Щодо викидання різних штук у найневідповідніші моменти Ангеліна Крючкова у нас великий фахівець, похмуро гмикнула моя Ангеліна, і я остаточно впевнилася, що всі янголи схожі на своїх підопічних. Отож, розповідь тим часом тривала, Ангеліна Крючкова не тільки висунула мою кандидатуру, а й переконала всіх, щоб її прийняли. А журі, напевно, згарячу, не зясувавши що до чого, взяло та й вибрало мене у фіналістки. І як наслідок я ниніодна з шести претенденток на корону. І це жахливо! Я так хвилююся! Я й двох слів не зможу стулити докупи, розуміючи, що на мене дивиться всенький світ! Піди на конкурс замість мене!
Але я теж хвилюватимусь, намагалась я догукатися до решток здорового глузду.
Чому? Твій же світ на тебе не дивитиметься. А що тобі до чужого? Один раз у ньому зявишся, потім повернешся сюди й усе забудеш. Ну будь ласка! Я не можу відмовитися від участісписок уже затверджено наймогутнішими нашими істотами Врятуй мене від ганьби!
Але якщо я програю?
Якщо? Ангеліна раптом зареготала. Якщо?! Ой, ну ти даєш! Звичайно, програєш! Я ж не прошу тебе вигравати, я просто хочу, щоб ти просто пережила всі ці муки замість мене
А що потрібно буде робити?
О, це тобі розповість янгол Крючкова. Вона взялася готувати мене до конкурсу. Точніше, тебе. Це, до речі, вона запропонувала замінити мене на тебе. Надивилась, як хоробро ти взялася до Тамариної підготовки, й вирішила, що ти куди придатніша подвиги вершити. Ти ж погодишся, правда?
Я спробувала заспокоїтися та прийняти рішення, поки ще ніби при здоровому розумі. Але дві діаметрально протилежні точки зору розшарпували мене, штовхаючи з боку на бік.
«Погоджуйся! Коли ще тобі вдасться побувати в такому незвичайному світі! Коли ще зможеш випробувати себе як Міс?!»повторювала одна.
Інша розважливо застерігала від можливих неприємностей.
А я за тебе завтра контрольну по хімії напишу! І генералку в квартирі зроблю. Повернешся до свого світу, а в тебе всі важливі справи на тиждень наперед пороблено спокушала Ангеліна.
Ну, не знаю. А скільки часу все це займе?
На підготовку до конкурсу в нас рівно доба. Лише одна доба! зітхнула Ангеліна.
Загалом, почасти з цікавості, почасти через те, що відсутня я буду недовго й ніхто цього не помітить Ну й, звичайно, через контрольну з хімії Я погодилася. І стала учасницею конкурсу «Міс Чарівність» у Світі Фантазій. Подумати тільки!
Тільки подумати, й по всьому
Для початку Ангеліна вирішила причепуритися, точніше зажадала, щоб я дала їй лад:
Так! Зараз мотнуся назад до свого світу й повернуся, щойно тільки, ти знову зазирнеш у дзеркало та мене запросиш. Тільки, благаю, не витворяй зі своєю зовнішністю нічого кримінального. Краще взагалі нічого не витворяй. Просто подивися на своє відображення і все Ангеліна насупилася, начебто згадала щось неприємне. Руки тобі звязати, чи що, перш ніж до дзеркала підпускати?
Схоже, мій янгол-охоронець чудово знав, що ледь я вгледжу своє відображення, не зможу втриматися від спокуси що-небудь поправити. У найкращому разі починаю підбивати зачіску або вирівнювати комір сорочки, в гіршомусоромно зізнатисярозколупую до крові шкіру, намагаючись вичавити невеличкі чорні цяточки, що нахабно пообсідали крила мого носа. Головне, знаю ж: до добра таке не доводить, але нічого не можу з собою вдіяти, руки так і тягнуться до обличчя.
