Ведмедик демонструвала свій патріотизм, а я й досі не до кінця зясувала, що ж тут врешті-решт відбувається.
Але якщо все вирішено заздалегідь, чому ти думаєш, що Царівна засмутиться? Мені б зовсім не хотілося гнівити сильних світу цього.
О, Ведмедик розреготалася вголос, і Петрушу поперед нас болісно пересмикнуло. Схоже, його аристократичний слух не зносив таких різких звуків. Наша Царівна зовсім слабенька. Вона всього боїться і до кінця й не вірить у себе. Постійно переживає: а раптом щось піде не так і журі вибере іншу королеву? А раптом Принцеві сподобається якась інша учасниця й він залишить свою нинішню кохану? О! Про переживання нашої нинішньої майбутньої Міс Чарівність уже повно анекдотів. Ось торік Королева була зовсім інша. Упевнена й нахабна. Хоча, як на мене, то нинішня куди гарніша
Торік?!
Авжеж, конкурс проводиться щорокуце з огляду на ваше реальне літочислення. Цілий рік всі ми чекаємо на нову Міс Чарівність, аби повеселитися, подивитися на учасниць і, звісно, потанцювати на весільному балу після конкурсу До речі, на бал ти теж потрапиш! Здорово?
Ведмедик, видно, очікувала мого бурхливого захвату, але мене зараз непокоїло ось що:
Слухай-но, ваш принц щоарабський шейх? Йому можна мати цілий гарем? Ні? Але як же тоді? Якщо конкурс проводиться, щоб вибрати наречену принцеві, й проходить щороку, то значить, щорічно принц отримує по одній дружині Якщо назвеш мені середню тривалість життя принців і віднімеш від цього вік, із якого у вас тут дозволяється одружуватися, вийде кількість дружин, яких може знайти Принц протягом свого життя заявила я і сама отетеріла від власних настільки логічних думок. Схоже, спілкування з Зіночкою та Оленкою все-таки було немарне Є чим похвалитися!
У нас просто багато принців, по миттєвій паузі повідомила Ведмедик.
Мда! Такого простого варіанту моя логіка чомусь не передбачила. Приводів для того, щоб пишатися, відразу різко поменшало.
Прробачте, пррибули! і досі ще з образою в голосі заявив тим часом Петруша. Пррошу зосерредитися на оперративному прричепурренні конкуррсантки!
Відверто кажучи, місце, де ми зупинилися в той момент, нічим особливим не відзначалося. Черговий обгорнутий акуратною травичкою пагорбтаких нам дорогою траплялося безліч. Але моя Ведмедик чомусь заметушилася.
Ох, забалакалися! сердито протягла вона. І не помітили навіть, як у місто ввійшли. Гаразд, Петрушо, дякую, що провів. Ну, давай, роби видимим потрібний нам шар навколишнього світу. Ми ж бо вже біля намету, чи не так?
Пррросто порряд, повільно й значимо підтвердив Петруша, а по тому виголосив ще одну дивовижно барвисту фразу:Перред ррозлукою пррошу зберрегти в секрреті, що я вас прроводжав. Прросто прроходив прросікою, зустррів і перрейнявся прривабливістю конкуррсантки. Журрі невіррно ррозцінить мої пррроводини Зберрежете секррет?
Та щоб нам здохнути! урочисто запевнила Ведмедик. Нікому не скажемо. І, до речі, вам це Ну, спасибі там і все таке. Якби не ви, ми б ще години зо дві до міста брели. А такопа! Видимий шар ввімкнулий ми вже в місті. Красно дякуємо!
Зверртайтеся! галантно вклонився Петруша, змахнув крилом і далі відчуття було таке, начебто з неба на мене впав цілий дурдом. Ми з Ведмедиком стояли на дощаному майданчику, поряд крутились якісь дуже дивні особи, далеко внизу, під дошками, гомоніла й тицяла в нас пальцями юрма хлопчисьок. Ліворуч підносився вгору великий гарний намет, ніби витягнутий зі східних казок.
Поталанило! прошепотіла Ведмедик. Усі поважні діячі нашого світу вміють переміщуватися тут скороченим шляхомчерез портали. Ну, в нас є такі місцини: начебто вона одна, а насправдікілька. Ця здатність зявилася в нашого світу, коли у вашій реальності почали активно освоювати компютерні програми, в яких світ вимальовується шарами. Допетрала?
