Великий Невідомий мільйони років панує на землі,пихато сказав індус.
Його жерціузурпатори знання, відповів Рішідева. Вони змішали чорні й світлі ниті. Люди розгублені, люди не знають шляху. Поняття добра й зла переплутані, і цеапофеоз діяльності темних сил
Що ти з ним філософствуєш? крикнув оберст, стукнувши кастетом об стіл. Можна подумати, що ми в його ашрамі і прийшли вислуховувати ідіотські доктрини всесвітньої любові! Так, ми не приховуємо, нас підтримує сила Мороку! За неюСім Невідомих, творців Еволюції! Вся могутність Тібету, вся сила Шамбали з нами!
Це кощунство й брехня, сміливо відповів Свамі, дивлячись прямо в очі оберсту. І ви це добре знаєте. Схід створив прекрасні символи. Шамбалато Космічне Полумяне Братерство. Ви узурпували світлі поняття. З вами огидні чаклуни Бон-по і Чорна Ложа. Бійці Шамбали змагаються нині супроти вас, вони знищать ваші легіони, і перемога суджена їм. Ви можете вбити мене. Я готовий.
Ти не вмреш одразу, сухо сказав офіцер. Ти сам будеш просити смерті. Коменданте! Ви зрозуміли?
Ми вміємо це робити, шеф! почувся від дверей радісний голос. Брудна коричнева гієна попросить смерті!
Чуєш, Атмананда? докірливо озвався Рішідева, зводячись з підлоги. Вони тобі не скажуть у вічі, але для них ти тежбрудна гієна!
Індус промовчав. На Свамі накинулись солдати, по знаку обер-ста виштовхали прикладами з кабінету, одвели в барак.
Коли полонені повернулися ввечері з роботи, індус сидів на нарах блідий, напружений, на скроні в нього синіла велика пляма. Сусіди знизу дивилися на Свамі, перешіптувалися. Михайло кинувся до товариша, занепокоєно спитав:
Що? Били? За віщо?
Рішідева сидів непорушно, не відповідав. Полонені збиралися внизу, гомоніли, хвилювалися. Бояк роздратовано крикнув:
Вечеряти, вечеряти! Нічого влаштовувати збіговисько! Не бачили, як бють? Кожному перепаде його порція!
Свамі ворухнувся, погляд глибоких темних очей зупинився на Михайлові. Почувся тихий голос:
Візьміть мою вечерю. Мені не треба
Але, Свамі,з болем озвався Михайло, що сталося? Ради бога, чому ти не скажеш?
Після вечері,скупо сказав Рішідева.
Гаррі та Михайло відійшли. Вечеря не лізла в горло. В грудях ворушилося недобре передчуття. Після перевірки вони вилізли на нари, зібралися в кутку. Індус суворо сказав:
Мій час настав
Що? стрепенувся американець.
Не можна втрачати жодного дня
Рішідева розповів про все, що з ним сталося. Американець мовчав, закривши очі долонею. Михайло розводив руками.
Свамі, я розгублений. Я ніби дитина, поряд з цим. Нічого не збагну. Де тут правда? Де вигадка? Невже справді існує якась Чорна Ложа, магія, чаклунство?
І дуже давно, суворо мовив Рішідева. Тисячоліття. Якби ти побував у Тібеті або в Індії, то переконався б! Вони приховані, втаємничені, звязані клятвою. Коли зявився Гітлер, чорний окультизм зробив ставку на нього. Козир страшний, ви самі бачите!
Абсурд, озвався Гаррі.Не вірю. По-моєму, все дуже просто. Гітлер поставлений концернами. Він лише маріонетка в руках великих можновладців, грошових мішків
Він маріонетка, згодився індус сумовито. Але керують ним не лише грошові мішки. Це було б дуже примітивно. Війна йде не лише між фашизмом і комунізмом, між деспотією та демократією Бій кипить між культурою і темрявою, між красою й потворністю. За кожним поняттям стоять реальні сили, групи людей. Весь світ поділено на світлотіні. Кожен вибирає своє місце по серцю, по розуму. Згадайте, як цілеспрямовано діє Гітлер! Палить книги, руйнує музеї, храми, нищить інтелігенцію, змітає з планети цілі народи. Невже це просто такбожевільна воля параноїка, що захопив владу? Тоді який звязок між ним і численними колами тібетського ламства? Ще до приходу свого до влади Гітлер та його однодумці посилали експедиції до Тібету, в Гімалаї. Німеччина взяла на свій прапор древній окультний символсвастику. В Берліні виникли цілі колонії тібетців, там живуть монахи, лами. Вони керують діями Чорного Ордену, який таємно обєднує всіх найкрупніших нацистів, багатьох учених і політиків. Чорний Орден жадає влади над світом. Для цієї мети всі засоби дозволені. Німеччинакраїна давньої культурикультивує нині реакційні окультні доктрини в сфері науки. Спаплюжено досягнення Ейнштейна, Бора, зневажено високі ідеали Гегеля, Канта. Чого варта хоча б така ідея: Всесвітлише порожнина в гігантській космічній скелі. Порожнина заповнена повітрям, у центрівакуум, у хмарі газів плавають блискіткизорі, сонценевеликий світильник, земляєдиний заселений світ. На нашу планету прийшли Великі Невідомірозумні істоти «з-за меж», «з потойбічного світу». Силою і жорстокістю вони заведуть на планеті новий порядок, створять нову «досконалішу» расу
Але що це їм дає? вражено запитав Михайло. Магія, забобони Що матиме від цього Чорний Орден?
