Ні, Світлана Дмитрівна була жіночка ефектнаце навіть Соля мусила визнати. І вдягалась ефектно, і поводила себе відповідно. Більшість хлопців з її курсу з самого початку навчання мріяли з нею переспати і по чорному заздрили Єгорові, та й до всього вона нібито була якоюсь родичкою ректору, хоча цього й не афішувала.
Соля, звичайно, як і будь-яка закохана дівчинка її віку, не думала, що Єгор міг би зустрічатись з тою Світланою через її службове положення, так би мовити. Він, звичайно, був із бідненької сімї, і коли переїхав до Світлани, то став помітно краще вдягатись, і гроші в нього зявились, але ж не міг він через гроші, і тому подібне Ні, дурниці! Він же такий хороший. Ну просто найліпший у світі.
5
На місто лягають сутінки, і на розбиті провінційні дороги лягають сутінки, і на села та хутірці вкруг міста лягають пізні липневі сутінки. І довжаться лячні тіні, і над химерними болотами, над меліораційними каналами в очеретах та вербах, над рядами тополь вздовж доріг і над хащами вздовж залізничних насипів підіймається густий біластий туман. І сонце сідає за далекий обрій, плутаючись в дротах високовольтних ліній.
І очманілі електропоїзди сунуть крізь дурну провінцію, поєднуючи острівці міст, і в містах загораються дурманні примарні вогні, і машини розрізають фарами тьму доріг, і псують шинами скорботний розбитний асфальт, і тривожать псів у будах, аби ті затим не давали спати своїм хазяям у тихих напівмертвих селах.
І в вишині на сході блищать близькі зорі середини літа, зорі мінливі, пянкі зорі юності.
І туман встає над покинутим піонерським табором в Сулимах, над його лиховісними хащами і його високими густими травами.
І там чутно людські голоси.
Ото дурбелик, і скільки тут тої міді, га?
Та ось завали рот! Тут сама табличка кілограм десять, онно поваж возьми. Попробуй, ну
Сука, мало того, шо перлись ще, млядь, через усе болото, так поки ще розколупали той памятник, я гребу Аж упрів на
«Дітям-піонерам майбутнього від»шо це за херня?
«Від їх ровесників», дурбелик ти
Та ось завали «Від їх ровесників, дітей-піонерів 1984-го року. Відкрити в 2084» Це що, через сто років, виходить?
Ну ти, блін, каліка, порахуй возьми. Чи тільки до десяти, а далі ні? Капсула часу називається, чув таке? Ану дай хоть подивлюсь, шо вони там накалякали А то ми до дві-84-го не доживем з таким життям собачим Ну.
Та тут шось важке, мля
Ось не гони.
Мля буду, ану, Вітя, поможи лишень
Ну давай, тягни вже!
Ніхера собі грамота. Може, це бомба яка Сука! Шо це за херня?
Ану дай сюди Та важке, бля. Ану достань ліхтар з сумки, вже не вижу ніхера Що це за поїбень? «Власність Міністерства оборони СРСР», тут іще номера якісь Шо таке Ахірет, ти знаєш?
Ні
Блядь, оце ми шось нашли Тут іще шось, Масіх якийсь, шо за Масіх? Код для активації офіцеру та командиру групи Ага, ось. Та шо ж за поїбень? Оце ми шось нарили, чуєш?
Шо там написано?
Не відкривати контейнер, смертельно небезпечно. Повідомити персоналу. Тут вибито на кришці типу. А то шо, бумага якась?
Ні, алюміній. Пластинка алюмінієва Чуєшпоклади ось його, може там газ який, або то міна. А прикинь, то бомба ядерна?
Я в армії такої херні не бачив Оссьо стрілка показує на кришку, а на кришці Шо це таке? Не по нашому шось. Б Бад ас-самах йа сакені н-нар. Шо це значить?
Це значить: «Дозвольте-но, жителі вогню», проказав за їхніми спинами мякий жіночий голос з помітним східним акцентом, і обоє чоловіків, злякано обернувшись, гепнулись у високу траву коло памятника дітям-героям.
