Що?! я кинулася в коридор.
Ото недобитки! Крючкова обурено стискала кулаки й напружено сопла. Я вам рідною мовою кажу: йдіть собі по-доброму. Не вмію я в інтервю базарити!
Двійко охайно підстрижених високих хлопчиківобидва в окулярах, обидва у відпрасованих штанях і білих сорочкахогидно хихотіли. Перший підсовував Тамарці до носа диктофон. Другий нахабно тримав нашу Томку за лікоть і ставив наймерзенніші запитання:
Скажіть, вам не було кривдно зображати клоуншу? Ваша манера говоритице частина образу, чи ви й справді така, кгм дивна?
Я вже кинулася була її рятувати, на бігу складаючи відповіді, якомога вїдливіші, як раптом
Я аж сторопіла, коли дрібний Якушев зненацька вискочив із їдальні, по-мавпячому підстрибнув, схопив диктофон і кинувся геть.
Агов, стривай! розгублено закричали хлопчаки вслід Якушеву, який мчав кудись у кінець коридору. Віддай диктофон! Ти що? Та ми Та ти знаєш, хто ми?
Знаю! з безпечної відстані скривився Якушев. Ви одинадцятиклашки з тієї школи, в якій головна міска вчиться. Її завидки беруть, що всю увагу глядачі нашій Томці віддали, ото ж вас і послали зібрати матеріал для паскудного інтервю в шкільну газету. Що я, марно хіба півгодини біля вашої компашки крутився. Усе чув, тепер не відбрешетесь!
Добре, малий, по нетривалому роздумі «журналісти» вирішили спробувати домовитися. Ти диктофона віддай, усе-таки річ дорога. Обійдемося й без інтервю.
Згода! Зараз, тільки Томчин голос зітру, Якушев вставив навушника собі у вухо й щось швидко натиснув на диктофоні.Та якщо почую, що ви про нашу Тамарку всіляку гидоту розказуєте Ух, буде вам веселе життя!
Із цими словами Якушев обережненько поклав диктофон на підлогу та підштовхнув у бік одинадцятикласників. Блискуча коробочка виявилася доволі слизькою і прикотилася просто під ноги Тамарці. Миттєво піднялася в повітря кросівка сорок другого розміру та загрозливо зависла над диктофоном.
«О, ні! Поламати диктофон гостей школи тільки за те, що вони ставили дурні запитання для інтервю Неприємності й плітки потім від нас не відлипнуть!»
Жартую! раптом посміхнулася Тамарка, забираючи ногу. Ідіть, я сказала, по-доброму. Тільки запамятайте на майбутнє: не варто висміювати те, чого до кінця не розумієте. Ясно?
«Ого! Все-таки спілкування з Ангеліною не було для Томки марним», промайнуло в моїх думках.
Знаєш, близьке спілкування з тобою не минуло для мене марно замислено повідомила Томка, коли горе-журналісти вийшли. Я вже була злякалася, що Крючкова навчилася читати думки, але вона пояснила:Ти так багато муштрувала мене та виховувала Змушувала робити зарядку й ще всілякі дурниці О! Я ладна була тебе прибити. Але не прибила ж! Тому навчилася тримати нерви в кулаці. Добре! Бо я цим недобиткам показала б, де раки зимують, а вони мені за цеде кабінет директора
Та нічого, Якушев їх і так провчив
Якушев! обличчя в Томки раптом прибрало замисленого й ніжного виразу. Іноді я думаю, що він навіть кращий за Сємєчкіна, правда?
Я насилу стрималася, щоб не розсміятися. Дрібний, верткий Якушев, який весь час кривиться та дражниться, й наша велика, войовнича, вразлива Томка. Що може бути з цієї пари?!
І тут із їдальні долинула повільна мелодія.
Агов, не спіть! намагався розворушити всіх чийсь голос, посилений мікрофоном. Хлопці, де ж ви? Запрошуйте дівчаток! Коли ще випаде нагода?
Е-е-е Це до нас із Тамаркою підлетів розпашілий Якушев. Андрєєва, слухай, я тобі хотів сказати
«Ой, невже він зараз почне запрошувати мене на танець? Ото незручно перед Томкою буде»
Я тобі, Вірко, хотів сказати спасибі! провадив Якушев цілком навіть серйозно. За те, що конкурс кльовий вийшов. Суперський! тут він повернувся до Тамари, глянув знизу вгору їй у вічі й, досі ще звертаючись до мене, продовжив:А тобі, Томко я інше хотів сказати Загалом, хочу запросити тебе на танець, товаришко Крючкова.
То запрошуй! насупилася напружена Тамарка.
Ну, це Ну, загалом мявся Якушев.
Добре, пішли! Тамарка не витримала, згребла кавалера в оберемок і потягла в темінь дискотеки. Якушев при цьому мав цілком щасливий вигляд. О, діла!
Неподалік від Якушева з Крючковою, які тупцювали на місці, танцювали Танька з Гаврилкіним. Здорово! Здається, вони тут найгарніша пара
Вірка попросила, я й сказав. Ми ж знали, що ти за дверима слухатимеш долинули до мене плутані Гаврилкіні виправдання. Ой, тепер доведеться з Танькою стосунки зясовувати за Ангелінині штуки. Скажу, що для користі справи! Або там, що сама не відала, що творила! Ух
Ні, ну Тань, ну ти чого? не вгавав Гаврилкін. Знайшла, на що ображатися!
Ото ще, пирхала Танька. Потрібен ти мені триста років Ще ображатися на тебе
Але танцювати не переставала. Виходить, все-таки потрібен, чи не так?
Пробачте, можна вас запросити? пролунало над самим моїм вухом. Я підняла очі й відразу взялася завзято їх терти, щоб розвіяти міраж.
Щось трапилося? співчутливо поцікавився міраж. Я відчайдушно замотала головою. Чи то щоб повідомити, що нічого не трапилося, чи то щоб витрусити з голови цю мару.
Ну, тодімара взяла мене під руку й повела до танцюючих.
Як повідомили потім відмінниці, котрі спостерігали збоку, Танька з Гаврилкіним відразу відкотилися на друге місце. Найкрасивішою танцюючою парою вечора одноголосно були визнані ми з Ванею.
Я давно помічав, що ти в нас особлива Але сьогодні Коли довідався, що це ти була режисером виступу наших на конкурсі Ти молодець!
Це не я, вже кому-кому, а Сємєчкіну брехати не хотілося, це мій янгол-охоронець! я відразу спохопилася. Але ти не думай, я для неї теж дещо зробила. Нітрохи не гірше!
«Ой, що я мелю? Зараз він почне вважати мене божевільною, злякається і втече!»
Кажу ж, особлива! тихенько прошепотів Сємєчкін, не зводячи з мене очей. А про божевілля нічого не сказав. І навіть не подумав, зважаючи на те, що й далі танцював і посміхався.
А далеко вгорі, у світлі прожекторів, промені яких раптом зійшлися в коло, утворилася ледь помітна арка. На мить у ній зявилися напівпрозорі обличчя моїх любих знайомих. Моя Ведмедик по-змовницьки підморгувала, Царівна радісно посміхалася, Ангеліна просто дивилася і, здається, як і я, не зовсім вірила, що той самий Ваня Сємєчкін танцює зараз зі мною