Вона сиділа, підтримуючи долонями підборіддя, і навіть не озирнулася, почувши, що він наближається.
Мадемуазель де Бельфор?запитав Пуаро.Дозвольте трохи поговорити з вами.
Жаклін ледь повернула голову. Слабка усмішка заграла на її вустах.
Звичайно,сказала вона.Ви мсьє Еркюль Пуаро, так? Спробую вгадати. Ви тут на прохання місіс Дойл, яка обіцяла вам щедру винагороду, якщо ви виконаєте її доручення.
Пуаро сів на лавку біля дівчини.
Частково ваші припущення правдиві,відповів він, усміхаючись.Я щойно говорив з місіс Дойл, але я не прийняв від неї винагороди, точніше кажучи, я не працюю на неї.
Жаклін уважно подивилася на детектива.
То чому ви тут?різко запитала вона.
Еркюль Пуаро відповів запитанням:
Ви раніше мене бачили, мадемуазель?
Вона похитала головою.
Ні, не думаю.
А я вас бачив. Я сидів біля вас у ресторані «У тітоньки». Ви були там із Саймоном Дойлом.
Обличчя дівчини стало камяне.
Я памятаю той вечірмовила вона.
Відтоді,продовжував Пуаро,багато чого сталося.
Так, як ви й сказали, багато чого сталося.
Її голос переповнювали відчай і гіркота.
Мадемуазель, я говорю з вами як друг. Поховайте своїх мерців!
Здавалось, ці слова її приголомшили.
Що ви маєте на увазі?
Забудьте про минуле! Подивіться в майбутнє! Те, що зроблено,уже зроблено. Жаль нічого не вирішить.
Я впевнена, що дорогій Ліннет це було б до вподоби.
Пуаро махнув рукою.
Я не про неї зараз думаю! Я думаю про вас. Ви страждаєте, так, але те, що ви робите, лише продовжить ваші страждання.
Жаклін похитала головою.
Ви помиляєтеся. У деякі моменти я майже щаслива.
І це, мадемуазель, найгірше.
Вона швидко глянула на чоловіка.
Ви не дурень,сказала вона. І повільно додала:Я вірю, що ви намагаєтеся допомогти.
Їдьте додому, мадемуазель. Ви молода, розумна, перед вами весь світ.
Жаклін знову повільно похитала головою.
Ви не розумієте або не хочете зрозуміти. Саймонто мій світ.
Коханняце ще не все, мадемуазель,мяко відповів Пуаро.Тільки замолоду ми так думаємо.
Ви не розумієте,вона хитнула головою та зиркнула на детектива.Ви все про нас знаєте, еге ж? Ви говорили з Ліннет? І ви були в ресторані того вечора Саймон і я кохали одне одного.
Я знаю, що ви кохали його.
Дівчина відразу ж вловила його інтонацію. Вона повторила з натиском:
Ми кохали одне одного. І я любила Ліннет Я довірилась їй. Вона була моєю найкращою подругою. Ліннет завжди могла купити все, що забажає. Вона ніколи ні в чому собі не відмовляла. Побачивши Саймона, вона зажадала його та просто забрала собі.
І він дозволив купити себе?
Жаклін повільно похитала темною голівкою.
Ні, не зовсім так. Якби це було так, мене б тут зараз не було Ви натякаєте, що Саймон не вартий, щоб ним переймалися Якби він одружився з Ліннет заради грошей, то справді було б так. Але він одружився з нею не через її гроші. Усе набагато складніше. Існує така річ, як спокуса, мсьє Пуаро. І гроші тут на руку. Бачте, Ліннет мала певну ауру. Королева у своїх володіннях, юна принцеса, розкішна до кінчиків пальців. Наче декорації в театрі. Біля її ніг лежав увесь світ, один з найбагатших і найпривабливіших англій ських лордів хотів одружитися з нею. А натомість вона обирає якогось маловідомого Саймона Дойла Вам не здається, що це його вразило?дівчина раптово провела рукою.Гляньте на місяць. Ви добре його бачите, еге ж? Він справжній. Але якби засяяло сонце, ви б його уже не бачили. Так і з нами сталося. Тим місяцем була я Коли зійшло сонце, Саймон більше не бачив мене. Його осліпило. Він не міг бачити нічого, крім сонця,Ліннет.
