Аґата КрістіПуаро веде слідство
Зірка Заходу
Я стояв біля вікна в кімнаті Пуаро, ліниво поглядаючи на вулицю.
Оце так!раптом вихопилося в мене.
Що там, mon ami?спокійно запитав Пуаро, не підводячись із затишного крісла.
Це ви спробуйте пояснити, що відбувається! Ось факти: вулицею йде молода леді, багато вбранамодний капелюшок, розкішне хутро. Вона йде повільно й уважно розглядає будинки. І не бачить, що її переслідують троє чоловіків і немолода жінка. Ось до них приєднується хлопчина-посильний, він показує на леді й розмахує руками. Що за драма розігрується в нас на очах? Невже ця розкішна ледішахрайка, а троє чоловіків позадудетективи, які хочуть її схопити? А може, це вонинегідники, які збираються напасти на невинну жертву? Що скаже наш видатний детектив?
Видатний детектив, mon ami, як завжди, обере найпростіше. Він встане і подивиться сам,і мій друг теж підійшов до вікна.
За мить він задоволено захихотів.
Ви, як завжди, дивитеся на факти крізь рожеві окуляри романтизму. Це міс Мері Марвелл. Кінозірка. За нею йде табунець шанувальників, вони впізнали її на вулиці. І, en passant, любий мій Гастінґсе, міс Марвелл їх давно помітила!
Я засміявся.
Тепер усе ясно! Але тут ви не розгадували загадку, Пуаро, а просто впізнали цю леді.
En vérité! Але скільки разів ви бачили Мері Марвелл на екрані, mon cher?
Я задумався.
Певно, з десяток разів.
А ялиш один! Але саме я впізнав її, не ви.
У реальності вона зовсім не така, як на екрані,промимрив я.
Sacré!вигукнув Пуаро.Невже ви сподівалися побачити міс Марвелл на вулицях Лондона в ковбойському капелюсі, босоніж або в образі ірландської дівиці з копицею рудих кучерів? Вас постійно відволікають якісь дрібні деталі! Пригадайте справу балерини Валері Сент-Клер.
Я роздратовано стенув плечима.
Утім, не переймайтеся, mon ami,зронив, заспокоївшись, мій друг-детектив.Не всім же бути Еркюлями Пуаро! Що поробиш.
Винайбільший ваш прихильник з усіх, кого я знаю!вигукнув я напівзахоплено, напівсердито.
Звісно. Бо якщо людинаунікум, вона про це знає! І не тільки вонаякщо я не помиляюся, міс Мері Марвелл поділяє мою думку.
Що?
Поза всяким сумнівом. Вона йде сюди.
Як ви здогадалися?
Дуже просто. Ця вулицявона ж не належить до фешенебельних, mon ami. Тут не живуть ні знамениті лікарі, ні знамениті дантисти, ні навіть знамениті модистки! Зате тут живе знаменитий детектив. Oui, мій друже, я став модним, dernier cri! Люди кажуть одне одному: «Comment? Ви загубили свій золотий портсигар? Сходіть до того симпатичного бельгійця. Він такий чудовий! Усі до нього ходять! Courez!» І вони прибігають! Табунами, mon ami! З найдурнішими проблемами!унизу пролунав дзвінок.Ну, що я вам казав? Ось і міс Марвелл.
Пуаро, як завжди, мав рацію. За хвилину американську кінозірку провели до нас, і ми підвелися їй назустріч.
Мері Марвелл, поза сумнівом, була одною з найпопулярніших кінозірок. Вона лиш недавно прибула в Англію разом із чоловіком Ґреґорі Рольфом, теж кіноактором. Вони одружилися близько року тому в Штатах, і тепер уперше приїхали сюди. Їм влаштували розкішний прийом. Усі відразу почали захоплюватися Мері Марвелл, її чудовим вбранням і багатими хутрами, її прикрасами, особливо одноювишуканим діамантом, який почали називати, на честь його власниці, «Зіркою Заходу». Про цей знаменитий камінь багато писали правди й вигадок, і ходили чутки, що він застрахований на величезну сумупятдесят тисяч фунтів.
Усі ці подробиці пригадалися мені, поки я разом із Пуаро вітав нашу прекрасну клієнтку.
Міс Марвелл була мініатюрна, струнка і дуже гарна, схожа на маленьку дівчинку з великими невинними синіми очима.
Пуаро підсунув їй стільця, і вона одразу заговорила.
Боюся, ви будете не найкращої думки про мене, мосьє Пуаро, але шановний лорд Кроншоу розповів мені вчора ввечері, як віртуозно ви розгадали загадку смерті його небожа, і я подумала, що просто мушу звернутися до вас за порадою. Можливо, це не більше ніж дурний жартҐреґорі так кажеале цей жарт до смерті мене налякав.
