Лідія ГулькоПомста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна
І. Напередодні війни
Глава першаСвященна рада
Екбатани. Палац мідійських царів. Зала засідань.
Поміж колон, що підпирають перекриття з пласким дахом, завмерли мужі в багатих каптанах. Фарбована борода і байдужий виднадійний схрон вюнких думок. Далебі, Книга мудрості повчала: «Ревниве вухо все чує, і навіть шепіт нарікань від нього не затаїться. Бережіться пустого нарікання і здержуйте язик від обмови, бо і потаємне слово не перейде гладко, і брехливі уста погублять душу». О, хвала Дарію, хвала царю царів. Приборкав бунтівливих у провінціях Еламу, Вавілону, Парфії, Гірканії, Арсенії, Маргіани. Розділив владу на військову і цивільну. Створив могутню армію і флот. Упорядкував поштову дорогу. Ця дорога надійно охороняється, зі станціями, де міняють коней. Та зручності потребують коштів Знову зібрав Вочевидь задля наповнення скарбниці. Вочевидь Але ж кожній сатрапії, залежно від кількості розораної землі та її родючості, законом визначено мито. Провінції покірно приносять зерно, фрукти, вино, килими, одягзолотий і срібний, приганяють худобу. Індійська сатрапія платить золотим піском. Невже і цього мало? Вай, вай, подейкують про похід на зарозумілих яванів Чи сторицею повернуться затрати?
Висока завіса колихнулась і посередині розійшлася. За нею відчинилися стулки важких дверей. Товсті євнухи, озброєні мечами, закамяніли обабіч входу. І лише брови видавали напругу: то піднімались, то опускалися.
У колонну залу поривчастим кроком увійшов Дарій. Вродливий, міцної статури, моложавий чоловік. Жерці, сатрапи, скарбники, судді, писарі, радники, володарі країн впали ниць, цілуючи килими. Воєводи прийняли вірнопіддані пози.
Дарій зайняв тронний стілець. Ввічливо мовив:
Вітаю всіх. Дозволяю встати. Прошу, сідайте на дивани.
О, дозволь стояти і насолоджуватися твоєю вродою! закричали перші особи імперії.
Дарій хитнув жезлом, набалдашник якого мав вигляд лева. У руках царя жезл мав силу наказу. Повіяло індійськими ароматамиперська і мідійська знать, підбираючи подоли, займала дивани. Правителі підкорених народів раболіпно опускалися на камяну підлогу. Дарій старанно розправив на колінах старовинний кандіс, затканий квітами. У парчевих малинового кольору узорах були й крилаті колесасимволи Мідо-Перської імперії.
Перші особи імперії з трепетом чекали лихої новини. Ще б пак. Владика у тіарі. Найвродливіший із людей надіває золотий убір в особливих випадках. «Боже великий, укріпи дух підупалий, щоб покірно прийняти новини, особливо люті», шерхотіли боязко вуста.
Наперед вийшов Псталпс, воєвода над воєводами, проводир військ. Важкий, сильний і нещадний. Ровесник Дарія, завжди супроводжував свого царя у бойових походах. Псталпс поцілував владику в золоту бороду (знак особливої поваги і дружби) і замер біля його правиці.
Урочистість, розлиту в повітрі, зненацька порушили дзвінкі голоси. Вони сміливо проникали крізь колони, прикрашені єгипетськими та індійськими тканинами. В залу засідань вбігли хлопчики від шести до дванадцяти років. Старший і менший опустилися на підлогу, викладену різнокольоровим шліфованим камінням. Добули з кишень сердолікові статуетки слонів і почали їх розкладати. Середульший забрався у крісло, видовбане з рожевого мармуру (формою нагадувало гігантське яйце). Вклав ніжки у спеціальну виїмку і зручно вмостився. Хлопчик звів іскристі оченята на царя, красивого у вихідному одязі та славі.
Шовкові брови Дарія зійшлися під низько опущеною тіарою. Видовженим обличчям пробігла тінь задуми, а тупі, з фарбованими нігтями пальці танцювали дощечкою билець. Хлопчик відразу насупився, його пальчики вибивали стукіт на камяних підлокітниках. Мавпування малого не викликало в присутніх ні подиву, ні сміху. Всі знали: сини царя царів повинні бувати на засіданнях перших осіб держави. Хай змалечку вчаться керувати державою.
