«Останнім часом вона поводиться дуже дивно», подумав хлопець.
Вони обоє долучилися до Тіена, який застрибнув у западину між кількома валунами. Малий збуджено тикав у щось пальцем. З розколини в одному з каменів проглядав жмут чогось білого й шовковистогоякісь тонесенькі ниточки, сплетені в клубок завбільшки з хлопячий кулак.
Моя правда, хіба не так? допитувався Тіен. Це він?
Кел підняв фляжку й линув трохи води, яка збігла краєм брили й потрапила на білий жмутик. Під імпровізованим дощем нитки´ розчинилися, і кокон розтанув, являючи очам присутніх маленьку істоту з гладкою брунатно-зеленою шкірою. У лурґа було шість лапок, якими він хапався за камінь, й очі по центру спини. Він вистрибнув із розколини, шукаючи комах. Тіен засміявся, слідкуючи, як той стрибає з валуна на валун, приклеюючись до них. Куди б ця істота не приземлилася, вона скрізь залишала по собі плями слизу.
Кел відкинувся на камінь, спостерігаючи за братом і згадуючи дніне такі вже й далекі,коли гонитва за лурґами здавалася більш захопливою справою.
Ну, мовила Ларал, склавши руки на грудях, і що ти тепер робитимеш? Якщо твій батько спробує відправити тебе в Харбрант?
Не знаю, відказав Кел. Лікарі не беруть в учні тих, кому ще немає шістнадцяти Ридань, тож у мене залишається час подумати.
У Харбранті вчилися найкращі лікарі та цілителі. Це було відомо кожному. Подейкували, ніби там більше лікарень, аніж таверн.
Схоже, батько змушує тебе робити те, чого хоче він сам, а не чого хочеш ти, зауважила Ларал.
Але ж так чинять усі,мовив Кел, чухаючи потилицю. Інші хлопці не проти бути селянами, оскільки ними є і їхні батьки, а Рал щойно став новим містечковим теслярем. І не бачить нічого страшного в тому, що цим же займався і його батько. То чому б мені не стати лікарем?
Я просто здавалось, що Ларал злиться. Келе, якщо ти вирушиш на війну та здобудеш Сколкозбройця, то станеш світлооким Тобто Ай, усе це ні до чого.
Вона вгамувалася, ще тісніше схрестивши руки.
Кел і далі чухав потилицю. Вона й справді поводилася дивно.
Я був би не проти податися на війну, зажити слави й таке інше. Передусім мені хотілось би побачити світу. Здійснити подорож іншими землями.
Він чув розповіді про екзотичних тварин, як-от гігантських ракоподібних чи співочих мурен. Про Ралл Елорім, Місто тіней, про Курт, Місто блискавиць.
Упродовж останніх кількох років він багато часу присвячував навчанню. Келова мати бідкалася, що в її хлопчика відбирають дитинство, змушуючи весь час дбати про майбутнє. Лірін доводив, що харбрантські лікарі дуже ретельно ставляться до прийому вступних іспитів, тому якщо Кел усерйоз збирається стати їхнім учнем, він повинен завчасу розпочати підготовку.
І, попри все, стати солдатом Інші хлопці мріяли потрапити в армію, битися під проводом короля Ґавілара. Ходили чутки, ніби скоро має розпочатися війна із Джа Кеведом, причому не на життя, а на смерть. Що б він відчув, якби нарешті побачив декого з тих героїв, про яких оповідають легенди? Або воював пліч-о-пліч із великим князем Садеасом чи Далінаром Чорношипом?
Зрештою лурґ збагнув, що його ошукали. Він опустився на брилу, щоби зіткати собі новий кокон. Кел підняв із землі невеличкий гладкий камінчик і поклав руку Тіенові на плече, не даючи йому знову тицьнути в стомлену амфібію. Потому ступив крок уперед і двома пальцями злегенька штурхнув лурґа, щоби той перескочив з валуна на підготований для нього камінець. Тоді передав його Тіенові, який широко розплющеними очима дивився, як земноводне плело собі кокон: випльовувало мокру шовкову пряжу та, орудуючи крихітними лапками, обмотувало її навколо себе. Загерметизована сухим слизом, зсередини така оболонка була вологонепроникною, але дощова вода, потрапивши ззовні, знову розчинила б чохол.
Кел усміхнувся, тоді підніс до рота флягу й напився. Вода була прохолодною та чистоюв ній уже відстоявся крєм. Бо якщо ковтнути крємукоричневої мулистої речовини, що випадала разом із дощем, можна було завиграшки захворіти. Усі це знали, не лише лікарі. Воді завжди давали відстоятися з деньок, тоді зливали питну верховідку, а крєм пускали на гончарні вироби.
Лурґ нарешті закінчив свій кокон. Тіен одразу ж потягнувся за фляжкою.
Кел стримав його руку.
Тіене, він стомився. І не буде більше стрибати туди-сюди.
У-у.
Старший брат опустив фляжку, плескаючи меншого по плечу.
Я посадив лурґа на цей камінчик, щоб ти міг узяти його з собою. Пізніше зможеш знову з ним погратися.
Кел хмикнув:
Або підкинути батькові в ванну через вікно.
Зачувши про таку можливість, Тіен розплився в усмішці.
Йди подивися, чи не видно де ще одного кокона. Якщо спіймаємо двох, то з одним ти гратимешся, а іншого підкинеш у ванну.
Тіен обережно відклав камінець убік і весело понісся через валуни. Кілька місяців тому схил цього пагорба був зруйнований під час великобурі. Розтрощений, ніби по ньому зацідила кулаком якась величезна істота. Люди балакали, що така стихія могла розвалити й будинок. Вони пускали до Всемогутнього димом свої подячні молитви й одночасно шепталися про небезпечних істот, що бродять у темряві під час великобур. Хто ж стояв за цим розоромСпустошувачі чи примари Загублених Променистих?
Ларал знову дивилася у бік маєтку. Дівчинка нервово розгладжувала сукню: останнім часом вона стала куди охайнішою та вже не бруднила одягу так, як раніше.
Ти все ще думаєш про війну? запитав Кел.
Хм Так. Думаю.
Я так і знав, промовив він. Усього кілька тижнів тому через їхнє містечко проходили армійські вербувальники, які забрали з собою кількох старших хлопців, хоч і змушені були попередньо заручитися згодою градоправителя Вістіова. Як ти гадаєш, що розтрощило ці скелі під час великобурі?