Мені це добре відомо, відказав той. У моєї своячки час від часу трапляються розлади травлення саме з цієї причини.
От бачите, це тому, що вона аж надто перебірлива. Щоб залишатися здоровим, тіло потребує багато різної їжі. А розуму потрібні багато різних ідей, щоб залишатися гострим. Хіба не правда? А отже, якби я читала лише ті нісенітні любовні романи, якими, на вашу думку, мають обмежуватися мої амбіції, мій розум відчував би ту ж нудоту, що й шлунок вашої своячки. Тож я гадаю, що ваша метафора дуже влучна. Ви розумна людина, пане Артмирн.
На обличчі торговця знову зявилася посмішка.
Звісно, зауважила вона, не всміхаючись у відповідь, коли з тобою розмовляють зверхньо, це шкодить як розуму, так і шлунку. Тому дуже мило з вашого боку, що ви доповнили свою блискучу метафору ще й таким переконливим наочним прикладом. Ви з усіма відвідувачами так розмовляєте?
Ваша Світлосте гадаю, ви сповзаєте в сарказм.
Кумедно. А я гадала, ніби щодуху мчу до нього та ще й щосили волаю.
Він почервонів і підвівся.
Піду допоможу дружині.
І спішно вийшов.
Шаллан відкинулася на спинку крісла й усвідомила, що сердиться на себе, бо дозволила своєму роздратуванню вихлюпнутися назовні. Саме від цього її й застерігали гувернантки. Молода жінка повинна ретельніше підбирати слова й думати, що говорить. Нестриманий язик її батька вже й так здобув їхньому дому прикру репутацію. Невже вона прагне її укріпити?
Заспокоївшись, Шаллан насолоджувалася теплом і милувалася танком вогнекузьок, аж доки торговець із дружиною не повернулися, несучи кілька стосів книжок. Чоловік знов опустився в крісло, а жінка, підтягнувши для себе стільця, поклала томи на підлогу, а тоді по одному показувала їх, поки той говорив.
Що стосується історії, то тут у нас є два варіанти, проказав торговець, і з його голосу кудись зникли як зверхність, так і дружелюбність. Ось Ренкальт, «Часи і їхнє проминання»однотомник, що містить огляд історії Рошару після Ієрократії.
Жінка підняла вгору червоний том у крамній палітурці.
Я говорив дружині, що ви, ймовірно, будете ображені, якщо запропонувати вам таку поверхову працю, але вона наполягала.
Дякую, сказала Шаллан, я не ображена, проте мені й справді потрібно щось ґрунтовніше.
Тоді, можливо, вам стане в пригоді «Етернатіс», мовив він, а жінка підняла блакитно-сірий чотиритомник. Це філософська праця, у якій розглядається той самий період, та акцент робиться винятково на взаємовідносинах пяти воринських королівств. Як бачите, це вичерпне дослідження.
Кожен із чотирьох томів був товстим. Пять воринських королівств? Вона завжди вважала, що їх існує лише чотири: Джа Кевед, Алеткар, Харбрант і Натанатан. Обєднані спільністю релігії, вони були вірними союзниками впродовж багатьох років після Ренегатства. Яке ж королівство було пятим?
Ці томи заінтригували її.
Я беру їх.
Чудово, відказав продавець, і в його очах знову проглянула дещиця колишнього блиску. Що стосується перелічених вами філософських робіт, то в нас немає нічого за авторством Юстари. Є по одній праці Плаціні й Маналіне, але обидві вони являють собою збірки уривків із найвідоміших їхніх творів. Мені читали книгу Плацінівона досить глибокодумна.
Шаллан кивнула.
Що ж до Ґабратіна, вів далі торговець, то в нас знайшлося чотири різні томи. Ну й ну, але ж і плідним він був! А, і ще є одна книга Шауки-дочки-Гасвета, його дружина здійняла тоненький зелений томик. Мушу зізнатися, мені ніколи не читали жодної з її робіт. Я й гадки не мав, що серед шинів трапляються варті уваги філософи.
Шаллан глянула на чотири книги Ґабратіна. Вона й близько не уявляла собі, яка з них була їй потрібна, тож вирішила залишити це питання осторонь, вказавши на дві збірки, згадані першими, і єдиний наявний томик Шауки-дочки-Гасвета. Філософ з далекого Шиновару, де люди жили в багнюці й поклонялися камінню. Чоловік, який майже шість років тому вбив батька Джасни, спричинивши війну проти паршенді в Натанатані, був шином. Убивця в біломуось як його називали.
Я беру ось ці три, сказала Шаллан, і чотиритомник з історії.
