Шлях королів. Хроніки Буресвітла - Сандерсон Брендон 18 стр.

Вона здивовано закліпала очима.

 Заперечень немає?  сказав брат Кабсал.  Ну що ж

Він поклав портрет і став вилазити на стілець.

 Будь ласка, не треба,  мовила Шаллан, виставляючи вперед вільну руку.

 Точно?

Він кинув на стіл оцінювальний погляд.

 Так,  спішно відказала Шаллан, уявляючи собі, як подвижник розгойдується на ньому, оступається, падає з балкона і, пірнувши в порожнечу, опиняється на підлозі за десятки футів під ними.  Будь ласка! Обіцяю більше вас не поважати!

Фиркнувши від сміху, він зістрибнув зі стільця, сів і по-змовницькому нахилився до неї.

 Погроза джигою на столі майже завжди спрацьовує. За весь час мені довелося втілити її в життя лише раз, коли я програв заклад брату Лганіну. Подвижник-настоятель нашого монастиря ледве не зомлів із переляку.

Сама того не бажаючи, Шаллан усміхнулася.

 Але ви подвижник, вам заборонено мати власність. На що ж ви закладалися?

 На два глибокі понюхи аромату чемерника,  відповів брат Кабсал,  і сонячне тепло на шкірі,він усміхнувся.  Інколи ми досить винахідливі. Роками маринуючись у монастирі, мимоволі таким станеш. Але ж ви збиралися пояснити мені, де навчилися так майстерно володіти олівцем.

 Тренуючись,  сказала Шаллан.  Підозрюю, що, зрештою, всі саме так і вчаться.

 І знову мудрі слова. Я починаю сумніватися, хто ж із нас подвижник. Але ви безперечно вчилися у когось.

 У Дандоса Маслоклятвеного.

 О-о-о, якщо когось і можна назвати великим графіком, то це його. Хм, не те щоб я сумнівався у правдивості слів Вашої Світлості, проте ви заінтригували мене: як же це Дандос Геральдін міг бути вашим наставником із малювання, якщонаскільки мені відомовін страждає від хронічного й невиліковного захворювання, яке зазвичай іменують смертю. І то вже цілих триста років.

Шаллан зашарілася.

 У мого батька була книга його повчань.

 І ви навчилися цьому,  сказав Кабсал, знову беручи малюнок зі столу,  по книзі.

 Ну так а що?

Він ще раз глянув на портрет.

 Мені варто більше читати.

Шаллан мимоволі засміялася з виразу подвижникового обличчя й залишила собі Спогад про те, як він сидить, розглядаючи її малюнок, потирає одним пальцем заросле підборіддя, а в його рисах проступає суміш здивування й захоплення.

Поклавши картину на стіл, він приємно всміхнувся.

 У вас є лак?

 Є,відповіла вона, дістаючи з портфеля флакон, оснащений розпилювачем із грушеюна кшталт тих, у яких зазвичай бувають парфуми.

Він узяв цю невеличку пляшечку, провернув затискач на шийці, струснув її і випробував лак на тильній стороні долоні. Тоді вдоволено кивнув і потягнувся до малюнка.

 Неприпустимо наражати такий шедевр на небезпеку бути затертим.

 Я сама можу залакувати його,  мовила Шаллан.  Вам не варто завдавати собі клопоту.

 Це не клопіт, а честь. Крім того, я подвижник. А ми не знаємо, куди себе подіти, якщо не крутимося під ногами в інших і не виконуємо за них роботи, з якою вони й самі могли б упоратися. Краще просто зробити мені цю приємність,  відповів він і взявся наносити лак, акуратно прискаючи на аркуш.

Вона заледве стримувалася, щоб не вихопити малюнка. На щастя, подвижник був обережний, і лак лягав рівномірно. Очевидно, він мав досвід.

 Ви з Джа Кеведу, правда ж?

 Визначили за волоссям?  запитала вона, підносячи руку до своїх рудих кучерів.  Чи за акцентом?

 За ставленням до подвижників. Веденська церкванайконсервативніша з усіх. Я бував у вашій чарівній країні двічі, і хоча ваша їжа добре приживається в моєму шлунку, проте всі ті поклони й розшаркування, якими ви осипаєте подвижників, були мені неприємні.

 Можливо, вам варто було кілька разів станцювати на столі.

 Я подумував про це,  сказав він,  але мої брат і сестра в подвижництві, ваші земляки, попадали би мертвими від сорому. Для мене було би нестерпно мати на совісті такий тягар. Всемогутній не виявляє поблажливості до тих, хто вбиває його слуг.

 Гадаю, він з осудом ставиться до вбивства як такого,  відповіла вона, все ще слідкуючи, як той наносить лак. Дивно було бачити, що хтось інший працює над її малюнком.

