Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 18571861 - Гальченко Сергій 6 стр.


Шли мені швидше свого Вовчка. Та будь здоров з Новим годом.

Передай оці дві пісні Маркевичу, чи не вчистив би він на їх ноту.

1.
Утоптала стежечку
Через яр,
Через гору, серденько,
На базар.
Продавала бублики
Козакам,
Вторговала, серденько,
П’ятака.
Я два шаги, два шаги
Пропила,
За копійку дудника
Найняла:
«Заграй мені, дуднику,
На дуду,
Нехай своє лишенько
Забуду».
Отака я дівчина,
Така я!
Сватай мене, серденько,
Вийду я.
2.
На городі коло броду
Барвінок не сходить:
Чомусь дівчина до броду
По воду не ходить.
На городі коло броду
В’яне на тичині
Хміль зелений: не виходить
Дівчина з хатини.
На городі коло броду
Верба похилилась.
Зажурилась дівчинонька,
Тяжко зажурилась.
Плаче, плаче та ридає,
Як рибонька б’ється,
А із неї, молодої,
Поганець сміється.

245. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського

4 січня 1858. Нижній Новгород

4 генваря

1858.

Вибач мені, моє серце, мій голубе сизий, що я так давно до тебе не пишу, нічого було писать. А тепер набралося так багато того писа[ння], що ніколи писать. Добрий оцей чоловік завтра їде в столицю, зайде до тебе, і ти з ним, як матимеш час, добре набалакаєшся.

Приїжджав до мене колядувать старий М. С. Щепкін, то я після його колядки ще й досі хожу, неначе після похмілля. Нехай йому Господь шле добре здоров’я.

Поздравляю тебе з Новим годом. Дай Кулішеві копу серебром і поцілуй за мене графиню Настасию Ивановну, і білш нічого. Ніколи. Не забувай мене, голубе мій сизий. Чи не знаєш ти, де живе отой Жемчужников? Як знаєш, то напиши мені. Метлинського я получив, спасибі тобі. Прощай, моє серце.

Т. Шевченко.

На звороті:

Высокоблагородному

Михайлу Матвеевичу

Лазаревскому.

В С. Петербурге. В Большой Морской,

в доме графа Уварова.

246. Т. Г. Шевченка до М. О. Максимовича

4 січня 1858. Нижній Новгород

Мій голубе сизий!

Я ще й досі не охолонув од мого дорогого гостя, і досі ще стоїть він у мене в очах і не дає мені покою ні вдень, ні вночі. Присів оце, щоб написать тобі письмо любенько та подякувать тобі за твої дорогії подарунки. Так що ж, така нісенітниця в голові ходить, неначе, крий Боже, з похмілля. Завдав він мені свято. Так учистив, що аж пальці знать.

Вибач мені, мій голубе сизий, ради великого Бога, що я тобі так оце нашвидку пишу, єй-богу, нічого в голову не лізе, кроме нашого великого чудотворця Михайла Семеновича. Дасть Бог, трохи одпочину, то напишу тойді тобі тихесенько, гарнесенько, та, може ще, як Бог поможе, і віршами. А тепер цілую тебе, моє серце, за твої подарунки, поздоровляю з Новим годом і молю Господа милосердого послать тобі долголетие и здоров’я, на славу нашої преславної України. Поцілуй за мене свою хорошую, добрую пані, а мою щирую землячку. І, други мои искренние, не забувайте кобзаря, убогого і щиро вас любящого

Т. Шевченка.

Нижній Новгород.

4 генваря

1858.

На звороті:

Высокоблагородному

Михаилу Александровичу

Максимовичу.

В Москве.

247. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкіна

4 січня 1858. Нижній Новгород

4 генваря

1858.

Друже мій єдиний! Я ще й досі не вгамувався од того великого свята, що ти мені завдав на самоті. Якщо не полегша трохи згодом, то я не знаю, що мені й робить з моєю дурною головою, думаю, та я й сам тепер не знаю, що я думаю. Думаю на Масницю приїхать до тебе в Никольське, а до того часу, може, дасть Бог, вийде мені розрішеніє, то і в Москву. А поки що цілую тебе, друже мій єдиний, і поздоровляю з Новим годом. Поцілуй Аксакова, Максимовича і к[няжну] Рєпніну. І не забувай мене, твого щирого, искреннего друга

Т. Шевченка.

Адрес:

В Нижний Новгород

Николаю Александровичу Брылкину

с передачею мені.

Таточко з мамкою
Скрипають лавкою,
Діточки в запічку:
Годі вам, таточку.

Тричі цілує тебе твоя Тетяся.

На звороті:

Высокоблагородному

Михайлу Семеновичу

Щепкину.

В Москве.

248. І. О. Ускова до Т. Г. Шевченка

7 січня 1858. Новопетровське укріплення

7 января 1858 года. Новопетровское.

