гаргара — велика, погано опоряджена кімната
Генріх VIII (1491–1547) — англійський король (від 1509 р.) з династії Тюдорів. За його правління проведена Реформація. 1534 р. став главою англіканської Церкви, провів секуляризацію монастирів. Однією з причин розриву з папським престолом був його намір одружитися з Анною фон Норфолк, що порушувало канони католицької Церкви.
гиря — голова (здебільшого поголена)
Гіпомен (Нурротег^) — четвертий із афінських архонтів, з роду Метантидів. Зберігся переказ про його жорстокість. Про жорстоких людей говорили, що вони „нечестивіші, ніж Гіпомен"; у Овідія Гіпомен — переможець і чоловік Аталанти, перетворений разом із нею на левів.
глагол (старосл.) — слово
гов — стій, вигук, яким зупиняють коней
Гондіус (Абрагам Гондіус де Гонт) (до 1638–1692) — голландський живописець і гравер. Жив у Голландії, пізніше в Англії. Зображав ведмедів, оленів, диких кабанів, пожежі, жанрові сцени, переважно в нічному освітленні. Його гравюри кращі за картини.
грань — жар (про вогонь)
гураґан — ураган
ґваранція — гарантія ґзимз [ґзимс] — карниз
Ґлове хронь, писка бронь, складай бронь! (польськ.) — Бережи голову, захищай обличчя, складай зброю!
ґуст — смак
даймо на тоє — приміром, наприклад (калька польськ. dajmy na to)
даток — добродійний внесок, пожертвування; дар
декреталії — постанови, ухвали, розпорядження
делятор — донощик, виказувач
дерга — товста і груба тканина; рядно, покривало, килим
деспект — образа, зневага
Джінґіс-хан — Чингізхан (Темуджин) (прибл. 1155–1227), засновник і великий хан Монгольської імперії, організатор походів на країни Азії і Східної Європи, наслідком чого було спустошення, загибель народів і держав, жорстоке монгольсько-татарське поневолення
дзяд (польськ.) — дід; жебрак
Див — у слов'янській міфології зловісна сила у вигляді птаха диван — килим
дискреція — уміння зберігати таємниці; такт; делікатність
дівина — дивина, дворічна висока трав'яниста рослина з ясно-жовтими квітками, відвар яких використовується в медицині
дідич — великий землевласник, поміщик
Діяна — Діана, римська богиня рослинності, родопомічниця, уособлення місяця
діярій — щоденник; хроніка
Доброгніва (1071–1109) — Євпраксія — київська князівна, донька великого князя київського Всеволода Ярославича, сестра Володимира Мономаха, німецька імператриця. В 15 років вийшла заміж за маркграфа північної Саксонії, але за рік овдовіла. Прийняла католицтво. У 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди. Наприкінці 1093 р. Євпраксія Всеволодівна, не витримавши брутального поводження чоловіка з нею, покинула Німеччину і відбула до Каносси (Італія), де звернулася за допомогою до Папи Римського. Церковні собори у Константі та П'яченці (1095), на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV. У 1097 виїхала до Угорщини, а звідти в Україну. В 1106 постриглася в черниці. Похована у соборі Успення Богородиці у Києві.
домашня війна — громадянська війна
домів — додому
до нуґ (польськ.) — до ніг
допрос (рос.) — допит
Дорошенко Петро — гетьманував у 1665–1676 рр. Мав за мету об'єднання і звільнення України від польської і московської влади. Попри величезні зусилля, не зумів цього досягти. На вимогу Москви зрікся гетьманства.
думка — українська лірична або епічна народна пісня, часто журливого характеру. Вокальний або інструментальний твір такої ж назви.
дябел (польськ.) — диявол, чорт
едукований (польськ.) — вихований; освічений
епістемон — начальник над науками і науковими заняттями та знаннями; у черничому житті монах-наглядач, який будив братію, обходив келії, щоб монахи не спали, не проводили пустопорожніх балачок, а займалися справами. У XII ст. термін почав використовуватися для пояснення взаємин між монахами і Церквою в Візантії.
есмь (старосл.) — я є
єдваб — ґатунок коштовної шовкової тканини
єстем (польськ.) — я є
живчик — жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові
жовтільниця — жовтяниця, гепатит
забіє (польськ.) — уб'ю
завестись (з польськ.) — помилитися в комусь чи чомусь
загарливий — запопадливий, запальний
загирити — погубити; загубити
загонистий — якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність
заживний — тут: заможний
заков'язнути — померти (від старості, голоду і т. ін.)
