А у вас тут ще й собаки? наморщила носика Ірка.
Собак вона останнім часом недолюблювала, надто вже неприємні спогади були з ними повязані. Та й Ірчиному коту собаки теж були не до вподоби.
От такі здоровенні! На ніч на територію випускаємо, підтвердив Іващенко. Злющіжах! Надійні охоронці, нікого не пропустять. От тільки мене вони теж чужинцем вважають. Якось ближче до ночі за паперами в офіс повернувся, а їх уже встигли випустити. То його собайли мене до стінки притисли й тримали так до самісінького ранку! Ще й досі, як згадаю, мене аж трусить всього, поскаржився він. Саме тієї ночі я й подумав, що, може, я тут кручуся цілими днями, провертаю бізнес, а сам у свого компаньйона під повним контролем? Захочевідпустить, захочесхопить Не знаю, чи розумієте ви, про що я, перебив Іващенко сам себе й уважно глянув на дітлахів, прикидаючи, чи здатні діти розібратися в його заплутаних бізнес-взаєминах.
Ваш компаньйон дуже втомився, сказала Ірка, вивчаючи карти, що відкрились.Він гадав, що крутиться цілісінькими днями, а ви тільки те й робите, що їздите по місту, та в чужих офісах каву пєте. Коли півроку тому ви розповіли йому про новий проект, він вирішив, що з нього годі. Він має забезпечити собі багате й спокійне життя.
Нічого собі! Та він хоч розуміє?.. Ця кава мені до кінця дня вже з вух ллється!! Голова розколюється й кола перед очима!!! обурено закричав Іващенко.
Як же він міг переказати гроші? урвала бізнесмена Тетянка. Для цього він мав знати весь код, а не тільки свою половину.
Не знаю, швидко відповів Іващенко, навіть не здогадуюсь.
З колоди випала карта й спланувала згори на вже відкриті. Пікова дама глузливо посміхалася.
Володимире Георгійовичу, постукуючи по ній пальцем, спитала Ірка, ви просто так брешете, чи перевіряєте мене?
А тебе мама не вчила, що дорослі не брешуть? огризнувся був Іващенко.
Володимире Георгійовичу! суворо крикнула на бізнесмена Ірка й помахала картою в нього перед носом.
Коли б Іващенко тільки знав, як Ірка не любить згадок про свою матінку, що давним-давно від них утекла!
Незрозуміло, чого бізнесмен злякався дужче: Ірчиного тону чи лиховісного виразу обличчя намальованої пікової дами. Але він здався.
Коли на рахунок надійшли гроші, знехотя вичавив він із себе, компаньйон запропонував це відзначити. Я ж узагалі не пяниця! А тут і випив зовсім трішки, а все відразу наче в тумані стало. Здається, він мене про щось запитував. А я йому відповідав.
Зрозуміло, самі код і розповіли, по-дорослому зітхнув Богдан.
Уранці компаньйон зник. Мент, якого я наймав, зясував, що він викликав таксі до аеропорту. А далі немов розчинився. Полетітине полетів, ми все ретельно перевірили, усіх розпитали, фотографію показували. І з вокзалу він теж не їхав.
А може, його просто не знайшли? припустив Богдан.
Майор у менепрофесіонал, у нього прямо чуття! трохи образився Іващенко. Якщо він каже, що не їхав, отже, не їхав. Як звідси рано-вранці злиняв
А куди він увечері їздив? урвала його Ірка.
Коли ввечері?
Ну як же! Ось вранішня доріжка, Ірка торкнулася карти, а ось іще однавечірня. Та ще й до себе додому.
Не знаю, розгублено пробелькотів Іващенко. До себе додому? Виходить, він і додому заїжджав? А хатня робітниця каже, що його не було. Вона допізна чекала, а він так і не повернувся. Значить, збрехала! Несподівано обличчя Іващенка зробилося веселим і хижим. Треба буде з нею ще раз поговорити.
Примовляючи: «Чим усе скінчиться, на чому серце заспокоїться», Ірка викинула останнє віяло з карт.
Що там, що? нетерпляче спитав Іващенко, жадібно придивляючись до карт, що випали.
Таємниця, загадка, пояснило дівча, показуючи зовсім білу, чисту карту. А за нею джокершахрай, ошуканець.
Мій компаньйон, задоволено кивнув Іващенко.
І ще Ірка зняла дві верхні карти, відкриваючи третю, останню, теж чисту. Ще одна таємниця! здивовано зойкнула вона.
І що це означає? поцікавився Іващенко.
Тільки те, що, окрім таємниці ваших грошей, тут є ще одна таємниця, здивовано придивляючись до карт, які відкрилися, знизала плечима Ірка.
