Просто думаєш,повторила Лайла.Про що?
Про цей процес.Те, як дружина на нього наперла, спантеличило Клінта. Це майже скидалося на те, ніби вона з нього глузує.В теорії таке можливе, але мені треба порадитися з Дженіс
Тоді зроби це, будь ласка. Я можу приїхати за двадцять хвилин. І якщо Дженіс треба переконати, переконай її. Тут мені потрібна твоя допомога, Клінте.
Заспокойся, я все зроблю. Побоювання щодо самоскаліченнявагома підстава.
Джінет закінчила один рядок і вже взялася до іншого, рухаючись назад у бік Клінта.
Я просто кажу, що звичайним порядком тобі треба було б повезти до Святої Террі, щоб її там оглянули. Я так зрозумів, що обличчя собі вона розтовкла добряче.
Її обличчя для мене не є невідкладною проблемою. Одній людині вона майже відірвала голову, а головою іншого парубка пробила стіну трейлера. Ти справді думаєш, що я мушу привести її в оглядовий кабінет до якогось двадцятизчимось-річного медика?
Він хотів було знову запитати, чи з нею все гаразд, але в теперішньому її стані вона б оскаженіла, бо коли ти вимотаний і розсотаний, ти саме це й робишзганяєш свій гнів на когось безпечного. Інколинезрідка навітьКлінт відчував обурення через те, що він безпечний.
Мабуть, ні.
Тепер він уже чув звуки вулиці, Лайла вийшла з будівлі надвір.
Річ не лише в тому, що вона небезпечна. І не лише в тому, що вона несповна розуму. Це як як це казав Джаред, «мене моя павуча чуйка проймає».
Може, коли йому було ще років сім.
Я ніколи в житті її раніше не бачила, можу присягнутися на цілому стосі біблій, але вона мене знає. Вона назвала мене на імя.
Якщо на тобі формена сорочка, а я певен, що так і є, то на грудях у тебе нашивка з твоїм іменем.
Правильно, але там написано просто «НОРКРОСС».
Вона ж звернулась до мене «Лайло». Я мушу закінчувати цю розмову, просто скажи мені, що коли я з нею туди приїду, там буде розстелено вітальний килим.
Буде.Він почув, як вона гмикнула.
Дякую тобі, любий.
Нема за що, але ти мусиш зробити мені ласку. Не вези її сама. Ти змучена.
Рід Берровз буде за кермом. Я поїду пасажиркою.
Добре. Кохаю тебе.
Він почув, як відчинилися двері машини, мабуть, Лайлиного крузера.
Теж кохаю тебе,сказала вона і вимкнулася.
Чи було там легеньке вагання? Нема зараз часу про це думати, колупатися в цьому, поки воно не вилляється в щось, чим воно, певне, не є, що буде тільки на краще.
Джінет,а коли вона обернулась до нього,я мушу перервати наш сеанс. Тут дещо термінове.
4
Архіворогом Котс було дурне лайно. Не те щоб більшість людей товаришували з лайном чи навіть його любили, але вони з ним мирилися, йшли йому на поступки та й власну частку до нього докладали. Директорка вязниці Дженіс Табіта Котс не розводила дурного лайна, не така була в неї вдача, та й у будь-якім разі це було б контрпродуктивним. Засадничо вязниця була фабрикою дурного лайна, хоч назви її Дулінгський лайнопромисловий заклад для жінок, і її робота полягала в тому, щоб тримати це виробництво під контролем. Зі столиці штату спускалися хвилі дурнуватих циркулярів, у яких вимагалося скоротити видатки й водночас покращити функціональність. Безупинний потік лайна лився з судівутримувані, адвокати й прокурори гризлися щодо апеляційі Котс завжди якимсь чином затягувало до того виру. Департамент охорони здоровя любив наскочити з якоюсь дурною інспекцією. Електрики, які приїздили ремонтувати тюремну електромережу, завжди обіцяли, що це буде останній раз, але їхні обіцянки виявлялись лайна вартими. Мережа так само справно виходила з ладу.
Це не припинялося й тоді, коли Котс була вдома. Навіть коли вона спала, лайно нагромаджувалося, наче той замет у хуртовину, коричневий замет, складений з дурного лайна. Як от: зсунулася з глузду Кітті Мак-Дейвід, і саме цей ранок вибрали дві фельдшерки, щоб не зявитися на роботу. Отака смердюча купа чекала на неї, щойно вона переступила поріг.
