Поза часом і простором - Александр Павлович Бердник

Олесь БердникПОЗА ЧАСОМ І ПРОСТОРОМ

ПОВIСТI

ПОЗА ЧАСОМ І ПРОСТОРОМ

«БОЖЕВІЛЬНЕ МАРЕННЯ»

Засідання світової Асамблеї учених наближалися до кінця Мета Асамблеї була незвичайноюзнайти шляхи для більш доцільного існування людства, відшукати нові форми соціального, політичного та філософського співіснування.

Було багато сказано старих і нових істин. З трибуни Асамблеї лунали і мудрі слова, і тріскуні фрази, і висока вченість, і явне неуцтво.

Коли проходили останні засідання Асамблеї, її стали зовсім мало відвідувати, а преса взагалі втратила до неї всякий інтерес.

Та на передостанньому засіданні сталося щось дивне. Репортери, які раніше дуже сумно розглядали розмальовану стелю приміщення, тепер гарячково передавали щось з допомогою портативних радіоапаратів в газети. Газети зробили за годину своє ділоі сталося небачене

Конференц-зал університету знову заповнили вчені. Були представники зовсім протилежних течій в науціі матеріалісти, і найреакційніші ідеалісти, і навіть священнослужителі різних релігій.

Засідання, що відбувалося сьогодні, стало справді цікавим завдяки людині, яка стояла тепер на трибуні. Над здивованою і схвильованою аудиторією неголосно, глухо звучав голос, народжуючи незрозумілі, дивні істини, зачаровуючи присутніх:

 В безкінечній пустелі Всесвіту пливуть неосяжні зоряні світи. Свідомість неспроможна охопити надграндіозності світобудови, а всі спроби хоча б частково зясувати суть Буттядаремні, нікчемні і смішні

 Десь у безодніпилинка. ЦеЗемля. На нійнікчемні своїми розмірами істоти, сміховинно малі! Але дух і розум цих істот, що вічно пориваються до шукання,  неймовірно великі і сильні

 Хто вони такі? Куди ідуть? Багато людей шукають розгадки великої таємниці. Дві дороги в Науці людства. Дві крайності. Між нимибезліч дрібних стежечок Плутанина, ворожнечаа відгадки нема! Таємниця! Де ж істина?

Оратор замовк. Поглянув на зал.

 Чи не ви будете нам відкривати істину, містер Барвицький?  прозвучав серед мовчанки різкий іронічний голос. Аудиторія зашуміла. Почувся сміх. Та оратор, навіть не звернувши уваги на непристойний вигук, говорив далі:

 З одного бокумістичні теорії ідеалістів, що незмінно приводять до першопричини і, нарешті, вимагають віри в Творця Всесвіту, а з другого бокупримітивні доктрини матеріалістів, які виводять великий могутній Розум людини з косної мертвої матерії і, таким чином, наділяють матерію розумною основою хоча б в потенціалі Закони Природи, які діють нібито незмінно скрізь, де для цього є умови, створюючи в процесі еволюційного розвитку живі істоти від первісного протиста до обдарованої Розумом людинизнову нічим не відрізняються від Творця, але тепер уже несвідомого, що ще гірше!..

 Це щознищення всієї науки?  знову вигукнув насмішкуватий голос. На нього обурено зашикали. А Барвицький спокійно говорив:

 Але є, безперечно, є вірний шлях до абсолютного знання, який захований від нас Природою. Гарантією цього є той факт, що одна за одною падають таємниці Світу перед зброєю Розуму. Цей шляхв шуканні взаємозвязку Матерії, Розуму, Часу і Простору

Оратор зупинився, передихнув Взяв стакан, спокійно відпив ковток води.

Це був високий худий чоловік з розтріпаною величезною русявою шевелюрою, з глибоко запалими очима на довгому кістлявому обличчі, в якому була своєрідна похмура краса. Ось він відкинув волосся з лоба, пошукав щось в записці, яка лежала перед ним, і знову підняв темний незрозумілий погляд на аудиторію.

Всі з подивом і тривогою ждали, що їм скаже ще цей дивний, схожий на маніяка, вчений. А він говорив, дивлячись кудись за голови, за стіни будівлі, немов проникаючи силою думки в безодні Космосу:

 Чи можна стверджувати, що є тільки Буття, яке пізнається нашими почуттями? Ні в якому разі! Бо це буде вульгарне обмеження безкінечного Всесвіту, який мусить бути в своїх проявах безкінечним так само, як в Часі і Просторі. Людина ж з своїми почуттями і аналізом Розуму пізнає тільки найнікчемнішу частину безмежного Буття не тільки в Часі і Просторі, а і в якості.