Один з них випустив з рук важкий контейнер, який чогось наче одразу полегшав між тим, чи то йому так здалося
За ними в густій траві, по-мусульманському склавши ноги, сиділа якась дівчина. Її густе смоляне і хвилясте волосся було розпущене і навдивовижу довгевоно спадало вниз так, що не можна було бачити лиця. Вбрана вона була в щось на кшталт армійської куртки, чи то пак комбінезоначоловіки помітили маскувальні плями ще радянського зразка, такий камуфляж бував у радянських десантників у фільмах і на фотографіях. Рукава були закочені по лікті, руки по запястя губилися в траві, а ноги в неї були босіна ногах були якісь дивні штани, чи то спортивні, чи якісь чудернацькі шаровари. Але на босих ногах один із чоловіків угледів шкіру дівчинисинювату, немов мертвецьку, і якусь слизьку. Чи то, може, йому так здалося.
А інший чоловік спитав, трохи оговтавшись:
Чого підкрадаєшся? Ти хто така? Місцева? Як тебе величати, ти?
Мене-бо? спитала дівчина, не піднімаючи голови і не прибираючи волосся з лиця. Звати мене ну, скажімо, Аль-Узза. Тобі це про щось говорить?
Чоловік почав підійматись і обтрушуватись од буряну і торішнього листя.
Шо, ти якась мусульманка? він недоладно хихикнув. Чи хто? Тут наче таких нема Чи ти насміхаєшся? Ти відки? Чия будеш?
Я? здавалось, жінка задумалась. Звідки? Ну, скажімо, з Ірану. Так годиться? А чи мусульманка я? Ну Можна й так сказати. Думаю, так, мусульманка.
Шось ти таке плетеш подивився на неї чоловік, що піднявся. Чого ти прийшла?
Я прийшла, ібн Адам Абу аль-Башар, аби зїсти ваші душі.
І вона підняла голову і прибрала волосся з лиця. І вони побачили її лице, о, її лице!.. О, її прекрасне і жахаюче лице джінері
і ці ікла з-під губ
і ці суцільні більма замість очей
* * *
Покинутий піонерський табір в ранковій тьмі липня.
Лиш хащі та височенні трави між будов, а тротуари встелені перегнилим листям давно минулих літ.
Лиш блідий туманець вздовж стадіону та розбиті очниці вікон.
Та гайне з полів пянкий літній вітервнесе в обшарпані коридори запах пшеничних нив, полину, тяжкий туманний дух далеких боліт, глинисті пахощі вологої куряви обочин.
І вітер хитатиме трави. А десь на селі витимуть пси.
А тоді поволі стане світати, і кривава зоря спалахне над руїнами колгоспного двору та школи, над сонними вуличками запустілого села, над покинутим піонерським табором в його тужливім сні липня.
Зоря заллє своїм млосним світом похмурі алейки і стіни столової, розжене перегодя ранкові тумани. Тумани зблякнуть, розійдуться, зберуться в вологу, в холодну росу і окроплять за тим дрібно високі трави між алейок, павутину в розбитих вікнах. І в ранішньому світі оті краплинки будуть чимось схожі на кров.
Але й крові буде немало. Під розбитим памятником дітям-героям вона також оросить високі трави і стомлену курну землю, потрісканий асфальт. І там буде нудотно тхнути кровю, але буде там не сама лише кров, а і розтерзані спотворені людські останки, розкидані навсібіч. І шматки одежі, і обгризені кістки.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
(Аль-Каззаб)
1
До всього сущого Всевишній Аллах сотворив з бездимного вогню джинів і заселив ними пусті землі од обрію до обрію. Всевишній велів їм жити і процвітати в його світі і поклонятись Йому і славити створений Ним світ.
Так задовго до творення Адама з Хаввою джини, або ж жителі вогню, населили собою всі землі. Певний час вони так і жили згідно волі Всевишнього Всемилостивого і Всемилосердного, але з часом світ джинів наповнився смутою та погибеллю, ба навіть скверною на самого Аллаха, адже джини в гордині своїй, порушивши іман, забажали над Ним звеличитись і самим зробитись аль-Джаліль подібно Йому Всевеликому і Всемилосердному.