Норкросссолідний мозкоправ, але й він теж продукує власну частку бичачого лайна, домагаючись особливого ставлення і відступу від правил для своїх пацієнток. Його хронічна нездатність розпізнати, що переважна більшість утримуваних у Дулінгу, самі є геніальними виробницями лайна, жінками, котрі витрачають своє життя на плекання лайна вартих вивертів, була майже зворушливою, хоча саме Дженіс Котс доводиться орудувати лопатою. Та ну-бо, дехто з цих жінок під сподом всього того лайна дійсно мав реальні підстави. Дженіс Котс не була ні тупою, ні безсердечною. Чимало жінок у Дулінгу, понад усе інше,просто невдахи. Котс розуміла це. Нещасливе дитинство, жахливі чоловіки, нестерпні ситуації, душевні хвороби, ліковані наркотиками і алкоголем. Бувши його постачальницями, вони водночас були й жертвами лайна. Але хай там як, це не справа директорки усе те розсортовувати. Не можна дозволяти, щоб жалість завдавала шкоди її роботі. Їх утримують тут, отже, вона мусить ними опікуватися.
Це означало, що вона має розібратися з Доном Пітерзом, який зараз виступав перед нею, артист лайна вищої категорії, він якраз закінчував свою лайноісторію: чесний трудівник, несправедливо звинувачений.
Коли він уже поклав завершальні мазки, Дженіс сказала:Не пхай мені оте профспілкове лайно, Пітерзе. Ще одна скарга, і ти вилетів. Маю одну утримувану, яка каже, що ти хапав її за груди, маю іншу, яка каже, що ти жмакав її зад, маю третю, яка каже, що ти пропонував їй півпачки «Ньюпортів», якщо вона в тебе відсмокче. Спілка хоче оголосити за тебе війну, це їхній вибір, але я не думаю, що вони на це підуть.
Оцупкуватий, мізерний офіцер сидів на її дивані зі схрещеними руками, широко розставивши ногиніби кошіль з його хаботтямце те, що їй хотілося бачити. Пітерз віддмухнув бастер-бравнівський чубчик, що звисав йому на брови.Я й пальцем нікого ніколи не торкнувся, пані директорко.
Нема сорому в тому, щоб самому звільнитися.
Я не піду. І я нічого такого не робив, щоб мені соромитися!побуряковіли його зазвичай бліді щоки.
Приємно, мабуть. От у мене цілий список того, за що мені соромно. І передусім, підписання твоєї заяви на роботу стоїть десь на чолі того списку. Тияк та шмаркля, якої я не можу скинути собі з пальця.
Губи Дона вигнулись у кривому усміху:
Директорко, я розумію, що ви намагаєтеся мене розізлити. Нічого не вийде.
Він не був дурнем, це була ще та штучка. З цієї причини ніхто й не міг його досі приловити. Пітерз був доволі обачливим, щоб проробляти свої витівки, коли поряд нікого нема.
Гадаю, навпаки.Котс сиділа на краєчку свого столу, поклавши на коліна торбу.Жодній з дівчат я не можу дорікнути за її спробу.
Ви ж знаєте, вони брешуть. Вонизлочинниці.
Сексуальне домаганняце також злочин. Ти маєш останнє попередження.Котс зарилася в свою торбу, нашукуючи помаду для пошерхлих губ.До речі, тільки півпачки? Чи ти ба, Доне.Вона видобула серветки, запальничку, слоїк з пігулками, айфон, гаманець і нарешті те, що шукала. Ковпачок десь відпав, і помада була поцяткована дрібками ворси. Дженіс все одно нею скористалася.
Пітерз запав у мовчанку. Вона дивилася на нього. Покидьок і кривдник, і неймовірно удачливий, бо не знайшлося іншого офіцера, котрий би виступив свідком якогось з його зловживань. Але вона його дістане. Має час. Час, фактично, це синонім слова тюрма.
Що? І тобі хочеться?подала Котс йому свою помаду.Ні? Тоді повертайся назад до роботи.
Двері здригнулися в одвірку, коли він їх захряснув, і Дженіс почула, як Пітерз демонстративно, наче якийсь роздратований підліток, затупотів геть із приймальні. Задоволена, що дисциплінарна прочуханка пройшла майже так, як вона й сподівалася, Котс повернулася до проблеми ворсистої помади й почала ритися в торбі, нашукуючи ковпачок.
Завібрував її телефон. Котс опустила торбу на підлогу і пішла до звільненого дивана. Вона подумала, як же їй неприємна та особа, чиє гузно лише щойно було вмощене тут, і сіла лівіше вмятини в центральній подушці.
Вітаю, мам.
Поза голосом Мікейли чулися інші голоси (деякі з них кричали), а також сирени.
Котс відкинула геть свій початковий імпульс вишпетити дочку за те, що та вже три тижні не дзвонила.