Магіястрашна сила, серйозно відповів Свамі.Факельні походи, мільйонні зборища, безконечні промови божевільних вождів. Це одурманює юрбу, позбавляє індивідуальності, перетворює кожного учасника тих дій в слухняну клітинку. Вступає до вияву стихія, атавізм нашого єства. Геть науку, геть освіту, геть культуру! Все дозволено! Хай живе звір! Науковій ідеї Безмежжя і нескінченної Еволюції Людини протиставлено ідеї замкнутого світу і підкорення Космічним Деспотам, воля якихзакон. Чорний Орден все розрахував. Церква себе не виправдала, вона не стримала наукового пізнання, титан розкував сам себе і повертається в свою домівку, до нескінченності. Таємні окультні обєднання темних сил, які існують віками, простягли руку фашизму. Інтереси фінансових босів зійшлися з інтересами Чорної Ложі, їхній планзнищити науку, знищити культуру, дати людям куций примітивний світогляд і знову створити культ жорстокого бога, Великого Невідомого, від імені якого вони правуватимуть. Це не просто бій, друзі мої! На терезах доля цілої планети, може, навіть більше, ніж планети
Голова йде обертом, прошепотів Михайло.
Не дивно, сказав Свамі.Чорний Орден використав для своєї мети найсвященніші символи СходуШамбала, Калапа, Агарта
Навіщо?
Щоб заплутати людей, щоб відштовхнути шукачів світла від ідей Еволюції. З давніх-давен в Гімалаях розповідається легенда про великих мудреців, які живуть на вершинах гір. Кажуть, що вони мають звязок з далекими світами, що вони інколи й самі зявляються серед людей
Не розумію, озвався Гаррі.Хто ж тоді ті, які допомагають Гітлеру? І чому вони використовують світлі поняття?
Камуфляж! Невже не ясно? Поряд з ідеєю Світла йде ідея Тьми. В Тібеті безліч монастирів чорної віри. Всі вони обєднані в могутній орден, звязані з чорним європейським окультизмом. Зачеплено все найсвятіше, найчистіше, переплутано ідеї. Зупинити процес неможливо, чорні сили повинні виявити весь свій потенціал. Зараз приходить до кінця Калі-юга, Чорна епоха. Так говорять наші індуські книги. При кінці Калі-юги, перед початком Сатья-юги, Світлої епохи, все найгидотніше виявить себе в тій чи іншій формі
Страшно, сказав Михайло. Аж не віриться
Свамі,промовив Гаррі,а може, ти перебільшуєш? У тебе фантастичне мислення, містичні уявлення
Факти не можуть бути містичними чи реалістичними, строго відказав індус, поглянувши на Гаррі.Я віддаю перевагу істині. Я не хочу заривати голову в пісок, як страус. Досить про це, друзі Я не для того розповів, щоб сперечатися. Мені не страшні погрози німців. Я думав про вас
Про нас?
Тільки. Ти не забув про свій план, Михайле?
Ні,прошепотів хлопець. Він глянув униз, прислухався. Полягали. Що ти пропонуєш?..
Не знаю. Ще не знаю. Я підтримую твій план. Зроблю все, що зможу
Як?
Краще не вимовляти вголос. Покладіться на мене. Станеться так, як я сказав. Не сперечайся зі мною Ти все одно не придумаєш нічого іншого. Та й часу для роздумів нема. Знищать меневам кінець. Я хочу, щоб цього не сталося. Ще й іншим допоможете Спати і тихо
Михайло лежав, не міг заснути, в свідомості роїлися фантастичні думки. Хвилі розмаїтих почуттів заливали серце хлопця. То радість підкочувалася до душі, переповняла єство тривожним передчуттям свободи, то острах холодив-заморожував спину, малюючи картини жахливої розправи, розстрілу, переслідування. Ті уявлення поступово перейшли в сон. І в сні Михайло теж пробирався попід дротами, біг по скелях, плив через бурхливі потоки.