А без дзеркала ніяк не можна? вирішила я спробувати вберегти себе від спокуси.
Можна, але це набагато довше. Півгодини тільки силу на відкриття порталу між світами збиратиму.
Та поки ми додому до дзеркала дійдемо, теж півгодини мине вередувала я.
Навіщо додому? Все необхідне в нас із собою. Не марно ж я все-таки твій янгол-охоронець Зазирни в кишеньку сумочки!
Я пробіглася пальцями по сумочці й виявила в бічній кишеньці мамину косметичку. Це ж треба! Сама б я нізащо не здогадалася її взяти!
Не здогадалася, але взяла! не без гордощів повідомила Ангеліна. Я, між іншим, до сумочки й пальцем не доторкнулася. Просто напоумила твою підсвідомість зробити потрібну підказку Знала б ти, скільки важливих і корисних речей робляться людьми підсвідомо, за порадою охоронців. Та ваш людський світ давно завалився б, якби не ми!
«Не знаю, як світ, але наш дімточно завалився б», мені відразу пригадалася безліч загадкових ситуацій. Адже скільки разів було зачиниш дверій відразу згадаєш, що залишила ключі в передпокої. І розумієш, що нема жодної іншої ради, як телефонувати татові, а тому, у свою чергу, ламати двері. А стіни в нас такі хисткі, що можуть і не витримати Або ось, одного разу ввійшла вже в клас і раптомбамс! згадала, що не вимкнула праску. І довелося відпрошуватися з уроку і мчати, уявляючи собі руїни, які залишилися від будинку після пожежі. Бігла, уявляла, жалкувала, що дімне школа і що в ній ввімкнутої праски ніхто не залишить Зайшла в квартиру, дивлюсяпраску вимкнено. Але ж, крім мене, вдома нікого не було! Тобто виходить, я її сама з розетки вимкнула. Просто «на автоматі»!
Ага! прочитала мої думки Ангеліна. Всі твої «на автоматі»моя робота. Тому я й вирішила, що маю повне право звернутися до тебе по допомогу. Адже якщо брати участь у конкурсі доведеться мені, я не витримаю! Згорю від сорому, збожеволію, провалюся крізь землю І що ти без мене, питається, робитимеш?
Логічно. Краще вже піду, візьму участь у тому конкурсі сама. Ну, щоб не мучитися без янгола, а відразу збожеволіти, згоріти від сорому й провалитися Ой, мамочко!
Останній мій вигук був викликаний зовсім не страхом перед участю в конкурсі. Справа в тому, що в той момент ми з Ангеліною разом зазирнули в дзеркало й, замість двох дівчисьок побачили в ньому кошлате чудовисько, котре хижо шкірилося, хитро мружилося й мало на голові два хвостики, що стирчали в різні боки!
Тихше! крізь зуби шепнула Ангеліна. Не лякайся так відверто, вона може образитися. Запрошуй мене швидше! відразу на повен голос звернулася вона до чудовиська. Ми про все домовилися. Зараз тільки дам собі раду й повернуся в реальний світ, до обовязків звичайної школярки
Що?! басом прогарчало відображення. Та ти хоча б знаєш, котра година?! Ви витратили на балаканину сорок дві хвилини й одинадцять секунд! І це в той час, коли кожна мить дорога!
Але нам потрібно було поговорити, розгубилася моя Ангеліна. Обговорити справи
Чудово! ображено засопіло чудовисько й так різко підняло одну брову, що я не втрималася від короткого вереску. Вам, значиться, потрібно було поговорити про справи, а я, виходить, звичайна ледарка
Ну чому ж звичайна боязко почала Ангеліна й відразу спохопилася:Тобто чому ж ледарка
О, боги-люди-звірі! стражденно завило відображення. Ну як тут працювати, га?!
