Ірка Хортиця приймає виклик - Илона Волынская

Ілона Волинська та Кирило КощеєвІрка Хортиця приймає виклик

За наслідки застосування вжитих у тексті заклять автори відповідальності не несуть

Чаклунство за наймом

Ірці Хортиці не дуже хотілось найматися чаклувати, розшукуючи для бізнесмена Іващенка зниклого компаньйона та гроші. Але не так уже й легко відмовити людині, яку вона сама колись ледь не зжила зі світу. Та й Тетянка з Богданом кричать, що заробити перші власні грошіце круто!

Якби ж то бізнесмен знав, що старовинні карти розкриють усі секрети його підлеглих, що зграя розлютованих вовкулак розжене компютерний відділок, а в корпорації все піде шкереберть, причому в буквальному сенсі слова, він навряд чи зрадів би Ірчиній згоді!

А якби Тетянка могла знати наперед, що її свідомість буде інстальовано в память компютера, то вона не стала б умовляти Ірку.

Та й Богдан волів би не схрещувати в бою дворучний лицарський меч із ламким на вигляд, але смертоносним веретеном

Ну а самій Ірці доведеться глянути в налиті червоним вогнем примружені очі «Хазяїна» й дізнатися, що Хортицяце не просто прізвище, Хортицяце доля

Розділ 1Базарні бабки та тітки

 Ох і нахабна ж у вас сімейкащо ти, що твоя бабця!

Ірка звела очі. Призначена для покупців роблена посмішка немовби примерзла до її губ.

 Усі за місце платять, а ви, виходить, найхитріші?  височезна широкоплеча тітка із осудом похитала головою.

Ірка зацьковано роззирнулася. З базарних рядів на них поглядали: покупцітрохи налякано, проте зацікавлено, торговкиіз неприхованою зловтіхою. Чекати на допомогу не було звідки.

Ірка відчула, як її посмішка обертається на гримасу, жалібну й водночас улесливу.

 Тітонько  пробелькотіла Ірка.

 Ви погляньте на неї! Теж мені племінниця знайшлася!  жінка вперла руки в боки.  Я тобі не тітонька!  відрізала вона.  Я тут поважна особа!

Обличчя в неї й справді стало дуже поважним, як і вся її постать.

 Усі людияк люди,  вона махнула в бік ринкових прилавків.  Товар привіз, за місце заплатив, і торгуй собі! А цідві розумниці! Скраєчку примостилися, тишком-нишком

Вона тицьнула носком розтоптаної кросівки в Ірчин розкладний столик. Купка синіх баклажанів покотилася в різні боки, ледь не розчавивши пакетики з домашніми яйцями. Ірка мимохіть затамувала подих. Але той, що був найближче, ледве торкнувся закрученим хвостиком пакета з яйцями й застиг на місці.

 Чому ви не платите за місце?!  гаркнула тітка.

 Вони ціни збивають!  долинуло з рядів.  А чом би й ні, коли безкоштовно стоять!

 Зраночку поторгують і втекли, а ми цілісінький день на спеці паримося!  враз підтакнули з іншого боку.

Дослухаючись до «голосу народу», тітка ствердно закивала.

 Чула, що люди кажуть?  Її товстий палець із коротко, майже до мяса зрізаним нігтем тицьнувся Ірці під самісінький ніс.  Ви що, якісь особливі? Для вас правил не існує? Я твою бабцю вчора попереджала?

 Про що?  здивовано пробелькотіла Ірка.

 Та не прикидайся дурепою,  загрозливо звела товсті брови тітка.  Ясно було сказано: ще раз спробуєте без оплати примоститисянарікайте на себе,  і раптом у тітчиних очах промайнуло розуміння.  Ага, мабуть, тому й дівчисько замість себе відправила,  розуміння в її очах залишилося, але співчуття не було жодного. Вона тільки знизала широкими, немов у вантажника, плечима і

 Що ви робите?!!  відчайдушно закричала Ірка.

 Те, що треба,  незворушно відповіла тітка. І штовхнула Ірчин столик ногою.

Голосно, наче мячі, стукаючи об асфальт, кабачки й баклажани посипалися вниз. Хлоп-хлоп!  перестиглі помідори перетворилися на червоні коржі. Ірка спробувала врятувати бодай пакети з яйцями, але сильна тітчина рука схопила її за запясток. Пакети звисли зі столика Пролунало дружне «хруп!». І з прозорого целофану на асфальт потекло жовто-біле місиво, серед якого гордо лежало одне-єдине, дивом уціліле яйце.

