Населений острів - Стругацкий Аркадий Натанович 9 стр.


— Співали хором, пане ротмістр.

— І що ж ви співали?

— Гірські пісні, пане ротмістр. Він знає дуже багато пісень.

Гай із зачудуванням глипнув на нього. Пан ротмістр ошкірявся.

— Масаракш! — прохрипів пан ротмістр.

Він також побачив Мака і отетерів.

— Пане ротмістр! — заволав він. — Не треба! Він збожеволів! Він знову…

— Кандидате Сим! У машину! — каркнув він.

— Ти йдеш? — спитав Мак.

Мак зупинився і знову обернувся до нього.

Пан ротмістр, тримаючи пістолет біля стегна, навів дуло на Мака.

— Я рахую до трьох, — сказав він. — Сідай у машину, кандидате. Раз!

— Ану, дайте сюди пістолет, — сказав Мак, простягаючи руку і прямуючи до пана ротмістра.

— Два! — сказав пан ротмістр.

— Не треба! — крикнув Гай.

— Дурень! — сказав Мак. — Дайте сюди зброю, злобливий дурню!

— Масаракш, — просичав пан ротмістр і заходився засовувати пістолет у кобуру.

— Хто ви такий? Розкажіть про себе.

— Можна сісти? — спитав Максим.

— Так, звісно. Ідіть сюди, на мій голос. Наштовхнетесь на лавицю.

— Розповідайте, — повторив він.

— Чому ви не втекли разом із засудженими? — спитав широкоплечий.

— Ви брали участь в операціях? — спитав позаду тлустий Мемо.

— Я вже розповідав.

— Повторіть!

— А чому він, власне, стріляв у вас?

— По-моєму, він злякався. Я хотів одібрати в нього пістолет…

— Я не можу робити огляд у темряві, — роздратовано сказав Лікар.

— А ви запаліть світло, — порадив Максим. — Однаково я вас бачу.

Запало мовчання.

— Як це бачите? — спитав широкоплечий. Максим стенув плечима.

— Бачу, — сказав він.

— Що за нісенітниця, — сказав Мемо. — Ну, що я зараз роблю, якщо ви бачите?

Максим озирнувся.

— Авжеж, — сказав Мемо. — Звісно, безглуздя. Звідсіля він вийде або нашим, або не вийде.

— Дозвольте-но, — Максим простягнув руку, забрав у Лікаря сірники і запалив свічку.

Всі зажмурилися, затуляючи долонею очі. Лікар негайно запалив.

— Роздягайтесь, — сказав він, потріскуючи люлькою.

— Вродливий хлопчик. Син у мене був… також…

Максим вдягнувся. Лікар відсьорбнув з кухля, наморщився і спитав:

— Коли, ви кажете, у вас стріляли?

— Сорок сім днів тому.

— З чого, ви кажете, стріляли?

— З пістолета. З армійського пістолета.

Назад Дальше