Чи не могли б ви знайти Меґґі й попросити її вийти?
Марґарет?
Вона кивнула. Я пропхався через переповнену кімнату й застав Марґарет на кухні.
Привіт! Ти таки прийшов.
Тебе там хоче бачити якась дівчина з валізою.
От тобі й на! відрубала Марґарет, обернувшись до жінки, що стояла за нею.
Я відчув щось недобре. Моя знайома повагалася й поставила на стіл літрову пляшку пива, яку мала відкоркувати. Прилаштувавшись за пухкими широкими плечима Марґарет, я рушив за нею крізь юрбу.
Алісон! Ти ж сказала, що приїдеш наступного тижня.
Так, Меґґі, але я витратила всі гроші,сказала прибулиця, зробивши міну заблукалої дитини й кинувши на подругу винуватий і водночас викличний погляд. Чи повернувся Піт?
Ні,відповіла Меґґі й додала, застережливо стишивши голос:Але тут Чарлі та Білл.
Oh merde!спересердя кинула засмагла дівчина. Мені конче треба викупатись.
Чарлі налив у ванну по вінця води й повкидав туди пиво, щоб охололо.
Алісон зажурилася.
Можете скористатися моєю ванною, втрутився я. Я живу на поверх вище.
Так? Алісон, познайомся, це
Ніколас.
Ой, справді? Я тільки-но приїхала з Парижа.
Я зауважив, що з Марґарет вона говорить майже як австралійка, а зі мноюмайже як англійка.
Звичайно. Я проведу вас.
Спершу візьму щось переодягнутися.
Як тільки вона зайшла до кімнати, пролунали вигуки.
Привіт, Еллі! Де ти була?
До Алісон підійшло кілька австралійців, і кожного вона цмокнула. Марґарет, одна з тих товстульок, що люблять опікуватися худорлявенькими, зразу ж відсунула їх убік.
Алісон принесла одежу на зміну, й ми рушили вгору.
Господи Ісусе, сказала вона. Оті ще мені австралійці.
Де ви побували?
Всюди. У Франції. В Іспанії.
Ми ввійшли до мого помешкання.
Я вижену з ванни павуків, а ви тим часом випийте чарку. Он там знайдете.
Коли я повернувся, Алісон стояла зі скляночкою віскі в руці. Знову вимушено усміхнулась, за мить ця усмішка щезла. Я допоміг їй скинути плаща. Від цієї дівчини відгонило французькими духамиядучими, як карболка, а світло-жовта сорочка була заяложена.
Ви внизу живете?
Ага. Винаймаємо у складчину.
Алісон мовчки підняла склянку. Широко розставлені сірі очієдина невинна річ на позначеному зіпсутістю обличчісвідчили, що тільки через обставини, а не через якусь рису характеру довелося набратися твердости, навчитися давати собі раду, причому справляти враження безрадної. Її голос, забарвлений ледь відчутним австралійським і не зовсім англійським акцентом, змінював відтінкито різкість, то бридка носовитість, то напрочуд пікантно-масна безпосередність. Химерна дівчина, ходячий оксиморон.
Ти сам? Тобто на цій вечірці?
Сам.
Підтримуватимеш мені сьогодні компанію. Гаразд?
Гаразд.
То повернися хвилин за двадцять. Забереш мене.
Та я тут почекаю.
Волію, щоб ти пішов туди, а тоді повернувся.
Ми по-змовницьки усміхнулись одне одному. Я подався до гурту. Там до мене підійшла Марґарет. Здавалося, тільки на те й чекала.
Ніколасе, з тобою дуже хоче познайомитися одна мила англієчка.
Боюся, що на мене вже поклала око твоя подруга.
Оглянувшись на всі боки, вона потягла мене до передпокою.
Як би тобі сказати Алісон Це наречена мого брата. А сьогодні сюди прийшло кілька його приятелів.
Ну то й що?
Вона завжди встряє в якийсь клопіт.
Досі нічого не розумію.
Попросту я не хочу скандалу. Раз уже було таке.
Я був ні в сих ні в тих.
Є такі люди, що замість когось влаштовують сцени ревнощів, пояснила Марґарет.
Не дозволю собі нічого поганого, пообіцяв я.
Хтось покликав її до кімнати. Марґарет не була певна, що до мене дійшли її слова, й, мабуть, махнула рукою на цю справу.
То ми умовилися. Ти мене зрозумів?
Цілком.
Дівчина глянула на мене, як на шмаркача, понуро кивнула й пішла. Постоявши зо двадцять хвилин біля дверей, я непомітно вибрався на сходовий майданчик і зійшов на свій поверх. Подзвонив. Довга тиша, аж нарешті за дверима обізвався голос:
Хто там?
