Фернграум і далі вагався.
Буду з вами відвертий. У мене проблемна планета.
Грегор упевнено кивнув.
Вирішувати проблеминаша робота.
Я брокер з продажу нерухомості,повідомив Фернґраум.Ви знаєте, як це зазвичай робиться: одні купують планети, інші їх продають, і кожен щось має з цього. Зазвичай працюю з неочищеними світамихай уже там покупці проводять знезараження. Але кілька місяців тому мені вдалося придбати справді якісну планетувихопив просто під носом у великих компаній.
Фернграум сумно витер піт з чола.
Чудова місцина,він вів далі без жодного ентузіазму,середня температура двадцять градусів. Місцевість гориста, але родюча. Водоспади, веселки, все таке. І взагалі немає фауни.
Ну, це ж здорово,закивав Грегор.А мікроорганізми?
Нічого небезпечного.
Тоді що не так?
Фернграум помітно збентежився.
Можливо, ви вже чували про цю планету. Номер в урядовому каталозіRJC-5. Але зазвичай її називають Привид V.
Грегор підняв брови. Привидчудернацька назва для планети, але йому й не таке доводилося чути. Зрештою, якось же потрібно називати всі ці планети. Існують тисячі зірок з планетами в межах досяжності космічних кораблів, на багатьох з них є життя або вони потенційно придатні для життя. З іншого боку, безліч людей із цивілізованих світів хотіли б колонізувати ці планети. Релігійні секти, політичні угруповання, філософські спільноти, або врешті просто піонери, яким кортить почати нове життя.
Якось не пригадую,похитав головою Грегор.
Фернграум ніяково завовтузився у кріслі.
Я мав би послухатися своєї дружини. Але ж нізакортіло бути крутим бізнесменом. Заплатив за цей Привид V удесятеро більше, ніж плачу зазвичай, і тепер застряг із ним.
То у чому ж там справа?поцікавився Грегор.
Здається, там щось водиться,у голосі Ферн-граума почувся відчай.
Він розповів, що перевірив планету радаром, по тому здав її в оренду фермерській спілці з Діжона VI. Авангард із восьми осіб висадився на планету, й того ж дня звідти почали надходити заплутані повідомлення про демонів, упирів, відьмаків, динозаврів та інших агресивних істот.
Коли по відряджених на планету прийшов рейсовий корабель, всі виявилися мертвими. У звіті про розтин було сказано, що глибоких ран могли їм завдати будь-які істоти включно з демонами, упирями, відьмаками чи динозаврами, якби такі справді існували.
Фернграума оштрафували за недбале очищення планети. Фермери розірвали договір оренди. Але йому вдалося здати планету секті сонцепоклонників з Опала II. Шанувальники сонця виявилися обережними. Вони відрядили на планету насамперед своє майно. Супроводжували його лише троє чоловіків, які мали розвідати, чи все там безпечно. Чоловіки об-лаштували табір, розпакувалися й оголосили планету раєм. За якийсь час вони вийшли на радіозв'язок і попросили негайно їх звідти забрати, потім почувся жахливий крик і розмова урвалася.
Патрульний корабель прибув на планету, за п'ять хвилин забрав на борт три понівечені тіла й поквапився вшитися звідти.
І ось тепер,закінчив свою розповідь Фернгра-ум,ніхто не наважується мати бодай якісь справи на цій планеті. Космічні екіпажі відмовляються туди летіти. А я так і не знаю достеменно, що ж там коїться.
Він глибоко зітхнув і підняв погляд на Грегора.
Ну, це ж нібито ваша парафія Може, візьметеся?
Грегор і Арнольд вибачилися та вийшли до передпокою.
Арнольд відразу вигукнув:
У нас є робота!
Так-то воно так,пробурмотів Грегор.Але ж яка!
Ми ж хотіли чогось крутого,зауважив Арнольд.Якщо впораємося, гарно себе зарекомендуємо, не кажучи вже про відсотки від прибутку.
Ти забуваєш,заперечив Грегор,що саме ятой, кому доведеться сісти на планеті. Ти тільки й того, що сидітимеш тут і трактуватимеш мої дані.
То ми ж так і домовлялися,нагадав йому Арнольд.Я виконую дослідницькі роботи, а ти вирішуєш проблеми. Пам'ятаєш?
Ще б пак! Як Грегор міг не пам'ятати? Змалечку підставляв свою голову, втрапляючи у всілякі халепи, тимчасом як Арнольд відсиджувався у безпеці та під'юджував Грегора, щоби той наражався на ризик.