Я не петрала й навіть не намагалася петрати, щосили витріщаючись навсібіч. Весь цей галас-гамір-гармидер і бедлам мені зовсім не подобався
Так, добре Ведмедик почала підштовхувати мене до намету. Не забувай: тиАнгеліна, гідна фіналістка конкурсу і розраховуєш на суперфінал. Плечі розправ, груди вперед, підборіддя вище, посміхайся так, ніби кутики губів до потилиці прибиті! Вперед!
Зізнатися, я думала, що намет хоч трохи сховає мене від навколишнього безладу. Насправді наївно було на це сподіватися.
Переполох усередині намету
Дівчиська-дівчатка-дівульки-дівоньки-дівиці, всі сюди! на весь голос гукала велика кругла безхвоста курка з гілочкою, що кумедно стирчала, здавалося, просто з її голови.
Ведмедик устигла пояснити, що курканаставниця красунь. А решта істот, які тут юрмилися, самі красуні та опікуни, що їх супроводили.
Дівчиська-дівчатка-дівульки-дівоньки-дівиці, сюди! Я мушу перевірити вас за списком! і далі голосила наставниця.
Щиро кажучи, назвати «дівчатками» групу учасниць було дуже складно. Ні, четверо з нас таки нагадували людей: кругловида висока дівчина з довгою косою і короною на голові, жвава худа бабуся з гачкуватим носом, доросла пані, що спала під схожим на солярій прозорим ковпаком, і я. Але до рештивеликої зеленої жаби з розумними очима та стрілою, затиснутою в роті на кшталт зубочистки, й чималенької іграшкової кішки в клітці з позолоченим пруттямпоняття «дівчатка» ніяк не клеїлося. Не підходила назва й більшості супровідників, хіба що двом пишнотілим тітонькам у широчезних спідницяхпочту високої дівчини. Інші ж опікуни викликали прямо протилежні асоціації. Наприклад, сплячою пані опікувалася сумна верба на коліщатах, сплетених з її власного коріння. А двоє величезних лисих дядьків, які чогось називали себе няньками, доглядали кішку. Моя ж супровідниця, як ви вже знаєте, хоч і була янголом-охоронцем звичайної дівчинки, але зовні його нічим не нагадувала. Ось таке підібралося кумедне товариство.
Втім, все це я усвідомила не відразу. Спочатку мене цілком захопив вигляд самої Наставниці.
Це Курочка Яба! шепнула Ведмедик, бо помітила мій подив. Напівкурка-напівяблуко з селища Одиничних Фантазій.
Хто ж це, цікаво, сподобився нафантазувати такого? захихотіла я.
Один земний хлопчик, Володька Якушев, нітрохи не бентежачись, відповіла Курочка Яба, яка раптом опинилася просто в нас із Ведмедиком за спиною. Він ще й не таке придумати може! У нього уява рідкісної потужності плюс пристрасть до всього незвичайного
Отетеріти! тільки й змогла я вичавити з себе.
Хочете, розповім свою біографію? провадила тим часом наставниця. Це відволіче вас від думок про майбутній конкурс, і ви не так нервуватимете Всі збирайтесь-но в кружечок та під тихий шепоточок розслаблюйтесь-спочивайте, обстановку розряджайте
Я теж хочу послухати! ображено насупилася Ведмедик, бо помітила, що Яба збирає тільки учасниць конкурсу. Опікунка протислася до мене. Опікуни щоне люди хіба?
Розумніше й чесніше було б відповісти «ні», але курка-яблуко нічого не сказала.
Помічники решти учасниць відразу наслідували приклад мого Ведмедика, й за мить бідолашна Наставниця вже була оточена щільним колом цікавих.
Почалося все з того, що мій творець вирішив стати самостійним, тихенько повідомила наставниця. Було йому тоді від сили два рочки, але він уже сам розповідав собі казки! «Или-були діііда й баааба, й була в них ко? Куочка Яба!»ось так Володька запамятав першу у своєму житті казку. Варто зазначити, що словом «яба» тоді він називав яблуко, тому, розповідаючи собі цю казку, уявляв собі мене куркою-яблуком. Ну, тобто таким ось великим мислячим яблуком, наділеним мовою, вкритим пірям, із крильми з боків. Як на мене, чудова історія! Я так пишаюся своєю унікальністю! тут курка-яблуко глянула на кішку в клітці й зніяковіла.
Дурна! розтягла та губи у вражаюче широкій блискучій посмішці. При цьому голова її зробилася напівпрозорою, а хвіст і взагалі зник. Губи ж залишилися цілком виразними й, до того, не переставали говорити. Бути унікальноюзначить усе життя страждати від самотності. «Неуклюжими» в селищі Одиничних Фантазій цілу вулицю населено. І так, знаєте, від цього весело
Особливо сусідам! насупилася Курочка Яба та осудливо заквоктала.