Минуло двадцять хвилин.
Двері відчинилися. Алісон зібрала волосся у вузол і закуталася рушником. До чорноти засмаглі плечі й ноги. Вона метнулася до ванної. Забулькотіла вода в зливному отворі.
Мене попередили, щоб я до тебе не липнув! гукнув я через двері.
Хто? Меґґі?
Вона каже, що не хоче сварок і бійок.
Задрипана корова. Може стати моєю зовицею.
Я знаю.
Вона вивчає соціологію. В Лондонському університеті.На мить замовкнувши, Алісон додала:По-дурному виходить, правда ж? Ото поїдеш кудись і гадаєш, що тим часом люди змінюються, а вони такі самі, як були.
Що ти хочеш цим сказати?
Почекай хвилинку.
Я чекав кілька хвилин. Нарешті двері відчинилися, Алісон вийшла у простенькій білій сукні. Знову розпустила волосся й без косметики стала в десять разів гарніша.
Вона злегка прискалилася, закусивши губу.
Як я тобі?
Ти королева балу, збентежившись від її невідривного погляду, відповів я. Зійдемо вниз?
А може, ще краплинку наллєш?
Я налив більш ніж краплю. Дивлячись, як віскі струменить у склянку, вона проказала:
Не знаю, чому мені страшно. Чому мені страшно?
Кого ти боїшся?
Не знаю. Мабуть, Меґґі. Хлопців. Моїх любих забіякуватих земляків.
Ти про той скандал?
Боже мій! Дурнуватий випадок. На вечірці був милий хлопець з Ізраїлю, ми тільки цілувалися. Ото й усе. Ну а Чарлі нашептав Пітові, вони вдвох учинили бучу і Господи. Знаєш, як воно буває з отими «справжніми мужчинами».
Внизу я на якийсь час опинився осторонь Алісон. Її оточив цілий гурт. Я приніс спиртного й передав їй чарку через чиєсь плече, коли мова йшла про Канн, Колліур і Валенсію. У сусідній кімнаті зазвучала джазова музика, і я зазирнув туди з порога. За темними постатями танцюристів у вікні видніли присмеркові дерева на тлі блідо-бурштинового неба. Я гостро відчував, які чужі мені всі ці люди на забаві. Із кутка кімнати мені несміло й штучно усміхалася з-під окулярів короткозора дівчина з невиразним мяким обличчямодне з тих сентиментально-інтелектуальних створінь, яким на роду написано стати здобиччю й жертвою тупого негідника. Вона стояла самотою, і я здогадався, що це і є та мила англієчка, яку Марґарет мені ладила. Губи намазюкані надто вже яскравою помадою; такими дівчатами хіба що плоти городити. Сахнувшись від неї, як від краю прірви, я підійшов до книжкової полиці, взяв щось у мякій палітурці, всівся на підлозі й прикинувся, що читаю.
Біля мене стала навколішки Алісон.
Щось я захмеліла. Ой, те віскі. Хильни-но ось цього.
То був джин. Вона теж сіла на підлогу. Дивлячись на неї збоку, я похитав головою. На гадку спала бліда англійка з наквацьованими криваво-червоними вустами. Алісон принаймні жива людина. Нехай різка й груба, зате жива.
Я радий, що ти сьогодні приїхала.
Посьорбуючи джин, вона кинула на мене оцінним оком.
Я спробував з іншого кінця.
Ти читала ось цю книжку?
Облишмо велемудрі балачки. К чорту літературу. Ти розумник, я красуня. А тепер поговорімо про те, хто ми насправді.
Її сірі очі чи то кпили, чи то кидали виклик.
А Піт хто?
Він пілот. Алісон назвала відому авіакомпанію. Час від часу ми злягаємося. Ото й усе.
Ага.
Тепер він перекваліфіковується у Штатах. Вона втупилася в підлогу, на якусь мить ставши зовсім іншою, серйознішою. Меґґі набрехала про заручини. Ми не такі,спідлоба зиркнула на мене дівчина. Ми вільні люди.
Кого вона має на увазімене чи її нареченого? Чи стає в позу, кажучи про волю й свободу, а чи справді так гадає?
Де ти працюєш?
Всюди потроху. Переважно в приймальнях.
В готелях?
Де хоч, і в готелях також, наморщила носа Алісон. Тепер мене беруть на нову роботу. Стюардесою. Тому-то я й поїхала на кілька тижнів до Франції та Іспаніїпрактикуватися в мовах.
