Крутая плюс, або Терористка-2 - Марина МЕДНІКОВА 7 стр.


Кулик не відпустила пупки дзвінка.

— Я викличу міліцію, — сказало з квартири.

— Я сама — міліція.

— Що вам від нього треба?

— Мені не від нього, мені від вас треба.

— Від мене?

— Почала пекти пиріжки на Новий рік та забула рецепта. Хочу порадитися.

— Я покличу чоловіка.

— Чимшвидше.

За дверима помовчало. Блеф.

— Дайте ваше посвідчення.

Кулик просунула посвідчення в утворену щілину.

— Воно передавнене.

— Дам телефон, пересвідчитеся, хто я.

Кулик продиктувала, Господи, хоча б Стаса десь не завіяло.

— Там підтверджують, що ви старший слідчий прокуратури, — по павзі здивувалося за дверима.

— А я вам що казала?

Бабця через ланцюжок ще раз оглянула по свідчення, звірила фотку з оригіналом.

— Тут ви якась інакша.

— Я схудла.

— Цікаво, як вам це вдалося?

— Мій рецепт — не для всіх. То як, стоятиму тут?

— Проходьте. Тільки скиньте чоботи, я при брала.

«От притичина, у мене цілі колготи?»

— Ось узувайте.

Кулик миттєво, аби не світити діркою, всунула ноги в подані капці. Глипнула в дзеркало, гай гай, жінки в такому, як вона, не ходять. Жінки не ходять, а слідчі прокуратури ходять. Для конспірації.

— Записуйте. Тісто я роблю листкове, не люблю глевтяків. Щоб не марудитися, купіть у супермаркеті, тепер пристойні півфабрикати… — скоромовила мати Олега Ткача.

— Даруйте…

— Ви ж хотіли рецепта, хіба ні? Однаково до приходу сина не розмовлятиму. Проходьте, сі дайте. Не проти, я піду на кухню? Дякую. У нашому парадному вже у три квартири лазили, Олег спілкувався з міліцією як свідок. Ви з цього при воду?

— Ні.

— У Олега важка робота, я боюся, ображені після кожної передачі знаходяться, переслідують, прав вихитують, хоч і двері панцерні поставили…

Ви до нього в роботі?

— Ні.

— Учора в нашому дворі стріляли. Щовечора канонада. Чечня якась. Убили когось?

— Ви ж казали, що не розмовлятимете зі мною до приходу сина.

— А я й не розмовляю. Я питаю.

— Ні.

— Що ні?

— У дворі нікого не вбили.

— Дивно. То навіщо вам Олег?

— А тепер помовчу я.

Хтось прийшов. Олегова мати кинулася до передпокою.

— Тут до тебе з прокуратури.

— Чому не попередила?

Назад Дальше