Турботлива Ведмедик відразу взялася все пояснювати. Виявляється, «неуклюжі»це ті самі істоти, що біжать по калюжах у нашій улюбленій, всім відомій пісеньці. «Пусть бегут неуклюже пешеходы по лужам», пригадуєте? Багато дітей, слухаючи ці слова, думають, що «неуклюжі»це кумедні звірята й що вони бігають по калюжах разом із пішоходами До речі, «неуклюжі» жіночої статі давно започаткували традицію виходити заміж за Чеширських котів, і їхні діти потім уже були наполовину «неуклюжами», наполовину котами. Посміхаючись, такі гібриди завжди починали зникати. А посмішка, зрозуміло, залишалася. Саме такою усміхненою «неуклюжею» і була моя колега по конкурсу краси.
А чим же сусідам не подобається ця посмішка? не стримала я цікавості.
Зясувалося, що посмішки, в принципі, подобаються всім. Не подобається інше: жахлива незграбність і незугарність «неуклюжів». Вони постійно метушаться та неодмінно, хоча й ненавмисне, руйнують усе навколо. Вискочить часом якась «неуклюжа» в магазин по хлібчик, помітить знайомого на іншому боці вулиці, задивиться, запосміхається, вріжеться в стовп Та так сильно, що в усьому селі потім пилососи забиваються і не працюють.
Чому пилососи? пошепки раділа з мого чергового запитання Ведмедик. Як це «чому»?! схоже, їй дуже подобалося спостерігати за моєю здивованою фізіономією, і її шепіт вражав мій слух дедалі більшою кількістю подробиць свого світу. Це у вас, мешканців реальності, запитати потрібно. Ви нам таку техніку нафантазували. Пил із пилососа в нас іде дротом у розетку, а потім передається до ліхтарних стовпів і на центральну пилову фабрику, де скачується у валики та переробляється на підкладки для оббиття мяких меблів.
Нічого собі! захопилась я. Знаєш, я починаю пишатися нашою людською фантазією!
Ну, скажемо прямо, це в основному хлопчиська придумують. Дівчиськаті ж від народження примудряються звідкілясь знати, що й до чого в усіляких побутових речах. Хоча Моя Крючкова, наприклад, років до семи вважала стукалку для відбивних молоточком психіатра й лупила ним по колінах усіх, хто заходив у дім.
Мда першої миті я була дуже здивована, але потім згадала, що Тамарчина бабуся все життя працювала психіатром; смішно! А я, навпаки, все життя боялася таких молоточків на медогляді: вважала, що ними тільки мясо відбивати можна
Т-с-с! раптом сердито зацитькала на мене Ведмедик. Ти що! У нас не прийнято говорити про страхи й відразу, вже голосно, ніби вибачаючись перед усіма, забурмотіла:Не гнівайтеся. Ну, забулася моя підопічна. Страхи помянула Може, ще обійдеться От тобі й маєш над моєю головою раптово зявився й загрозливо завис молоточок психіатра.
Ешкарнлидіндон! нервово вигукнула Баба Яга, що досі мовчала, та смачно плюнула в молоток. Той жалібно заскімлив і випарувався.
Будь-які оформлені в слова страхи реалізуються тут у конкретних предметах, швидко зашепотіла Ведмедик. Обережніше зі словами. Страхице окремі жителі нашої країни. Он бачиш, стоїть такий кремезний, у костюмі, з хитрою пикою? вона відгорнула кутик завіси біля входу в намет і показала мені джентльмена, що тинявся віддаля. Це страх, відповідальний за речі, які страхають. Він усе підслуховує. Чекає, коли хтось опише бодай якусь страхітливу річ. Відразу кидає почуті слова на пожирання закляттю реалізації й робить реальною названу річ. Якби не знищила Баба Яга твого молотка, той би купу проблем наробив.
Дякую, що виручили, посміхнулась я, зацікавлено розглядаючи Бабу Ягу. Баба як баба, тільки зігнута чомусь, ніби шаховий кінь, і ніс у неї теж крюком зігнутий.
Ото ще! нервово прорипіла бабуся. Подяками не відскіпаєшся! Будеш мені тепер дві краплі крові винна для зілля. Зрозуміло?
Не встигла я отямитись, як Баба Яга підскочила, спритно вколола мені пальця та боляче стисла його, тримаючи над кишенею свого фартуха. У кишені щось підозріло засичало.
Ай! скрикнула я більше від образи, ніж від болю, на очах виступили сльози.