Вона зупинилася перевести подих. Пуаро підбадьорливо всміхнувся.
Продовжуйте, мадам. Я досі не все розумію.
Усе через ці листи.Міс Марвелл розстібнула сумочку, дістала звідти три конверти й подала Пуаро.
Той почав уважно їх розглядати.
Дешевий папірімя й адресу акуратно надруковано на машинці. Подивимося, що всередині.Він вийняв листи.
Я схилився над плечем Пуаро, теж силкуючись розгледіти напис. Це було одне-єдине речення, надруковане так само акуратно, як і адреса на конверті. Ось що воно повідомляло:
«Великий діамантліве око богамає повернутися туди, звідки його взяли».
Другий лист точно повторював перший, а от третій був більш розгорнутий:
«Вас попередили. Ви не послухалися. Тепер ми заберемо діамант. Коли місяць буде вповні, два діамантиліве і праве око богаповернуться на своє місце. Так написано».
Перший лист я сприйняла за жарт,пояснила міс Марвелл.Другий мене спантеличив. Третій надійшов учора, і мені здалося, що ця справа, можливо, серйозніша, ніж я думала спочатку.
Бачу, ці листи надійшли не поштою.
Ні, їх власноруч приніс мені китаєць. Це мене і лякає.
Чому?
Тому що саме в китайця Ґреґорі купив цей камінь три роки тому, у Сан-Франциско.
Я так розумію, мадам, що ви говорите про діамант
«Зірка Заходу»,підтвердила міс Марвелл.Саме так. Ґреґорі пригадує, що з цим каменем була повязана якась історія, але китаєць, який продав прикрасу, нічого до пуття не розповів. Ґреґорі каже, що той продавець, здається, був страшенно наляканий і гарячково поспішав позбутися каменя. Він узяв за нього лиш одну десяту справжньої вартості. Цей діамант Ґреґорі подарував мені на весілля.
Пуаро задумливо кивнув.
На позір видається, що вся ця історіяне більше ніж романтична побрехенька. Але хтозна? Прошу вас, Гастінґсе, подайте мені мого щоденничка.
Я виконав прохання Пуаро.
Voyons!сказав Пуаро, гортаючи сторінки.Коли буде повня? А, цієї пятниці. Отже, в нас є три дні. Eh bien, мадам, ви хочете, щоб я висловив свою думку про всю цю історіюось вона, моя думка. Ваша belle histoire може виявитися простою містифікацієюа може й ні. Раджу вам віддати діамант мені на зберігання до пятниці, а потім уже будемо щось вирішувати.
Обличчя актриси на мить спохмурніло, і вона зніяковіло відповіла:Боюся, це неможливо.
Ви ж маєте його з собою, hein?Пуаро дивився їй просто в очі.
Жінка секунду повагалася, а потім вийняла з вирізу сукні тонкий довгий ланцюжок і нахилилася, розкривши долоню. В руці у неї поблискував камінь, наче білий вогник, закутий у витончену платинову оправу.
Пуаро захоплено зітхнув.
Épatant!прошепотів він.Дозвольте, мадам?Детектив узяв прикрасу й уважно розглянув її, а потім із поклоном повернув власниці.Пречудовий камінь, без жодного ґанджу. Ах, cent tonnerres! І ви носите його з собою, comme ça!
Ні-ні, насправді я дуже обережна, мосьє Пуаро. Зазвичай він лежить замкнений у моїй скриньці для коштовностей, яку я зберігаю в готельному сейфі. Ви, певно, чули, ми зупинилися в «Магніфісенті». Я лише сьогодні взяла камінь із собою, щоб показати вам.
І ви залишите його тут, nest-ce pas? Ви ж послухаєте татуся Пуаро?
Річ у тім, мосьє Пуаро, що у пятницю ми їдемо на кілька днів на гостину в маєток лорда й леді Ярдлі.
Коли я почув це прізвище, в моїй голові озвалися невиразні спогади. Ходили якісь плітки, повязані з Ярдліале які? Кілька років тому лорд із леді відвідали Сполучені Штати, і після цього поповзли чутки, що його світлість дуже близько познайомився там із кількома прекрасними дамами. Але було там щось іще, якісь розмови про звязок леді Ярдлі з кінозіркою з Каліфорнії І раптом мене осяяло: це ж був, власне, Ґреґорі Рольф!
Відкрию вам маленький секрет, мосьє Пуаро,продовжувала міс Марвелл.У нас до лорда Ярдлі є одна справа. Можливо, ми домовимося, щоб він дозволив нам зняти фільм у своєму родинному маєтку.