Пробудження було важким. Свамі не снідав, не відповідав на запитання. Лише на виході з табору він коротко кинув:
Не забудь же, Михайле
В каменоломні до Михайла підбіг Бояк, занепокоєно спитав:
Що там скоїлося? «Капо» обіцяє показати цирковий номер з індусом. А це значить, що його вирішили теє Ти скажи йому, земляче
Я розумію, озвався Свамі.Не турбуйся, старосто Я спробую сам
Бояк відійшов. Михайло підступив до індуса, гаряче зашепотів:
Нападемо на «капо», вбємо його. Потім машиною на повному ходу крізь вахту. Можна проскочити?
Авантюра, сплюнув американець. Без зброї. Хоч би автомат та пару гранат!
Не смійте нічого робити, суворо проказав індус. Терпіння. Скоро наша воля. Умійте тримати себе в кулаці!
Свамі,знову не стримався Сагайдак. Свамі, якщо ти володієш йогою, загіпнотизуй «капо», потім шофера
Індус з жалем поглянув на Михайла, перевів погляд на величні, білосніжні вершини. Вдарив ломом у камінь.
Тобі ще багато доведеться пройти, доки ти збагнеш істину, Михайле. Саме в цьому моє розходження з тими, хто хотів учора зламати мене. Вони не рахуються з волею людей. Карма кожної людини для нихплювок. її можна роздушити, розтоптати. А перекази Шамбали, учення Калачакри понад усе ставлять свободу волі людини. Кожне насилля обернеться бумерангом. Потік понесе тих, хто мужньо стрибне у нього О, «капо». Беріться до тачок, я накладатиму
«Капо», криво посміхаючись, зупинився біля Рішідеви, заклав руки за спину. Індус не звертав на нього уваги, бючи молотом об камінь.
Ей, ти, гукнув «капо», чому не возиш?
Він навантажує нам, сказав Михайло. Ми возимо вдвох
Тебе не питають, озвірів «капо», замахнувся палицею. Сагайдак скрикнув, на лобі в нього зявилася багрова смуга, виступила кров. Геть звідси! А ти, індуська гієна, бери тачку. Бери, бери! Чого очі витріщив?
Рішідева мовчки підійшов до тачки, зупинився. «Капо» кивнув Сагайдакові:
Кидай каміння. Та побільше!
Михайло, витираючи долонею кров з чола, похапцем вкинув кілька каменів у тачку. Індус взявся за ручки, хотів везти.
Стій, гаркнув «капо». Мало! Ще кидай! Ще! Ще! Чуєш, що кажу?
Але ж він не повезе, хотів заперечити Михайло.
Ще! осатанів німець. Так! Тепер вези!
Рішідева насилу зрушив тачку з місця, вона колихалася на дошці, кривуляла. Всі мязи індуса напялися, обличчя посіріло. В грудях Михайла вибухало ридання. Йому хотілося кинутися до ворога, впястися в горло і рвати, рвати його на шмаття, кусати, топтати ногами. Полонені, які працювали недалеко, одверталися вбік, нагнувшись, хутко довбали каміння. «Капо» йшов поряд з Свамі, реготався, помахуючи палицею. На підйомі до горбка тачка з гуркотом перекинулася, каміння розсипалося. «Капо» вилаявся і вдарив індуса по спині. Свамі не скрикнув, блискавично стрибнув убік. Палиця вдруге піднялася вгору, але не опустилася. Рішідева страшним поглядом дивився на німця. Той одступав назад, обличчя в нього нервово сіпалося, очі бігали.
Зараз, бурмотів він, зараз я приведу охоронців. Ти в мене заплачеш! Ти в мене заплачеш, підла тварюко!
Він повернувся і підбігцем кинувся до конвойного поста. Свамі, важко дихаючи, наблизився до друзів. Усміхнувся болісно. Кивнув Гаррі. Торкнувся пальцями до руки Михайла.
Все. Пора. Шукайте під тим каменем
Що? Що ти сказав? скрикнув Михайло.
Догадаєтесь. Прощайте!
Індус різко повернувся і кинувся бігом до кручі. Полонені дивилися на нього здивовано, але мовчали. Американець сумовито сказав, гірко посміхнувшись:
Збожеволів! Його вбють
Видно було, як індус вибрався на скелястий виступ і спритно почав підніматися на прямовисні скелі. Всі полонені затамували подих. Навіть не чути було ударів молотів, лише машини потихеньку гурчали. Зненацька почулося завивання сирени. Різко залящали постріли. Полонені попадали на землю.
Лягай! скрикнув Гаррі, ховаючись за скелю. Вбють!
Михайло притаївся за каменем, схвильовано дивився на маленьку зелену постать, яка чарапкалася по стрімкій крутизні. Навколо неї здіймалися фонтанчики порохняви, вибиті з гранітних скель кулями, та Свамі не зупинявся.
Сльози заливали очі Михайла, вуста машинально шепотіли:
Ну ще трохи, ще трішечки! Ну, Свамі поспішай!..