Той самий молодий учений, що кидав іронічні репліки, знову не витримав і, схопившись з місця, крикнув:

 Для чого ви спеціально ускладнюєте проблему? Для чого нагромаджуєте стільки містики і незрозумілості? Чи є що-небудь поза можливостями почуттів, ми не знаємо! А те, що ми поволі і безкінечно пізнаємо світце ясно кожному школяреві!..

 Цілком вірнокожному школяреві!  спокійно підтвердив оратор.  Але питання йде про те, як ми його пізнаємо, наскільки глибоко

 В безкінечному Космосі є безкінечні кількості різних невідомих нам існувань. Природа їхньої організації та координати, в яких вони знаходяться, чужі і недоступні для нас І ось, в той час, коли перед нами лежать безкрайні простори невивчених чудесних країн, ми повинні зупинитися на березі океану, який відділяє нас від тих чудес. Цей океанЧас і Простір! Так, кайдани Часу і Простору звязують руки і ноги людства, яке, незважаючи на «прогрес» безсильне і жалюгідне!

 Ну, це вже занадто!  закричало з десяток голосів з різних місць залу.

 За кого він нас вважає?

 Що за неонігілізм?!

 Тихо! Джентльмени, це ж дуже цікаво!

 Геть!

Всі ці вигуки заглушив спокійний голос Барвицького:

 Ні! Не занадто Я доведу це!

 Справді, давайте проаналізуємо справжнє становище людства. Куди пориваються люди, що хочуть, які їхні перспективи в майбутньому?..

 Незаперечні заслуги науки в полегшенні праці людини, у виробленні засобів для більш швидкого пересування у створенні засобів звязку на відстані та інше Все це робиться для того, щоб максимально задовольнити різноманітні потреби людей. Але самі вони«Царі природи»для чого живуть і куди йдуть? Це не пусте запитання, не треба іронічних поглядів! Адже ніякі потуги соціологічних наук, які звуть людей до справедливого суспільства, і ніхто з вас не приховає і не спростує того, що в даний час людина відрізняється від тварини тільки своїм інтелектом та тим, що може більш повніше задовольняти свої забаганки чи бажанняяк хочете! В усьому ж іншомународження, короткочасне життя, зникнення разом з індивідом навіть найпрекрасніших його ідей чи бажань, смертьми подібні до нещасних тварин, життя яких з філософської точки зору безглузде. Можуть заперечитиадже наші діла приносять користь майбутнім поколінням! Пуста фікція! В майбутньому настане час, коли загине і наша планета і людство. То в імя чого ж всі незліченні страждання і страшна праця тисяч поколінь? Ради того, щоб колись на мертвому космічному тілі залишити тільки сліди діяльності нікчемних істот, які багато мільйонів років боролися ради ефемерних ідей, а потім забрали їх з собою в могилу, чи кинули в безодні Космосу?!

 Що ж ви пропонуєте?  вигукнуло тепер уже декілька роздратованих голосів. А той самий вчений, що кидав репліки, іронічно додав:

 Очевидно, шановний професор пропонує колективне самогубство для всього людства, якщо все наше життя ефемерне!..

 Не поспішайте з висновками, погано вихований молодий чоловіче!  відрізав Барвицький і говорив далі:

 Де ж вихід? Як глибше пізнати Світ? Як осмислити наше життя і зробити його більш перспективним?..

Весь зал притих.

Барвицький, очевидно, підходив до основного, ради чого вінпрофесор університетуавторитетний вчений, виступив на Асамблеї, куди зїхалися учені майже з усього світу.

І ось присутні почули слова, які примусили їх здивовано перезирнутись:

 Перш за все треба зробити людство безсмертним! Так, панове насмішники,  іменно безсмертним! І не окремих людей, а все людство!

 Ахінеї!  почулося кілька голосів. Вчені і всі присутні стримано і якось ніяково почали перемовлятись. Але оратор уже підняв руку, закликаючи до порядку схвильовану аудиторію.