Ксю, ти не повіриш! Мобілки вже в косметику вставляють! Круто! Сидиш собі, морду мажеш, а сама по голосовому звязку тріпаєшся! О прогрес, о розвиток! на сусідній лавці сиділа яскраво нафарбована дівчина з високою зачіскою, котра нишком косувала на нашу лаву та ошелешено ділилася побаченим зі своїм телефоном.
Коротше, через крайню вашу неорганізованість мені доведеться брати ініціативу на себе! Віро Андрєєва, терміново підстав долоню до дзеркала! від розгубленості я скорилася. Настійно запрошую тебе в наш світ! Заходьне бійся, приходьне плач! проторохтіло чудовисько, перш ніж до мене дійшло, що Ангеліна в цей момент нестямно кричить:Стій! Так ми не домовлялися! раптово виявилося, що голос Ангеліни долинає звідкись здаля. Одночасно з ним я чула переляканий шепіт дівчини з сусідньої лави:
Ой! Ксю! Ти знаєш, я щось недобре почуваюся Ти не повіриш! У мене двоїлося в очах! Авжеж! Тут на лавці сидить одна дівчинка, а мені секунду тому здавалося, що їх двоє! Ти уявляєш?!?
«Як одна? насторожилась я. А куди ж поділася Ангеліна?»
Кинула оком у бік свого янгола й отетеріла. З усього виходило, що поділася кудись не Ангеліна, а я. Бо Ангеліни не було. І дівчини з сусідньої лави теж, і самої лави, й парку
Ну що за людина! почувся звідкись згори мій засмучений голос. Мене у свій світ запрошувати боялася, а як від зовсім стороннього янгола почула прохання притулити руку до дзеркалай не злякалась!
Але я думала цього разу мій голос, як і годиться, виходив із мене. Рукою
Саме так! Думала рукою, ногою, вухом! обурювалася Ангеліна. А треба булоголовою. Просто по-нормальному подуматиі все!
Голос Ангеліни чувся із дзеркальця, вставленого в малесеньку косметичку. Точніше, косметичка була моєю і нормальною. Просто лапа, що її стискала, виявилася настільки величезною, що в порівнянні з нею все навколо здавалося дрібним і жалюгідним Усе, крім власниці лапивеличезної, схожої на плюшевого ведмедя страшилки з хитро примруженим оком і двома хвостиками, що стирчали на голові в різні боки. Однією рукою чудовисько тримало косметичку, другою замислено чухало потилицю, третьою струшувало пилюку з яскраво-жовтих ботфорт. На волохатих грудях теліпався телефон. Я відразу впізнала Samsung D600 і зомліла.
Несподіване знайомство
Ніколи, ніколи, нам жахливо ніколи! з заплющеними повіками я слухала цілком людське буркотіння і бубоніння. На слух моя нова знайома сприймалася куди краще, ніж на вигляд. Щоб поберегти свої нерви, я вирішила поки очей не розплющувати. Нам жахливо ніколи! бубоніло й далі.Ми вже змарнували купу часу! Замість щоб готуватися до конкурсу, твоя підопічна нахабно впала непритомна! Авжеж! Лежить без руху вже цілих сорок три секунди! Агов, ти чого так сполотніла? Ангеліно Андрєєва, тобі що, теж стало зле? я не витримала й підняла одну повіку. Кошлата диво-істота співчутливо схилилася над моєю косметичкою.
Якщо дівчинка зомліла, її терміново треба повернути в реальний світ і викликати лікарів! знову почувся із дзеркала голос мого янгола-охоронця. До того ж, поки вона буде тут, я могла б знову просотатися в наш світ і повернутися сюди вже з однаковими очима
Ніколи! у відповідь знову пролунав однозначний протест. А в лікарях потреби нема. Дівчинка, певно, нічого не їла зранку, а потім витратила купу сили на перехід між світами, ось і відключилася. Я вже дала їй пігулку, яка поновлює сили. Зараз ліки подіють і
Уже подіяли, вирішила зізнатись я.