 А що думає про ваш талант Її Світлість Джасна?  запитав він, не припиняючи роботи.

 Гадаю, що їй байдуже,  відповіла Шаллан і скривилася, пригадавши свою розмову з нею.  Не схоже, щоби вона аж надто високо цінувала образотворчі мистецтва.

 І я чув те саме. На жаль, це один з її нечисленних недоліків.

 А іншийта суща дрібниця, що вона єретичка?

 Точно,  погодився Кабсал, усміхаючись.  Мушу зізнатися, що, заходячи сюди, я очікував не на по-, а на зне-вагу. А як ви потрапили до її оточення?

Шаллан здригнулася, вперше усвідомивши, що брат Кабсал, очевидно, прийняв її за одну з фрейлін принцеси. А може, за підопічну.

 Тьху ти,  прошепотіла вона.

 Перепрошую?

 Схоже, я мимоволі ввела вас в оману, брате Кабсал. Я ніяк не повязана з Її Світлістю Джасною. Принаймні поки що. Я намагалася домогтися, щоби вона взяла мене під свою опіку.

 Он воно як,  сказав він, закінчуючи лакування.

 Вибачте.

 За що? Ви не зробили нічого поганого,  він дмухнув на малюнок, а тоді повернув його, показуючи їй. Лак був нанесений ідеально, без єдиного патьоку.  Чи не могли би ви дещо зробити для мене, дитя моє?  попросив він, відкладаючи аркуш убік.

 Так, будь-що.

Почувши це, той здивовано звів брову.

 Будь-що припустиме,  виправилася дівчина.

 І хто ж це припускатиме?

 Гадаю, що я.

 Шкода,  сказав він, підводячись.  Доведеться обмежити себе. Чи не були б ви така любязна повідомити Її Світлість Джасну, що я заходив, але не дочекався її?

 Ви з нею знайомі?

І які ж це справи могли бути у гердазійського подвижника та Джасни, несосвітенної безбожниці?

 Ну, я б так не сказав,  відповів той.  Хоча сподіваюся, їй знайоме моє імя, оскільки я неодноразово просив аудієнції.

Шаллан кивнула, підводячись.

 Гадаю, ви хочете спробувати навернути її?

 Вона просто унікальний екземплярпо-справжньому міцний горішок. Не думаю, що зміг би жити в мирі з собою, якби хоча б не спробував переконати її.

 Нам хотілося б, щоб ви все ж таки жили,  зауважила Шаллан,  бо інакше ми знову зіткнемося з вашою бридкою звичкою замалим не вбивати подвижників.

 Це точно. У будь-якому разі я гадаю, що особисто передане вами повідомлення може виявитися дієвим там, де письмові звернення залишилися без уваги.

 Я сумніваюся

 Ну, якщо вона відмовиться, то це лише означатиме, що я повернусь,  усміхнувся він.  І сподіваюся, з цього також випливатиме, що ми зустрінемося знову. Тож я з нетерпінням чекаю на це.

 Як і я. І ще раз вибачте за непорозуміння.

 Ваша Світлосте! Прошуне беріть на себе відповідальності за мої припущення.

Шаллан теж усміхнулася:

 Я не ризикну брати на себе відповідальність за вас, брате Кабсал,  у жодній мірі і з жодного приводу. Та все ж почуваюся якось не дуже.

 Минеться,  відказав він, зблиснувши блакитними очима.  Та все ж я зроблю все від мене залежне, щоби ви, так би мовити, «одужали». Скажіть, що ви любите? Крім, звичайно, вшанування подвижників і малювання чудових картин.

 Варення.

Він схилив голову набік.

 Воно смачне,  пояснила дівчина, знизавши плечима.  Ви запитали, що я люблю. Ну от, варення.

 Отже, домовилися.

Подвижник ступив у темний коридор, копирсаючись у кишені мантії в пошуках сфери, щоб освітити шлях. За кілька секунд він зник з-перед очей.

Чому він не дочекався повернення Джасни? Шаллан похитала головою. Тоді залакувала два інші малюнки. Щойно ті просохли й вона спакувала їх у портфель, як у коридорі знову почулися кроки, і дівчина впізнала голос Джасни.

Залишивши лист на столі, Шаллан поспішливо зібрала свої речі і відійшла в бокову частину ніші, де й вирішила чекати. За мить увійшла Джасна Холін у супроводі невеликої групи служників.

Вигляд у неї був невдоволений.

8. Ближче до вогню

Побоювання Шаллан підтвердилися, щойно Джасна глянула прямо на неї, а тоді вперлася захищеною рукою у бік, демонструючи роздратування.

 Отже, ти все ж тут.

Шаллан зіщулилася.

 Вам слуги сказали, так?