Чудово! повторив продавець. За гуртову покупку я зроблю вам хорошу знижку. Скажімо, десять смарагдових броамів?
Шаллан ледь не задихнулася. Смарагдовий броам був сферою найбільшої цінності й дорівнював тисячі діамантових скалок. Тож десять таких сфер складали суму в кілька разів більшу, ніж вартість її подорожі до Харбранта!
Вона відкрила портфель і зазирнула в свій гаманець. Там залишалося близько восьми смарагдових броамів. Очевидно, їй доведеться взяти менше книг, але які ж потрібніші?
Раптом двері з грюкотом відчинилися. Шаллан аж підстрибнула від несподіванки й здивувалася, побачивши, що там стоїть схвильований Ялб, тримаючи в руці шапку. Він кинувся до її крісла й опустився на одне коліно. Вона була аж надто приголомшена, щоби щось сказати. Чому він такий стурбований?
Ваша Світлосте, проказав він, схиливши голову, мій хазяїн просить вас повернутися. Він обміркував вашу пропозицію. Щиро кажучи, ми можемо пристати на вашу ціну.
Шаллан відкрила було рота, проте оніміла від здивування.
Ялб глянув на торговця.
Ваша Світлосте, не купуйте в цього чоловіка. Він брехун і шахрай. Мій хазяїн продасть вам набагато кращі книги за вигіднішою ціною.
Це ще що таке? насилу видобув Артмирн, підводячись. Як ти смієш! Хто твій хазяїн?
Бармест, Ялб не збирався здаватися.
То цей пацюк посилає помічника в мою крамницю, щоби переманити мого покупця? Нечувано!
Вона спочатку прийшла до нас! гнув своє Ялб.
Шаллан нарешті оговталася від здивування. «Прародителю бур! Та він справжній актор».
У вас був шанс, сказала вона Ялбові.Біжи назад і передай своєму хазяїнові, що я не дозволю, щоб мене ошукали. Я обійду всі крамниці в місті, але знайду розсудливого книготорговця.
Тоді вам не до Артмирна, процідив Ялб і сплюнув убік.
Злютований продавець витріщив на нього очі.
Побачимо, відказала Шаллан.
Ваша Світлосте, звернувся до неї зчервонілий Артмирн, правда ж, ви не вірите в ці висмоктані з пальця звинувачення!
А скільки ти збирався з неї здерти?
Десять смарагдових броамів, сказала Шаллан, за ось ці сім книжок.
Ялб зареготав:
І ви не розвернулися й не пішли геть! Адже ви майже домовилися з моїм хазяїном, а він пропонував вам кращу ціну! Ваша Світлосте, прошу, ходімо зі мною. Ми навіть готові
Десять була стартова ціна, втрутився Артмирн. Я й не очікував, що вона погодиться, він перевів погляд на Шаллан. Звичайно ж, вісім
Ялб знову засміявся:
Я впевнений, що в нас є точно такі самі книги, Ваша Світлосте. І бюсь об заклад, що мій хазяїн віддасть вам їх за два.
Артмирн аж збагрянів і забурмотів:
Ваша Світлосте, адже ви не потуратимете людині, котрій стало безпардонності послати помічника в чужу крамницю, щоби красти чужих покупців!
А чому б і ні? парирувала Шаллан. Принаймні він був кращої думки про мої розумові здібності.
Артмирнова дружина люто зиркнула на чоловіка, і той почервонів іще дужче.
Два смарагдові й три сапфірові. Більше скинути я не можу. Якщо шукаєте ще дешевше, йдіть до цього мерзотника Барместа. Але приготуйтеся до того, що в книжках бракуватиме сторінок.
Шаллан завагалася і глянула на Ялба. Той захоплено грав свою роль, кланяючись і плазуючи. Їхні погляди зустрілися, і він неначе стенув плечима.
Домовилися, сказала вона торговцю, і з вуст Ялба вирвався стогін. Він вислизнув з крамниці, супроводжуваний прокльонами Артмирнової дружини. Шаллан встала й відрахувала належні сфериті самі смарагдові броами, які видобула із захищеного капшука.
Незабаром вона вийшла з крамниці, несучи важку полотняну сумку. Дівчина спустилася крутою вулицею і побачила Ялба, котрий ліниво стояв біля ліхтарного стовпа. Вона всміхнулася, коли той взяв у неї ношу.
Звідки ти дізнався, скільки насправді коштує книга? запитала вона.
Скільки коштує? Книга? повторив той, завдаючи сумку собі на спину. І гадки не маю. Я просто змикитив, що він намагатиметься здерти з вас, скільки зможе. Тож попитав у людей по сусідству, хто його найбільший конкурент, і повернувся, щоби допомогти вам зробити того гендляра розсудливішим.