Чи можна завтра запросити тебе куди-небудь?
Зявився кремезний австралієць років тридцяти з гаком і сперся на одвірок.
Чарлі! крикнула Алісон. Цей хлопець тільки дозволив мені помитися в його ванні. Це дрібниця.
Чоловяга повагом кивнув і застережливо звів угору грубого пальця. Відштовхнувшись від одвірка, він випростувався й пішов геть непевною ходою.
Чарівливий хлопець.
Алісон глянула на свою долоню.
Чи сидів ти два з половиною роки в японському таборі для військовополонених?
Ні. Чого б то?
А Чарлі сидів.
Бідолашний Чарлі.
Ми змовкли.
Еге ж, австралійцінеотесані простаки, зате англійцізарозумілі жевжики.
Якщо ти
Я піджартовую з Чарлі, бо він закохався в мене й любить такі жарти. Але ніхто інший не сміє кпити з нього при мені.
Знову запала мовчанка.
Пробач.
Нема за що.
Є за що. За те, що я умовлявся з тобою на завтра.
Ні. За твоє ставлення до Чарлі.
Хоч я й образився за цей урок мистецтва не чванитися, та мало-помалу Алісон спонукала мене розговоритися про самого себеставила прямі, грубуваті питання й слухати не хотіла пустопорожніх словес. Я розповів, що таке бути генеральським синком, описав свою самотністьцього разу не красувався, а старався якнайкраще пояснити свою сутність. У цій дівчині я відкрив дві риси. По-перше, за її жорсткістю й прямотою крився великий талант лестити чоловікам, укоськувати їх і дипломатично поводитися в сексуальних справах. По-друге, її дар зачаровувати полягав як у щирості душі, так і в незаперечній вірі в красу та привабливість свого тіла й обличчя. Зовсім не по-англійському Алісон могла раптово блиснути правдивим словом, серйозною думкою й напливом зацікавлення.
Я замовк. Відчував, що вона спостерігає за мною. За якусь мить глянув на її обличчя із скромним задумливим виразом. Зовсім інша особистість.
Алісон, ти мені подобаєшся.
Мабуть, ти мені теж. Маєш гарні уста, як на жевжика.
Ти перша австралійська дівчина в моєму житті.
Джонні Бульчик ти мій бідолашний.
Усі лампи, крім однієї тьмяної, вже давно згашено, і захмелені гості, як зазвичай буває, попарно примостилися на всіх меблях і на кожному клапті підлоги. Вечірка розпалася на парочки. Меґґі кудись запропастилася, Чарлі поринув у мертвий сон на підлозі в спальні. Я танцював із Алісон, наші тіла невпинно наближались одне до одного. Я поцілував її волосся, тоді шию. Стиснувши мені руку, дівчина пригорнулася до мене.
Може, підемо наверх?
Йди перший. За хвилинку буду.
Вона вислизнула з обіймів, і я рушив додому. Алісон зявилася за десять хвилин. Насторожено усміхаючись, зодягнена в біле, вона стояла на порозімаленька й худенька, невинна й зіпсута, шорстка й ніжна, бувала початківка.
Увійшла. Я замкнувся, й ми цілувалися хвилину, дві, в пітьмі, спершись на вхідні двері. Раптом долинули чиїсь кроки, хтось двічі різко стукнув. Алісон затиснула мені рота долонею. Знову подвійний стук. І знову. Вагання. Калатання сердець. Щораз тихший звук кроків.
Іди до мене, сказала вона. Ну ж бо.
Розділ 4
Я прокинувся вранці, доволі пізно. Вона ще спала, відвернувшись від мене оголеною брунатною спиною. Запаривши каву, я приніс чашки до спальні. Тим часом Алісон прокинулася й видивлялася на мене з-понад краю ковдри. На цей холодний, відчужений погляд ніяк не вплинула моя усмішка. Раптом дівчина відвернулася й натягла на голову покривало. Прилаштувавшись біля неї, я став незграбно випитувати, в чому річ, але голова й далі ховалася під покривалом, тож нічого іншого не залишалося, крім як облишити попліскування, погладжування та вмовляння й узятися до пиття кави. За якусь хвилину Алісон сіла, попросила сигарету й спитала, чи не можна було б позичити їй сорочку. Не дивилась мені у вічі. Накинула сорочку, пішла до ванної, повернулася, забралася в постіль і відмахнулася від мене, труснувши волоссям. Я вмостився в ногах і дивився, як вона пє каву.
Що з тобою?
Чи знаєш, скільки мужчин у мене було за останні два місяці?
Пятдесят?
Вона не усміхнулася.