залубні — сани з кузовом
заміт — закид; зауваження
запари — зашпори, гострий біль від морозу, холоду
заскочити — застати зненацька
засуто — забагато, загусто
зась (польськ.) — же, а (протиставний сполучник)
задний (польськ.) — поважний, шановний, достойний, шляхетний
збиточний — пустотливий
звичайний — тут: який дотримується звичаїв
згага — печія
зіспол — поєднання
змарганий — від дієсл. маргати — м'яти, гнути, скручувати
зментружений — занепокоєний, стривожений
злецоний (польськ.) — доручений
знечев'я — знічев'я
зробити жида — надто жирно вивести пером якусь літеру у слові
з'ява — поява, з'явлення кого-, чого-небудь
иже — назва літери „и" в старослов'янській азбуці; який
имам (старосл.) — маю
ім'ярек — вказівка на потребу назвати чиєсь власне ім'я (такий-то). Від старослов'янського имя рекъ — „ім'я скажи"
Інфлянти (Inflanty) — польська назва Ліфляндії у XVII–XVIII ст.
йорчик, зменш. від йор — назви літери ъ у старослов'янській азбуці. На початку слів ця буква не вживалася.
кагла — отвір у димоході (до стелі), який затуляють для збереження тепла
казус (лат.) — випадок
каламар — чорнильниця
канон [канона] — гармата
капельник — капельмейстер
капітель — горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав
карабела — крива шабля
карафина — карафа, графин
Карл XII [Karl XII] (1682–1718) — король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700-21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.
Кассандра — в грецькій міфології донька царя Трої Пріама, наділена даром пророкувати. Але бог Аполлон зробив так, що її пророцтвам не вірили.
кивати — рухати
киндяк — бавовняна тканина
кичка — повстяна прокладка під хомутом; старовинний головний убір заміжньої жінки
кликуша (рос.) — крикливиця, причинна, біснувати, навіжена
кобеняк — суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк
кобіта (польськ.) — жінка
ковінька — палиця з загнутим кінцем
ковзатися — ковзати
коєгождо (старосл.) — кожного
коєць — клітка для курей
Кожухівський Юрій — компанійський полковник. За наказом гетьмана, терміново повернувся з походу проти Булавіна і брав активну участь в антимосковській акції. 7 березня 1709 р. його полк потерпів поразку в нерівному бою з корпусом Меншикова. Після Полтавської битви здався царському війську. 1712 р. по трьох роках тюрми був засланий до Архангельська.
коминок — камін
коміть (головою) — стрімголов, сторчма
комплікація — ускладенення
кондукт — похоронна процесія, погребальна хода
консистенція — розквартирування, постій (війська)
контентувати — задовольняти
контерфект — портрет, зображення, картина
контраверзія — контроверза, контроверс, суперечка, розбіжність, спірне питання
концілії — нарада, зібрання
копіт — курява
копний — не в'їжджений після снігопаду (про шлях)
коринтський — від назви грецького портового міста Коринт (Коринф) на острові Пелопоннес
короводи — тяганина
коряк — кругла посудина з ручкою для зачерпування води (вина, молока і т. ін.); ківш
кохам (польськ.) — кохаю, люблю
Кохановський Ян (1530–1584) — польський поет, засновник національного віршування. Писав латинською і польською мовами.
кошелитися — збиратися
крайчий — кравчий
Кранмер (Сгашпег) Томас (1489–1556) — діяч англійської Реформації. Від 1533 р. архієпископ Кентерберійський. Сприяв встановленню верховенства Генріха VIII в церковних справах. Після відновлення католицизму спалений як єретик.
креденс — буфет (шафа), сервант
крижі — поперек, нижня частина спини
кріс — рушниця; гвинтівка
ктурему (польськ.) — якому, котрому
ку (польск.) — до
куншт (нім. Kunst) — мистецтво, майстерність
Купідон — давньоримський бог кохання; інша назва — Амур
куфа — бочка; кухоль
кусий — куций, короткий
кухтик — кухарчук
лаба — лапа; тут: нога
Леонід (508/507 — 480 рр. до н. е.) — спартанський цар. Очолив грецьке військо проти перського царя Ксеркса. Загинув при Фермопілах разом із невеликим загоном спартанців.
лепорт (просторій.) — рапорт
Лєщинський Станіслав [Leszczynski Stanislaw] (1677–1766) — польський король (1704-09 і 1733-36); суперник короля Августа II, союзник шведів, завдяки їхній допомозі обраний королем. Уклав угоду з І. Мазепою про спільну боротьбу проти Росії. Після поразки шведів у Полтавській битві покинув країну; повторно обраний 1733, внаслідок інтервенції російських і саксонських військ утік до Франції. 1736 зрікся престолу, отримавши в довічне володіння герцогство Лотарингське.
ликати — лигати, лигати, ковтати, жадібно їсти
лицедія — лицедійство, театральна вистава
лотока — лотік; відкритий жолоб, яким тече вода; на водяному млині канал, яким тече вода на колесо
лощина — видолинок
Люблінська унія — унія між Польщею і Литвою, укладена 1 липня 1569 р. у Любліні, згідно з якою Польща і Велике Князівство Литовське творили одну Річ Посполиту. Внаслідок цієї унії більша частина земель України перейшла до Польщі.
