Карлсон пирхнув, аж шоколад бризнув по стіні.
- Просимо, дядьку Юлі...- почав Малий.
- Спокійно, тільки спокійно,- сказав він.
- Коли той дощ пересядеться!
- Що... що сталося?
- Ні, мені такого ніхто не казав.
- Ну, Карлсоне...- докірливо озвався Малий.
- Смакує вам? - спитала вона.
- Зате я маю.
Карлсон сердито подивився на нього.
- Гей-гей! - весело вигукнув Карлсон.
- Будемо гратися, що ви моя бабуся. Розкажіть
- Я дам тобі піжаму Боссе,- сказав Малий.
- Додавання,- мовив Малий.- Ти навчиш мене?
- Авжеж, бо я найкращий у світі додавальник.
Малий засміявся.
- Ну, шквар! І Малий почав:
- Дякую, неси їх сюди,- сказав Карлсон.
Малий зітхнув.
Карлсон пирхнув.
Карлсон задоволено кивнув.
- Нащо мені гадати, я знаю,- мовив Малий.
- То скажи.
- Ні, це ти повинен сказати, розумієш? [545]
- Яка весела штука? - поцікавився Малий.
- Так, уже пізно,- погодився Карлсон.
- Отож-бо,- вдоволено сказав Малий.
- То я не буду стелити,- мовив Карлсон.
- Чудово,- втішився Малий.
- От шибеник! Як ти вгадав?
Малий перестав хихотіти.
бо надворі й далі лило як із відра.
Дядько Юліус голосно закричав.
- Що, може, ви захворіли?
- На що захворіли? - спитала панна Цап.
- Тихо, Карлсоне, тихо! - прошепотів Малий.
- Цікаво, що поробляє Фріда.
- Еге, ти не знаєш Фріди.
- А хто Фрідин наречений?
- Ні, у вас він швидше схожий на огірок.
- Це ти пащекуєш?
Малий почервонів, не знаючи, що відповісти.