Якби пятдесят, то я була б порядна професіоналка.
Випий ще кави.
Вчора, коли минуло півгодини після нашого знайомства, мені спало на думку: якби я була розпусниця, то пішла б з цим типом до ліжка.
Красненько дякую.
Я розпізнала тебе по тому, як ти говориш.
І хто ж я?
Типовий любитель позбавляти дівчат невинности.
Не будь смішна.
Запала тиша.
Вчора я нахлисталася, обізвалась Алісон. Дуже вже втомлена була. Обвівши мене довгим поглядом, вона похитала головою й заплющила очі.Вибачай. Ти милий. Дуже милий у ліжку. А тепер що буде?
Я не звик думати про наслідки.
А я звикла.
Це ж не злочин. Просто ти довела сама собі, що не варто виходити заміж за цього пілота.
Мені двадцять три роки. А тобі?
Двадцять пять.
Ти ще не усвідомив, що твоє «я»це твоє оточення? Ще не втямив, що так було, є й завжди буде? Я це вже втямилапро себе саму. До гробу залишуся дурнуватою австралійською хвойдою.
Перестань.
Зараз скажу тобі, що тепер робить Піт. А пише він мені ось що: «Минулої пятниці я підчепив одну мавпу й побавився з нею у вузамару».
А що воно таке?
Це означає: «Ти теж маєш право переспати з ким захочеш». Алісон подивилась у вікно. Всю цю весну Піт і я прожили разом. Бачиш, ми ладимо одне з одним. Коли не в ліжку, почуваємося як брат і сестра. Вона скоса глянула на мене крізь хмару тютюнового диму. Де тобі зрозуміти, що це такепрокинутися в ліжку з кимсь таким, кого вчора вперше побачила Це означає щось втратити. Не тільки те, що доводиться втрачати дівчатам.
Або ж набути.
Господи, та що ми можемо набути? Ану скажи, хлопче.
Досвід. Насолоду.
Чи казала я, що мені дуже подобаються твої вуста?
Кілька разів.
Алісон придушила сигарету й знову сіла.
Знаєш, чому мене на плач тягне? Бо я таки вийду заміж за Піта. Як тільки він повернеться, зразу ж і вийду. Пітце найбільше, на що я заслужила.
Спершись на стіну, вона сиділа в завеликій сорочцімаленький хлопчурик із болісним виразом на обличчі. Вдивлялася в мене, вдивлялася в покривало, поринувши в безмовність.
У тебе дух занепав. Це тимчасове.
Той дух падає зразу, коли тільки задумуюсь. Коли, прокинувшись, бачу, хто я й що я.
У тисяч дівчат таке саме.
Я не тисячі. Яце я. Алісон скинула сорочку через голову й знову забралася під ковдру. Як тебе звуть? Скажи своє прізвище.
Ерфе. Е-ер-еф-е.
А моєКеллі. Твій татко справді був генерал?
Справді.
Глузливо, трохи несміло відкозирнувши, вона простягла засмаглу руку. Я присунувся до неї.
Вважаєш мене хвойдою?
Напевно, саме тоді, дивлячись на неї зблизька, я зробив вибір. Адже міг сказати те, що мав на думці: «Так, вважаю хвойдою, навіть ще чимсь гіршим, бо користаєш зі своєї розпусности. Краще б я послухався твоєї майбутньої зовиці». Якби я сидів чи стояв трохи далі від Алісон, в іншому кінці кімнати, щоб уникнути її погляду, то, мабуть, здобувся б на таку брутальність. Але ці сірі, проникливі, вічно невинні очі благали від мене правди й тим самим змушували брехати.
Ти мені подобаєшся. Їй-бо, дуже подобаєшся.
Ляж у ліжко і обніми мене. Більш нічого. Тільки обніми.
Я забрався в ліжко й обняв її. А тоді вперше в житті кохався із заплаканою жінкою.
Алісон ще не раз просльозилася тої першої суботи. Десь о пятій годині вона спустилася до Меґґі й повернулася з почервонілими від плачу очима. Майбутня зовиця сказала їй забиратися з помешкання. За півгодини до нас прийшла ще одна співмешканкаЕнн, одна з тих нещасниць, у яких від ніздрів до підборіддя рівненька площина. Меґґі вийшла, а перед тим поставила вимогу, щоб за той час Алісон забрала свої манатки. Отож ми перенесли ці речі до мене. Я побалакав з Енн. Вона по-своємуспокійно й доволі манірнозайшла у співчуттях до Алісон далі, ніж я міг сподіватися. Меґґі відверто, мало не демонстративно закривала очі на всі братові вади.