Мене не цікавлять інші таємниці! схопився на ноги Іващенко й нервово пройшовся по кабінету. Ці ваші картиусе це дурня! Таємниці вони, бачте, показують! А розгадувати їх хто буде? От якби вони сказали, де мій компаньйон ховається. Чи краще відразуде гроші!
Ви фотографію його принесіть, буркнула Тетянка, витрушуючи із сумки кругле пласке дзеркало. От і дізнаємося все.
Іващенко потягнувся до кнопки селектора, збираючись викликати секретарку. Але Ірка кинула на нього виразний погляд, і бізнесмен вийшов з кабінету сам. Друзі залишилися на самоті.
А це ще що таке? спитала Тетянка, спостерігаючи, як Ірка знову викладає на Іващенковому столі пасьянс і стурбовано хитає головою, оцінюючи розклад, який випав.
У відповідь дівча лиш знизало плечима.
У підвалі знайшла. Разом із зошитом, в якому були докладні пояснення: яка карта що означає і як читати комбінації. Щоправда, не завжди виходить, сказала вона, вивчаючи розкладені на столі карти й у розпачі змішала колоду.
Ми твій підвал уже сто разів перетрусили. Не було там ніяких карт! І зошита не було!
Раніше не було, а тепер є, байдуже мовила Ірка. І почерк у зошиті той самий, що й у книзі із замовляннями. Тобто небіжчиці-бабусі, Єлизавети Григорівни.
Суперова була пані, твоя бабуся, замріяно відказала Тетянка. Цікаво, що ще перегодом зявиться у твоєму підвалі?
Проте Ірка зовсім не поділяла ентузіазму подруги. Зрештою, коли з усіх твоїх родичів залишилася тільки стара скандалістка-бабця, мама змилася від тебе в Німеччину, про батька взагалі нічого невідомо, його мати, твоя друга бабуся, яка начебто померла, періодично подає містичні сигнали та ще й готує для Ірки якусь загадкову місію, від якої втаємничені люди радять тікати, немов від вогню Отож, за такої ситуації ти не станеш сильно радіти, знайшовши у своєму відьмацькому підвалі зовсім новий, але явно магічний предмет. Однак і відмовитись від нього теж не зможеш.
Ірка зиркнула на колоду в своїй руці.
Іващенко влетів до кабінету, розмахуючи фотографією.
Знайшов! А я вже злякався, що всі майору віддав!
Він тріумфально шльопнув фотографією об стіл перед Іркою. Іващенка та його компаньйона сфотографували на якомусь офіційному заході: обидва сиділи за довгим столом, перед ними лежали папки з документами, у руках були ручки. Ірка спинилася на обличчі зниклого. Літній темноволосий чоловік, доволі міцний, навіть спортивний. Високе, із залисинами чоло, розумні очі. Усе це справляло б приємне враження, якби не надто повні губи, незадоволена зморшка біля них і вираз вічної образи на обличчі.
Здається, що йому весь світ заборгував. Сто карбованців по копійці, із осудом прокоментувала Тетянка, яка теж уважно розглядала зниклого партнера Іващенка.
Ти будеш шукати? зненацька спитала Ірка.
Я? Я гадала, ти сама злякано відсахнулася Тетянка, але відразу ж себе опанувала. А чому б і ні? Можу й я! войовничо заявила вона й грізно зиркнула на Богдана, що скривився.
А я що? Я нічого!: Я мовчу! знизав плечима хлопчак і очікувально витріщився на Тетянку.
Дівча пирснуло, взяло дзеркало й урочисто поставило його на стіл перед собою. Нервово відкашлялося. Спробувало якомога величніше покласти руки на раму, але дзеркала виявилося не таким уже й великим, тож нічого особливо помпезного не вийшло, лиш пальці зісковзнули з вузького обідка. Богдан єхидно захихотів. Ірка миттю штурхонула гидотного хлопчиська кулаком у бік.
Тетянчина спина здригнулася, але дівчина не озирнулась. Вона цілком зосередилась на прозорій дзеркальній поверхні й зашепотіла замовляння. По дзеркалу пішли легкі хвильки. Кілька секунд відьмочка зосереджено придивлялася до зображення, а потім роздратованим жестом змахнула його зі скла і знову почала белькотати. Дзеркало знову спалахнуло, показуючи картинку. Але Тетянка знову залишилась незадоволеною. Вона ще міцніше вчепилась у пластикову рамку й так завзято прикипіла до скла поглядом, неначе хотіла побачити щось, що перебувало далі, аж за самим зображенням. Піт стікав по її обличчю, вона все бубоніла й бубоніла замовляння, голосніше й голосніше, нахилялася до скла все ближче й ближче і раптом, розлючено зойкнувши, відсунула дзеркало геть!
