Ти маєш на увазі, що у мене просто галюцинації? Я кажу тобі
Не все так просто,перебив Арнольд,Лонг-стид 42 впливає безпосередньо на підсвідомість. Він вивільняє найсильніші й давно придушені підсвідомі страхи, дитячі жахіття. Він оживляє їх. І це саме те, що ти бачив.
Тобто тут нічого немає?запитав Грегор.
У фізичному сенсінічого. Але галюцинації досить реальні для того, хто їх має.
Грегор дістав ще одну пляшки коньяку. Це варто було відсвяткувати.
Привид V не важко буде дезактивувати,упевнено провадив Арнольд.Ми без особливих труднощів позбудемося Лонгстиду 42. І ось тоді вже забагатіємо, колего!
Грегор запропонував тост, але раптом у нього виникла тривожна думка.
Якщо це просто галюцинації, то що ж сталося з поселенцями?
Арнольд трохи подумав.
Ну,озвався він нарешті,Лонгстид може мати властивість стимулювання мортидоінстинкту смерті. Переселенці, мабуть, з'їхали з глузду й повбивали один одного.
І жоден з них не вижив?
Ну, ти ж сам знаєш. Останні, які залишилися живі, мабуть, наклали на себе руки або померли від ран. Не переймайся цим. Я негайно зафрахтую корабель і вилечу, щоб провести решту тестів. Заспокойся. Я заберу тебе за день-два.
Грегор закінчив розмову й дозволив собі допити пляшку коньяку. Врешті для цього був привід. Таємниця Привида V розкрита, вони забагатіють. Незабаром він зможе найняти когось для десантування на незвичайні планети, а сам сидітиме вдома та даватиме розпорядження по радіо.
Наступного дня він прокинувся з похміллям. Корабель Арнольда ще не прибув, тому Грегор спакував своє обладнання й заходився чекати. До вечора корабель не з'явився. Грегор сидів на порозі будиночка й споглядав неприродно яскравий захід сонця, потім повечеряв.
Проблема переселенців досі не давала йому спокою, але він вирішив не перейматися. Безумовно, це було розумне рішення.
Після вечері Грегор простягнувся на ліжку. Ледве заплющивши очі, почув, як хтось обережно кашлянув, ніби перепрошуючи за те, що турбує.
Вітаннячко,сказав Смугастий Хапуга.
Власна галюцинація Грегора повернулася, щоб з'їсти його.
Привіт, старий,весело відгукнувся Грегор, анітрохи не злякавшись і ні про що не турбуючись.
Ти їв яблука?
Вибач. На жаль, якось забув.
Ну, то таке,Хапуга намагався приховати своє розчарування,я приніс шоколадний соус. Він показав бляшанку.
Грегор посміхнувся.
Облиш,сказав він,я ж знаю, що ти просто витвір моєї уяви. Ти не можеш мені зашкодити.
Я й не збираюся тобі шкодити,заперечив Хапуга.Я тебе просто їстиму.
Він підійшов ближче. Грегор ще посміхався, хоча його непокоїло, що Хапуга здавався цілком справжнім. Хапуга нахилився і спробував куснути Грегора.
Грегор відстрибнув і глянув на свою руку. На ній були сліди зубів. Виступила кровсправжня, його кров!
Колоністи були покусані, пошматовані, мали глибокі рани.
Тієї ж миті Грегор згадав сеанс гіпнозу, який колись бачив. Гіпнотизер сказав загіпнотизованому чоловікові, що прикладає до його руки запалену сигарету, і торкнувся цього місця олівцем.
За кілька секунд на руці загіпнотизованого з'явився червоний слід опіку, бо чоловік повірив, що справді обпікся. Якщо ваша підсвідомість вважає, що ви помираєте, ви справді помрете. Якщо вона уявляє рани від укусів, вони з'являються.
Він не вірив у Хапугу.
Але його підсвідомість вірила.
Грегор спробував вибігти за двері. Хапуга відрізав йому шлях. Він схопив Грегора своїми лапами і нахилився до шиї.
Чарівне слово! Що ж це було за слово?
Грегор вигукнув:
Альфойсто!
Неправильно,сказав Хапуга.Будь ласка, не репетуй.
Регнастико!
Ні. Припини пручатись, і я закінчу, перш ніж ти
Вурсфелхеппілор!
Хапуга скрикнув від болю, випустив Грегора, піднісся вгору й розтанув у повітрі.