Щось трапилося, любонько?
Зачекай хвильку.
Шум став приглушеним, Дженіс чекала. Її стосунки з дочкою переживали свої злети і падіння. Рішення Мікейли покинути навчання на юридичному факультеті і піти в телевізійну журналістику (у свій власний спосіб то фабрика лайна одного розміру з тюремною системою і, либонь, така ж повна злочинців) було падінням, а пластика носа на певний час опустила їхні стосунки значно, значно нижче рівня моря. Утім, у Мікейлі було завзяття, яке Дженіс поступово навчилася поважати. Можливо, вони не були аж такими різними, як здавалося. Пришелепувата Магда Дубчек, місцева жінка, яка няньчила Мікейлу, коли та була немовлям, якось сказала:
Вонаяк ти, Дженіс! Їй неможливо завадити! Скажи їй «одне печиво» і вона зробить своїм персональним завданням зїсти три. Усмішками й хихотінням, і ласкавістю доведе до того, що ти не в змозі будеш сказати їй «ні».
Два роки тому Мікейла робила хвалебні рекламні огляди на місцевому телебаченні. Тепер вона на «Ньюз Америка», де її злет відбувся стрімко.
Окей,промовила Мікейла, зявившись знову.Шукала якесь спокійніше місце. Ми стовбичимо перед ЦКЗ. Я не можу довго балакати. Ти дивилася новини?
Звісно, Сі-Ен-Ен.
Дженіс полюбляла цю шпильку і ніколи не марнувала шансу нею скористатися.
Цього разу Мікейла її проігнорувала.
Ти знаєш про вірус Аврора? Сонну хворобу?
Щось по радіо. Старі жінки, які не можуть прокинутися, на Гаваях і в Австралії
Це все насправді, мамо, і це з будь-якою жінкою. Літньою, дитиною, юною, середнього віку. З будь-якою жінкою, що спить. Отже: не лягай спати.
Прошу?
Щось тут не вязалося. Ще тільки одинадцята ранку. Чому б це їй заманулося лягати спати? Чи Мікейла каже, що їй більше ніколи не можна спати? Якщо так, то це неможливо. З однаковим успіхом вона може попрохати її більше ніколи не пісяти.
Це повна нісенітниця.
Увімкни новини, мамо. Або радіо. Або інтернет.
Та неможливість зависла між ними на лінії. Дженіс не знала, що ще сказати, окрім:
Гаразд.
Її дитина могла помилятися, але її дитина не стала б їй брехати. Лайно то чи ні, але Мікейла вірить, що це правда.
Та спеціалістка, з якою я щойно балакалавона працює у федеральній агенції, і ми з нею подружки, я їй вірюмає внутрішню інформацію. Вона сказала, що за їхніми підрахунками вісімдесят пять відсотків жінок у Тихоокеанському часовому поясі вже в ауті. Нікому цього не кажи. Щойно це потрапить в інтернет, розпочнеться пандемоніум.
Що ти хочеш сказати цим в ауті?
Я кажу, що вони не прокидаються. На них формується таке вони ніби в коконах. Оболонках, покровах. Схоже, що матеріал цих коконів складається з церуменувушної сіркиа також з себуму, отого масного шкірного сала, що в нас на крилах носа, зі слизу і чогось іще, чого ніхто не може зрозуміти, якогось незнаного протеїну. Воно відновлюється майже так само швидко, як здирається, але не намагайтеся його прибирати. Вже були ексцеси. Гаразд? Неробіть-спроб-прибирати-ту-штуку!
На цьому останньому пункті, сенсу в якому було не більше, ніж в решті, голос Мікейли прозвучав нехарактерно суворо.
Мамо?
Так, Мікейло. Я досі тут.
Тепер її дочка заговорила схвильовано гаряче:
Це почалося між сьомою і восьмою за нашим часом або між четвертою і пятою за стандартним тихоокеанським, тому так різко й вразило жінок на захід від нас. Отже, у нас ще цілий день. Ще майже повний бак.
Повний бак годин без сну?
Бінго.
Мікейла перевела подих.
Я розумію, як божевільно це звучить, але я жодним чином не жартую. Ти мусиш тримати себе в притомності. І тобі треба прийняти певні серйозні рішення. Мусиш подумати, що тобі робити з твоєю вязницею.
Моєю вязницею?
Твої утримувані почнуть засинати.
Ох,озвалася Дженіс. Вона раптом второпала. Принаймні почасти.
Мушу бігти, мамо. У мене прямий ефір, і продюсер уже шаленіє. Зателефоную, коли зможу.