 Не дивуйтесь! Я все зясую, панове! Судити будете потім Справа йде про те, щоб розірвати ланцюги Часу і Простору, які скували Людство і примусили його скніти в безглуздій метушніполітичній і соціальнійна нікчемній планеті, без надії відвернути коли-небудь невмолимий фатум Часу і Просторународження, смерть, народження, смерть!..

 Я гадаю, що висновки теорії відносності відомі всім присутнім, і зупинятися на конкретизації їх я не буду Скажу основне

 Ви всі знаєте, що для обєкта чи субєкта, який летить в просторі з швидкістю променя, і обєкта або субєкта, що знаходиться, допустимо, в звичайних умовах, на Землі, час буде проходити по-різному. Чим більша швидкість, тим менше «старіє» обєкт або субєкт. Такий висновок теорії відносності. Людина, промандрувавши в Космосі кілька місяців, може повернутися на Землю через століття за земним часом. Страшний парадокс! Але в ньому, на щастя, вихід для всього людства. Цета стежечка, те віконце, яке Природа залишила для нас в царство безкінечності і осмисленого безсмертного Буття!

Зал насторожився.

 Найбільша швидкість розповсюдження причинностіце швидкість розповсюдження променя. Так говорить теорія відносності. Я вважаю, що це неправильний висновок! Обмежені швидкості можуть бути тільки в обмеженому Всесвіті. Всесвіт же безкінечний, тому й швидкості в ньому можуть бути загалом безмежно великі! А раз так, то неминуче наступить момент, коли тіло, що летить з надпроменевою швидкістю, сповільнить свій розвиток до мінімуму, потім зупиниться в своєму розвитку в часі, а далі почне молодіти! Я стверджуюхто досягне надпроменевої швидкості, той буде вічно молодим і безсмертним, він вийде за межі Часу і Простору і зможе навіть вернутися в будь-яке минуле. Таким чином Людина стане справжнім господарем Буття, Космосу, а не жалюгідною лялькою в руках сліпих сил Природи!..

 Безумний!  зірвався з місця високий блідий священик.  Разом з сучасною наукою ви хочете зруйнувати ідею Бога! Ваша теза про безсмертя Людини в плотібогохульство! Ви ставите під сумнів існування душі, боготворите Людину!

Барвицький криво усміхнувся:

 Факти говорять за себе! Чи не краще самим стати Богами, зруйнувавши стіну Часу і Простору, згромаджену Космосом навколо нас, ніж чекати милості невідомого Бога? Перед людствомпрекрасний шлях!

 Тепер необхідно побудувати апарат, який міг би досягти надпроменевої швидкості, і провести експеримент. Це можливо завдяки успіхам ядерної фізики. Але я бачу інші часи. Недалеко та хвиля, коли Людство перетворить планету, на якій живе, в величезний міжзоряний корабель, який, летячи в просторі з неймовірними швидкостями, буде не тюрмою для нашого бунтарського духа, а справжньою машиною часу, яка перенесе нас в будь-яке Буття, в будь-який час і дасть безсмертя.

 Я звертаюсь до вас, кращі вчені світу, мозок людства! Давайте всі разом приступимо до практичних робіт по підкоренню Космосу і розірвемо кайдани Часу і Простору!..

Потік неймовірних ідей був такий раптовий і вражаючий, що багато присутніх не змогли знайти відразу слів для реакції. Тільки репортери без кінця фотографували сенсаційне засідання та передавали по радіо нечувані слова Барвицького.

Нарешті, піднявся старий академік МільтонПрезидент Національної академії.

 Питання ставиться так,  роздратовано сказав він,  що всякий, поважаючий себе вчений, відмовиться брати участь в подібних прожектах. Все це ніщо інше, як антинаукова авантюра, якщо не гірше..

 Ви помиляєтесь, містер Мільтон,  заперечив російський академік Копилов.  Хоч я і не згоден з філософськими висновками Барвицького, але в його пропозиціївеликий науковий і практичний смисл Питання поставлено дуже сміливо, але з якого це часу сміливість в науці вважається авантюрою або неуцтвом?!

Та роздратований Президент з свитою професорів поспішав до виходу. Чулися образливі вигуки на адресу Барвицького, нічого не можна було зрозуміти в залі, яка кипіла почуттями схвильованих до краю людей

До Барвицького підійшов Копилов, кілька французьких інженерів, з десяток молодих учених.

 Колего,  говорив російський академік,  по-моєму, ви в своїх висновках глибоко помиляєтесь. Я не кажу вже про ваш повний нігілізм в соціологічних проблемах.