 Ти ж не думала, що вони залишать когось у моїй ніші, не попередивши мене?

У коридорі за її спиною загаялася невелика група паршменів, кожен із яких тримав у руках стіс книжок.

 Ваша Світлосте Холін,  проговорила Шаллан,  я лише

 Я вже змарнувала на тебе досить часу,  перебила її Джасна, злютовано поблискуючи очима.  Зараз ти підеш геть, панно Давар. І ми не побачимося знову, допоки я залишатимусь тут. Я ясно висловилася?

Надії Шаллан пішли прахом. Вона зіщулилася ще сильніше. Джасна Холін вміла бути переконливою. Їй не можна було перечити. Досить було просто глянути в її очі, щоб зрозуміти це.

 Вибачте, що потурбувала вас,  прошепотіла Шаллан, стискаючи портфель. Відтак дівчина полишила нішу з усією гідністю, на яку лишень спромоглася. Вона швидко йшла коридором, заледве стримуючи сльози прикрості й розчарування, і почувалася цілковитою дурепою.

Вона дісталася шахти підйомника, але паршмени, які щойно доправили Джасну, вже повернулися вниз. Шаллан не стала смикати за шнур дзвоника, щоб знову викликати їх, а сперлася спиною об стіну і сповзла додолу. Вона підібгала коліна до грудей, притиснувши ними й портфель, обвила руки навколо щиколоток, через тканину манжети обхопивши вільною рукою захищену, і заледве дихала.

Сердиті люди вибивали її з колії. Вона мимоволі згадувала батькові філіппіки, знову чула гарикання, крики та скімлення. Може, вона була слабкою через те, що протиборство так негативно впливало на неї? Їй здавалося, що так.

«От дурне дівчисько,  подумала вона, і зі стіни поряд з її головою виповзло кілька болекузьок.  І чому ти вирішила, що в тебе вийде? Та ти ж за все життя бувала далі рідного маєтку щонайбільше з півдюжини разів! Ідіотка, ідіотка, ідіотка!»

А вона ще й переконала братів вірити в неї, покладати надії на її сміховинний план. І чого вона досягла? Змарнувала шість місяців, упродовж яких їхні вороги підібралися ближче.

 Ваша Світлосте Давар?  пролунав невпевнений голос.

Шаллан звела погляд угору, усвідомивши, наскільки сильно занурилася в своє горе,  навіть не бачила, як підійшов служник. Це був молодий іще чоловік, одягнений у чорну уніформу, але без емблеми на грудях. Не мажордом, а, ймовірно, стажист.

 Її Світлість Холін хотіла би поговорити з вами,  молодий чоловік жестом вказав углиб коридору позад себе.

«І далі паплюжити мене?»подумала Шаллан, і на її обличчі проступила гримаса образи. Але ж така можновладна пані, як Джасна, завжди отримує те, чого хоче. Шаллан зусиллям волі вгамувала дрож і звелася на ноги. Вона хоча би спромоглася не розплакатись, тож з її макіяжем було все гаразд. Дівчина пішла за служником назад до освітленої ніші, виставивши перед собою портфель, немов щит на полі бою.

Джасна Холін сиділа на тому ж стільці, що й Шаллан незадовго до того, а на столі лежали стоси книг. Вільною рукою принцеса потирала чоло. На тильній стороні її долоні так само красувався Душезаклинач, але вставлений у нього димчастий кварц потемнів і розтріскався. Хоча Джасна виглядала стомленою, вона трималася ідеально прямо; її сукня з тонкого шовку сягала до землі, а захищена рука лежала на колінах.

Джасна зосередила погляд на Шаллан й опустила вільну руку.

 Панно Давар, мені не слід було так гніватись на тебе,  промовила вона стомленим голосом.  Ти просто проявила наполегливість, а це та риса, яку я зазвичай заохочую. Грім і блискавка, я й сама нерідко хибую на впертість. Інколи найважче прийняти в інших якраз те, що плекаєш у собі. Моїм єдиним виправданням може слугувати те, що останнім часом я занадто перенапружувала свої сили.

Шаллан вдячно кивнула, хоча почувалася страшенно ніяково.

Джасна повернулася й виглянула з ніші у темний простір Завіси.

 Я знаю, що про мене говорять. Насмілюся сподіватися, що я не така безсердечна, як дехто вважає, хоча жінка може зажити й куди гіршої слави, ніж репутації мегери. Вона хоча би може стати в пригоді.

Шаллан через силу стримувала нервове тремтіння. Може, їй варто піти?

Джасна похитала головою сама до себе, та Шаллан не могла здогадатися, які ж саме думки спричинили цей несвідомий жест. Врешті-решт вона повернулася до дівчини й махнула рукою у бік великої, схожої на кубок, чаші, яка стояла на столі. У ній так і залишилося з дюжину її сфер.

