кризисні криві. Коли такі зареєстровані у людини, я простежую їх далі й виявляю можливі варіанти безпечної й вдалої протидії.
— Сонцезахисні окуляри, яйце, і рукавички…
— Містер… е-е… Сміт — один з моїх постійних клієнтів. Коли з моєю допомогою він успішно долає кризу, то повертається знову, для чергового обстеження. Я визначаю його наступну кризу і забезпечую всім, що знадобиться для її подолання. Я дав йому вогнезахисні рукавички. Приблизно через місяць виникне ситуація, де йому доведеться — такі будуть обставини — мати справу з шматком розплавленого металу. А він художник. Його руки…
— Зрозуміло. Ваші передбачення не завжди пов’язані з порятунком людського життя.
— Ні. Тут важить не тільки життя. Порівняно незначні кризи можуть призвести, скажімо, до розлучення, неврозу, хибних рішень, і позбавити життя водночас сотні людей. Я ж гарантую життя, багатство і щастя.
— Ви альтруїст. Тільки чому людство не штурмує двері вашої крамниці? Чому у вас мало клієнтів?
— Я не маю ні часу, ні обладнання.
— Можна було б створити більше пристроїв.
— Більшість моїх покупців — люди грошовиті. Мені є за що жити.
— Ви могли б наперед повідомляти завтрашній рівень цін на біржі, якщо вам потрібні гроші, — сказав Кармайкл. — Ми повертаємося до того ж самого питання. Якщо людина має магічну владу, то чому її задовольняє утримання якоїсь крамнички?
— Економічні причини. Терпіти не можу азартної гри.
— Це не буде азартною грою, — наголосив Кармайкл. — «Я часто запитував себе, чому виноторгівці купують…» Що це вам дає?
— Задоволення, — відповів Теллі. — Назвемо це так.
Кармайкл не був задоволений.
Він облишив запитання і перейшов до перспектив. Гарантія? Життя, здоров’я і щастя.
— Що станеться зі мною? Буде колись ще одна криза в моєму житті?