На наступній сторінці було те, за що будь-який фан письменника віддав би всі свої грошіпідпис. Виведений самим письменником підпис, який тепер є автографом для Максима.
Батько дійсно постарався. Дістати настільки рідкісну книгу американського письменникаце диво.
Максим перегорнув наступну сторінку й тут дух дійсно перехопило, а серце затріпалося ще швидше.
Chapter 1.
Warm summer day in 1798, old fishing boat out to sea
Максим тяжко видихнув. Ні. Зараз читати не потрібно. Спочатку треба підготуватися до завтрашньої контрольної роботи, інакше Ельвіра дійсно зїсть його. Вона гірше будь-якої тварюки, яку описував у книгах Гекстон. Хижаками хоча б керують інстинкти при нападі на жертву, а старою бабцеюлише лють та думка про те, що тільки вона може все знати.
Максим згорнув книгу, як би це тяжко не було, і вже збирався поставити її на полицю, коли помітив невеликий папірець, який висунувся з-поміж сторінок.
Це ще що? знову запитав сам у себе Максим і витягнув його, зрозумівши, що тримає в руках стареньку закладку, трішки надірвану зверху. З одного боку вона була списана незрозумілими написами, мова яких зовсім не нагадувала англійську. Аби дізнатись, що означають написи, Максим спробував використати «Перекладач Google», сподіваючись, що той визначить мову, але навіть Google нічого не зрозумів.
На іншому боці закладки не було нічогопросто білий папір.
Максим обдивився дивний папірець ще раз і спочатку навіть хотів викинути, але закладка могла належати Джордану Гекстону. Можливо, саме завдяки їй він запамятовував, на якій сторінці закінчив писати чи редагувати книгу. Ні, викидати закладку не можна. Вона така ж цінна, як і книга.
Можливо, Джордан залишив на ній якесь послання, зашифрувавши в цих написах і тепер у Максима є шанс розшифрувати їх, прочитавши історію автора.
Хлопець поклав закладку назад до книги, після чого вмостився за робочий стіл, розгорнув підручник із зарубіжної літератури та почав читати, готуючись до завтрашньої контрольної. Хоча цю підготовку можна вважати найскладнішою, адже думки про «Серед акул» не покидали голову.
4
Як тобі книга? запитав батько, коли ввечері вони з Максимом сиділи за довгим столом, наминаючи спагеті з кисло-солодким соусом, таким, як колись готувала мама. Кухарка спробувала приготувати щось схоже, але частинки маминої душі в ньому не було, через що хлопцю здавалося, що він їсть спагеті, политі лимонним соком.
Ще не читав. Не було часу. Завтра контрольна і потрібно гарно підготуватися, а то вчителька мозок виїсть.
Максе, я ж тобі сотню разів казаводне твоє слово і виїдати мозок будуть їй.
Максим хотів зїсти трохи спагеті, але апетит чомусь зникав. Та й ці слова батька. Вони лякали. Він був радий, що батько обіймає таку високу посаду, може вирішити будь-яку проблему, і є одним із тих, хто вирішує долю цілої країни. Але ці слова. Невже всі, хто перебувають при владі, відчувають себе ледь не богами?
Ні, дякую. Я хочу сам довести їй, що потрібно рахуватися з чужою думкою.
І як? батько посміхнувся. Твоя Ельвіра Дмитрівнавикладач радянського гарту. Це дуже принципіальні та черстві люди.
Я не думаю, що вона така. Можливо, у неї були проблеми в житті. Все-таки радянське минуле вважається тяжким.
Що радянське минуле, що українське майбутнєусі вони тяжкі. Але дивлячись для кого. Для нас єдиною тяжкістю була, чоловік на мить завагався. Чи варто це казати? Чи варто нагадувати сину про смерть матері? Він уже дорослий, та й виглядає куди краще, ніж перший рік після її похорону. Вони будуть змушені це згадувати. Страшна подія назавжди залишає за собою слід, але мовчати та не згадувати про неї, як про щось страшне, не варто. Так усе швидше призвичається і, можливо, колись їм стане легше, смерть матері.
Батько подивився на Максима. Ні сліз, нічого. Схоже, все не так погано, як він думав. Максим більш-менш звик.
Для нас це єдина тяжкість, продовжив він. Для інших тяжкістю є нестача грошей, тяжка хвороба когось із близьких, або безліч інших проблем. Тому для всіх життя є тяжким і ставати такою черствою бабцею, як твоя Ельвіра, це, навпаки, слабкість. Так, їх вчили за іншими законами. За суворими законам. І вони продовжують вчити вас за ними. Але принижувати дітей, не давати їм виказувати свою думкуце низько.
Можливо, вона зміниться, Максим опустив очі і просто дивився в тарілку, уникаючи батькових зелених очей.
Ні, синкуне зміниться. Її можна або змінити силою, або потрібно чекати.
Чого чекати?
«Доки цю бабу на пенсію під зад виженуть, чого ж іще?»подумав чоловік, але казати такого сину не варто. Натомість, він промовив:
Не важливо. Коли дочекаєшся, то дізнаєшся, батько відпив із келиха з вином. Як прочитаєш книгу, розповіси про що вона? Може і я колись візьму почитати.
Не думаю, що тобі сподобається книга про виживання.
Хтозна. Я теж ніколи не міг подумати, що мій син вивчить англійську у сім років і буде перекладати тексти, над якими навіть я сидітиму годинами зі словником.
Це все мама. Якби не вона, я б не полюбив цього письменника, Максим знову подивився на тарілку. Ні, апетиту немає. Зараз спагеті більше нагадували купу червяків, залитих якоюсь блювотиною. А як ти дістав цю книгу? Це ж перший примірник книги одного з найвеличніших письменників. Вона повинна зберігатися десь у музеї, чи хоча б у його родичів.
Заради тебе я дістану все. А ця книгато пусте. Трішки роботи з представниками Книжкової палати і вона в мене.
Вона дорога?
Що в наш час гроші? чоловік усміхнувся. Це лише папір. Не хвилюйся. Якби я захотів, то купив би десяток таких, але вона одна. Радій, що з цього дня ти офіційно став колекціонером рідкісних видань.