Нажахана Шаллан затисла вільною рукою рот. Вона зовсім забула про гроші! Дівчина вдячно вклонилася Джасні, а тоді поквапливо зібрала сфери.

 Ваша Світлосте, доки не вилетіло з голови: обіцяла вам передати, що коли я тут чекала, до вас заходив подвижник, брат Кабсал. Він просив переказати вам, що хоче поговорити.

 Я не здивована,  відказала Джасна.  А ти, здається, і думати забула про сфери, панно Давар. Я гадала, що ти чекаєш у коридорі, щоб забрати їх. Хіба не через це ти залишалася поблизу?

 Ні, Ваша Світлосте. Я просто намагалася вгамувати нерви.

 А-а-а

Шаллан прикусила губу. Здавалося, принцеса відійшла від нещодавнього нападу гніву. Можливо

 Ваша Світлосте,  запитала вона, зіщулившись від власного нахабства,  вам сподобався мій лист?

 Лист?

 Я  дівчина глянула на стіл.  Під ось цим стосом книг, Ваша Світлосте.

Служник миттю відсунув книги вбік. Напевно, паршмени поклали їх на папір, самі цього не помітивши. Здійнявши брову, Джасна взяла лист, а Шаллан похапцем розщібнула портфель і сховала сфери у гаманець. А потому вилаяла себе за цю похапливість, позаяк не мала більше чого робити, окрім як стояти, чекаючи, доки Джасна закінчить читати.

 Це правда?  запитала Джасна, піднімаючи погляд від аркуша.  Ти здобула освіту самотужки?

 Так, Ваша Світлосте.

 Що ж, це вражає.

 Дякую, Ваша Світлосте.

 І твій листудалий хід. Ти правильно припустила, що я дам відповідь на письмове звернення. Ти продемонструвала вміння володіти словом, а риторика листа доводить твою здатність мислити логічно й підбирати влучні аргументи.

 Дякую, Ваша Світлосте,  мовила Шаллан, відчуваючи ще один приплив надії, змішаної з утомою. За останні кілька годин її нерви аж надто часто смикали взад-вперед, немов канат на змаганні з перетягування.

 Тобі слід було залишити для мене цю записку й піти ще до мого повернення.

 Але тоді вона б загубилася під стосом книг.

У відповідь Джасна здійняла брову, немов показуючи, що не любить, коли її виправляють.

 Що ж, гаразд. Життєві обставини окремої людини і справді важливі. У твоєму конкретному випадку вони не можуть слугувати виправданням за брак знань з історії та філософії, але я виявлю поблажливість. Ти отримаєш дозвіл повторно звернутися до мене пізніше, а це привілей, з якого ще ніколи не користувалася жодна претендентка на мою опіку. Щойно отримаєш достатню підготовку з цих двох предметів, прибудеш до мене знову. І якщо виявиш достатні успіхи, я прийму тебе.

У Шаллан обірвалося серце. Пропозиція Джасни й справді була щедрою, але щоби задовольнити її вимоги, знадобляться роки навчання. До того часу Дім Давар упаде, його землі розділять між кредиторами, а братів і її саму позбавлять титулу та, вірогідно, продадуть у рабство.

 Дякую, Ваша Світлосте,  сказала Шаллан, вклоняючись.

Принцеса кивнула, даючи зрозуміти, що питання вичерпане. Шаллан залишила її, тихо пройшла по коридору й смикнула за шнур дзвінка, викликаючи ліфтерів.

Джаснані багато ні малопообіцяла прийняти її пізніше. Для більшості претенденток це була би величезна перемога. Навчання у Джасни Холін, яку багато хто вважав найталановитішою серед учених-сучасниць, забезпечило б Шаллан осяйне майбутнє. Вона би дуже вдало вийшла заміжнапевно, за сина великого князя,  і перед нею би відкрилися двері до нових соціальних кіл. Власне, якби в Шаллан було доволі часу, щоби вчитись у Джасни, сама лишень престижність такого звязку з принцесою Холін могла би виявитися достатньою, щоб урятувати її родину.

Якби ж.

Зрештою Шаллан вийшла з Конклаву. Воріт перед будівлею не булолише колони біля входу до її роззявленої пащі. Вона здивувалася, помітивши, що вже сутеніло. Дівчина стомлено спустилася великими сходинками й звернула на вужчу й більш доглянуту бокову доріжку, де вона нікому не заважала. Уздовж алеї тяглися невисокі пасма декоративної сланцекірки, і деякі її види випустили свої схожі на віяла вусики, які погойдував вечірній вітерець. Кілька життєкузьок, що нагадували світні зелені порошинки, ліниво перепурхували з гілки на гілку.