Ох, не перебивай! ображено відмахнулась істота. Отож, зараз ліки подіють, дівчинка отямиться, й ми відразу почнемо діяти. Через переміщення між світами та за пустою балаканиною в нас зовсім часу не лишилося
Ми з Ангеліною синхронно розсміялися. Пусту балаканину критикувало її ж джерело
Будь ласка, познайомся, Віро, Ангеліна вгледіла мене з дзеркала й розпливлася в посмішці.ЦеАнгеліна Крючкова, янгол-охоронець твоєї Тамари.
Багато хто ще зве мене Ведмедиком. Чомусь усе плюшеве здається їм ведмедиками Я не ображаюся. Вважатися Ведмедиком навіть приємно. Хоча моя підопічна завжди мріяла мати вдома пса, тож більше я схожа на собаку, чи не так?
Е-е тільки й змогла відповісти я.
Здивована? вірно розтлумачила мою розгубленість Ангеліна. Але ж не всі придумують собі охоронця, схожого на людину Тамарі її янгол бачиться саме таким
Завжди знала, що в неї хвороблива фантазія! мимоволі вирвалось у мене.
Хвороблива? Ведмедик-Собака миттю надзвичайно стурбувався. Я маю кепський вигляд? Мені варто звернутися до лікаря? А-а здається, до неї дійшло. Це ти говориш у переносному значенні?! Ой! Виходить, я тобі не подобаюся? Як же мені знести таке?!
При цих словах Ведмедик робила такі кумедні пики й так щиро жестикулювала, що я тепер могла чесно відповісти:
Що ви! Дуже подобаєтеся. Просто я не звикла до істот з такою зовнішністю.
Нічого! Ще звикнеш! У нас таких багато! вмить перестала засмучуватися Ведмедик. Годі, Ангеліно! звернулась вона до дзеркала. Ми з дівчинкою будемо входити в курс справи, а ти займайся життям у реальному світі! Не хвилюйся, у нас все пройде якнайкраще!
А в мене?! мало не закричала Ангеліна з дзеркала. Я так і залишуся різноокою? Та мене ж люди цуратимуться!
Стривай, а це остаточне рішення? Ну, про те, що янголи в реальному світі не повинні зачіпати косметику? Бо нафарбувала б друге око, та й по всьому
Остаточне рішення! кривлячись, передражнила Ангеліна. Бери вище! Цеволя Обставин
М-да, тоді нічого не вдієш знітився Ведмедик, але відразу знов пожвавішав:Ну, Ангеліно, придумай що-небудь сама! Ще кілька переміщень між світамий твоя підопічна взагалі розгубить останні сили. Крім того, нам ніколи Дай сама собі ради без участі Віри
Після ще кількох хвилин суперечок вирішили, що Ангеліна ховатиме нафарбоване око під чубчиком або, якщо світитиме сонце, за темними окулярами.
А ми з Ведмедиком подалися готуватися до конкурсу. Втім, точніше буде сказати, нас спровадили.
Ведмедик починає пояснювати
Ледь я зробила кроків зо два в зазначеному Ведмедиком напрямку, як відразу остовпіла. Казна-звідки просто переді мною виріс папуга. Та який! Величезнийзавбільшки з людину, одягнений у фрак з краваткою-метеликом і чомусь дуже блідий:
Прекрррасно! Брравіссімо! Крраса врразлива й вимагає супррроводу! галантно вклонилась дивина. Папуга хоч і говорив, однак робив завеликі паузи між словами.
О ні! простогнала Ведмедик, намагаючись вирвати мене з чіпких обіймів папуги. Вибачте, Ангелінамоя підопічна, і ми знаємо, куди йти.
Кррадете перрспективи, кррихітко! докірливо кинув папуга. Конферрансьє, що виррішив прровести кррасуню до шатрра конкуррсантокррідкісне явище. І ррідкісний дарр світобудови!
Ну, загалом, так, понуро погодився мій Ведмедик і мовчки побрів поряд.