Знав, що даремна його надія, знав, що індусу неможливо врятуватися, але вкладав увесь пал свого серця у безмовне моління, в той незримий захист, який серце посилало приреченому другу.
Від поста вдарив ще один кулемет, кілька автоматів. Над прямовисною стіною, де повз індус, клубочилися хмари пилюки. Та вражені полонені бачилиСвамі не падає, він наближається до верхівя першої гряди. Ще трохи, ще одна хвилька, і тоді кулі не досягнуть нещасного втікача!
Індус сягнув руками рятівного карниза, підтягнувся на руках, став на скелі. І зненацька впав.
Михайло скрикнув, одвернувся, заплакав невтішними сльозами. Стрілянина замовкла. Біля Сагайдака почулися кроки, голос Гаррі:
Вставай, Михай Свамі нема
Сагайдак підвівся, затуманеним поглядом дивився на товариша, гірко шепотів:
Як же це, Гаррі? Як же так?
Він з острахом глянув на скелі. А може, неправда? Може, здалося? Ні, ясно видніється між камінням чалма, зелена сорочка. Над горами з криком кружляли ворони. Від контрольного поста йшов самовдоволений «капо». Порівнявшись з Сагайдаком і Гаррі, він зневажливо сказав:
Дивіться і памятайте! Так буде кожному, хто посміє тікати!
Михайло мовчки вантажив каміння. Коли «капо» одійшов, він сказав, звертаючись до Гаррі:
Все міф вигадка Бідний Свамі втішав сам себе Ґуру, йогавсе це примари І ми так само загинемо. Нема як вийти з проклятої петлі
Гаррі задумано дивився десь вбік. Потім тихо сказав:
Що він хотів сказати? Що треба шукати під каменем?..
Михайло байдуже махнув рукою і покотив тачку до машини. Безнадія, апатія владно сповивала його серце. Останні іскри надії згасли
Ввечері до нього підійшов староста, одвів убік, похмуро запитав:
За що його?
Пропонували кудись поступити, неохоче сказав Михайло. Не захотів
Славний чоловік був, зітхнув Бояк. Непродажний. А серед нас багато таких, що залюбки аби запропонували
Слухай, земляче, враз загорівся Сагайдак, обережно поглядаючи навсібіч. Ти не забув нашої розмови? Може, в тебе є випадково хлопці знайомі
Які хлопці? хитро примружився староста.
Гарячі ті, що від них камінь тріскається Можна було б
Збагнув, усміхнувся Бояк. Вишкварка ти, хлопче. Випадково такого в мене нема а не випадково є Ша! Ні слова! Ти. Що жгадав, що ми будемо нидіти до смерті, не спробувавши волі? А твоєму сусідові можна довірити?
Як собі! схопивши Бояка за руку, радісно сказав хлопець. Бояк, ти будь певен! Тільки скажи, колиі тоді!..
Все! кивнув староста. Ні слова більше. Сам підійду, коли треба
Він пішов вздовж нар, перемовляючись з полоненими. Михайло підморгнув Гаррі, пропонуючи вийти надвір. Вони ходили поза бараком, тихенько розмовляли.
Новини є? жадібно запитав Гаррі.
Михайло ствердно кивнув головою. Непомітно оглянувшись, тихо промовив:
Буде динаміт!
Коли? Скоро? скрикнув американець, сильно тиснучи руку Михайлові.
Тихо. Не тисни так. Боляче Ще не знаю Нам скажуть
Гаррі одступив від товариша, зупинився, мовчав. Дивився на повиті вечірньою млою гори, на гарячий оранжевий обрій. Очі його блищали. Може, сльози? Михайло спостерігав за ним, дивувався. Химерна істоталюдина. Сповнена протиріч і несподіванок. Сьогодні Гаррі щасливий, що є можливість кинутися на страшну, ризиковану авантюру втечі. А може, пізніше, коли він доживе до старості, ця хвилина духовного безстрашшя здаватиметься йому неймовірною.
Свамі,сказав американець сумно. Свамі Ще б трохи, і він
Він говорив про майю, гірко мовив Сагайдак. А сам жив у ній. Ілюзорний світогляд, ілюзорні надії
Гаррі намагався збагнути те, що висловив Михайло, задумливо повторив:
Майя Хто знає, де майя?
Вони повернулися до барака, мовчки повечеряли, лягли спати. Обидва жили подвійним життям, подвійним відчуттям: один струмінь, як і завжди, плинув у світі формпроходила перевірка, гомоніли полонені, хтось співав тужливу пісню, десь сердилися, сварилися французи, а фонтан субєктивного жадання випереджував дійсність, творив образи омріяного. Постріли, вибухи, втеча, густі ліси і обличчя рідних, близьких людей. О якби сталося!