Вона на мить затихла й продовжила:
Так що, бачте, то все лише засліплення. Ліннет опянила його. А ще ця її абсолютна впевненість, її звичка командувати. Вона настільки впевнена в собі, що змушує інших повірити їй. Мабуть, Саймон проявив слабкість, людина він дуже проста. Він кохав би мене, тільки мене, якби не зявилася Ліннет і не викрала його на своїй золотій колісниці. І я знаю, чудово знаю, що він ніколи б не закохався в неї, якби вона цього не захотіла.
То от як ви думаєте, ага.
Я знаю це. Він кохав мене й завжди кохатиме.
Пуаро запитав:
Навіть зараз?
Здавалося, з її вуст уже готова була зірватися відповідь. Жаклін подивилася на Пуаро, і густа полумяна барва залила її обличчя. Вона відвернулася й опустила голову. Приглушеним здавленим голосом дівчина мовила:
Так, я знаю. Зараз він ненавидить мене. Так, ненавидить
Хай краще стережеться!
І Жаклін швидко почала нишпорити в шовковій сумочці, що лежала поруч. Тоді витягнула руку. На її долоні, немов мініатюрна іграшка, лежав крихітний револьвер з перламутровим руківям.
Така мила штучка, чи не так?спитала вона.На вигляд дурничка, та він справжній. Однією з цих куль можна вбити чоловіка чи жінку. А я чудово стріляю,вона розсіяно всміхнулася й поринула в спогади.Коли дитиною я повернулася з мамою додому, у Південну Кароліну, дідусь навчив мене стріляти.
Він був чоловіком старого гарту та вважав револьвер гарним засобом для вирішення питань, особливо які стосувалися честі.
Та й батько мій такий же: замолоду бився на кількох дуелях. Добре володів мечем. Якось убив чоловіка. Через жінку. Отже, як бачите, мсьє Пуаро,вона глянула детективу просто у вічі,у мене гаряча кров! Я купила револьвер, коли це все почалося.
Хотіла вбити когось із нихпроблема в тому, що я ніяк не могла вирішити, кого. Убивство обох не принесло б мені задоволення. Якби я могла налякати Ліннет, але хоробрості їй не займати. Вона може постояти за себе. А тоді я вирішила: почекаю! З часом ця думка все більше й більше мені подобалася.
Зрештою, убити я можу будь-коли. Цікавіше було почекати й трохи поміркувати над цим. І тоді мені в голову прийшла ідея: переслідувати їх! Куди б вони не поїхали, навіть на край світу, щоб разом насолоджуватися життям, вони бачитимуть мене! І це спрацювало! Ліннет це боляче зачепило, ніщо інше б так не подіяло. Зачепило її за живе А тоді мені стало подобатися І вона нічого не може зробити! Я завжди дуже приємна та ввічлива! До жодного слова не можна придертися. Я отруюю їм усе, геть усе.
Вона розсміялася дзвінким сріблястим сміхом.
Пуаро схопив її за плече.
Тихо. Заспокойтеся, кажу вам.
Жаклін поглянула на нього:
Ну?
Вона провокаційно всміхнулася.
Мадемуазель, благаю вас, облиште це все.
Дати спокій дорогій Ліннет!
Я про інше, важливіше. Не відкривайте свого серця злу.
Її уста розтулилися, в очах зявилося збентеження.
Пуаро серйозно продовжував:
Інакше прийде зло Так, зло неминуче прийде Воно ввійде у вашу душу й поселиться там. Отоді його вже не проженеш.
Жаклін не зводила очей із детектива. У її погляді промайнуло вагання.
Я не знаю
Та раптом у неї вирвалося:
Ви не зможете зупинити мене!
Ні,сумно погодився Еркюль Пуаро.Я не можу вас зупинити.
Навіть якби я зібралася вбити її, ви не зможете зупинити мене.
Ні, якщо ви готові заплатити цю ціну.
Жаклін де Бельфор засміялася:
О, я не боюся смерті! Зрештою, для чого мені жити? Звісно, ви переконані, що це неправильновбити людину, яка завдала тобі болю, навіть якщо забрали все, що в тебе було в цьому світі.