 От тобі й на!  сказала тітка, розглядаючи плоди своєї праці. У її голосі вчувався легкий жальадже стільки гарних продуктів зіпсованоі задоволення від добре виконаної роботи. Вона обтрусила бризки яєчного білка зі своїх розтягнутих тренувальних штанів і наказала Ірці:А тепер давай ноги в руки і геть звідси, доки ціла.

Широким кроком тітка рушила поміж базарних рядів. На якусь мить вона зупинилась і кинула через плече:

І щоб ані тебе, ані твоєї бабці я на ринку більше не бачила, зрозуміло?

 Оце правильно!  долинули задоволені голоси з базарних рядів.

Іще й мало!  прошамкотіла бабуська, яка продавала горох.  Провчити таких треба! По шиї дівці надавати, та й бабці її, відьмі старій! А потім ще й

Вона хотіла й далі пащекувати, але цієї миті чорнява дівчинка підвела очі від попсованого товару. Бабуська раптом осіклася, немовби їй з розмаху увігнали в рота кляп. Незважаючи на яскраве проміння вранішнього серпневого сонця, на обличчя дівчинки лягла глибока тінь, а в очах, темних, немов грозова ніч, затанцювали зелені болотяні вогники. Дівча похмуро зиркнуло на бабуську, і та відчула, як її скувало крижаним холодом. Потім Ірка спрямувала погляд туди, де над юрбою височіли широкі плечі, коротка шия й кругла, наче мячик, голова базарної наглядачки. Бабуська раптом зрозуміла, що зараз під розлюченим поглядом дівчинки ця стрижена голова просто розлетиться, немов перестиглий кавун

Швидко, як кидають клинок, дівча спрямувало погляд собі під ноги. Останнє вціліле яйце враз побільшало й із різким тріском луснуло, вибухом викинувши назовні всі свої нутрощі. Липкий жовток заліпив Ірці очі.

Під дружний регіт торговок Ірка витерла злиплі вії, взяла на плече складаний столик і попленталася геть із базару.

 Ні, ну ти бачила? Яйце прямісінько в пикубабах!  аж заходячись сміхом, весела молодичка підштовхнула ліктем сусідку-бабуську.

 Бачила!  скутими від жаху губами прошепотіла бабуська й часто-часто захрестилася, поглядаючи вслід дівчинці.

Розділ 2Джип у гостібудуть гроші

Зігнувшись під вагою розкладного столика, Ірка повільно простувала від гамірного проспекту вниз по доріжці, до свого будинку, що розташовувався на самісінькому дні старої міської балки. Сонце нещадно припікало, майка прилипала до мокрої від поту спини, а залишки яйця навколо очей злиплися сухою кіркою. Повз неї проїхав величезний чорний джип, тихо зашурхотівши шинами. Відійшовши до паркану, Ірка провела його заздрісним поглядом: там, усередині, мабуть, стоїть кондиціонер, водію затишно й прохолодно. І взагалі: його машина везе, не те що Іркаспочатку пішки з балки нагору, товар і столик на власному горбу, а тепер ось ще й назад, по такій спеці. Щоправда, вже з одним тільки столиком, без товару. І без грошей. Ох і галасуватиме ж бабця! І хоч сама винна, все одно буде звинувачувати в усьому Ірку! Дівча важко зітхнуло, перекинуло столик на інше плече й закрокувало далі.

На перехресті двох вуличок Ірка знову побачила темний джип. Повільно, немовби щось вишукуючи, машина котилася вздовж похилених парканів. Ірка мимохіть здивувалася: цікаво, що треба власнику цього розкішного авто тут, серед бідних хатинок балки? І враз забула про чорний джип, бо бита камяниста стежка круто пішла вниз, повернула й вивела Ірку прямо до хвіртки її власного подвіря. А біля хвіртки, по-бойовому вперши руки в боки, стояла її рідна бабця.

 Ну, то й що?  поцікавилась бабця, подарувавши онуці недобрий погляд.

 Ну й нічого!  так само недобре відказала Ірка й скинула з плеча столик, що вже був їй остогид.  Тебе ж попереджали, що більше не дозволять безкоштовно торгувати на базарі! А ти що? Мене відправила?  Ірка відчула, що починає по-справжньому злитися: на наглядачку, на базарних торговок, а передусімна бабцю, яка так холоднокровно підставила власну внучку!

 Та тому ж і послала, що предупреждали,  зовсім спокійно відповіла бабця.

Ірка навіть поперхнулася від обурення. Нічого собі заявочка!

 Шо, оте здоровило, яке там за порядком дивиться, до тебе лізло? А ти їй шо? Ну шо, шо ти їй зробила?  з жадібним зацікавленням розпитувала бабця.

