Короткий, пекучий удар полоснув її поперек морди й жбурнув геть. Відчайдушно завивши від болю, відьма клубком покотилась по підлозі. Вона спробувала встати, але її лапи враз ослабли й розїхались у різні боки. Крокуючи мяко й розміреноіз пятки на носок, із пятки на носокчорні черевики підійшли й спинилися прямісінько перед її носом. Насилу підвівши важку голову, Ірка подивилася вгору. Ворог височів над нею, посміхаючись і легко постукуючи по долоні товстим батогом, сплетеним із темряви. А на його долоні Ірчині очі стали ще більші. Виграючи тим самим тьмяно-червоним світлом, що й очі прибульця, зблискував перстень із рубіном. Крізь куцу собачу память почали повільно спливати людські спогади.
«Перстень із рубіном Хазяїн нічок Той самий, котрий шукав Хортову кров Хазяїн»
Прибулець нахилився, пильно вдивляючись у сповнені жаху й болю собачі очі.
Це ж треба, упізнав! Який розумний собачка! А на виглядзвичайна тварина, презирливо сказав він. Слухайся хазяїна, псино!
І сплетений із пітьми батіг хрест-навхрест хльоснув Ірку по плечах. Вона болісно заскавчала й, зірвавшись із місця, вчепилася в нього зубами. Розлючено загарчавши, Ірка хотіла розірвати прибульця Але кінець батога розпався на десятки крихітних зміїних голівок. Люто засичавши, змії порозкривали свої отруйні пащеки Ірка швидко розтиснула зуби й стрибнула назад. Тієї ж миті її осліпило вогнем, аж сльози виступили.
Тварина, процідив хазяїн персня. Тупа. Безмозка.
Так як він посмів! Захлинаючись лютим гарчанням, Ірка кинулась на ворога й одразу ж захрипіла, задихаючись. Батіг зашморгнувся в неї поперек грудей і безжалісно стис, вичавлюючи повітря з її легенів. Ірка заборсалася, намагаючись бодай якось звільнитися. Хазяїн персня рвучко смикнув відьму до себе. Її протягло по підлозі. Упираючись усіма лапами, Ірка спробувала зупинитися. Але ворог уже схопив її за горло й підняв у повітря. Дівча зависло, вишкіривши собачі ікла й відчайдушно дряпаючи руку, що міцно стискала її шию, слабкими людськими нігтями.
Хазяїн персня з розмаху вдарив Ірку мордою об дзеркальні дверцята холодильника. Її широкий чорний ніс тицьнувся в скло, і перед відьмою у всій своїй красі постала вона сама, її людське тіло, що закінчувалось собачою головою. Точнісінько як один із людожерів-песиголовців, що раніше снилися Ірці в жахливих снах.
Вона жалібно заскавчала, а хазяїн персня голосно розреготався злим сміхом:
Що, не подобається? Звикай, тепер ти залишишся такою назавжди! І будеш ховатися, забєшся в якусь щілину, аби люди не бачили твоєї мерзенної подобизни! Тобі вже ніколи не виконати своєї місії! Ніколи! Я посаджу тебе на повідок!
Продовжуючи тримати дівча за горло, він поворухнув батогом, і той обернувся на товсту змію.
Пальці на Ірчиному горлі стиснулися ще міцніше, змушуючи її судорожно хапати повітря роззявленою пащею. Між зубами тицьнулося щось холодне, слизьке, огидне
Хазяїн персня засунув змію дівчинці до рота й тепер обома руками діловито закручував лускате тіло навколо Ірчиної голови, неначе вудила, монотонно примовляючи:
Гадюкою поганяю, вужакою загнуздаю
Дівчина заборсалась, здригнувшись від нудоти й намагаючись виштовхнути змію з рота. Але власник рубінового персня тримав міцно.
Ірка відчувала, як усередині неї закипало щось скажене, шалене, готове одним рухом розірвати ворога на шматки Але вирватися назовні воно не могло. Крижаний холод змії сковував цей шалений вогонь усередині Ірчиного тіла, змушуючи дівча звиватися в моторошних конвульсіях.
Змія почала важчати. Вона ставала холодною і твердою, оберталася на камінь, назавжди приковуючи Ірку до її потворної подобизни. Живою залишалася тільки зміїна голова, що сяк-так рухалася, але ось-ось мала скамяніти й вона.
Чудовиськом залишаю, навіки
Закінчити хазяїн персня не встиг. Щось волохате стрибнуло на його пику. Ірці здалося, що з антресолі випала зимова шапка. Але тут шапка випустила пазурі й із розгону встромила їх гостеві просто в пику. Залунав дикий крик. Хазяїн персня відпустив Ірку, обома руками хапаючись за скривавлену фізіономію. Зимова шапка ще раз пройшлася пазурами по супротивнику й елегантно перелетіла на Ірку.