Пальці, обтяжені масивними перснями, обірвали нервовий танок. Смоляні, блискучі очі царя царів проникливо дивилися на васалів. А ті принишкли і, затамувавши подих, тупилися в жовто-зелені узори на колінах. Хлопчик старанно скопіював батькові жести і погляд.
Зметнувся золотий жезл і стукнув у мармурову підлогу. В густій від напруження тиші владно звучало:
ЯДарій, перс, син Гістаспа, Ахеменід, арій, цар персів і всього материка, муж найрозумніший і найпрекрасніший із усіх людей, скликав вас, перших мужів держави, на Священну раду з метою оприлюднити своє рішення. Почуйте мене всі. Від сьогодні Мідо-Перська імперія перебуває в стані війни з північними народами.
Дарій витримав значливу паузу. У затаєній тиші продовжив:
Бог Ягве через своїх пророків заповідав нам підкорити північні народи та племена і навернути їх у одну з нами віру. Я переповнений рішучості виконати заповіт пророків. Моїм найпершим бажання є торжество справедливості на землі. Тільки тоді наступить на континентах справедливість, коли язичники схилять переді мною голови. Мої хоробрі, мудрі товариші, надійшов час помсти. Помсти за образу столітньої давності. Віднині свій караючий меч я спрямовую на північні народи.
«Що значить «образа столітньої давності»? розмірковували перші.Вай, вай, то сталося так давно. І так багато ворогів прокотилося землями імперії.»
Псталпс випнув груди колесом, а рукою оперся об металевий, золотом окутий пояс. Проводир військ говорив, ніби вергав у горах каміння. Мова його переконлива, сильна.
Як пара і дим передують вогневі, так кровопролиття провокують образи. Великий Дарій запросив нас у старовинний замок мідійських царів. Цар царів бажав оживити нашу забудькувату память. Згадаймо, шановні, час, коли найміцнішим царством в Азії було Мідійське. Тоді Ассирія, Єлам, Урарту поступалися у всьому Мідії. Однак Аскуцай, напівдикий народ, порушив цей порядок і заклав камінь несправедливості. Його наступник привів доярів кобил у Верхню Азію з жорстокими ватажками Протодієм і Мадієм. Як всеїдна сарана, кочівники нападали на мирних жителів. Залишали після себе трупи, руїни і випалені поля. Лише через двадцять вісім років цар Кіаксар, згуртувавши мідійські племена, відкинув ворога. Господарі зайшли у палац, що в Екбатанах. Який жах! Палац царя ворог дощенту спустошив. Навіть зірвав зі стін золоті та срібні бляхи. Також із колон і карнизів, якими ті були обкладені. Кочівники, що прийшли з півночі, ще довго грабували хліборобів. Здавалося, позбутись їх неможливо. Тоді Кіаксар пішов на хитрість. Цар запросив ватажків ворога на бенкет Вино там лилося, мов із фонтану. Скіфа приємно дивували барви вина і аромат. Пив вино, як звик, нерозведеним. Коли до втрати свідомості спянів, то Кіаксар подав воїнам знак. Мідійці оголили мечі, блискавично ними працювали. О, без верховодів Скіф притих. Деякі служили охоронцями при дворі Кіаксара. Решта пішла в Припонтійські степи. Вельможі, доблесні воїни! Прислухайтесь. До нас взивають нетлінні кістки пращурів. Вони кличуть помститися кревним ворогам. Вимагають повернути на батьківщину з півночі святині.
Гуркотливий голос затих. З усіх кутків линули збуджені голоси:
Дарію, ти переможеш! Дарію, ти повернеш на батьківщину святині! Справедливість торжествуватиме в світі!
Веди нас, царю! Ми готові помститися молокоїдам!
Перси з мідійцямиодин народ. Образа мідійців є водночас образою персів.
Найуважніші помітили, як тінь легким крилом торкнулася твердого обличчя великого. А саме, коли линули ображені голоси:
Скіф гордий. Їхні царі гидують нами.
Не родичаються, не віддають своїх дочок, не дають згоди на шлюб з нами.
Тільки наближені знали: Дарій бажав поєднатися шлюбом із дочкою скіфського царя Іданфірса. Тоді посли вернулися ні з чим. Чи не затаєна образа затьмарила розум Дарія? Чи не бажання помсти заволоділо його єством?