Зізнатися, я нічогісінько не второпала з їхнього діалогу.
Ведмедику, поясни! довелося благати мені.
Шановний, ми, зрозуміло, з радістю підемо у вашому супроводі,Ведмедик виявила справжні дива дипломатії.Але, будь ласка, дайте нам побалакати по секрету. Знаєте, скільки всього ми з підопічною хотіли б обговорити до того, як вийдемо на загальний огляд!
У шатррі конкуррсанток не побалакаєш по секрету! багатозначно протяг Папуга. Як виявилося, ця фраза означала його згоду залишити нас наодинці. Важке крило неохоче забралося з мого плеча, і папуга цілеспрямовано покрокував уперед, вочевидь скривджений нашою неуважністю. Ми з Ведмедиком перешіптуючись пленталися слідом. Навкруги, скільки сягало око, розлягалися зелені пагорби, подекуди прикрашені квітчастими галявинами.
Ти зовсім здуріла?! у розмові зі мною Ведмедик, як і її Тамарка, виявляла надмірну тактовність. Ми ж тебе за Ангеліну видаємо! я по-справжньому злякалася, й Ведмедик заходилася виправлятись:Ні, не в тому розумінні. Я й забула, що у вас в реальному світі, коли кажуть «ми тебе за такого-то видаємо», то мають на увазі, що заміж. Я маю на увазі, що всі повинні думати, що тиАнгеліна. Тому візьми собі за правило тримати свої здивовані вигуки при собі
Втримаєш тут, аякже, коли така дивна істота тебе під крило бере. Ні, я не про тебе. До тебе я вже звикла, я про папугу
Це папуга Петруша з селища одиничних фантазій, охоче взялася пояснювати Ведмедик. У його селищі живуть ті, хто не підлягає жодній класифікації та не робить ніякої загальноприйнятої справи. Придумали тебе одного разу, повірили в тебе настільки, що ти реалізувався в нашому світі, а потім забули. Ось ти й залишаєшся жити в селищі Одиничних Фантазій.
Яка ж він фантазія? Звичайний папуга. Тільки великий дуже. І якийсь блідий
Ще б пак! Зумисне щоранку купається у відбілювачі! Йому здається, що його натуральне забарвлення надто строкате і яскраве У Петруші пунктик. Він хоче бути аристократичним. Ретельно стежить за собою, добирає слова під час розмови Так що ніякий він не звичайний. До речі, він буде ведучим на конкурсі. І взагалі, вінголовний конферансьє нашого світу. Проводить усі заходи. Це, до речі, дуже приємно, що він нас помітив і вирішив особисто провести до намету учасниць. Виходить, ти не серед останніх.
У кого? І, скажи відразу, в що це мені виллється?
У журі, звісно! Може, навіть і в самого Принца. Ото Царівна, певне, розпсихується.
Б-р-р-р! я зовсім заплуталася.
Ну, дивися: що таке наш конкурс? Це, по суті, початок весілля Принца з Царівною. Ну, так уже в нас повелося, що Принц не може одружитися просто так. Він повинен організувати конкурс красунь і оженитися на переможниці. Претендентки з усього світу фантазій посилають заявки на конкурс. Найкращі з них шляхом все-народного голосування виходять у фінал. Журі під головуванням Принца вибирає суперфіналісток. Власне, за участь у суперфіналі і ведеться боротьба. Знаєш, який кльовий подарунок отримує суперфіналістка? А скільки пошани! О! Від заздрощів здохнеш! Ну, а головна переможницяімя її давно відомо, бо вони з Принцем із дитинства заручені й не влаштовували б конкурсу, якби не збирались одружитисястає законною дружиною Принца. Всі раді й щасливі, урочистий весільний бал, святковий феєрверк. Найвидатніші діячі нашого світу негайно звертають увагу на суперфіналісток і засипають їх дедалі новішими подарунками Скажи, хіба не здорово? Ось такі в нас чудові традиції!