Що?! схопилася налякана Ірка.
Нічого! гаркнула роздратована Тетянка. Абсолютно ні-чо-го! Стінка!
Яка ще стінка? сторопіла від подиву Ірка.
Фарбована. Пастель, неймовірним зусиллям опановуючи себе, відказала Тетянка. Обєкт сидить біля стіни. І дивиться на таку саму стіну. І все! Годі зрозуміти, де він, а про його плани взагалі можна не мріяти!
Знаменита відьма Тетянка побачила стінку! Неабияке досягнення! знущально пирснув Богдан. Нічого ти не вмієш!
Ну, дечого я все-таки навчилася! Тетянка загрозливо розвернулася до Богдана. Її очі палали темними болотяними вогнями.
Усіма забутий Іващенко голосно відкашлявся.
Хоч відьми, хоч не відьми, а звяжися з дітьмипошкодуєш! Ви будете працювати чи стосунки свої зясовувати? і він очікувально глянув на Ірку.
Давай, Ірко, покажи, що значить клас, попрохав Богдан, про всяк випадок, відступаючи подалі від Тетянки.
Ірка гнівно піджала губи. Схоже, Богдан, не заспокоїться, доки не посвариться з її подругою! Але Тетянка, здається, зовсім не збиралась ображатися. Навпаки, вона підштовхнула Ірку до дзеркала.
З толкієнутим я потім розберуся, прошипіла вона. У мене не виходить, давай сама! Найнялисятреба відпрацьовувати.
Казала ж я, не треба було в це вплутуватися, так само тихо буркнула Ірка й схопилася за дзеркало.
Машинально прошепотівши давно знайомі слова замовляння, вона глянула на скло. Похитала головою. Придивилася знову, і її брови здивовано поповзли догори.
Ну що, що ти там бачиш? нетерпляче спитав Іващенко.
Ірка ще хвилину мовчки розглядала картину, що постала перед нею, і нарешті звела на бізнесмена очі.
Нічого, рівним голосом відказала вона. Стінка. Фарбована.
Розділ 5Кігті геть від Сисадміна
Обличчя Іващенка зробилося кислим, немовби він оцту ковтнув.
І що тепер? у розпачі спитав бізнесмен.
З першого разу може й не вийти! Адже справа серйозна! намагаючись приховати розчарування й невпевненість за авторитетним тоном, заявила Тетянка. Треба освоїтися, розібратися в усьому, гарно подумати
Ага, мені всі так казали: і служба безпеки, і мент, і хакери. А тепер і ви, вкрай невдоволено буркнув Іващенко. Усі ви тільки гроші тягнете, а знайти нікого не можете.
Ми від вас поки що жодної копійки не отримали! обурилась Тетянка. Якщо вас ваші менти-хакери підвели, нічого на нас усе звалювати! Ми вам не якісь там, ми справжні відьми! Ось ми зараз
Додому підемо, урвала її Ірка й рішуче звелася. Дуже шкода, що не змогли вам допомогти, Володимире Георгійовичу.
Але ми зможемо, ми спробуємо! запротестувала Тетянка.
Ірка розлючено зиркнула на подружку.
Із дзеркалом не вийшлозначить, усе. Від самого початку вся ця витівка була повною фігнею. Годі вже!
Що значить годі? втрутився в розмову Іващенко. Вираз його обличчя змінювався з кожною секундою. Тетянчине виправдовування він слухав із набурмошеною міноюдавай-давай, умовляй мене, а я послухаю. Але варто було Ірці заявити, що вони йдуть, як набурмошеність змінилася на розгубленість упереміш зі злістю. Він кинув на відьмочку розгніваний погляд. А куди це ви зібралися? Трішечки щось не вийшло, то ви відразу в кущі?! Ви мені допомогти обіцяли! Навіть угоду свою чаклунську склали! Будьте ласкаві тепер виконувати!
Але ж ви бачитеу нас нічого не вийшло, раптом заявила Тетянка, і голос у неї був лагідний-лагідний, улесливий-улесливий. Ірка має рацію! Нам не варто більше марнувати ваш час, тим паче, якщо ви вважаєте, що ми тягнемо ваші гроші А між іншим, миттєвого результату ніхто й не обіцяв. Сам до нас прийшов, і сам не довіряєтак неможливо працювати Ображено пробелькотівши собі під носа, Тетянка попрямувала до виходу.
Стійте! гаркнув Іващенко. Гаразд, усе: ви маєте рацію, а я ні. Я з відьмами раніше не працював і як у вас усе заведеноне знаю. Готовий довіритися професіоналам. Тим більше, що іншого виходу в мене все одно немає, безнадійно визнав він. Робіть те, що вважаєте за потрібне. Але робіть, заради Бога робіть щось, інакше я пропав! Ви освоїтися хотіли? Давайте я вам корпорацію покажу!