Чомусь я не в захваті,пробурчав він знову.
Ти що, віриш у привиди?
Звичайно, ні.
Ну, а з усім іншим ми зможемо впоратися. Виграють найвідважніші.
Грегор знизав плечима. Вони повернулися до Фернграума.
За півгодини узгодили умови своєї роботизначний відсоток майбутніх доходів від розвитку планети в разі їхнього успіху та компенсація їхніх витрат у гіршому випадку.
Грегор провів Фернграума до дверей.
До речі, сер,запитав він наостанок,чому ви звернулися саме до нас?
Окрім вас, ніхто за це не брався,пояснив цілком задоволений Фернграум.Бажаю удачі.
Три дні потому Грегор на борту старого вантажного космічного корабля прямував до Привида V. Дорогою ознайомився із звітами про дві спроби колонізації планети й переглянув різноманітні повідомлення про надприродні явища.
Це не надто допомогло. На Привиді V не було знайдено жодних слідів фауни. І ніде в галактиці не виявили жодних доказів існування надприродних істот.
Грегор обміркував усе це, потім перевірив свою зброю. Тим часом вантажний корабель вийшов на орбіту навколо Привида V. На його борту знаходився арсенал, достатній для початку невеличкої переможної війни.
Якби ж тільки дізнатися, у що стріляти ...
Корабель знизився лише до кількох тисяч футів над привітною зеленою поверхнею планети. Грегор парашутами скинув своє спорядження до місця двох попередніх таборів, потиснув руку капітанові та вистрибнув.
Він безпечно опустився на ґрунт і глянув у небо. Корабель рвонув у космос, ніби за ним гналися.
Грегор залишився сам на Привиді V.
Після перевірки обладнання він передав Арнольду, що прибув нормально. Потім з бластером напоготові оглянув табір адептів секти поклоніння сонцю.
Табір облаштували біля підніжжя гори, біля маленького кришталево-чистого озерця. Будиночки, зібрані з готових конструкцій, мали ідеальний стан. Негода не пошкодила їхна Привиді V був благословенно рівний кліматале вигляд вони мали до сліз самотній.
Грегор ретельно перевірив житло. Одяг був акуратно складений у шафи, картини висіли на стінах, на одному з вікон навіть встигли почепити штори. У кутку однієї з кімнат стояла відкрита коробка з іграшками, що очікувала на прибуття основної пар-тії поселенців з дітьми. На підлогу випали водяний пістолет, дзиґа та торбинка з крем'яхами.
Надходив вечір, Грегор заходився біля свого обладнання, яке затягнув до одного з будиночків. Налаштував сигналізацію, аж таку чутливу, що спрацювала б від щонайменшого руху. Потім налагодив радіолокаційне сканування прилеглої території, розпакував свій арсенал, поклав потужні гвинтівки поблизу, ручний бластер застромив за пасок. Потому, задоволений своїми приготуваннями, неквапно повечеряв.
Сутінки густішали. Тепла дрімотна ніч укрила темрявою все довкола.
Лагідний вітерець здіймав на поверхні озерця легкі хвильки та шелестів у високій траві.
Усе навкруги здавалося доволі мирним.
Переселенці, мабуть, були істеричними типами, вирішив Грегор. Вони, можливо, здійняли паніку та повбивали один одного.
Він ще раз перевірив сигналізацію, кинув одяг на стілець, вимкнув світло й ліг у ліжко. Зірки освітлювали кімнату яскравіше, ніж місячне світло на Землі. Бластер лежав під подушкою. Усе було добре.
Він тільки почав дрімати, коли раптом усвідомив, що в кімнаті хтось є.
Це було немислимо. Сигналізація не спрацювала. Радар мирно гудів.
Але кожен нерв Грегора волав про небезпеку. Він узяв бластер і роззирнувся кімнатою.
Чоловік стояв у кутку.
Не було часу на роздуми про те, як він там опинився. Грегор наставив бластера й сказав спокійним, рішучим голосом:
Руки вгору.
Постать не рухалася.
Палець Грегора на спусковому гачку напружився, потім раптом розслабився. Він упізнав чоловіка. То був його власний кинутий на стілець одяг, примхливо змінений зоряним світлом і напруженою уявою.
Він посміхнувся й опустив бластер. Одяг ледь гойднувся.
Грегор відчув слабкий вітерець з вікна й посміхнувся знову.
Але купа одягу встала, випросталась і рішуче рушила до Грегора.
Грегор завмер у ліжку, спостерігаючи, як порожній одяг, зібраний у приблизну подобу людини, насувався на нього.