ляїк (польськ.) — дилетант, профан
ляйбмедікус — придворний лікар
Мавтузалем — Мафусаїл, один із стародавніх патріархів. Прославився довголіттям („мафусаїлів вік") — прожив 969 років
маґлівниця — рубель, дошка з поперечними бороздами для качання білизни
магоневий — з червоного дерева
маката — парча; килим (на стіну)
малжонка (польськ.) — жінка, дружина
малмазія — мальвазія, солодке грецьке вино з однойменного сорту раннього винограду
Марс — давньоримський бог війни
Марсей — Марсель
масляч — солодке угорське вино
матня — середня частина невода у вигляді довгого, вузького мішка, в який потрапляє риба; частина штанів, де сходяться холоші
мацапура — неохайна або незграбна людина
машталір — візник, кучер; старший конюх
Меншиков Олександр Данилович (1673–1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727); найближчий соратник Петра I; учасник Північної війни 1700-21. 1708 зруйнував м. Батурин, винищивши його мешканців за підтримку І. Мазепи. За імператриці Катерини I (1725-27) фактичний правитель Росії; ініціатор ліквідації Малоросійської колегії та обрання гетьманом Д. Апостола. 1727 усунутий від влади і засланий.
мерва — м'ята, терта або зіпріла солома
Мефісто — Мефістофель, образ біса, демона, супутника доктора Фауста в німецькій легенді. Став персонажем багатьох художніх творів, з яких найвідоміша трагедія Й.-В. Ґете „Фауст"
мирликійський чудотворець — св. Миколай, архієпископ міста Мир у Лікії. Опікун мореплавців, подорожніх і мандрівників.
мисюрка (польськ.) — шолом з бармицею — кольчужною сіткою для захисту вух, шиї і потилиці
Мілтияд — Мільтиад Молодший (кінець VI — початок V ст. до н. е.), афінський державний діяч і полководець. Був обраний одним із 10 афінських стратегів. Під його керівництвом афінське ополчення перемогло персів у битві біля Марафона. За невдалу облогу о. Парос, який відійшов від Афін, був звинувачений у зраді і помер у в'язниці.
міт — міф
мітра — митра, головний убір, який символізує відповідне становище в ієрархії (переважно церковній)
мож — можна
моздір — можджір; велика гармата
Мокієвський Костянтин — шляхтич з Білоцерківщини, родич І. Мазепи, полковник київський (1691–1708) і чигиринський (1708–1709). 1708–1709 рр. виконував дипломатичні доручення І. Мазепи на Запоріжжі, наслідком чого було приєднання Січі до антимосковської коаліції.
молєстувати (польськ.) — настирливо просити, випрошувати
Мор (More) Томас (1478–1535) — англійський державний діяч і письменник. Відмовився присягнути королеві як главі англіканської Церкви, через що був страчений. У діалозі „Утопія" (1516) описав ідеальний устрій, де немає приватної власності, праця обов'язкова для всіх, розподіл здійснюється за потребами.
моріг — густа молода трава, мурава
москаля підпускати — намагатися підманити
мосці (польськ.) — милостивий (скорочена форма ввічливого звертання wasza miloci — ваша милосте)
мя — енклітична форма займенника мене
м'ясниці — час після посту, коли дозволено Церквою вживати м'ясну їжу, одружуватися тощо
наізуст (рос.) — напам'ять
наітіє (старосл.) — натхнення
на Йосафатовій долині — на тому світі
належитий (польськ.) — належний, відповідний, слушний
наопашки — накинувши на плечі, не всовуючи рук у рукави
на „пункті" — від польськ. zwariowany na punkcie czego — схиблений на чомусь
насікомі (з рос.) — комахи
начче — натще
неже (старосл.) — ніж, чим
неизглаголанный (старосл.) — невимовний
Немирич Юрій (1612–1659) — діяч доби Хмельницького. Учився в університетах Лейдена і Базеля. 1657 р. перейшов на українську службу. Провадив переговори зі Швецією. Творець концепції Великого Князівства Руського, автор першого проекту Гадяцького договору й маніфесту українського уряду до європейських держав (1658). Брав участь у Конотопській битві 1659 р. Під час повстання проти І. Виговського командував відділом гетьманського війська і загинув.
Нерон (37–68 рр. н. е.) — римський імператор. Жорстокий, розпусний, самозакоханий. Вважав себе неабияким поетом.
неуговканий — непогамовний, нестримний
Нечай Данило (р. н. невід. — 1651) — сподвижник Б. Хмельницького, брацлавський полковник (1648–1651). Організатор народно-повстанського руху. Загинув у бою.
німфа — у давньогрецькій міфології божество природи, її живильних і плодоносних сил. Були німфи рік, морів, джерел, озер, боліт, гір, гаїв, дерев тощо.
номенклатура — тут: перелік хвороб, ліків, медичних інструментів тощо
нута — нота
Обидовський Іван (1676–1701) — небіж І. Мазепи, полковник ніжинський (1695–1701). Як наказний гетьман воював проти Туреччини (1695) і Швеції (1700–1701).