Дівчинці враз полегшало Давлячись і задихаючись, вона почала випльовувати камяні крихти з рота. А біля її ніг лежали шматочки розколотої статуї змії. Без голови. Зміїна голова недбало звисала з котячої пащі.
Ірчин супротивник прибрав руки від добряче подряпаної фізіономії.
Ш-ш-ш-ш! з кривавих губів злетіло розлючене шипіння, змушуючи Ірку насторожено прищулити вуха.
Хазяїн персня кинувся на дівчинку.
Одним стрибком Ірка відскочила вбік, наштовхнулась на холодильник і тицьнула пальцем на клавішу автомата для льоду.
Десятки кубиків, тьмяно поблискуючи, висипалися на підлогу. Ноги в прибульця розїхалися, і він упав долілиць. Весело обдаючи його уламками битого скла, звалилася полиця. Ірчин ворог важко підвів голову.
Взяти її! прохрипів він.
На підлозі почулося тихе шипіння. Легко посуваючись між розсипаним льодом й битим склом, до Ірки діловито повзли маленькі змійки.
Кіт злетів у повітря в високому стрибкові. Забувши про свою відразу до собачого племені, він скочив Ірці на голову, а звідти стрибнув прямо на люстру.
Ірка позадкувала й застигла, притиснувшись спиною до холодильника. Гойдаючись на люстрі, кіт грізно занявчав Змії наближалися. Від вюнкого руху гнучких тіл, Ірку почало нудити, вона висунула язик, сподіваючись позбутися огидного присмаку в роті. Тим часом у її душі розгорявся шалений вогонь. Ірка відчувала, як він пече під шкірою. На кінчиках її пальців знову зявилися гострі хортячі пазурі.
Поганий, поганий собака! насилу відриваючись від підлоги, хазяїн персня схопив одну зі змій і кинувся на Ірку.
Дівча ухилилося. Ворог урізався лобом у холодильник.
«Банг!»сумно загув агрегат.
Ірка завила. Гад, зламаєзнову їй доведеться старий щотижня розморожувати!
Вогонь усередині дівчинки ставав просто нестерпний, неначе від гніву в неї раптово підскочила температура. Шерсть на морді стала гарячою, тіло вигнулося. Ірці здалося, що вона чує, як, обертаючись, заскрипіли її власні кістки
Тонкі сильні ноги хорта вдарили об підлогу. Жовтогаряче полумя бризнуло з-під пазурів і хвилею прокотилося по кімнаті. Змії спалахували смолоскипами й миттю згорали, засичавши, немов мокрий хмиз у багатті.
Язики вогню затанцювали метеликами над гладенькою чорною шкірою величезного, на людський зріст, хорта. Посмішка на губах ворога ще трималась, немов примерзла, але червоне світло в очах згасло, й тепер там був лише страх! Хазяїн персня відскочив далі від вогню й шкопиртнув об непритомну бабцю. Потім наштовхнувся на кухонний стіл. Той захитався. Мікрохвильовка поповзла до краю.
Та чого ж цей гад до техніки причепився! Ірка влучним поштовхом носа посунула мікрохвильовку на місце, розвернулася в стрибкові й упала ворогу, що почав був тікати, на плечі, зваливши його на підлогу. Ікла зависли над стриженою потилицею.
Зі справжньою зміїною спритністю хазяїн персня якимось чином вислизнув з-під пазурів. Ірка на мить сторопіла. Незваний гість кинувся до дверей. Дівчинка оскаженіло зиркнула вслід ворогу й із подивом побачила, як перед її мордою зявилася вогняна куля, що полетіла прямісінько в спину втікачеві. Той кинувся на підлогу. Куля з розгону врізалася в кухонні двері, зірвавши їх з петель. Хазяїн персня стрімголов викотився в коридор і широкими стрибками поскакав геть.
Ірка кинулася слідом. Вибігла на подвіря. Ворог з останніх сил мчав до хвіртки. Зрозумівши, що здобич зараз утече, Ірка розчаровано завила й прямісінько з ґанку кинула своє тіло вперед. Вона приземлилася на доріжку якраз за спиною втікача. Той на бігу озирнувся Йому в обличчя, стікаючи слиною, вперлися гігантські ікла розлюченої хортиці.
Обличчя ворога сповнилося неймовірним жахом, і він помчав іще швидше! Ірка тільки й побачила, як попереду промайнув розмитий контур утікача, ну точнісінько як у мультиках!
