Він в вухо спрямував брудного хуя,
І скосопиздила моє прекрасне тіло
Смертельная гангрєна. Помсти хочу!
Побачить цю падлюку на параші
За грою в «півника» з неголеним убивцей,
Або в канторі сраним інженером,
Або у юрті раком на підлозі,
Татари щоб його їбали в сраку!..
Не можна мстить! Повинні ми любити
Всіх підарасів, злодіїв, убивць,
Бо кожен з них нарід, всі богоносці.
Привид (іронічно):
То, може, ти і м’яса не їси?
Ні, не їсу я м’яса принципово.
Я тіки випить іноді люблю,
Бо ми — народ широкий і гостинний,
І випити ми можем дохуя.
Намного більше інших інородців,
Жидів та басурман.
Хуйова мода!
Пробзділось щось у Датському князівстві.
Коли я був царем, їбав я в жопу
Всіх богоносців вкупі з Львом Толстим
(Ну це, канєшно, в смислі переносном),
Бо підарасів з дєтства не любивши,
Їх посилав на «хімію» їбошить
На благо Батьківщини. О, часи!
О, Данія нещасная!
Ви, батьку,
Там привидом вже зовсім заїбались,
Щось пиздите таке, шо не просцяти
За цілий тиждень, — я вже Вам сказав,
Шо мститися не можна, бо всі люди —
Це браття на землі, окрім жидів,
Татар, масонів, негрів, біларусів,
Которих я ненавиджу. В цілому ж,
Я гуманіст — не то шо Ви, папаша!
Вам тіки би горілки засадить
Та мамку бідну на печі їбати,
Аж дим із хати йде. А потім чаю
Посьорбати і кидати сокиру
В паралізовану бабуню, унітаза
Хуярить чобітьми… І также много
Другой хуйні за Вами замічав я.