Грегор гепнувся на стілець. Ледь не загинув. Ще трохи, і його спіткав би страшний кінець.. Було б геть безглуздо вмерти через власну підсвідомість, бути знищеним власною уявою, самонавіюванням. Йому пощастило, що згадав це слово. Хоч би тільки Арнольд поквапився...
Він почув тихе задоволене хихотіння.
Воно чулося з чорноти прочиненої шафи, викликаючи давні спогади. Йому знову було дев'ять років, і Тіньовикйого Тіньовикбув химерною, худою, жахливою істотою, яка ховалася за дверима, спала під ліжками і нападала лише в темряві.
Вимкни світло,сказав Тіньовик.
Нізащо,Грегор схопився за бластер. На світлі він був у безпеці.
Краще вимкни.
Ні!
Ах так! Еган, Меган, Деган!
Три маленькі створіннячка заскочили до кімнати. Вони побігли до найближчої лампочки, кинулися до неї та почали жадібно ковтати світло.
У кімнаті потемнішало.
Грегор стріляв у істот щоразу, коли вони наближалися до лампочок. Скло розліталося на друзки, а меткі створіння спритно ухилялись.
Нарешті Грегор збагнув, що накоїв. Ці створіння не могли з'їсти світло Уява жодним чином не може впливати на неживу матерію. Він уявив, що в кімнаті темнішає, і
Грегор сам потрощив усі лампочки! Його власна згубна підсвідомість обдурила його.
Тіньовик вийшов із шафи. Стрибаючи від тіні до тіні, він наблизився до Грегора.
Бластер не завдавав йому жодної шкоди. Грегор гарячково намагався пригадати чарівне словоі, на жаль, згадав, що не було чарівного слова, яке проганяло б Тіньовика.
Він відступав, а Тіньовик просувався до нього, поки Грегору не заступила шлях велика коробка. Ті-ньовик височів над ним, Грегор зісковзнув на підлогу й заплющив очі.
Його руки діткнулися до чогось холодного. Він спирався на коробку з іграшками для дітей поселенців. І тримав у руці водяний пістолет.
Грегор погрозливо махнув іграшковою зброєю. Тіньовик відступив, з острахом її розглядаючи.
Грегор швидко підбіг до крана, заповнив пістолет і скерував убивчий струмінь води на чудовисько.
Тіньовик завищав у агонії та зник.
Греґор стримано посміхнувся й заклав порожній пістолет собі за пасок.
Водяний пістолет був зброєю, придатною саме для боротьби з уявним чудовиськом.
Аж під ранок прибув корабель, із якого вийшов Арнольд. Не гаючи часу, він узявся до своїх тестів та до полудня скінчив роботу. Виявлена сполука була, без сумніву, Лонгстидом 42. Вони з Грегором негайно спакувалися і відлетіли.
Щойно опинилися в космосі, Грегор усе розповів партнеру.
Добряче тобі дісталося, поспівчував Арнольд.
Грегор посміхнувся як скромний герой. Тепер він був у безпеці й не міг зазнати впливу Привида V.
Могло бути й гірше,сказав він.
Що ти маєш на увазі?
Уяви, що там опинився Джиммі Флінн. Отой уже вмів вигадувати чудовиськ як ніхто! Пам'ятаєш Буркотуна?
Авжеж, скільки нічних жахіть я пережив через нього,всміхнувся Арнольд.
Корабель прямував до Землі. Арнольд зробив деякі нотатки для статті «Інстинкт смерті на Привиді V: дослідження впливу стимуляції підсвідомості, істерії та масових галюцинацій на виникнення фізичних ушкоджень». Потім пішов на пункт керування, щоб налаштувати автопілот.
Грегор упав на ліжко, збираючись нарешті, вперше після свого десантування на Привид V нормально поспати вночі. Ледь-ледь почав засинати, як прибіг Арнольд із перекошеним від жаху обличчям.
Мені здається, на пункті керування щось є,вигукнув він.
Грегор сів.
Не може бути. Ми ж
З пункту управління долинуло неголосне бурчання.
О, Господи!забідкався Арнольд. Та за якусь мить йому вдалося опанувати себе.
Я зрозумів. Коли я там сів, то залишив люки відчиненими. Тепер ми дихаємо повітрям з Привида V!
У прочинених дверях стояло величезне сіре створіння з червоними плямами на шкірі. Воно мало безліч рук, ніг, мацаків, кігтів та зубів, а також двоє крихітних крилець на спині. Воно повільно наближалося до приятелів, бурмотіло й стогнало.
Обоє впізнали Буркотуна.
Грегор рвонувся вперед і захряснув перед чудовиськом двері.