Збуджені й ображені голоси покрив бас головного скарбника. Пузатий мідієць зі старанно вибіленим лицем і наведеними чорною фарбою бровами моторно викотився наперед. Торохтів:
Коли йдеш полювати на лисицю, то бери зброю на лева. Так радять молодим мисливцям старі, бувалі. Перемогти Скіфа не просто. То природжений воїн. Розказують, що його діти з пяти років беруть участь у грабіжницьких походах. Отже, військо Дарія повинне бути велике і числом воїнів і зброєю. Панове, закликаю вас: сумлінно віднесіться до розпорядження царя царів щодо наповнення царської скарбниці. Не переживайте: витрати повернуться до вас рікою.
Сатрапи схилили голови й мовчки вивчали лілії, виткані на каптанах.
Правда, нам вкрай потрібні кошти, підтвердив Дарій. Я маю на меті завершити консолідацію північних земель. Задля швидкої перемоги моє військо повинна переважати числом людей, коней, гужового і водного транспорту тих, на яких піду. Скіфворог, який заважає здійсненню моїх грандіозних планів. Такого ворога я повинен змусити визнати мене, царя Дарія, своїм повелителем.
Цар царів передихнув. Набравши в груди повітря, на нижчій ноті закликав:
Я просив вас, хоробрі і мудрі товариші, зібратися, щоб разом обміркувати важливі справи. Прошу до слова.
Виступинапористий скарбника і вкрадливий Дарія, зародили в головах «хоробрих і мудрих товаришів» рій насторожених думок. Обізвався цар, що прибув із віддаленої провінції. Він смикав кудлату бороду, коли розказував:
Чув я, що Скіф живе безжурно. Нема в нього мурів, нема засувів, дверей теж нема. А живе він із скотарства і торгівлі.
Відгукнувся сусід кудлатої бороди. Той сидів на пяті однієї ноги, обхопивши коліно другої.
На берегах Понту не знайти більш заможного народу, ніж кочівників, про яких мовиться. Так розказував мені один фінікійський моряк. У Скіфа стільки овець, худоби, коней, що коли вони йдуть дорогою, то пастухи їх не можуть завернути. Але не легко добратися до тієї країни. Спершу треба переплисти бурхливе море. Потім здолати три дурні сили: залізного жеребця, вовка, у якого паща залізна, і яструба з гартованим дзьобом. Тварини вірно служать Скіфу. Вони охороняють його стада, отари і табуни.
Річка тече назад, а жаба вірші читає,пхикнув проводир військ.
Дарій виразно глипнув на балакуна і зайшовся сміхом. Цар голосно пирхав слиною в причіпну, завиту дрібними кільцями, бороду. На диванах догідливо хихикали.
Не вірите? Так розказував фінікійський моряк, крутився цар на пяті.
Зі срібного дивану хтось зауважив:
Одначе фінікійці не бояться супроводжувати обози купців, що валкою сунуть тими землями.
У фінікійців до мандрів свій, шкурний інтерес, пояснив Псталпс. З фінікійцями ми у змові. Платимо їм золотом із царської скарбниці. Фінікійці вивчили землі північних народів, склали географічні карти місцин, де побували. Карти допоможуть нам орієнтуватися під час війни. Завдячуючи фінікійцям, ми добре поінформовані про північні землі. Отак знаємо, які племена їх населяють.
Тему, підняту срібним диваном, продовжив золотий:
А мені один яван хвалився: «Скіфи платять за товари золотими пластинками, не рахуючи їх. Замовляють нашим майстрам коштовний посуд і найдорожчі прикраси для своїх дружин. А собідорогу зброю і вино».
Великі землевласники, що досі сиділи в напружених позах, пожвавішали. Вони терли руки, мріяли вголос:
На наших полях працюватимуть тисячі рабів. Наші пагорби і узгіря вкриються живим руном. Левадами кочуватимуть стада жирних биків і табуни витривалих коней.
Так, так. То багата хлібом, худобою і рибою країна, підтакували правителі країн.
Вельможі притихли, коли наперед вийшов молодий чоловік, приємний на вид і з пропорційними членами. Його шанували за те, що був однієї з Дарієм крові. Щоправда, за відверту і сміливу мову його боялися.
Розплющ, Дарію, очі та прихили до моїх слів вухо уваги. Я, твій брат Артабан, маю сказати дещо важливе. Народ, на який ти зібрався іти війною, великий числом і озброєнням. Він не має ні міст, ні доріг, ні міцних камяних будов. Нема у нього і майна. Скіфів інші народи і племена порівнюють із кураєм, що носиться степом, не відаючи, де і коли спинить біг. То міраж у пустині, за яким можна бігати без угаву. Чи слід тобі, царю, йти на північні народи? Чи не принесе похід розчарування? Спустошить скарбницю, а законослухняний народ відірве від повсякденних справ.