У маєтку Ярдлі?з цікавістю вигукнув я.О, та це ж одне з найкрасивіших місць в Англії!
Міс Марвелл кивнула.
Думаю, це справжній середньовічний замок. Але лорд за це просить чималі гроші, і я, звісно, ще не знаю, чи вдасться укласти угоду. Втім, ми з Ґреґом завжди любили поєднувати справи з розвагами.
Але Перепрошую, якщо я чогось не розумію, мадам Ви ж можете поїхати в маєток Ярдлі й без діаманта?
Погляд міс Марвелл став пронизливим і суворим, від дитячої невинності не лишилося й сліду. Вона раптом почала здаватися значно старшою.
Я хочу, щоб прикраса була на мені.
Напевно,вихопилося в мене,в колекції Ярдлі є багато знаменитих коштовностей, і серед нихвеликий діамант?
Саме так,зронила міс Марвелл.
Я почув, як Пуаро пробурмотів: «Ага, cest comme ça!» А тоді сказав голосно:
Отже, ви вже знайомі з леді Ярдлі або її знає ваш чоловік?як завжди, йому пощастило вивести нашу співрозмовницю на чисту воду (свою удачу в цих питаннях Пуаро гордо називає обізнаністю в психології людини).
Ґреґорі познайомився з нею, коли леді відвідувала Штати три роки тому,сказала міс Марвелл. Вона мить повагалася, а потім швидко запитала:Хтось із вас читає «Світську хроніку»?
Ми з Пуаро, опустивши очі, зізналися, що маємо за собою такий гріх.
Я питаю, тому що в останньому номері є стаття про знамениті коштовності, і там ідеться про дещо цікаве
Я підвівся, підійшов до столу й повернувся з найсвіжішим номером газети. Міс Марвелл узяла її в мене, знайшла статтю і почала читати вголос:
«Серед інших знаменитих каменів згадаємо Зірку Сходуцей діамант належить родині Ярдлі. Предок нинішнього лорда Ярдлі привіз цю коштовність із Китаю, а разом із неюромантичну історію. Кажуть, що камінь був колись правим оком ідола, який стояв у храмі. Ліве око також прикрашав діамант точно такого розміру і форми. Існувало передбачення, що цей другий камінь теж мали вкрасти. Одне око потрапить на Захід, а другена Схід, аж поки вони знову зустрінуться. І тоді їх буде врочисто повернуто богові. За цікавим збігом, зараз в Англії перебуває камінь, який за описом дуже нагадує діамант із історії, і називається він Зірка Заходу. Коштовність належить знаменитій кіноакторці міс Мері Марвелл. Цікаво було б порівняти обидва камені».
Жінка замовкла.
Épatant!пробурмотів Пуаро.Поза всяким сумнівом, це щирісінька вигадка.Він повернувся до Мері Марвелл.І ви не боїтеся, мадам? Невже вас не мучать погані передчуття? Невже не хвилюєтеся, що коли зведете сіамських близнюків докупи, одразу нізвідки вигулькне китаєць іhey presto!забере їх назад у Китай?
Пуаро говорив із усмішкою, але я відчув, яка серйозність бриніла в його голосі.
Я не вірю, що діамант леді Ярдлі може красою зрівнятися з моїм,відказала міс Марвелл.Зрештою, мені цікаво подивитися й переконатися на власні очі.
Не знаю, що на це мав сказати Пуаро, бо в ту мить двері розчахнулися, і в кімнату рішуче увійшов вродливий чоловік. Це був справжній романтичний герой, від чорних хвиль пишного волосся до кінчиків модних шкіряних черевиків.
Я ж казав, що наздожену тебе, Мері,видихнув Ґреґорі Рольф.І от я тут. Ну, і що ж мосьє Пуаро каже про нашу проблемку? Що це якийсь розіграш? Він згоден зі мною?
Пуаро стримано всміхнувся до знаменитого актора. Кумедно, якими несхожими були ці двоє чоловіків.
Розіграш чи не розіграш, містере Рольф,сухо сказав детектив,але я порадив мадам, вашій дружині, не брати із собою діамант у гості до Ярдлі у пятницю.
Цілковито поділяю вашу думку, сер. Я вже казав це Мері. Та ба! Це ж жінка, і хіба вона потерпить, щоб інша мала на собі гарніші коштовності, ніж вона?
Не мели дурниць, Ґреґорі!різко кинула міс Марвелл, але щоки її спалахнули.
Пуаро стенув плечима.
Мадам, я дав вам пораду. Більше нічого не можу зробити. Cest fini.