Утече! Вона розпласталася в стрибку, навмання клацнувши щелепами. Зуби впялися в щось жилаве. І рідина з огидним запахом потекла їй у горло.
Людина закричала смикнулась
Хапаючись обома руками за сідниці, з яких на доріжку стікали краплі напрочуд темної, паруючої крові, хазяїн персня біг далі.
Ірка застигла, тримаючи в зубах видертий шматок. Усвідомлення того, що ж саме вона відкусила, повільно пробивалося в мозок крізь безліч заплутаних думок. Яскраві кольори вересневого саду боляче вдарили по очах.
Похитуючись, дівча стояло на гравійній доріжці перед будинком. По її підборіддю, розпливаючись на футболці, стікали краплі темної рідини, що смерділа сірководнем.
Ірка опустила очі й зрозуміла: з її власного рота стирчить укритий слизом шматок лускатої шкіри.
«Блумс!»горло у відьмочки судорожно здригнулося.
Вирваний шмат випав на гравій. Ірка вдихнула огидний запах, у голові в неї запаморочилося, а вогонь у тілі змінився на озноб. Липка грудка нудоти підкотилася до горла. Її знудило прямісінько на грядки з огірками.
Розділ 5Одна голова добре, а тридалі нікуди
Голова, собача голова! задихаючись, немовби в гарячці, бурмотіла тітка із соцзабезу, божевільними очима вдивляючись Ірці в лице.
Тицяючи тітці в губи склянкою з валерянкою, від якої віяло різким запахом, Ірка терпляче розпитувала:
А ви ліків зранку ніяких не приймали? Або вона багатозначно глянула на тітку, може, свято у вас було? День народження? Посиділи добре
Тітка ображено кинула:
Ти на що натякаєш?
Ну не було святатак не було, чого ви ображаєтеся? знизала плечима Ірка. Може, у маршрутці набитій їхали? Від задухи теж буває, особливо, вибачте, у повних жінок.
Але я бачила! заволала тітка й питально зиркнула на бабцю.
Бабця пожувала губами й, старанно відводячи очі вбік, знехотя процідила:
Вічно ти всяку чортівню бачиш! Ти й мене на базарі бачила, як я там з городу збагатилася! А де той базар, де те багатство?
Але ж я не одна забурмотіла тітка. Ще ж і представник комітету, він теж Вона розгублено роззирнулася навсібіч. А де ж він?
Хто? дивлячись на неї очима, прозорими, немов шматочки зеленого скла, поцікавилася Ірка.
Чоловік, зі мною Тітка знову озирнулася. З Комітету із захисту захисту Вона наморщила чоло, намагаючись згадати.
То базар, то багатство, то комітет, тепер якісь невідомі мужики та собачі голови із осудом похитала головою бабця. Лікуватися тобі треба, а не по хатах ходити, у старих людей субсидію відбирати!
Тітка взяла в Ірки склянку з валерянкою й одним махом ковтнула ліки.
Згинаючись під чималою вагою, дівча потягло тітку до хвіртки. Біля її ніг, цілком втративши свою звичну гідність, метушився кіт, хтиво втягуючи густий запах валерянки, яким віяло від тітки. Тетянка й Богдан, які цієї миті підійшли до двору, завмерли, з інтересом спостерігаючи за процесом випровадження співробітниці соцзабезу.
Проганяючи кота з дороги, Ірка заспокійливо бурмотіла:
Зараз підете додому, ляжете, відпочинете вона зиркнула на друзів, котрі стояли біля хвіртки, і, навмисно підвищивши голос, додала:І вам більше не будуть увижатися дівчатка із собачими головами.
Тетянка й Богдан перезирнулися й швиденько шаснули у двір. Ірка випхнула тітку у хвіртку.
Давай я її проведу, запропонував Богдан, дивлячись, як, спотикаючись на кожному кроці, тітка в запилюженій спідниці й перекошеному піджаці чалапає нагору по стежці.
Ні! злякано закричала Ірка, про всяк випадок, хапаючи друга за руку. Їй не треба з тобою знайомитись, вона й так уже багато зайвого побачила! Відьмочка потягла Богдана до хати.
Ото правильно! із задоволенням кинула їм услід бабця. Ото вчасно до тебе друзі прийшли. Одна б ти ще довго прибирала, а втрьох швидко впораєтеся!
Узагалі-то, у жаб зубів не буває! заявила Тетянка, вислухавши Ірчину розповідь. Вони в принципі беззубіон, хоча б у підручник із біології зазирни!
А ця жаба біологію не вивчала! І ікла собі завела нічогогенько! відрізала Ірка. Черевик увесь у дірочках, залишається тільки викинути!