Тут ми будемо в безпеці,видихнув він,ці двері герметичні. Але як ми будемо пілотувати корабель?
Ніяк,розвів руками Арнольд,доведеться покластися на автопілот, якщо не зможемо в якийсь спосіб позбутися чудовиська.
Вони побачили ледь помітний димок, який почав просотуватися з-під замкнених дверей.
Це що таке?скрикнув Арнольд, і в його голосі вже відчувалася паніка.
Грегор спохмурнів.
Ти що, не пам'ятаєш? Буркотун може потрапити в будь-яку кімнату. Його неможливо втримати.
Я чомусь не багато пам'ятаю про нього,зітхнув Арнольд.Він їсть людей?
Ні. Як я пригадую, він просто кришить їх на капусту.
Дим почав формуватись у величезну сіру постать Буркотуна. Вони сховалися в наступний відсік і замкнули двері. За якусь мить і туди просотався легкий димок.
Просто смішно,промовив Арнольд, кусаючи губи,коли тебе переслідує уявне чудовисько Че-кай-но! Водяний пістолет ще у тебе?
Так, але
Давай його сюди!
Арнольд підбіг до бака з водою і наповнив пістолет. Буркотун знову сформувався і наближався до них із лиховісним стогоном. Арнольд вдарив по ньому струменем води.
Буркотун і далі рухався вперед.
Я пригадав,сказав Грегор,водяний пістолет не може зупинити Буркотуна.
Вони відступили в сусіднє приміщення і зачинили двері. Лише одна стіна відділяла їх тепер від смертоносного космічного вакууму.
Грегор поцікавився:
Чи не можна щось зробити з атмосферою корабля?
Арнольд похитав головою.
Вона поступово очищується. Але потрібно близько двадцяти годин, щоб ефект Лонгстиду вичерпався.
А немає якоїсь протиотрути?
На жаль, немає.
Буркотун знову матеріалізувався і поводився якось не надто спокійно й не сказати щоб люб'язно.
То як же нам із ним упоратися?заметушився Арнольд.Має ж бути якийсь спосіб. Чарівні слова? Може, дерев'яний меч?
Грегор похитав головою.
Я пригадав Буркотуна,промовив він скрушно.
То що ж його вбиває?
Його не можна знищити ні водяним пістолетом, ні пістонами, ні петардами, ні рогатками, ні смердю-чими бомбочками, ані будь-якою іншою дитячою зброєю. Буркотун абсолютно нездоланний.
Ох, цей мені Флінн із його клятою фантазією! Якого дідька нас тільки повело на розмови про нього? Як же тепер позбутися цього Буркотуна?
Я ж кажу тобі: нічого не вийде. Він повинен зникнути просто сам по собі.
Буркотун досяг свого повного розміру. Грегор з Арнольдом заскочили в тісний спальний відсік і зачинили двері.
Думай, Грегоре,благав Арнольд,жоден хлопчисько не вигадуватиме чудовисько, від якого не можна врятуватися. Пригадуй!
Буркотуна не можна вбити,мов заведений повторив Грегор.
Плямисте чудовисько сформувалося знову. Грегор пригадав усі нічні жахи, які будь-коли переживав. Мабуть, у дитинстві він мав певний спосіб боротьби з невідомими силами.
Раптомще мить, і було б запізновін пригадав
Під керуванням автопілота корабель мчав до Землі з Буркотуном на борту, й останній почувався тут повноправним господарем. Він ходив порожніми коридорами, пробирався крізь сталеві стіни в каюти й вантажні відсіки, стогнав, охкав і лаявся, але не зміг знайти жодної жертви.
Корабель досяг сонячної системи, автоматично вийшов на орбіту навколо місяця.
Грегор обережно визирнув, готовий, у разі чого, знову сховатися. Не було чутно жодного підозрілого руху, ніхто не стогнав і не охкав, лиховісний туман не просотувався попід двері або крізь стіни.
Усе гаразд,гукнув він до Арнольда,Буркотун зник.
Приятелі, які врятувалися найнадійнішим засобом проти нічних жахівзагорнувшись у ковдри з головою, повилазили зі своїх ліжок.
Я ж казав, що водяний пістолет не допоможе,заявив Грегор.
Арнольд ледь всміхнувся у відповідь і заховав пістолет до кишені.
Я таки залишу його собі. Якщо коли-небудь одружуся й матиму малюка, це буде моїм найпершим подарунком йому.
Ну, таке не для моїх дітей,сказав Грегор.
Він ніжно поплескав рукою по ліжку.
Ніщо тебе не дістане, якщо загорнешся з головою у ковдру.