Він вклонився і провів обох гостей до дверей.
О la la,сказав Пуаро сам до себе, вертаючись у крісло.Histoire des femmes! Хороший чоловік, усе зробив правильно. Tout de même, який невихований. Страшенно.
Я поділився з Пуаро тим, що згадав про Рольфа, і він закивав на мої слова.
Я так і думав. Усе-таки в цій історії криється щось цікаве. З вашого дозволу, mon ami, я піду подихаю свіжим повітрям. Дочекайтеся мого повернення, благаю вас, я не гулятиму довго.
Я вже був закуняв у кріслі, аж тут у двері постукала пані, в якої ми винаймали квартиру.
До мосьє Пуаро прийшла ще одна леді, сер. Я сказала їй, що пан вийшов, але вона каже, що зачекає, бо приїхала здалеку.
О, запрошуйте її сюди, місіс Мерчісон. Можливо, я чимось зможу їй допомогти.
За хвилину відвідувачку провели до мене. Я впізнав її, і мені перехопило подих. Портрет леді Ярдлі не раз траплявся мені на очі у світській хроніці, тому я добре знав це обличчя.
Прошу, сідайте, леді Ярдлі,підсунув я стільця.Мій друг Пуаро вийшов, але запевнив мене, що невдовзі повернеться.
Вона подякувала і сіла. Це була натура зовсім іншого типу, ніж Мері Марвелл. Висока, темноволоса жінка з пломенистими очима та гордовитим білим лицемлише її вуста затаїли тугу.
Я раптом відчув, що хочу вразити нашу відвідувачку. Чом би й ні? У присутності Пуаро я завжди соромився і боявся показати себе не з найкращого боку. Але ж і я теж трохи знаю дедукцію! Піддавшись внутрішньому поштовху, я нахилився вперед.
Леді Ярдлі, я знаю, чому ви тут. Вам надсилали листи з погрозами, в яких ішлося про діамант.
Схоже, я вгадав. Жінка втупилася в мене, лице її сполотніло, а вуста розтулилися.
Ви про них знаєте? Звідки?
Я всміхнувся.
Логіка, леді. Якщо міс Марвелл отримувала листи з попередженнями
Міс Марвелл? Вона тут уже побувала?
Щойно пішла. Як я казав, якщо вона, власниця одного з діамантів-двійників, отримала кілька таємничих попереджень, то ви, власниця другого каменю, теж мали б їх отримати. Бачите, все дуже просто. Отже, я вгадав, вам теж надходили дивні повідомлення?
Леді Ярдлі повагалася мить, ніби не знаючи, довіряти мені чи ні, а тоді схилила голову, ледь усміхаючись.
Саме так,підтвердила вона.
І їх теж приносив особисто якийсь китаєць?
Ні, вони надходили поштою. Але скажіть, із міс Марвелл трапилося те саме, що й зі мною?
Я переказав леді все, що відбулося цього ранку. Вона слухала дуже уважно.
Усе збігається. Мої листице копії повідомлень, надісланих їй. Так, мені їх надсилали поштою, але папір покропили якимись цікавими парфумами, які нагадували мені китайські ароматичні палички і Схід. Що ж усе це означає?
Я похитав головою.
Це нам і треба зясувати. Ви маєте листи з собою? Можливо, поштові марки щось нам підкажуть.
На жаль, я їх знищила. Розумієте, тоді я подумала, що це просто дурний жарт. Невже якась китайська банда справді хоче повернути діаманти на місце? Не дуже віриться.
Ми перебирали факти ще раз і ще, але ніяк не могли розгадати таємницю. Врешті леді Ярдлі встала.
Думаю, мені немає потреби чекати на мосьє Пуаро. Ви ж можете переказати йому нашу розмову? Дуже вам дякую, містере
Вона завмерла з простягнутою рукою.
Капітан Гастінґс.
Звісно! Як я могла забути! Ви ж приятель Кавендішів, правда? Це Мері Кавендіш порадила мені звернутися до мосьє Пуаро.
Коли повернувся з прогулянки мій друг, я з гордістю оповів йому про те, що сталося за час його відсутності. Він суворо допитав мене про деталі нашої зустрічі, і з тону його голосу я відчув, що Пуаро не радий, що гуляв під час цієї важливої розмови. Я навіть здивувався, що мій дорогий друг заздрить мені. Він так звик постійно применшувати мої здібності, що навіть розчарувався, коли не зміг знайти жодної зачіпки для критики. Я ж у глибині душі був собою задоволений, хоча й потай боявся роздратувати Пуаро, адже щиро любив свого дивовижного друга, попри його екстравагантність.