Котс залишилася на дивані. Її погляд знайшов обрамлену фотографію на столі. На ній у своїй хірургічній уніформі широко усміхався покійний Арчибальд Котс, тримаючи на руках їхню новонароджену доню. Померлого від інфаркту в нестерпно несправедливому тридцятирічному віці Арчі вже не було майже стільки, скільки він прожив. На фото в Мікейли на лобі було видно білуватий шматочок плаценти, наче якийсь обривок павутиння. Директорка дорікала собі, що не сказала дочці, як любить її але цей жаль затримався лише на кілька секунд. Треба було працювати. Знадобилося кілька секунд, щоб збагнути проблему, але відповідь на питання: «Що робити з жінками у вязниці?»не здавалася Дженіс такою, що має багато варіантів. Стільки часу, скільки зможе, вона мусить робити те, що робила завжди: підтримувати порядок й запобігати накопиченню лайна.
Своїй секретарці Бланш Мак-Інтай вона сказала, щоб знову подзвонила додому їхнім фельдшеркам. Після цього Бланш треба зателефонувати Лоренсу Гіксу, віце-директору, і поінформувати його, що термін на відновлення сил після видалення зуба мудрості скасовано; йому наказано негайно зявитися в офіс. І, врешті, їй потрібно було, щоби Бланш довела до відома кожного чергового офіцера: в звязку з ситуацією в країні кожний працює подвійну зміну. Директорка мала серйозні сумніви, зявиться на роботу наступна зміна чи ні. У надзвичайних ситуаціях люди не схильні до того, щоб покидати своїх близьких.
Що?перепитала Бланш.Яка ситуація в країні?
Щось трапилося з президентом? І ви хочете, щоб усі тягнули подвійну зміну? Їм це не сподобається.
Мені байдуже, що їм подобається. Ввімкни новини, Бланш.
Я не розумію. Що відбувається?
Якщо моя дочка має рацію, все зрозумієш, коли ти почуєш.
Зробивши це, Котс пішла до кабінету Норкросса. Кітті Мак-Дейвід вони оглянуть разом.
5
Джаред Норкросс і Мері Пак під час третього урокуфізкультурисиділи на трибуні, їхні тенісні ракетки поки що лежали відкладені без діла. Вони і зграя Недоумків Софоморів на нижчих сидіннях дивилися, як на центральному корті грають двоє сеньйорів, рохкаючи при кожнім ударі на манір Моніки Селеш. ХудорлявийКурт Мак-Лауд. Рудий, мязистийЕрік Бласс.
Мій заклятий суперник, подумав Джаред.
Не думаю, що це гарна ідея,промовив він.
Мері поглянула на нього, звівши вгору брови. Вона була висока і (на думку Джареда) мала ідеальні пропорції. Волосся чорне, очі сірі, ноги довгі й засмаглі, кросівки бездоганно білі. Фактично, бездоганність була найкращим словом для її означення. На думку Джареда.
Це було сказано щодо чого?
Ніби ти сама не знаєш, подумав Джаред.
Щодо того, що ти йдеш з Еріком на «Аркейд Фаєр».Гм,схоже, вона задумалася.В такому разі тобі пощастило, що це не ти з ним ідеш.
Агов, памятаєш ту екскурсію до музею іграшок і потягів на Крюгер-стрит? Тоді, ще в пятому класі?
Мері усміхнулась і провела рукоюнігті пофарбовані в глибокий сапфіровий колірпо своєму довгому волоссю.
Як я можу забути? Нас тоді туди не хотіли пускати, бо Біллі Мерз написав у себе на руці чорнилом оту гидь. Місіс Колбі наказала йому залишитися в автобусі з водієм, отим, що заїкався.
Ерік підкинув мячик, став навшпиньки і послав убивчу подачу, яка ледь не торкнулася верху сітки. Замість спробувати її відбити, Курт відсахнувся. Ерік задер вгору руки, як Рокі на вершечку сходів Філадельфійського музею мистецтв. Мері зааплодувала. Ерік розвернувся до неї і вклонився.
Джаред сказав:
Там, на руці, було «МІСІС КОЛБІ ЗНАМЕНИТО СМОКЧЕ», і не Біллі то написав. Ерік це зробив. Біллі міцно спав, коли він те зробив, і Біллі тримав рота на замку, бо залишитися в автобусі для нього було безпечніше, ніж бути побитим Еріком пізніше.
Отже?
Отже, Ерік кривдник.
Був кривдником,сказала Мері.Пятий дуже давно.
Кривого дерева не виправиш,Джаред почув ту педантичну інтонацію, яку інколи помічав у свого батька, і пошкодував про сказане.