обніжжя — обніж, квітковий пилок, який бджоли переносять у вулик обої (рос.) — шпалери
обрік — дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней
обчімханий — з обрубаними гілками (сучками)
один до Саса, другий до ляса — один до ліса, другий до біса одиссея — довга мандрівка з багатьма пригодами. Від опису пригод героя Троянської війни Одиссея в однойменній поемі Гомера.
одр — ліжко, постіль
околіт (з польськ.) — околот, сніп соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту
омаста — жир; приправа
оная — ця
опир — упир, вампір; перевертень, вовкулака, відьмак
орація — урочиста промова, виголошувана з певного приводу
ординувати — призначати ліки; лікувати
орієнтальний — східний, властивий народам, культурам, країнам Сходу
Острозька Гальшка (1539–1582) — княжна з роду Острозьких, була визнана „красунею, що народжується раз на сто років". І хоча доля її була трагічною, зробила багато добрих справ. Будувала лікарні при монастирях, школи у містах і селах, допомагала бідним. Фундаторка Острозької Академії. Острозькі князі — князь Федір Острозький був найвизначнішим завойовником з роду Острозьких. Отримав титул Великого воєводи Литовського, розширив свої земельні володіння майже на всю територію нинішньої Північно-Західної України, Східної Польщі та Південно-Західної Білорусі. Однак у зеніті слави та багатства Федір Острозький (як і його дружина та останній, вцілілий від битв син) прийняв постриг, заточив себе у печери Києво-Печерського монастиря (Лаври), де після смерті ченці визнали його святим; згодом він був канонізований у Константинополі. Костянтин (Іванович) Острозький відомий тим, що під час першого походу Речі Посполитої на Москву потрапив у полон та просидів у темниці 10 років. Утік разом із Лжедмитрієм. Другий похід, очолюваний князем Костянтином, полк якого першим увірвався до Москви, був вдалим, і Лжедмитрій воцарився на московському троні, подарувавши Острозьким великі землі на території нинішньої Воронезької області з центральним містом Острожець, названим на честь князівської столиці. Василь-Костянтин Острозький відкинув пропозицію Польського сейму коронуватися, не забажавши змінити віросповідання з православного на католицьке. Відкрив в Острозі академію (1576), серед випускників якої був гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та викладачі майбутньої Києво-Могилянської колегії, заснував друкарню, надавши притулок друкареві Івану Федорову, що був переслідуваний у Московії. Найвідомішим виданням цієї друкарні є Острозька Біблія (1581). У ті часи Острог називали волинськими Афінами. За історичними джерелами, багатства князів Острозьких (16–17 ст.) були більшими, ніж статки польського короля, у 3–5 разів. Завдяки князям Острозьким в Україні постало чимало нових міст, процвітало магдебурзьке право, розвинулися науки, мистецтво, ремесла.
отверзи (старосл.) — відкрий
отпущаєши (старосл.) — відпускаєш
охлап (польськ.) — недоїдок, недогризок
очуняти — опритомніти, прийти до пам'яті
Павзаній [Павсанія] — мандрівник і письменник II ст. н. е. Його „Опис Еллади" складається з 10 книг, названих за областями країни. Це своєрідний путівник Грецією, особливо для людей, які цікавляться предметами культів і художніми творами.
падам (польськ.) — падаю
падуча недуга — епілепсія
падькатися — бідкатится
пантарка — цесарка
паполома — попона
параван — ширма; прикриття
патериця — довга палиця; жезл як ознака вищого священнослужителя, символ влади
пергамен — пергамент
переповідж — переповідаючи
перечислитися — прорахуватися
Перикл (бл. 490 — 429 рр. до н. е.) — афінський стратег. Сприяв розвиткові афінської демократії, проводив реформи, ініціював громадянське будівництво.
перун — грім. Від імені Перун — бог дощу, блискавки і грому.
перше — раніше; колись (у минулому)
Петрик — Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] — старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом „Ханської України". Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.
Петро I Романов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.
Пилат — римський правитель (прокуратор) Юдеї. Невинність Ісуса Христа довго утримувала його від винесення смертного вироку, попри наполегливі вимоги первосвящеників і народу. Врешті, умивши руки перед людьми, сказав: „Не винен я в крові праведника цього" — і віддав Христа натовпові на розп'яття.
пилипівка — передріздвяний піст
питель — тут: кам'яне млинове коло
питоме — рідне
підзорливий — тут: такий, що підозрює
піль — полів (родовий відмінок)
пільний — польовий
пілястр — плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа
пірвати (з польськ.) — викрасти когось; схопити
платонський ідеал — від імені давньогрецького мислителя Платона (428 або 427–348 або 347 рр. до н. е.), чисто духовний, не пов'язаний з чуттєвістю (напр. кохання); не здійснюваний на практиці, абстрактний
побиратися — одружуватися
погаратаний — побитий
польцати (з польськ.) — ввіряти, довіряти, доручати
Полуботок Леонтій — чернігівський полковий писар, сотник і наказний полковник. Генеральний бунчужний (1672–1677), генеральний осавул (1678–1687 і 1689–1690). Прихильник гетьмана І. Самойловича. Брав участь в опозиції проти політики І. Мазепи.