А що, було настільки очевидно, що я дам себе ошукати? запитала вона, заливаючись румянцем, коли вони якраз виходили з бічної вулиці.
Ялб хихикнув:
Ну, може зовсім трішки. Так чи інак, а пошити в дурні типчика на подобу цьогорозвага не згірша, ніж обмахлювати вартових. Гадаю, ви могли б іще збити ціну: варто було лишень піти зі мною, а дещо пізніше повернутися й дати йому другий шанс.
Звучить аж надто складно.
Гендляріщо найманці, як казала моя старенька хрещена. Єдина різниця в тому, що вони знімуть з тебе голову, проте все одно вдаватимуть друзів.
І це говорив чоловік, який провів вечір, дурячи вартових за грою в карти
Що ж, як би там не було, а я тобі дуже вдячна.
Та нема за що. Було весело, хоч я й досі не можу повірити, що ви заплатили йому такі гроші. Адже це просто вязка дров. Я ось теж можу назбирати плавнику та нашкрябати на ньому кілька кумедних закарлючокі що, ви й мені сферами заплатите?
Боюся, що ні,відповіла вона, копирсаючись у портфелі, і незабаром видобула звідти малюнок, що зображував Ялба та рикшу. Але прошу, візьми ось це на знак моєї вдячності.
Ялб узяв аркуш і став під світло ближнього ліхтаря, щоб роздивитися його. Він засміявся, схиливши голову набік. Тоді широко всміхнувся:
Прародителю бур! Оце так-так. Просто як живийнемов бачу себе в начищеній тарілці. Я не можу прийняти цього, Ваша Світлосте.
Будь ласка. Я наполягаю.
Шаллан знову кліпнула очима, залишивши Спогад про те, як він стоїть під ліхтарем, обхопивши рукою підборіддя, і роздивляється свій портрет. Вона ще раз намалює його пізніше. Після того, що він для неї зробив, їй дуже хотілося мати його в своїй колекції.
Ялб акуратно вклав малюнок між сторінок книги, підняв сумку й рушив далі. Вони знову були на головній вулиці. Щойно зійшов Номонсередній місяцьі залив місто блідо-блакитним світлом. У батьковому домі їй рідко коли випадала можливість не лягати аж так пізно, проте здавалося, що міщани довкола них навряд чи помічають, котра година. Ну й дивне місто це було.
То що, назад на корабель? запитав Ялб.
Ні,відповіла Шаллан, глибоко вдихнувши. Назад до Конклаву.
Він здійняв брову, однак повів її назад. Добувшись туди, вона попрощалася з Ялбом і нагадала йому, щоби забрав малюнок. Він так і зробив і побажав їй успіху, перш ніж поспішити геть від Конклаву, певно, побоюючись зустрічі з вартовими, яких раніше обмахлював.
Шаллан віддала книги служникові, щоби той ніс їх замість Ялба, і пройшла коридором назад до Завіси. Щойно поминувши вишукано прикрашені залізні двері, вона підкликала до себе мажордома.
Так, Ваша Світлосте? запитав чоловік. О цій порі у більшості ніш було темно, і служники терпляче повертали томи в безпечне місце за кришталевими стінами.
Струснувши з себе втому, Шаллан порахувала ряди. У ніші Джасни все ще світилося.
Я би хотіла скористатися ось цією нішею, відказала вона, вказуючи на балкон, сусідній із принцесиним.
У вас є вхідний талон?
Боюся, що ні.
Тоді вам доведеться орендувати її, якщо ви плануєте користуватися нею регулярно. Дві небомарки.
Зачувши таку ціну, Шаллан здригнулася, проте видобула належні сфери й заплатила. Її гаманці худшали з гнітючою швидкістю. Ліфтери-паршмени підняли її на потрібний ярус, і вона тихо пройшла до своєї ніші. Діставшись туди, дівчина переклала всі сфери, які ще залишалися в неї, до здоровенного кубка, що правив за настільну лампу. Щоби стало достатньо видно, вона змушена була скористатися сферами всіх девяти кольорів та всіх трьох розмірів, тож освітлення вийшло строкатим і різнобарвним.
Шаллан нишком глянула поверх перил своєї ніші на сусідній балкон. Джасна сиділа, занурена в роботу, не звертаючи уваги на пізню годину, і її кубок був по вінця наповнений чистими діамантовими броамами. Вони найкраще підходили для освітлення, проте не надто годилися для Душезаклинання, тому не вважалися аж такими цінними.