 Так щови цілком відкидаєте мої пропозиції? Ви вважаєте їх нездійсненними?  різко запитав Барвицький.

 Ні, чому ж! Але ви справді, критикуючи ідеалізм, самі залазите у архіідеалізм Ви зважаєте, що людина звільниться від своєї матеріальної оболонки при досягненні зверхпроменевих швидкостей і цілком перейде в область ідеїздається, я так зрозумів вас?

 Майже так!

 То осья вважаю, що ви жорстоко помиляєтесь. Людинаце, перш за все, матеріальна субстанція, і «перетворення», звязані з різницею часу, можуть бути обмежені, а не такі фантастичні, як ви малюєте! Чи не краще зайнятися справді побудовою корабля, але для реальних польотів, в межах швидкості світла? Це буде корисно, по-перше, а по-другенаша Академія візьме участь в цьому

 Ні!  вперто нахмурився Барвицький.  Вийти за межі Часу і Простору можна. І я зроблю це!..

 Гляньте!  показав Копилов на залу.

Глибоко запалими очима дивився Барвицький, як виходили один за одним вчені, до яких він звертався, у кого в руках була доля здійснення його фантастичних незбагненних ідей Потім повернувся спиною і понуро схилив голову Гості переглянулись, Копилов теж знизав плечима і пішов. За ним пішли інші.

Барвицький залишився один. Зовсім один!..

На другий день газети всього світу вийшли з великими статтями, присвяченими Асамблеї. Газети Америки майже всі дали велетенські заголовки:

В кожній газеті слова і ідеї Барвицького трактувалися по-різному. Одні насміхалися над тими ідеями, інші погрожували, треті вимагали заборонити подібні виступи, бо вони, мовляв, підривають віру в смисл життя і суспільства.

Газети, звязані з релігійними організаціями, надрукували ряд злобних нападок на Барвицького і його виступ. Вони вимагали повністю розгромити подібні ідеї і їх ініціаторів, і серед слів у кожному рядку відчувалася погроза..

Барвицький посміхнувся, прочитавши ті погрози. Але його легковажність була передчасна. Коли він прийшов на другий день до університету, його викликав ректор.

 Містер Барвицький,  сухо офіціально звернувся він до професора,  на превеликий жаль ми мусимо відмовитися надалі від ваших послуг.

 В чому річ?  здивовано підняв брови Барвицький.

 Я більше нічого не можу сказати вам

Професор пильно подивився на ректора, зрозумів, що вже почали діяти ті сили, які погрожували, мовчки повернувся і вийшов.

В той же день його було звільнено від наукових посад в усіх інститутах. Барвицький був пригнічений. Замість того, щоб зрозуміти його, світ позбавляє його можливості навіть теоретично працювати над улюбленою проблемою, не кажучи вже про практичне здійснення.

Що ж робити? їхати в Європу? Копилов обіцяв, що їх Академія допоможе! Ні! Вони не тим шляхом ідуть, вони не одірвуться від Землі навіть тоді, коли ракета буде летіти з швидкістю світла! Це, здається, крах його ідей! Дні ідуть за днями і скоро старість! Його надія на Асамблею, на її підтримку провалилась, і тепер залишилось тільки, як пишуть газети, «божевільне марення», всесвітня ганьба і гіркота в душі

НЕСПОДІВАНЕ ЗАПРОШЕННЯ

Ввечері Барвицький бездумно йшов по вулиці. Йому тепер було все однокуди йти. Дома його ждала пуста, холодна квартира, де він самітно жив багато років з своїми неймовірними мріями віч-на-віч. Він подобався багатьом жінкам, але жінки чомусь не подобались йому його обурювали найменші ознаки міщанства, неуцтва, легковажності. І він залишався самотнім І ще буйніше линули його мрії в безодні Всесвіту

Настирливо звали кудись вогняні реклама на землі, на стінах і навіть в небі, мимо пропливав безкінечний натовп, тінями пролітали над головою гелікоптери, на екранах вуличних телевізорів показувалась передача з Місяця, куди прилетіли перші експедиції з Землі, але нічого цього не бачив Барвицький Знову приходила апатія, як це бувало з ним часто. Він повернув до велетенського моста і вийшов до парапету

Барвицький не бачив, що за ним на невеликій відстані йшла весь час молода жінка. Вона зупинилася недалеко від моста, сховавшись в тіні