Понтус Евксінус (латин.) — Чорне море
попрати (старосл.) — подолати, збороти
португал — золота монета
посвяття — час після свят, тут: між Різдвом і Новим роком за старим (юліанським) календарем
посока — пасока, сукровиця
потай миру — таємно; щоб ніхто не знав
потреби — продукти харчування, речі, предмети необхідності
потуха — розвага
по швам (рос.) — струнко
пощочина (рос.) — ляпас, поличник
пражити — смажити
предкладати — пропонувати
преизобильно (старосл.) — предостатньо; пребагато
презацний — прешляхетний, найшляхетніший
привата — особиста вигода; користолюбство
приклад — компрес
приск [присок] — гарячий попіл з жаром; жар
Прияп — Пріап, в античній міфології божество продуктивних сил природи. Культ Пріапа досяг найвищого розквіту в римську добу: Пріап належав до божеств родючості, був стражем садів, звідником, гулякою, покровителем рибалок і матросів, повій, розпусників, євнухів і т. п.
провізорія — тимчасовий стан, становище
Прокопович Теофан [Єлисій, Єлизар] (07.06.1677-08.09.1736) — видатний український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Народився в Києві у родині купця. Після смерті батьків виховувався дядьком — Теофаном Прокоповичем, професором і ректором Києво-Могилянської академії. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 — її ректор. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Іноземні вчені вважали П. найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на різноманітних напрямках розвитку культури і науки. Помер у Петербурзі.
просилабізувати — прочитати за складами
протектор — захисник, заступник
пужка — зменш. від пуга — ремінець або мотуз, прикріплений до держака, яким підганяють тварин; батіг
пуздро — скринька; шкатулка
пуйдзь (польськ.) — піди
пушка — гармата
П'ятдесятниця — одне із найбільших християнських свят. Це 50-ий день після Великодня, що відзначається на згадку про зішестя Св. Духа на апостолів.
рам'я — плече
ратник — воїн раті
рація стану (польськ.) — державний інтерес, державна необхідність
Рахиля — Рахіль, друга дружина біблійного патріарха Якова. Пізніше пророк Єремія представляв Рахіль як праматір ізраїльтян, яка плаче над загиблими синами своїми, а євангеліст Матвій у цій події бачить ще одну — побиття немовлят Іродом: діти вифлеємські теж належали до нащадків Рахілі.
рачь — постарайся, від рачити — дбати, старатися, піклуватися
ребелія — бунт, заколот
реверенція — пошана, повага
ревія — показ, огляд, парад
регіментар — керівник
реєнт (польськ.) — диригент
резолютний — рішучий, відважний, жвавий
Рей (Ив]) Миколай (1505–1569) — польський письменник. Його твори пронизані ідеями Реформації і гуманізму.
рейментовання — керівництво
рейментар — правитель, керівник
рейментувати — правити, керувати, управляти
рейтар — найманий солдат важкої кавалерії
реквірувати — реквізувати, примусово вилучити майно у власника (з виплатою йому вартості майна)
респект — пошана, повага
ретор — ритор, учитель або учень класу риторики
рецитувати — декламувати; читати з пам'яті
риза (старосл.) — одяг
риночка — низька каструлька
ритовина — гравюра
Річ Посполита [Річпосполита (Rzeczpospolita)] — калька латинського словосполучення respuЫica. Так називали Польщу до XVIII ст.
рожаний (олій) — трояндова олія
розкнеблювати (з польськ.) — вийняти кляп з рота
розстай — роздоріжжя, розпуття
розстайні (коні) — яких міняли у запрягу
розструхан — розструган, дерев'яна посудина для пиття і зберігання рідини
рундук — ґанок
саєт — ґатунок тонкого англійського сукна; ґатунок оксамиту
Сакс — тут: польський король Август II, курфюрст Саксонський
сакс — тут: саксонець
сальва — залп; салют
самопас — без пастуха; без керівництва; самопливом
самотреть — сам-третій, утрьох
Самсон — старозавітний герой, наділений надзвичайно фізичною силою; перемагав будь-яких ворогів, роздер лева, „як козлика", ослячою щелепою вбив тисячі воїнів-филистилян тощо
Сапіга Лев (1557–1633) — віленський воєвода, від 1589 р. великий канцлер литовський, від 1625 р. великий литовський гетьман. Діяч анти-московської політики Речі Посполитої, творець плану унії між нею і Московією. Один з натхненників польсько-литовської інтервенції проти Московії на початку XVII ст.