Вид Дарія спохмурнів. У прикрій задумі гладив жезлом причіпну бороду. Хлопченя, що мавпувало, повторило жест великого татка.
Артабан з легким поклоном у бік сонцесяйного брата відійшов. Його місце зайняв воєвода Гобрій. Не тільки довгі ноги, шия та ніс надавали воєводі схожості з журавлем. Голос цього чесного, сміливого мужа був по-журавлиному клекотливий.
О, Дарію, ти найдобріший, найблагородніший із людей. До мене теж дійшли чутки, що Скіф не доступний. Розказують, що він кочує з місця на місце і здіймається в небо, ніби птах. Його тяжко прибрати до рук, а ще тяжче керувати ним. Його неможливо підчинити собі, бо неможливо встановити над ним контроль. Так, цей народ наївний, довірливий, гостинний. Цим скористався Кіаксар Мідійський. Але Скіф гордий, вільний духом і безстрашний. Узяти верх над ним неможливо. Гадаю, захоплення його земель не принесе імперії користі. Домовитися з хитрим і брехливим Скіфом не можливо. Закону твого він не визнає і данини не принесе.
Землевласники сопіли:
Щоб худоба слухалась, треба пускати в хід палицю. Добрий цар кожному дозволив виступити. Та це не значить, що бажанням сонцесяйному слід суперечити.
Вельможі принишкли, охоплені страхом. Дарій гордовито розправив плечі. Очі його горіли, мов смолоскипи. Такого Дарія вельможі боялись. Не повертаючи голови, цар царів докинув тверде слово Псталпсові.
Груди воєводи миттєво роздулися. Голос загуркотів:
Згадаймо, шановні пани, історію, з якої почалася Велика Персія. Слухайте мою розповідь уважно і робіть висновки. Одного разу Кір, син Камбіза, онук Астіага і правнук Кіаксара, зібрав персидських вельмож і воєвод. Кір велів, щоб почистили забурянене поле. Наступного дня Кір влаштував бенкет, на який запросив тих самих персон. У розпалі бенкету Кір звернувся до гостей із питанням: «Який день вам до снаги?» Мужі хором відповіли: «Другий!» Тоді Кір дав присутнім урок: «Такі дні у вас будуть завжди, якщо ви, перси, станете володарями Сходу. Ідіть з війною на сусідів і підкоріть їх. Зробіть їх своїми слугами». О, роги Кіра Великого за два десятиліття піднеслися над десятками народів. Великий цар довів кордони Персії від Єгипту до Індії. Та не сподівався, що знайде смерть від меча масагета. Масагет, памятаємо, доводиться братом заклятого Скіфа.
Після виголошеної промови якийсь час стояла тиша. Але панувала вона не довго. Дарій підняв жезл влади і мовив:
Непоступливість, впертість, бунтівливість вдачі важко піддаються перевихованню. Як пошесть вади батьків передаються дітям. Наказую: Скіфа винищіть до ноги. Мені не потрібні горді раби. Такі, над якими неможливо взяти верх, якими неможливо керувати. Волію ворога бачити мертвим. Землю його заселять слухняні, працьовиті народи.
Окинувши зором васалів, що від страху цокотіли зубами, Дарій із сталевим притиском ділився планами:
Моя метастворити круглу, подібну до сонцю, імперію. У мою імперію увійдуть усі народи і племена, що мешкають навколо Понту Евксінського. Це буде імперія Ахеменідів, імперія аріїв, імперія цивілізованого народу.
Сила і впевненість царя царів у повній перемозі запалили присутніх. Від диванів і високих баз котився схвальний гомін. Підсилений високими колонами, він розростався і дзвенів, немов буревій, що рвався на простори. Вельможі потіли від радісного збудження. Стрясали повітря вигуками:
Напоїмо кровю Скіфа його землю. Помстимося за пограбування палацу в Екбатані.
Перекинемо наплавні мости з Азії в Європу.
Понт Евксінський стане Перським озером. Озером Великої Персії, єдиної в світі держави.
Відріжемо яванські міста. Від Скіфа вони отримують хліб, мясо, рибу.
Дорогою підкоримо фракійські племена.
Вдеремося в землі Скіфа і винищимо його до ноги. Потім рушимо степовим коридором.
На коліна поставимо народи Середньої Азії. Примусимо їх платити нам данину.