«А чому ж тоді така інтрига?»
Майя зітхнула і обняла лабрадора, що буцався їй об коліно своєю здоровенною головою. «Їхні агенти — як воші. Скрізь. Приходять на наші зустрічі. Таке відчуття, мов працюєш в якомусь радянському міністерстві. А допуски до інформації з безпеки — нас розділено на два табори: допущені і підозрювані. Ми всі знаємо, кого допущено, але ніхто не знає, чому. В мене допуск є. На щастя для мене, зараз не відстороняють за те, що ти лесбіянка. Жоден допущений не став би обідати з недопущеним.»
Ґреґ відчув страшенну втому. «То, певно, мені пощастило, що я з аеропорту вибрався живим. Якщо б все пішло погано, я б став „зниклим безвісти“, га?»
Майя пильно гляділа на нього. Він чекав відповіді.
«Що?»
«Я тобі зараз щось скажу, але ти не смій навіть думати коли-небудь це повторити, гаразд?»
«Е-е-хм… ти ж не член терористичного осередку, правда?»
«Тут все геть не просто. Справа ось в чому: огляди, що здійснюються МНБ в аеропортах — це як шлюз. Дозволяє агентам звузити критерії пошуку. Якщо вже тебе відтягли для додаткової перевірки при перетині кордону, ти одразу стаєш для них «предметом уваги», — і тебе вже ніколи й нізащо не облишать. Вони постійно скануватимуть вебкамери в пошуках твого обличчя і ходи. Читатимуть твою пошту. Слідкуватимуть за тим, що ти шукаєш в неті».
«А ти ж ніби казала, що суди не дали б їм…»
«Суди не дадуть ґуґлити всіх підряд. Але якщо вже ти попався в систему, то це перетворюється на селективний пошук. Все законно. А як тебе почали ґуґлити, то конче щось знайдуть. Всі твої дані передаються в один великий ящик, що на основі відхилень від статистичних норм перевіряє їх на відповідність „підозрілим шаблонам“, щоб викрити тебе.»
Ґреґ відчув, як нудота приступила до горла. «Як, до біса, це могло статись?! Google був гарним місцем. „Не будь лихим“, еге ж?» Це був девіз компанії, і для Ґреґа він відіграв величезну роль у тому, чому доктор комп’ютерних наук подався зі Стенфорда прямо до Маунтин-В’ю.
У відповіді Майї явно проступав сміх: «Не будь лихим? Ти що, Ґреґ? Група, що лобіює наші інтереси, — це та сама купка крипто-фашистів, яка намагалась облити лайном кандидата Керрі. Ми вже бозна-як давно втратили цноту нашої лихості.»
Вони хвилину помовчали.
«Все почалося в Китаї, — нарешті заговорила вона. — Щойно ми розмістили наші сервери на материку, вони перейшли під юрисдикцію КНР.»
Ґреґ зітхнув. Він занадто добре знав, як хапається Google: щоразу, як ти побуваєш на сторінці, де є реклама від Google, чи щось глянеш на Google-мапах, чи в Google-пошті, ба навіть надішлеш листа на чужий рахунок на Google, — компанія сумлінно збирає твою інфу. Нещодавно програма оптимізації пошуку, що стоїть у них на сайті, почала використовувати ці дані для підгонки видачі по пошуках під конкретних користувачів. Для рекламодавців це стало революційним інструментом. А в авторитарної влади можуть бути на думці і інші цілі.
«Вони користуються нами для того, аби збирати досьє на людей, — вела Майя далі. — Коли їм треба когось заарештувати, вони приходять до нас, щоб знайти привід заарештувати ту людину. В Китаї, що би ти не глянув у неті, практично все вважатимуть порушенням закону.»
Ґреґ кивнув головою. «А навіщо їм було ставити сервери в Китаї?»
«Уряд сказав, що в іншому разі вони нас блокуватимуть. А Yahoo вже там працювали.» Вони обоє насупились. На якомусь етапі у працівників Google виникла справжня одержимість Yahoo, вони більше переймалися тим, що робить конкурент, аніж якістю роботи власної компанії. «Ну то ми на це й пішли. Звісно, багатьом з нас ця ідея не подобалась.»
Майя сьорбнула кави й понизила голос. Один з собак наполегливо щось винюхував у Ґреґа під стільцем.
«І практично одразу китайці просили про введення цензури на результати пошуків, — сказала Майя. — Google погодився. Відмовка компанії була просто смішною: „Ми не робимо лихого — ми даємо споживачам доступ до більш якісного інструменту пошуку. Якщо серед результатів пошуку видавались би лінки, по яких вони не можуть перейти, це їх лише дратувало би. Воно тільки зашкодить зручності користувача.“»
«А далі як?» Ґреґ відштовхнув від себе собаку. Майя виглядала ображеною.