Как я рад, добрейший Тарас Григорьевич, что Вы догадались остаться в Н[ижнем] Новгороде и сождать там результата решения из Оренбурга. Я второпях забыл Вам вложить письмецо; а главное, сумневался, чтобы моя бумага застала Вас в Нижнем. Этот скотина Михальский, заведывающий в отсутствие Львова баталионом, наплел галиматью насчет Вашего увольнения и через это подверг меня большим неприятностям. Корпусный командир, получивши от меня донесение насчет увольнения Вашего в Петербург, вопреки сделанного им распоряжения, сделал мне строгий выговор и написал от себя в обе столицы, чтобы Вам объявить о высочайшей воле.

Я теперь рад, по крайней мере, что Вы не потребованы в Оренбург и можете пользоваться свободою ехать куда угодно. Кстати, я получил от Еленева письмо к Вам от Кухаренки и при сем прилагаю.

Письма Киреевского, пожалуйста, пришлите ко мне с конвертами, как они есть. Я думаю послать их к его отцу; а там посмотрю что будет. Может быть еще, Вам же придется выручать, эти деньги, если будете в Петербурге. Я уверен, что Вы не прервете со мною переписки по старому знакомству. Если будете в Киеве, побывайте у моего дяди полков[ника] Матвея Яковлевича Ускова, он живет на Подоле против Набережного Николая (церкви) в собственном доме.

Итак, дай Бог Вам успехов в Ваших занятиях в живописи. Радуюсь от души, что Вы имеете хороший прием в Нижнем.

Меня надул подлец Чернягин и выслал объектив и вещи прескверные, и сверх того от небрежной укупорки большая часть вещей попорчена и побита. Г. Лазаревский даже не потрудился посмотреть вещи и только написал мне, что он просил Чернягина скорей отправить ко мне вещи. Это мне вовсе не было в пользу.

Жена моя и дети здоровы, слава Богу, и Вам кланяются. Итак прощайте, Тарас Григорьевич, не забывайте нас и пишите, нам всегда будет приятно получать от Вас весточки как от старого приятеля.

Преданный Вам

И. Усков.

Храпчинский в Уральске женился на распутной вдове есаульше.

Мостовский, Бурцев и Жуйков все Вам кланяются.

249. М. С. Щепкіна до Т. Г. Шевченка

15 січня 1858. Москва

От 15-го генваря 1858 г.

Письмо твое от Павла Абрамовича и при нем письмо к Аксакову и письмо к Максимовичу – получил. Оные в тот же день им доставлены. Последнего, то есть Максимовича, по приезде еще не видал. Я тебе с почталионом писал о моем горе: теперь понемногу начинаю приходить в себя; рисунки твои на днях будут разыграны в лотарею. Что же касается до твоего приезда к масляной в Никольское: то ежели ты уже получил разрешение на приезд в Питер, то в таком случае ты можешь приехать прямо ко мне в Москву, и даже ежели и не получил, но если сказано в твоем запрещении не жить в столице, то все ты можешь приехать в Москву прямо ко мне, якобы для своих нужд. Если же сказано не въезжать в столицу, то в таком случае не приезжай в Никольское к маслянице, а проведи ее в Нижнем, в кругу любящих тебя: потому что я [на] масляную отлучиться и даже на один день не могу – так требует обязанность службы; а приезжай на первой неделе поста, тогда я свободен, и могу встретить тебя и провести с тобою несколько дней, и это будет благоразумнее, а то что ты будешь делать там один. Ежели ты приедешь постом и у тебя хватит денег доехать до Никольского, то деньги получишь по приезде там же. И не хотелось бы напрасно платить на почте. Ежели тебе они нужны, то я тотчас вышлю. Репнина тебя цалует. Поклонись всем знакомым, Варенцову скажи, что афиши не выслал потому, что они не были печатаны, потому что запрещение получено накануне. Не взыщи, что плохо пишу, я никогда не был мастер, а тут еще устал после спектаклей, и к тому же и завтра, и послезавтра играю. Г-ну Брылкину с семьей мой душевный поклон. Целую тебя в бороду.

Твой М. Щепкин.

На полях першої сторінки:

Напиши, как решишься ехать, чтобы я знал, когда мне явиться в Никольское.

На полях четвертої сторінки:

Завтра еду к Волконским и передам поручение г-жи Дороховой, которой передай мой душевный поклон.

250. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкіна

15–17 січня 1858. Нижній Новгород

1858.

17 генваря.

Друже мій єдиний! Чи ти угамувався вже хоч трохи з своїм бенефісом? Якщо вже зовсім упорався і маєш час неробочий, то я тебе попрошу зробить ось що.

Твоя і моя люба Тетяся Піунова хоче покинуть Нижній Новгород, і добре зробить, їй тут погано, воно тут захрясне і пропаде, як щеня в базарі. Шкода буде такого молодого добра. Я їй порадив виїхать в Харков, і воно раде виїхать, так от що мені на горенько, у Харкові нема у мене ні одного доброго і можного знакомого чоловіка, а в тебе певне єсть там такий чолов’яга. Дуже добре зробив би, якби ти йому гарненько написав та попросив од себе, щоб нашу любую Тетясю там не занехаяли. А з неї, ти сам здоров бачив, і тепер уже артистка, а що ж то з його буде, [як] попотреться та попомнеться меж хорошими та добрими людьми? Алмаз! Ей-богу, алмаз! Сам здоров побачиш, що алмаз. Воно з даром Божим, а до того розумненьке, слухняне і трудяще. І якщо Бог не поможе йому вилізти на світ Божий із цього старовірського гнилого болота, то воно так захрясне і зогниє. А нам з тобою гріх буде.

