- Ходімо,- шепнув він Малому в саме вухо.
Малий і собі чимдуж поліз за ним.
- Тихо! Бо прийдуть Філле й Рулле.
- Е-е-е-ег! - хропів він.
- Е-е-е-ег! - злісно захропів Карлсон.
тільки важко засопіли.
Проте він помилився.
- Ні, не я,- не подумавши, відповів Малий.
Отож Малий виліз з-під ліжка.
- Тут є хтось?
Панна Цап осатаніла, побачивши Карлсона.
- Ти... ти! - верескнула вона.
Дядько Юліус схопився, як ошпарений:
- Що там знову сталося?
Дядько Юліус швидко стягнув укривало.
- Цей хлопець і вночі тут? - запитав він.
- Відчиніть, в ім'я закону! Ми з поліції!
Панна Цап зареготала страшним сміхом.
Карлсон зіскочив з ліжка.
Дядько Юліус задумливо почухав потилицю.
Дядько Юліус прибрав гордовитого виразу.
Філле загрозливо підступив до нього.
- Ти і в цьому нас звинувачуєш, га?
Панна Цап сердито кивнула.
- Нате! - сказав Філле.
- Ось найкращий у світі Карлсон!
Бо вона співала, аж гуло:
- Ох, Фрідо, так буде краще для тебе...
- А що? - запитав Малий.
- Ох, Фрідо, так буде краще для тебе...
- Де ці рушники були? - крикнула вона. [595]
Малий вважав, що дядько їх не купив би.
Карлсон узяв свердло й полетів додому.
- Який справуночок? - запитав Малий. [598]
І він полетів собі.
Панна Цап кинула монету.
- Ви ж мені зіпсували таку дорогу сигару!
- Довідаєшся завтра.
- Це може бути місяць,- запропонував Малий.
- Це все-таки, мабуть, діти,- сказала вона.
Проте нічого не домігся.
- Але ж...- почав Малий.