Не рюмсай! різко обрубала мене Ведмедик. Бо вона й сльози відніме. Баба Яга готує нові порції охмурювального зілля. Завдяки йому вона вийшла у фіналвпливала зіллям на журі. Тепер хоче в такий спосіб потрапити в суперфіналістки. А ти й справді даремно дякувала. Яга не від добра молоток знищила, а щоб конкурс через неприємності, вчинені молотком, не зірвався. Інакше як же вона тоді приз суперфіналістки отримає?
А! я закивала так, начебто хоч щось розуміла. Насправді ж чим далі, то менш зрозумілим ставало все, що діялося навколо. Баба Яга пройшла у фінал за допомогою чаклунського зілля. Це добре. Але жаба й кішка на конкурс красунь яким побитом прорвалися? Такого повороту й із найбагатшою уявою не придумаєш!
Ну, загалом, у нас багато таких ситуацій, посміхнулася Ведмедик, ніби прочитала мої думки. Обставини вимагають чогось дивного, й воно завжди відбувається. «Неуклюжу» та жабу журі вибрало як найкращих представниць їхніх народів. Красавона ж відносна. Знаєш?
Агов, грромадяночки! цієї миті в намет влетів уже знайомий мені блідий папуга. Грррандіозна подія! Гррім серред ррадості!
Що сталося?! всі присутні вмить зробилися такі само білі, як папуга.
Благаю, Петрушо, розкажіть до пуття! Царівна стражденно склала руки на грудях і простогнала тремтячим голосом:Не треба хоч зараз добирати слова зі звуком «р». Ми й так знаємо, що ви вмієте обходитися тільки ними. Але це у вас так повільно виходить Заклинаю вас, говоріть прямо! Ми нікому не скажемо, що ви це зробили! Що з Принцем?!
Із Прринцем? глузливо перепитав папуга. Із Прринцем норрмально! та під прицілом напружених поглядів Петруша все-таки здався й заговорив по-людськи:Смішно, що ви, Царівно, тільки про Принца й турбуєтеся. В нього усе чудово. Це з вами все кепсько. Точніше, буде кепсько. Щойно пан Його Часовість Півень оголосив, що завтра свято. Новий Рік! Причому гряде не простий, а Високосний Рік. Тож ласкаво прошу до Дракона на співбесіду.
У відповідь здійнявся страшенний гамір. Свята всіх тут, схоже, не надто тішили. Я насилу розчула схвильовані пояснення Ведмедика:
У нас тут не буває календарів. Регулярно, о шостій, Його Часовість Півень виходить на балкончик своєї вілли на околиці та сповіщає, який буде сьогодні день. Він називає будь-яку дату, що спаде йому на думку, й ми чесно в ній живемо. Що? через суцільний незадоволений галас навколо Ведмедик теж погано чула, що я їй кажу. Хто такий Дракон?! Ну, ти даєш! Що, книжок у дитинстві взагалі не читала?! Дракон як дракон. Звичайне таке собі величезне триголове чудовисько.
До речі, за новими правилами проведення конкурсу, поважно провадив папуга, ті, хто програє та піде на поживу Драконові, зобовязані взяти з собою всіх своїх помічників.
Гамір різко посилився, й цього разу Ведмедик не знайшла в собі сили для поясненнятеж заходилася обурюватись у загальному потоці.
Так як ви смієте?! І що нам тепер робити? І як ми, запитується, могли це припустити? Високосний рік останній раз був двадцять років тому! Кому могло спасти на думку, що Його Часовість раптом знову про нього згадає
Я й досі нічого не тямила, але з переляканих облич усіх навколо зрозуміла: сталося дещо аж надто серйозне Навіть Спляча Красуня виказала ознаки занепокоєння. Сумна верба на коліщатах трохи прочинила скляне віко ложа своєї підопічної та часто замахала над нею гілками. З ложа почулося напружене, схвильоване хропіння.
На шляху до Дракона
А далі події почали розвиватися за ще огиднішим сценарієм. Усіх насучасниць фіналу та їхніх супровідниківчемно попросили перейти з намету до клітки. Події злилися для мене в якусь нереальну мішанину.
Пррошу прройти до тюррми! прокричав Петруша й відкинув запинало намету.
Дощаний майдан перед виходом уже було обгороджено пруттям. Цікавітепер не з цікавістю, а зі щирим співчуттямспостерігали, як нас розмістили в цій дивній споруді. Якісь прислані організаторами конкурсу істоти підхопили клітку й понесли крізь юрбу. Проводжаючі махали нам хустинками й кричали щось про несправедливість. Наставниця Яба довго ще бігла слідом і ображено квоктала, обіцяючи, що спробує заперечувати проти рішення Його Часовості.