Шаллан відсахнулася. Із самого краєчка стола в її ніші було місце, де вона могла сидіти, прихована від Джасни стіною, тож там вона й розташувалася. Можливо, їй варто було обрати нішу на іншому ярусі, та вона хотіла наглядати за принцесою. Дівчина сподівалася, що та проведе тут декілька тижнів, заглибившись у дослідження. А це залишало їй досить часу, щоб несамовито взятися за зубріння. Її здатність запамятовувати образи та сцени не поширювалася на тексти, проте вона могла заучувати списки й факти зі швидкістю, яку її наставниці вважали вартою подиву.
Вона опустилася на стілець, дістала книги та розклала їх. Тоді потерла очі. Було вже й справді пізно, та не можна було гаяти часу. Джасна сказала, що Шаллан може знову звернутися до неї з клопотанням, щойно заповнить прогалини в своїх знаннях. Що ж, Шаллан збиралася ліквідувати згадані прогалини за рекордно короткий час, а тоді знову постати перед нею. Вона зробить це, коли Джасна збереться залишити Харбрант.
Це була її остання, розпачлива надіянастільки примарна, що більш-менш істотний спротив несприятливих обставин цілком міг зруйнувати її. Глибоко вдихнувши, Шаллан відкрила першу з книг історичного чотиритомника.
Я ніколи тебе не здихаюся, так? пролунав тихий жіночий голос.
Та підстрибнула від подиву й ледь не скинула на підлогу книг, повертаючись до дверей. Там стояла Джасна Холін. Темно-блакитна сукня принцеси була розшита сріблом, і в її шовковому полиску відбивалося світло сфер Шаллан. Душезаклинач був прикритий чорною рукавичкою без пальців, щоби приховати яскраві самоцвіти.
Ваша Світлосте, мовила Шаллан, піднімаючись і роблячи реверанс із незграбною поквапливістю, я не хотіла потурбувати вас. Я
Помахом руки Джасна зробила їй знак замовкнути. Тоді відступила вбік, і до ніші Шаллан увійшов паршмен, несучи стілець. Він залишив його біля столу. Джасна пропливла нішею й опустилася на нього.
Шаллан намагалася збагнути, у якому вона настрої, та емоції цієї жінки неможливо було прочитати.
Я й справді не хотіла вас турбувати.
Я підкупила слуг, щоби вони повідомили мене, якщо ти повернешся до Завіси, з відсутнім виглядом відказала Джасна, беручи зі столу один із томів і читаючи назву. Не хотіла, щоб мені знову заважали.
Я Шаллан потупила очі й залилася густим румянцем.
Не трать часу на вибачення, мовила Джасна. Вона виглядала стомленоюнавіть більш змученою, ніж Шаллан. Тоді перебрала книги. Вдала добірка, розумне рішення.
Насправді мені не надто було з чого обирати, сказала Шаллан. Це мало не все, що знайшлось у продавця.
Гадаю, ти збиралася швидко простудіювати їх? у задумі запитала Джасна. І зробити останню спробу вразити мене, перш ніж я залишу Харбрант?
Шаллан повагалася й кивнула.
Хід конем. Мені варто було накласти часове обмеження на твоє повторне клопотання, вона окинула дівчину поглядом. Ти дуже наполеглива й цілеспрямована. Це добре. І я знаю, чому ти так відчайдушно прагнеш стати моєю підопічною.
Шаллан здригнулася. Вона знала?
У твоєї родини багато ворогів, вела далі Джасна. А твій батькосхильний до самітництва. Тобі непросто буде вдало вийти заміж без тактично грамотного альянсу.
Шаллан заспокоїлася, хоча й намагалася не виказувати цього.
Покажи, що у тебе в портфелі,попросила Джасна.
Шаллан насупилася, ледь переборюючи бажання присунути його до себе.
Ваша Світлосте?
Джасна простягла руку.
Ти пригадуєш, що я говорила щодо повторення своїх слів?
Шаллан неохоче подала їй портфель. Принцеса обережно видобула весь його вміст, акуратно розклавши в рядочок пензлі, олівці, ручки, флакончик лаку, чорнило й розчинник. Тоді так само впорядковано розташувала на столі стоси паперу, записники й готові малюнки. Потім дістала гаманці, з подивом помітивши, що вони порожні. Глянула на лампу-кубок, прикидаючи, скільки там сфер, і здійняла брову.
Далі взялася проглядати малюнки дівчини. Спочатку ті, що на окремих аркушах, серед яких затримала погляд на власному портреті. Шаллан слідкувала за її обличчям. Що проступало на ньому? Вдоволеність? Подив? Осуд через те, що дівчина провела стільки часу, малюючи матросів і служниць?