Пуаро відповів твердо:
Так, я вважаю, що вбивство не можна виправдати.
Жаклін знову розсміялася.
Тоді ви мали б схвалити мій нинішній план помсти. Бо, бачте, поки він працює, я не застосовуватиму револьвера. Але я боюся так, інколи я боюся, що в момент запалу захочу завдати їй болю: проштрикнути ножем чи прикласти мій любий невеличкий револьвер до її скроні, а тоді натиснути на гачок Ой!
Детектив аж здригнувся від вигуку.
Що сталось, мадемуазель?
Вона повернула голову та почала вдивлятися в тіні.
Хтось стояв он там. Та його вже нема.
Еркюль Пуаро різко роззирнувся. Місце здавалося безлюдним.
Схоже, крім нас, тут нікого, мадемуазель.
Він піднявся.
У будь-якому разі я сказав усе, заради чого прийшов. На добраніч.
Жаклін також встала. У її голосі відчувалося благання.
Ви ж розумієте, що я не можу зробити те, про що ви просите?
Пуаро похитав головою.
Ні, тому що ви можете! Завжди є шанс! Ваша подруга Ліннет теж мала можливість стриматися Та вона її проігнорувала. А тоді, дозволивши втягнути себе в подібну затію, людина вже не має жодного шансу.
Жодного шансулуною озвалася Жаклін де Бельфор.
Вона на мить задумалася, тоді з викликом підняла голову.
На добраніч, мсьє Пуаро.
Він сумно похитав головою і піднявся за нею стежкою до готелю.
Розділ пятий
Наступного ранку, коли Еркюль Пуаро виходив з готелю, щоб прогулятися містом, до нього підійшов Саймон Дойл.
Доброго ранку, мсьє Пуаро.
Доброго ранку, мсьє Дойл.
Збираєтеся в місто? Не проти, якщо пройдуся з вами?
Ні, звичайно. Для мене це задоволення.
Двоє чоловіків разом вийшли за ворота й попрямували в прохолодний затінок садів. Саймон витяг з рота цигарку й сказав:
Наскільки я розумію, мсьє Пуаро, дружина говорила з вами вчора ввечері.
Саме так.
Саймон Дойл трохи нахмурився. Він належав до людей дії, яким важко чітко висловлювати свої думки словами.
Мене тішить лиш одне: ви дали їй зрозуміти, що в цій справі ми зовсім безсилі.
Звісно, усе абсолютно законно,погодився Пуаро.
Певна річ. Та, схоже, Ліннет не може цього зрозуміти,він ледь усміхнувся.Ліннет виховали так, що за будь-якої прикрості треба відразу ж звертатися до поліції.
Було б добре, якби цю справу могли вирішити у такий спосіб.
Запала коротка тиша. Обличчя Саймона розпашілося, і раптом він сказав:
Просто сором, що з Ліннет так знущаються. Вона нічого не зробила! Коли кажуть, що я повівся як падлюка, то будь ласка! Гадаю, так і було. Та не треба в усьому винуватити Ліннет. Вона до цього непричетна.
Пуаро сумно похитав головою, але нічого не відповів.
Ви говорили е-е з Джекі з міс де Бельфор?
Так, я поговорив з нею.
Ви переконали її схаменутися?
Боюся, що ні.
Саймон просто вибухнув роздратуванням:
Хіба вона не бачить, якою дурепою себе виставляє? Хіба не розуміє, що жодна порядна жінка так не поводитиметься? У неї що, взагалі немає гордості чи самоповаги?
Детектив знизав плечима.
Вона, скажімо, відчуває лиш однеїй боляче,відповів він.
Так, але, чоловіче, порядні дівчата, чорт забирай, так не поводяться! Визнаю, що провина цілком на мені. Я повівся збіса погано. І все таке. Я б зрозумів, якби вона розлютилася на мене й не хотіла навіть бачити. Але переслідувати мене скрізь, це це непристойно. Робить із себе посміховисько! Якого дідька вона сподівається цим досягти?
Мабуть, помститися!