Воно тут получає 25 рублів в місяць і два бенефіса в год. А на сей год лукавий Варенцов і того не хоче дать, бо бачить, що нікуди їй, сердешній, дітись. Велика сем’я її, небогу, осіла, а то б вона і сама собі, розумна, найшла шлях-дорогу до раю. Нам колись добрі люде помагали, поможемо ж і ми тепер посильно, друже мій єдиний! Я вже написав і послав епістолію до директора Харьковского театра, а якби ще ти од себе до його вчистив, то, може б, з того пшона зробилася б каша. А воно аж плаче та просить тебе, щоб ти укрив її своєю великою славою. Зроби ж так, як воно і я тебе прошу, мій голубе сизий!

Позавчора я получив не письмо, а просто панегірик от Сергея Тимофеевича. Якби я хоч трошки дурніший був, то я б учадів од його панегірика, а то, слава Богу, видержав. Поцілуй його, доброго, благородного, тричі за мене. Та напиши мені його адрес, бо він, мабуть, забув написать мені свій адрес. Я тепер день і ніч сижу та переписую вторую часть тії самої повісті, що я з тобою послав Сергею Тимофеевичу. Як кончу, то зараз і пришлю. Незабаром получиш ти од Куліша мої «Неофіти». Тілько се така штука, що дрюковать її тепер не можна, а колись згодом її ще треба доробить.

18 генваря.

Тілько що хотів написать прощай, голубе мій сизий, нехай тобі Бог помагає, аж гульк – несуть твоє письмо од Брилкіна. Я і перо положив. Та оце вже сегодня заходився знову писать. Спасибі тобі, моє серце, за клопоти по лотереї, як збереш гроші, то пришли на ім’я Брилкі[на], у мене тепер в кишені пусто, аж гуде. Із Пітера мені пишуть, що я недовго сидітиму в Нижнем. Чи так, чи іначе, а я дальше поста не всижу. Чкурну до тебе в Никольское та й захожусь спасаться, бо мені тут нічого робить. Спасибі тобі, що пооддавав мої письма. Поцілуй ще раз Сергея Тимофеевича і княжну Репнину. А тебе цілують други твої Дорохова, Голынская, Брылкін, а Тетяся Піунова аж тричі. А я аж десять раз та все в твою розумну благородну лисину, мій єдиний друже! Ще раз прошу тебе, моє серце, напиши, до кого знаєш, в Харков. Оставайся здоров, мій друже єдиний, нехай тобі Бог помагає во всех твоих добрых начинаниях, не забувай щирого твого друга

Т. Шевченка.

Сердечне дякують тобі за портрети Брылкін, Дорохова, Голынская і Піунова. А я для себе сам колись нарисую.

251. М. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка

19 січня 1858. С.-Петербург

19 января 1858 г., С.-Петербург.

Спасибі тобі, велике спасибі, мій милий, мой золотой Тарасе, за твой подарок: твое поличье. Ты не мог выдумать лучшего подарка, и я ему так рад, что не знаю, как и благодарить тебя.

Павла Абрамовича я увидел чрез несколько дней после его приезда и наговорился с ним о тебе вдоволь: теплая душа у него и доброе сердце.

Ты пишешь: «Дай Кулішеві купу серебром». Я не виделся с ним в последнее время; на днях побачусь и, может быть, он разъяснит мне это.

Мне передал деньги Алексей Мих[айлович] Жемчужников, живущий здесь, но об этой передаче просил его брат его Лев Мих[айлович] Жемч[ужников] (родом кацап, а душею чистый малоросс). Он теперь за границею; в последнее время был в Париже, но, кажется, уже уехал в Италию: он в душе артист, хорошо рисует и много ездил по Малороссии, для снятия видов ее.

Графиню Настасию Ивановну давно уже видел я; один раз, как-то недавно, я ездил, но она была нездорова и не принимала никого; а теперь я не дуже здоров; но, может быть, на днях заеду.

Портрет твой уже у фотографа, и как только будут готовы копии, то сейчас же пришлю тебе 4 штуки.

Не нужно ли тебе отсюда что-либо такое, чего у вас в Нижнем нет? Напиши.

Овсянников еще долго пробудет здесь; может быть, м[еся]ца два, а потому письмо адресую на твое имя.

Прощай, мой добрый друг. Будь здоров, счастлив, весел и богат.

Всею душею преданный тебе

Мих. Лазаревский.

Василь и Федор кланяются тебе. Вероятно, к тебе заходил и брат Яков (которого ты не знаешь). Он поехал на службу в Вятку, и я просил зайти к тебе, если вятс[кий] губ[ернатор] Муравьев (родной племянник вашего), с которым брат поехал, пробудет в Нижнем хоть полсуток.

252. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського

20 січня 1858. Нижній Новгород

21 генваря.

Мій милий друже!

Назад Дальше