Ірка здивовано витріщилася на бабцю:

 Я їйнічого! Це вона мені, що хотіла, те й зробила. Столик перекинула, усі помідори зіпсувала, а яйця в друзки! І сказала, щоб більше ані твого, ані мого духу на базарі не було!

На обличчі бабці, немов у дзеркалі, теж зявився подив:

 Яйця побилися? Помідорчики? І ти дозволила? Та нашо ж я тебе посилала?

 Не знаю я, навіщо ти мене посилала!  закричала Ірка.

 Так шо ж, ти й не продала нічого, значить? І грошей не принесла?  так само здивовано спитала бабця, дивлячись на порожній мішок з-під товару.

 Та що б я продала, ну що?! Кажу ж тобі, тітка та з базару, усе побила, порозкидала

 Ой, лишенько!  тихо заскиглила бабця.  Яєчка мої, помідорчики! Попропадало все! Та шо ж це в мене за дитина така! Та ніякого ж з цієї дитини пуття! Та шо ж ти, бісова дівко, не могла ту гадину спинити? Не могла з нею чогось зробити такого, шоб вона більше до нас не приставала?

Ірка важко зітхнула. Он воно що! Ось чому бабця відправила її на базар! Вона хотіла Дівчинці аж млосно зробилося. А ще б трохи, і так-таки й вийшло б. За лічені секунди грізна базарна наглядачка могла обернутися на жужика без голови! От бабця, дурепа жадібна! Ірка з ненавистю витріщилась на неї. Готова з онучки зробити вбивцю, аби тільки за місце не платити! Ірка відчула, як хвиля гнівного жару підіймається з глибини її душі, і швиденько заплющила очі. А то, чого доброго, і сама бабуся зараз запросто може без голови залишитись.

Дивлячись кудись убік, Ірка рівним голосом сказала:

Єдине, що можна зробити, це заплатити за місце.

 Заплатити?  заверещала бабця.  От розумна дитина, шоб тобі! А з чого платити? Полуниця весною була? Не було полуниці! Усі грядки чорні, попалені, не росте там більш нічого, може, і не виросте вже ніколи Чия це робота, га?  І так само, як базарна тітка, бабуся тицьнула пальцем Ірці під носа.

Ірка знову відвела очі. Ну, припустімо, то робота не зовсім Ірчина. Але ж за нею справді ганялася рука, що випалювала все підряд зеленим чаклунським вогнем. І тікала Ірка якраз по полуничних грядках. Тепер там справді була тільки чорна вигоріла пляма. А полуниць, надійного джерела прибутків, більше нема й не буде.

 Город увесь піском та камінням засипало  вела далі бабця.  Це хто зробив?

На городі розвалилися піщаний і земляний велетні, що їх на Ірку з Тетянкою нацькували конкуруючі відьми. І тут уже бабця зовсім не має рації!

 Прибрали ми на городі, прибрали!  закричала Ірка.Он він, чистий, жодної тобі піщинки! Ти сама після того на базар молоду картоплю мішками тягала! Бурячки, помідорчики! Раніше за всіх, ще сезон не почався!

Та й справді, вранці після битви увесь город було завалено не тільки піском і землею, але й свіжими молодими овочами, що достигли в тілі земляного велетня, після того, як Ірка вихлюпнула на нього борщ. Задоволена бабця тоді непогано заробила. Зараз вона теж на мить замовкла, не знаючи, що відповісти.

 Так ти думаєш, що нам тих грошей на все життя хвате?  знову взялася за своє бабця.  З такими втратами? Грошей не заробила, товар зіпсувала  зненацька їй спала на гадку іще одна річ,  помідорчики побилися, а кабачата шо ж? Не могла зібрать?

Ірка уявила, як під поглядами торговок, що гигочуть із неї, вона плазує по брудному асфальтузбирає кабачки,  і їй стало кепсько.

 Може, тобі ще й пакетик із битими яйцями принести?  крізь зуби процідило уперте дівча.

 А й принесла б, не бариня! Яєшню б підсмажили! Ні, ну що це за дитина така, мені, старій женщині, на бідну голову! Самі збитки через неї!

 Ну то вижени мене, і квит!  закричала Ірка.

У горлі їй застряг клубок образи. Та що вона бабцікурка, мало яєчок несе?

 Вижени! А бабці старій самій по хазяйству! От бісове дівча! На все згодне, аби тільки не робити!  відразу підхопила бабця.  Підлога не метена, по двору мотлох валяється, а вона сидить собі!  бабуся зиркнула на Ірку, котра стояла біля хвіртки й уточнила:стоїть! Ручки наманікюрені склала й стоїть!