Коли одяг опинився посеред кімнати і його порожні рукави потяглися до Грегора, той почав стріляти.
Він усе натискав і натискав на курок, а купа пошматованого ганчір'я вперто посувалася до нього, ніби жива. Обгорілі клаптики тканини нависли йому над обличчям, ремінь намагався обмотатися навколо ніг. Припинилося це лише тоді, коли Грегор спалив усе до останньої нитки.
Коли це скінчилося, Грегор увімкнув усе можливе світло, заварив собі кави й додав у неї гарну дозу коньяку. Зумів утриматися від бажання розтрощити непотрібну систему сигналізації. Натомість зв'язався зі своїм партнером.
Дуже цікаво,так зреагував Арнольд на розповідь Грегора.Одяг оживає! Справді дуже цікаво.
Я так і знав, що тебе це потішить,скрушно мовив Грегор. Після кількох ковтків коньяку він почувався покинутими напризволяще.
Чи сталося ще щось?
Поки що ні.
Ну, будь обережний. У мене є гіпотеза. Потрібно її перевірити. До речі, якийсь божевільний букмекер приймає ставки на тебе п'ять проти одного.
Та що ти кажеш?
Так. Я теж зробив ставку.
За мене, чи проти?іронічно поцікавився Грегор.
За тебе, звичайно!обурився Арнольд.Ми ж партнери, чи як?
Вони попрощалися, і Грегор заварив собі ще кави. Цієї ночі спати вже не збирався. Було приємно дізнатися, що Арнольд поставив на нього. Але, з іншого боку, Арнольду зазвичай страшенно не щастило в іграх.
Коли розвиднилося, Грегору вдалося кілька годин міцно поспати. Прокинувся він уже доволі пізно, знайшов собі одяг і заходився вивчати табір сонцепоклонників.
До вечора дещо виявив. На стіні будиночка було похапцем нашкрябане слово Тгаскліт. Тгаскліт. Слово нічого не означало для Грегора, але він відразу повідомив про це Арнольдові.
Далі він ретельно обшукав свій будиночок, встановив більше ламп, протестував систему сигналізації та зарядив бластер.
Здавалося, все було гаразд. Та Грегор з острахом спостерігав, як заходить сонце, сподіваючись, що доведеться побачити його знову. Потім влаштувався у зручному кріслі й спробував спокійно все обміркувати.
Тут не було ні тварин, ані рухливих рослин, не могло бути розумних каменів або гігантського мозку в ядрі планети. Привид V не мав навіть малого супутника, на якому хтось міг би сховатися.
Грегор не вірив у привидів чи демонів. Він знав, що надприродні явища за детального вивчення за-звичай перетворюються на цілком природні. Міфи якщо не розвінчуються, то якось самі по собі перестають нас цікавити. Примари не стоять і не чекають, поки їх почнуть досліджувати ті, хто в них не вірить. Привид замку завжди йде у відпустку, коли з'являються вчені з камерами та магнітофонами.
Тож залишилася єдина можливість. Припустимо, хтось прагнув отримати цю планету, але не бажав сплачувати ціну, якої вимагав Фернграум. Може, той хтось і ховається тут, лякає поселенців, навіть вбиває їх, щоб збити ціну?
Це здавалося логічним. Можна було б навіть якось пояснити поведінку його одягу. Статична електрика за належного використання, могла б
Перед ним щось стояло. Сигналізація, як і минулого разу, не спрацювала.
Грегор повільно розглядав примару. Створіння мало приблизно десять футів зросту, а статурою нагадувало людину, якщо не враховувати крокодилячої голови. Воно було яскраво-малинового кольору в пурпурову повздовжню смужку. В одній лапі створіння тримало велику коричневу бляшанку.
Вітаю,озвалося воно.
Привіт,вичавив із себе Грегор. Його бластер лежав на столі лише за два кроки. Він замислився: чи нападе потвора, якщо він спробує схопити зброю?
Як тебе звати?безбарвним голосом запитав Грегор, і далі перебуваючи в стані глибокого шоку.
ЯСмугастий Хапуга,відповіло створіння,хапаю різні речі.
Як цікаво.
Рука Грегора поволі потяглася до бластера.
Можу схопити те, що зветься Річардом Грегором,вів далі Хапуга веселим, безтурботним тоном,і з'їсти в шоколадному соусі.Він підняв коричневу бляшанку, й Грегор прочитав на етикетці: «Шоколад Сміга. Ідеальний соус до Грегорів, Ар-нольдів і Фліннів».