Джини всуціль розбестились та розпустились у своїм падінні, їхні общини і царства занепали, почались міжусобні війни, і міста джинів тепер палали в огнях. Війська сходились в кривавих бійнях, несучи смерть мільйонам і суцільні руїни, а також хвороби і голодсю смуту нарекли Газават Аль-Джаннат і прокляли в віках, позаяк, бачачи безчестя своїх творінь і прогнівившись на них у своєму серці, Всевишній Аллах наслав своїх малаік, аби ті спустошили від джинів райські сади, багатьох із них там понищивши.
Так занепав і згорів світ джинів, лишившись в памяті людей, що прийшли за ним, неясним спогадом. Але Сини Адама мають бути пильними, адже задля їх випробування Аллах не знищив усіх джинів, і в місцях безвісних пробувають в увязненні імами з числа джинівнаймогутніші і найбільш зловісні з них, ахль аль-Кітаб часто йменують їх Духами Пустелі.
Чоловіки їхні йменуються джини, а жінкиджінері. Вони можуть здатися подібними людині, але та подібність оманливаджини мають цілком чужорідну людині природу. Вони мають незрівнянну з людьми могутністьможуть перекидатись на будь-яку живу й неживу істоту, вмить переміщатися з місця на місце та навіть заволодіти розумом людини. Вони володіють могутнім чаклунством, можуть проникати за межі сього світу, але з волі Аллаха від них приховано потаємне, на відміну від людей.
У своїй істинній яві скидаються на людину, але мають синювату і слизьку, немов мертвецьку шкіру, гострі хижі ікла, а очі суцільно білі без зіниць, немов у якого сліпця. Вони полюбляють болота та кладовища, також зустрічаються на полях бойовищ, де в сутінках поїдають трупи. Всі вони харчуються мертвечиною, і то для них найліпша їжавони розривають могили і поїдають мерців, а також можуть підстерегти людину в пізній час, аби вбити і зїсти, можуть викрадати малих дітей.
Джин може вселитися в тіло людини, може захопити її душу, і тоді людина та стає Абд Іджх, і ходить, як живий мрець, і служить своєму імаму. Також джини можуть піднімати мерців, вселяючи в них свою волюможуть навіть наростити плоть на кістках і жити тоді в такому тілі, або ж одночасно в багатьох тілах.
2
Воно і починався ж той день якось по-дурному. Ну, буквально. Треба було вставати на ту пастівню чуть світ, а дурнота підіймалась по горлу, і голова тріщала, і всі жили по тілу викручувало. Ну, а чогоперебрав. Видить Бог, не сам же лигав, а з тим тестем, короста би його побила, сякого! Ні, базару немавін як козу привести, то й не дурень на таку справу. Та ну і потеревенити під се Але ж баран з барана, сука, баран з барана
Ні, нурозсудіть самі лишень. Діма зі своєю ненаглядною Іришкою приїхав з міста в акурат вчора ввечері. На своїй машині, між іншимі того, й сього привезли, вони тут, матір їх бери, тих селюків, нічого путнього й не їдять, як на Діму, не дивлячись, що хазяйство держуть. Ковбаси там пару палок, копченостей привезли, ну і оселедця, і консервів тамшпротів тих же Онно де навіть бананів-мандаринівколи там вони що таке бачать, еге. А круп та розкруп притаранили? Словомзатарились в супермаркеті перед тим нічогенько. Ну і явились, а тут теща та Ні, є її вина в томучого вона полізла з тою наливкою? Домашненька, домашненька, еге ж
Воно б то випили тої наливки, на тому й кінець, аби ж не тесть. Тещі при зятю невдобно було його приструнити, а вінпо пиву та по пиву. Ну, пішли в генделик. Словомі горілка найшлась за тим.
А до тогоніхто ж не збирався зятя будити зрання. А тільки ж випадало на сей тестям череду гнати на пашу, а тесть зрання, ще до світу, як пішов похмелятись, так оце, либонь, і понині нема. Теща, правда, думала кого найняти Та і найняла би, аби не та Іришка його, ну сказаносело селом. Дівка з села вийде, а село з дівки ні в яку. Зачала будити Діму. Давай, мовляв, поженем лишень удвох. Діма би її послав, та