Тетянка похитала головою.
Непогано було б, але це якось дивно виглядатиме. Ви ж самі сказали, що наймаєте нас курєрами. А голова корпорації не може особисто влаштовувати екскурсію для якихось там курєрів.
Іващенко замислено кивнув:
А хто може? Начальникам відділків вас довіряти теж не можна, ви тоді не мої бабки шукатимете, а від їхніх запитань відбиватиметеся, і тут його обличчя посвітлішало. Я знаю, хто буде екскурсоводом! Він усе одно байдики бє! І зі запитаннями теж не чіплятиметься, він такий пофігістйому ні до чого діла немає. Іващенко схопився за внутрішній телефон, набрав номер. Послухав довгі гудки в слухавці й роздратовано гепнув нею об важіль. Вічно десь вештається!
Генеральний директор зірвався з місця й вилетів до приймальні. Друзі почули його невдоволений голосбізнесмен давав секретарці вказівки.
Задоволена Тетянка хоробро клацнула пальцями.
Молодець, Ірко! Якби я його стала вмовляти, він би нас точно виставив. Або б платню зрізав. А як ти піти зібралася, то відразу: працюйте-працюйте! Класно ти його розкрутила!
Я нікого не збиралася розкручувати! процідила Ірка крізь зуби. Я не хочу тут освоюватися! І працювати теж не збираюся! Мені від самого початку вся ця затія не подобається, а тепертим паче! Раніше ми хоч на дзеркало розраховувати могли, а тепер? Сидить цей самий компаньйон біля стінки, а де ця стінка, ми що, знаємо? Адже ніяких прикмет, ніяких пізнавальних знаків, нічого! Як ми її будемо шукати?
У ході справи вирішимо! бадьоро відказала Тетянка. Не відмовлятися ж від таких бабок через якусь там одну невдачу!
Якраз відмовлятися й треба! завелася Ірка. Не знаємо, як зробити справу, то хоч не будемо людині голову задурювати! Це принаймні чесно! Коротше, ти як хочеш, а ми з Богданом пішли! Вона зиркнула на хлопчака.
Ну ось, настав і його зоряний час, зявилася можливість поставити Тетянку на місце. Але Богдан повівся дуже дивно. Покрутився в кріслі, зітхнув, а на його обличчі промайнув вираз найсправжнісінького страждання. Нарешті він насилу вичавив:
Не піду. Я з нею залишуся, і хлопчак зиркнув на Тетянку із неприхованою відразою. Зустрів сповнений подиву Тетянчин погляд, демонстративно повернувся й миттю напав на Ірку:Я ось слухаю вас і взагалі нічого не розумію! Здається, що ти тут донька мільйонера, а не вона! Тетянка взагалі б могла сидіти, задерши ніжки, і ні фіга не робити! Їй і так усе коханий татусь принесе на тарілочці. А вонанічого, теж, як нормальна людина, сама заробляти хоче. А ти змалечку працюєш, а поводишся, як розпещене дитятко. І пальцем поворухнути не хочеш. Я, щоб ти знала, не дитина мільйонера, як дехто, мені батьки райське життя не забезпечили
Та твої батьки заради тебе що завгодно зроблять! спробувала оборонятися приголомшена Ірка.
Так! скрикнув Богдан. І я заради них, може, теж хочу! Щоб їм легше було!
Ти для батьків, а я для кого? уже майже жалібно перепитала Ірка.
Сама вирішуй! відрізав Богдан. А то тільки скиглиш, себе жалієш, а робитинічого не робиш.
Не наїжджай на неї! втрутилася Тетянка.
Від несподіваної підтримки дівчина провалилася в ступор і знову поквапилася зчепитися з Богданом. Так було звичніше.
Ірка насупилася. Чудово! Богдан із Тетян кою, виходить, бджілки-трудівниці, їм є, заради кого грошики заробляти. А їй, зрозуміло, ні для кого! Нікого в неї немає! От хіба що Тетянка й Богдан.
І бабця останнім часом щось покахикувати стала, її б до санаторію, але ж путівки такі дорогі Ірка зітхнула. Ну добре, ця парочка твердо вирішила заробити, а от хто із них знає, як реально знайти бабки Іващенка?
Двері вкотре прочинилисяповернувся Іващенко. А за ним ліниво, нога за ногу, сунув хлопчак. Ірка придивилася уважніше. Ні, хлопчаком його вже не назвеш. Але й молодим чоловіком теж називати зарано. Так, серединка на половинку, не дитина й не дорослий, щось незрозуміле, вбране в потерті джинси й синю джинсову сорочку.