Ірка швидко сховала руки за спину. Учора вона піввечора вбила на свій манікюр: кожен ніготь пофарбувала темно-синім лаком й тонкою гелевою ручкою намалювала японські ієрогліфи. Ірці здавалося, що вийшло не згірше, аніж у різних там дорогих салонах, і дуже пишалася своїм манікюром. Але бабці цього, звичайно, не зрозуміти!

 Ану давай стіл до сараю,  бабця кивнула на столик.  І до роботи! Не вмієш товар берегти, так хоч який лад наведи! А потім гайда на город! Ручки свої наманікюрені берегла, половину жуків на помідорах позалишала, он вони знов і повзають,  пирхаючи, як злий їжак, бабуся круто розвернулася й попрямувала через двір до будинку.

Ірка в розпачі кинула столик, потім нахилилася, аби підняти його із землі Аж раптом позаду залунав легкий шурхіт шин. Ірка озирнулась. Підстрибуючи на розбитій стежинці, чорний джип сунув прямо на неї. Здригнувшись від несподіванки, Ірка відступила до хвіртки. Темна громада спинилася, повністю перекриваючи вихід із провулка. Водійське скло опустилося вниз Ірка знову відступила

Із глибини салону почувся роздратований чоловічий голос:

 Дівчинко, а де тут живе  раптом голос змовк, і з салону висунувся дебелий чоловяга років тридцяти пяти.  Опа, я тебе впізнав! Саме ти мені й потрібна!  скрикнув він.

Ірка перевела подих, і полегшення в її душі миттю змінилося на невдоволення. Вона теж упізнала свого співрозмовника.

Чоловік тим часом виліз із машини й скривився: після прохолодного салону серпнева спека немовби оглушила його. Він спинився перед Іркою, явно чекаючи, що дівча запросить його до будинку.

Ірка приречено зітхнула. Хоч гість і непроханий, але ж не тримати його на порозі.

 Проходьте,  знехотя процідила вона,  он туди, на лавочку під яблунею,  і посторонилася, пропускаючи до будинку бізнесмена Іващенка, якого відьма-початківець Ірка Хортиця вже одного разу ледь була не зжила зі світу.

Розділ 3Відьми вроздріб і оптом

Ірка тихенько зазирнула до будинку. Зазвичай бабця не дуже придивлялася, хто приходить до Ірки в гості. Але дорослого дядечка на дорогезному джипові могла й засікти, і тоді вже запитань не обберешся. Але здається, на цей раз Ірці пощастило. Бабуся, ще й досі важко дихаючи після ранкового скандалу, стояла посеред вітальні й гнівно шурхотіла сторінками телепрограми. Нарешті вибір було зроблено і, продовжуючи обурено сопіти, вона плюхнулась у крісло. Клацнув пульт, розкішна красуня посеред такої ж розкішної кімнати театрально заламала руки й закричала щось про неземну любов. На бабусиному обличчі нарешті зявився спокій.

Ірка задоволено кивнула. Усе, можна вважати, що бабці немає вдома. Тепер не те що на джипі, а на танкові можна приїздитивона все одно не помітить. Дівчинка знехотя потяглася до столика під яблунею, де, витираючи піт широкою картатою хусткою, сидів бізнесмен Іващенко.

 Що, зранку красу наводила?  зиркнувши на Ірку, спитав бізнесмен.

 Яку ще красу?  отетеріла Ірка.

 Та біля очей лишилося,  ніяково гмукнув Іващенко.  Яєчна маска, чи що? Моя дівчина їх теж робить.

Ірка відколупала з повіка плівку присохлого білка.

 Авжеж, маска,  похмуро буркнула вона.  Косметична. Яйце з розчавленим помідором і цілим кабачком. Накладається на базарі.

 А чому на базарі?  не зрозумів Іващенко.

 Там від фруктових випарів повітря для шкіри дуже корисне,  любязно пояснила Ірка.  Так своїй дівчині й перекажіть.

 Моя дівчина на базар не ходить, ми хатню робітницю маємо,  відповів Іващенко, остаточно розгубившись.

 Нічого, заради краси можна й сходити. Нехай стане посеред базару, яйцем і помідором намажеться, а кабачком розітреться

Ірка почала дратуватися. Хатня робітниця в них, бачте! Він що, сюди приперся про хатню робітницю розповідати?

 Ага. Ну так,  невиразно пробелькотів Іващенко і змовк, нерішуче зиркаючи на непривітну господарку. Ніяково посмикав краватку, немовби та його душила. Поводив пальцем по погано обтесаному краю стола.