Пальці Грегора торкнулися бластера. Він запитав:
Ти збираєшся мені з'їсти?
Авжеж,відповів Хапуга.
Грегор схопив зброю, зняв запобіжник і вистрілив. Промінь бластера відбився від грудей Хапуги і обпалив підлогу, стіни та брови Грегора.
Це мені не зашкодить,пояснив Хапуга,я зависокий.
Бластер випав із руки Грегора. Хапуга нахилився ближче.
Я зараз тебе не з'їм,сказав він.
Ні?насилу промимрив Грегор.
Ні. Я зможу з'їсти тебе лише завтра, першого травня. Такі правила. Я просто прийшов про дещо попросити.
Про що саме?
Хапуга усміхнувся.
Будь такий ласкавий, з'їж кілька яблучок. Вони надають м'ясу надзвичайного, дивовижного смаку.
І з цими словами смугасте чудовисько зникло.
Тремтячими руками Грегор викликав по радіо Арнольда і розповів йому, що сталося.
Гм,сказав Арнольд,Смугастий Хапуга, еге ж? Гадаю, це саме те, чого слід було очікувати. Все сходиться.
Що там у тебе сходиться? Що ти маєш на увазі?
Насамперед, зроби так, як я скажу. Я хочу переконатися.
Отримавши вказівки Арнольда, Грегор розпакував хімічне обладнання та виставив рядком пробірки, реторти й хімічні речовини. Він зливав, перемішував, досипав, розділяв, як йому було вказано, і, нарешті, поставив суміш на плиту, щоб нагріти.
Тепер,Грегор знову вийшов на зв'язок,поясни мені, що відбувається.
Авжеж. Я знайшов слово Тгаскліт. Це опалій-ське слово. Воно означає «багатозубий привид». Ті, хто поклоняється сонцю, були з Опала. Це тобі щось підказує?
Вони були вбиті рідним привидом зі своєї планети,злісно процідив Грегор.Мабуть, той якось прослизнув на їхній корабель. Можливо, було якесь прокляття і
Заспокойся,зупинив Арнольд його іронічний монолог,не йдеться про жодні привиди. Розчин ще не кипить?
Ні.
Скажеш, коли закипить. Тепер давай розглянемо твій одяг, який ожив. Це нагадує тобі щось?
Грегор подумав.
Ну,почав він невпевнено,коли я був дитиною Ні, це безглуздо.
Пригадай,наполягав Арнольд.
Малим я ніколи не залишав одяг на стільці. У темряві це завжди нагадувало людину, дракона чи щось подібне. Гадаю, такі страхи були не лише в мене. Але це не пояснює
Навпаки, якраз у цьому й річ! А пам'ятаєш Смугастого Хапугу?
Ні. Звідки мені про нього знати?
Та ти ж сам придумав його! Пам'ятаєш? Нам було десь вісім чи дев'ятьтобі, мені й Джиммі Флінну. Ми вигадали найжахливіше чудовисько, яке лише можна було уявити,наше особисте чудовисько, й воно хотіло з'їсти тебе, мене або Джиммі з шоколадним соусом. Але тільки першого числа кожного
місяця, коли ми приносили табелі з оцінками. Треба було вимовити чарівне слово, щоб позбутися його.
Грегор пригадав і здивувався, як він міг таке забути. Скільки ночей він провів у жахливому очікуванні Хапуги? Через цей страх про табель з поганими оцінками вже й не думалося.
Розчин кипить?запитав Арнольд.
Так,відповів Грегор, слухняно глянувши на плиту.
Якого він кольору?
Якогось зеленаво-синього. Ні, радше синього
Правильно. Можеш його вилити. Я хочу провести ще кілька тестів, але гадаю, що загалом задачку ми розв'язали.
Розв'язали? Може, ти й мені хоча б щось поясниш?
Це ж очевидно. На планеті немає тварин. Жодних примар, тим паче, аж таких сильних, щоб знищити цілий загін озброєних чоловіків, не існує в природі. Звідси напрошується відповідьгалюцинації. Тому я шукав те, що могло б їх викликати. Виявляється, таких речовин чимало. Окрім усіх наркотиків, які існують на Землі, в «Каталозі інопланетних мало поширених речовин» налічується понад десяток галюциногенних газів. Є депресанти, стимулятори, сполуки, які змушують людину уявляти себе генієм, дощовим хробаком або орлом. Конкретна речовина, з якою ти зіткнувся, за своїми властивостями відповідає Лонгстиду 42 з цього каталогу. Це важкий, прозорий, фізично не шкідливий газ без запахустимулятор уяви.