сап'ян — тонка, м'яка шкіра із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур
Сарданапал — ассирійський цар, ім'я якого стало називним, як правителя, схильного до розкоші і безтурботного життя, повного насолод й утіх
Сас — польський король Август II, курфюрст Саксонський. Підтримував Московію у її боротьбі проти Швеції.
сатурналії — у стародавньому Римі свято на честь бога Сатурна після польових робіт. Починалося 17 грудня і тривало тиждень. Переносно — відчайдушна гульня.
світиця — світич, ліхтар
секретерик — секретер, письмовий стіл або шафа з відкидною чи висувною дошкою для писання, з шухлядами й полицями для зберігання паперів, книжок
Сен-Симон де Рувруа Луї (1675–1755) — герцог, французький політичний діяч і письменник. Автор „Мемуарів" — про побут і звичаї доби абсолютизму, придворні інтриги, політичну ситуацію в країні. За Людовіка XV „Мемуари" були конфісковані.
сиґнет — перстень із печаткою; печатка
сиріч — тобто, або, інакше кажучи
сірем'яжний (народ) — простий, сірячинний люд. Від назв селянського одягу семиряга (серм'яга), сіряк.
скит — невелике житло православних ченців-самітників віддалік від основних монастирських будівель
скіпка — тріска
склеп (польськ.) — крамниця
скоботати — лоскотати
скритка (з польськ.) — сховок, тайник
смарувати — мастити, намащувати; бруднити
смок (польськ.) — дракон, змій
смоляк — факел зі смолою
Сократ (470/469 — 399 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ. Вважав метою філософії самопізнання, а доброчесністю — знання, або мудрість. Родоначальник діалектики як методу знаходження істини ставленням навідних запитань. Несправедливо засуджений до страти, випив чашу з отрутою.
Сомко Яким — представник заможного козацтва, брат першої дружини Б. Хмельницького. Наказний гетьман Лівобережжя. Після „чорної ради" 1663 р., на якій було обрано на гетьмана І. Брюховецького, Я. Сомка страчено.
сорбет — шербет
сосієр — соусник
списатися — зробити щось із успіхом; відзначитися
спласнути — зменшитися (про підпухлість, пухлину тощо)
спорий — досить великий за розміром, об'ємом
спудей — учень бурси, духовного навчального закладу
сродница (рос.) — родичка
стаєнний — конюх
стійність — позитивна якість; цінність
стременного випити — випити „на коня"
ступа — пристрій для лущення та подрібнення зерна, тютюну та ін.
субтельний — субтильний, тендітний, ніжний, м'який (у поведінці)
суто — багато, рясно, густо, щедро
Сфінкс — у грецькій міфології чудовисько з обличчям і грудьми жінки, тілом лева і крильми птаха. Ставила перехожим запитання: „Хто з живих істот вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох?" — і вбивала, хто цього не знав. Коли Едіп відгадав загадку, Сфінкс кинулась у прірву й розбилася.
таляр — старовинна срібна монета. Була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії, Україні та ін. країнах.
Тассо Торквато (1544–1595) — італійський поет Відродження, творець героїчної поеми „Звільнений Єрусалим". Писав праці з теорії поезії.
Таціт (Tacitus) (бл. 58 — бл. 117 рр. н. е.) — римський історик. Праці з історії м. Рима і Римської імперії („Аннали", „Історії") та германців (нарис „Германія").
теди (польськ.) — отже, таким чином
Темістокл — Фемістокл (бл. 525 — бл. 460 рр. до н. е.), афінський полководець. Домігся перетворення Афін на морську державу. В період війни проти персів організував загальногрецький спротив агресорам.
тераз (польськ.) — тепер
Тетеря-Моржковський Павло — гетьман (бл. 1620–1671). Походив з київської шляхти. 1648 р. перейшов до Хмельницького, одружився з його донькою. Був переяславським полковником. Підтримував зв'язки з Польщею. Ставши гетьманом, радив королеві об'єднати Україну. Польсько-українське військо пішло на Лівобережну Україну, але, не здобувши Глухів, вернулось на Правобережжя. Тетеря, розбитий загоном Дрозденка, перейшов до Польщі.
тикатися — тут: стосуватися
ти рекл єси (старосл.) — ти сказав.
тілький — такий великий
товар — худоба (переважно велика рогата)
тоя — аконіт, трав'яниста отруйна рослина з жовтими, синіми або фіолетовими квітками
транспарент — транспарант
тратувати — топтати (про коней)
трач — пиляр
Троцький Семен — чернець Соломон. У жовтні 1689 р. подав польському королеві підроблений лист І. Мазепи, в якому гетьман ніби скаржився на утиски і бажав з'єднатися з Польщею. Весною 1690 р. Соломон знову подав підроблені листи І. Мазепи королеві, але був викритий і виданий у Москву. З Москви Соломона переслали до Батурина, де постав перед судом старшин і полковників. Соломона було страчено 7 жовтня 1692 р.