«Тепер ти предмет уваги, Ґреґ. За тобою Google-стеження. Тепер все життя тобі хтось заглядатиме через плече. Ти ж знаєш сформульовану мету компанії? „Організація світової інформації.“ Всієї, що є. Мине п’ять років, і ми знатимемо, скільки кавалків ти насрав, перш ніж спустити воду. А тепер поєднай це з автоматичною підозрою до кожного, хто підходить під статистичний портрет поганця, і тебе —»
«Виґуґлено.»
«Абсолютно». Вона кивнула головою.
Майя повела обох лабрадорів через коридор до спальні. Він почув приглушену суперечку з подругою, і вона повернулася сама.
«Я можу це виправити, — завзято прошепотіла вона. — Після того, як китайці взялись влаштовувати на людей облави, ми з декількома колегами вирішили свій двадцяти-процентний проект спрямувати на те, щоб наїбати їх.» (Серед бізнес-інновацій в Google було правило, яке зобов’язувало кожного співробітника приділяти 20 відсотків свого часу власним шляхетним проектам.) «Ми назвали програму „Google-очисник“. Вона глибоко проникає у базу даних і нормалізує твою статистику. Твої запити на пошук, твої гістограми на Gmail, моделі серфінгу по мережі. Усе. Ґреґ, я можу тебе Google-очистити. Це єдиний спосіб.»
«Не хочу, щоб з тобою трапилась якась прикрість.»
Вона похитала головою. «Я вже приречена. Кожен день відтоді, як я розробила цю кляту штуку, — це життя у борг. Тепер лишається тільки чекати, поки хтось не вкаже МНБ на мої заслуги та історію, — а тоді я й не знаю, що. Не знаю, що вони там роблять з такими, як я в цій війні за абстракті іменники.»
Ґреґ згадав аеропорт. Огляд. Свою сорочку, відбиток підошви якраз посередині.
«Ну то давай», — сказав він.
Google-очисник творив чудеса. Ґреґ міг судити по рекламним об’явам, що вигулькували поряд з результатами пошуків, — реклама ця точно була для когось іншого: «факти про розумний задум», «Отримання семінарської освіти в онлайні», «Завтрашній день без тероризму», «Програми блокування порнографії», «Агресивна пропаганда гомосексуальності», «Дешеві квитки на концерти Тобі Кіта». Це була програма Майї у дії. Однозначно, новий персоналізований пошук Google вважав його за когось іншого — за набожного представника правого крила з явним пунктиком на музиці кантрі.
Що його цілком влаштовувало.
Потім він клацнув по своїй адресній книзі, і побачив, що половина контактів пропала. Поштова скринька на Gmail була вичищена, мов поїдений термітами пеньок. Профіль на Orkut нормалізований. Його календар, сімейні фотки, закладки — все порожнє. Він раніше і не усвідомлював, яка його частина перебралась на Веб і осіла на серверах Google — практично вся його онлайнова особистість. Майя відчистила його до блиску; він став людиною-невидимкою.
Ґреґ через сон гепнув по клавіатурі лептопа, що стояв біля ліжка, — засвітився екран. Він глянув на годинник, що миготів на панелі інструментів, — 4:13 ранку. Боже ж мій, хто ж о такій порі ламається в двері?
Він крикнув: «Йду!» заспаним голосом, натяг на себе халат і встромив ноги в капці. Він прочовгав коридором, вмикаючи на ходу світло. Біля дверей зазирнув у вічко і побачив Майю, що похмуро дивилася на нього.
Ґреґ відстібнув ланцюжок, відімкнув замок і смикнув двері. Майя шмигнула всередину повз нього, а за нею собаки та її подруга.
Майя вся блищала від поту, і волосся її, що зазвичай було акуратно зачесано, зараз було розпатлане на лобі. Вона потерла свої червоні запалені очі.
«Збирайся», — її голос був схожий на хрипке каркання.
«Що?»
Вона взяла його за плечі. «Ну ж бо», — промовила вона.
«Куди ти хочеш…?»
«Напевно, в Мексику. Ще не знаю. Збирайся, дідько забирай.» Вона повз нього всунулась до спальні і почала витягувати шухляди.
«Майя, — голос його був різким. — Я нікуди не поїду, допоки ти мені не скажеш, що відбувається.»
Вона зиркнула на нього і відкинула волосся з обличчя. «Google-очисник ожив. Після того, як я тебе почистила, я його вимкнула і більше не чіпала. Було надто небезпечно й далі ним користуватись. Але він залишився налаштованим так, що посилає мені на електронну пошту підтвердження щоразу, коли запускається. Хтось шість разів скористався ним для чистки трьох дуже особливих облікових записів — і всі три належать членам Торгового комітету в Сенаті, що готуються до переобрання.»