Зубасті жаби, змії Та ще якийсь незрозумілий лускатий гад Тетянка кивнула на банку, в якій лежав відкушений від ранкового гостя шматок. Уміє обертатися на людину
Будь-який гад обертатися вміє, а я ні,пробурмотіла Ірка, намочуючи ганчірку у відрі з водою.
Ну, сьогодні ж обернулася! Цілком! закричала Тетянка, помахуючи банкою. Он який шматок відгризла! Це, до речі, яка частина тіла? поцікавилася подруга, із суто науковим інтересом розглядаючи шматок лускатої шкіри.
Ірка зашарілася:
Не скажу, буркнула вона й нишком сплюнула.
Тетянка зацікавлено глянула спочатку на неї, потім на банку:
Ну й добре. Але це точно той, хазяїн нічок, котрий був у корпорації в Іващенка?
Пика інша, а рубіновий перстень той самий.
А на смак як, збігається? безневинно поцікавився Богдан із верхівки драбини, поправляючи перекошену люстру.
Я тобі що, наймалася всіляких там гадів дегустувати? розсердилася Ірка.
Краще відразу цілком зжерти, запропонувала Тетянка й, гидливо морщачись, гострим краєм совка зішкребла горілі зміїні останки. Він на тебе полює. У корпорації в Іващенка влаштував пастку на Хортову кров. Ти обернулася на хортицю, він зясував, що Хортова кровце ти і є
Хто б мені ще пояснив, хто такий Хорт і чому я його кров? урвала подругу Ірка.
Та це зараз не важливо. Головне, що мерзенних жабочок начальник і зміючок командир зявився, щоб зробити з тебе людино-собачий гібрид, підсумувала Тетянка.
Навіщоне сказав? запитав Богдан, складаючи драбину.
Горлав щось знову про місію, яку я в такому вигляді аж ніяк не зможу виконати, оскільки ховатимусь від людей. Усі мені про цю місію торочать, хоч би одна зараза сказала, у чому вона полягає! Місіонери паршиві! ставши на коліна, Ірка заходилася терти вкриту кіптявою підлогу. Утретє в мене погром улаштовують! Будинок же старий, він такого свинства довго не витримає! Хоч би прибирали після себе, а то насвинячать і змотаються!
Скажи спасибі, що хоч не вбили! вигукнув Богдан.
До речі, він не збирався тебе вбивати, а тільки зачарувати! дивлячись кудись убік, Тетянка кинула в смітник тушки запечених змій.А чому? Мертва ти б точно ніякої місії не виконала.
А він мені не доповідав. Може, сподівався, що й без нього прибють, тільки-но таке страхіття побачать, Ірка сіла на свіжовимиту підлогу й сумно сказала:Але ж прибють. Я пробувала ще раз перевтілитися, і знову нічого не вийшло. Так і буду перевтілюватися де завгодно й коли завгодно. Добре, якщо вся цілком, а раптом знову по частинах? Рано чи пізно попадуся кому не треба, отут-то мене й кокнуть. Із собачою мордою хто повірить, що я не агресивна?
Тобі й із людською не повірять, утішив її Богдан.
А я думала, що він тільки з мене знущається, буркнула Тетянка. Та не поспішай себе ховати. Навчишся не згірше за вовкулак обертатися. У всякому разі, куди тобі їхати треба, я зясувала! Уяви собі, не дуже й далеко. І вона тицьнула подрузі під ніс компютерний роздрук.
Кинувши ганчірку, Ірка впялася в папірець:
Офігіти! вигукнула вона, підводячи на Тетянку очі, сповнені воістину собачою вдячністю.
Та облиш! зі скромністю справжнього переможця відмахнулась Тетянка.
Подумаєш, геніальне відкриття! буркнув Богдан, заглядаючи Ірці через плече. Хортиці, щоб стати хортицею, треба їхати на Хортицю! Можна було й здогадатися!
А чому ж ти не здогадався? пирхнула Тетянка.
І що, Ірка з автобуса на Хортиці вилізеі відразу все, порядок? Не буде більше безконтрольно перевтілюватися, а тільки за власним бажанням? не вгамовувався Богдан.
Головнещоб мізки по-людськи працювали. А то варто мені особачитися, як я цілком чманію! вигукнула Ірка.Спробував би мене цей гад своїм батогом дістати, якби я нормально думала. Пірнула б, за горло хапмало б не здалося! А я, наче дворовий пес, у батіг зубами вчепилася. Стидовище! Мене навіть бабця ніколи в житті не била! А тут якийсь Вона тихо додала одне коротке слово. Друзі вдали, що не розчули. Зрештою, Ірку теж можна зрозуміти. Тепер уся спина болить. Дівчинка знизала плечима.