Переклав з російської Станіслав Павловський
Художник Костянтин Сулима
КИЇВ
«ВЕСЕЛКА»
1991
Перекладено за виданням:
А. Стругацкий, Б. Стругацкий. Обитаемый остров. М.: Дет. лит., 1971.
Забути про все…
— Ого-го, шестипалі!
— Сніданок готовий!
— Ну гаразд, — мовив він уголос. — Ви як собі хочете, а я розпочинаю контакт.
— Мир! Усе гаразд! Усе добре!
— Махх-ссим! — гаркнув рудобородий з дивним акцентом.
— Е ні! — заперечив Максим. — Ви у мене пальчики оближете…
— Ти як усе-таки пишешся? — спитав Варибобу. — Га-ал? Чи можна просто — Гал?
— Аж ніяк, — сказав Гай. — Гаал моє прізвище.
Гай тактовно відвернувся до вікна.
— Пане ротмістр, — сказав він, — дозвольте звернутися.
Там старшина сто чотирнадцятого когось привів. Може, глянете?
— Вартовий! Пропустити!
— Хто ви такий? — спитав він.
— Певно, це хтось із ваших, — сказав Зефові пан ротмістр.
Зеф похитав головою, з його бородища знялася хмарка куряви.
— Бо я зрозумів, що це не виродок.
Зеф сказав, що пояснити це буде важкувато.
— Ваше ім’я? Чин? Завдання?
Пан ротмістр не звернув на нього уваги.
— Ви можете йти, Зефе, — сказав він. — Ви виявили ревність, це вам зарахується.
Пан ротмістр і Зеф стали обабіч затриманого і дивилися, що він там черкає.
— По-моєму, це схема Світу, — невпевнено сказав Зеф.
— Гм… — відгукнувся пан ротмістр.
— Але чому все пласке? — недовірливо спитав пан ротмістр.
Зеф стенув плечима.
— Так, можливо… Я чув про таке божевілля…
— Дозвольте йти?
Але пан ротмістр не відпустив його.
— Так точно, — Зеф трохи забарився з відповіддю.
Пан ротмістр пройшовся по канцелярії.
— Не можу знати, — сказав Зеф. — Втратив право виступати як фахівець.
— Я розумію, — сказав пан ротмістр. — Усе це правильно. Хвалю. Ал-ле…
Зеф знову забарився з відповіддю.
— Печія, — сповістив він.
— Так, — сказав він, змотуючи провід. — І німий на додачу?..