Безглуздя! Було б природно, якби вона зробила щось мелодраматичне, наприклад, вистрелила в мене впритул.
Гадаєте, це більше на неї схоже, так?
Чесно кажучи, так. Вона запальна, у неї нестримний характер. Я б не здивувався, якби вона зробила щось подібне в пориві люті. Але це шпигування
Він похитав головою.
Це більш підло, так? І розумно!
Дойл подивився на детектива.
Ви не розумієте. Це діє Ліннет на нерви.
А вам?
Саймон здивувався.
Мені? Я б із задоволенням скрутив тій чортиці шию.
То від колишніх почуттів нічого не лишилося?
Любий мій мсьє Пуаро, як би це пояснити? Вони зниклияк місяць, коли сходить сонце. Я й не знаю, де вони. Коли я зустрів Ліннет, Джекі просто перестала існувати.
Tiens, cest drôle, ça! пробурмотів Пуаро.
Перепрошую?
Мене зацікавило ваше порівняння.
Саймон знову почервонів.
Припускаю, Джекі сказала, що я одружився з Ліннет через гроші. Це клята брехня! Я б не одружився з жінкою заради грошей! Джекі не розуміє, як це важко для чоловіка, коли коли жінка так дбає про нього, як вона дбала про мене.
Що?
Пуаро різко подивився на нього.
Саймон пояснив:
Це це, мабуть, підло казати, але Джекі любила мене аж занадто.
Une qui aime et un qui se laisse aimer,пробурмотів Пуаро.
Е-е? Що ви сказали? Бачте, чоловік не хоче відчувати, що жінка турбується про нього більше, ніж він про неї,голос Саймона потеплішав.Чоловік не хоче, щоб його тілом і душею володіли. Кляте власницьке почуття! Цей чоловікмій, він належить мені! Мені таке не до вподоби, жодному чоловіку не до вподоби. Виникає бажання втекти, звільнитися. Чоловік хоче володіти жінкою, а не щоб вона володіла ним.
Він різко замовк і тремтячими пальцями запалив цигарку.
Ви так почувалися з мадемуазель Жаклін?запитав Пуаро.
Що?
Саймон втупився в нього, а тоді визнав:
Ну, так, насправді так і було. Звичайно, вона цього не розуміла. Та і я ніколи не наважувався їй сказати. Але мене це постійно тривожило. А тоді я зустрів Ліннет і по вуха закохався! Я вперше бачив таку вроду. Усе було як у казці. Усі до неї залицяються, а вона вибирає такого простого хлопця, як я.
Його голос був сповнений хлопчачої гордості та захоплення.
Зрозуміло,промовив Пуаро. Він задумливо кивнув.Так, зрозуміло.
Чому Джекі не прийме цього як чоловік?обурено допитувався Саймон.
Тінь усмішки майнула на губах Пуаро.
Бачте, мсьє Дойл, вона, передусім, не чоловік.
Ні, ні, я маю на увазі прийняти все гідно. Зрештою, іноді треба проковтнути гірку пігулку, коли виникне потреба. Визнаю, винана мені. Але що робити! Якщо дівчина стала тобі байдужа, це чисте безумство одружитися з нею. А тепер, коли я бачу, на що Джекі здатна й до чого може дійти, то відчуваю, що мені пощастило вчасно втекти.
І до чого може дійтизадумливо повторив Пуаро.Ви уявляєте, мсьє Дойл, до чого може дійти?
Саймон вражено подивився на детектива.
Мабуть, що ні А на що ви натякаєте?
Ви знали, що вона носить із собою револьвер?
Саймон нахмурився та похитав головою.
Я не вірю, що тепер вона ним скористається. Раніше могла б. Гадаю, той час пройшов. Тепер вона просто сповнена злоби й намагається на обох нас відігратися.
Пуаро знизав плечима.
Може, і так,із сумнівом мовив він.
Я про Ліннет турбуюся,сказав Дойл трохи недоречно.
Це зрозуміло.
Я не боюся, що Джекі влаштує якусь мелодраматичну стрілянину, та ці вистежування та переслідування зачіпають Ліннет за живе. Я розповім вам свій план, і ви, можливо, підкажете, як його вдосконалити. Почну з того, що я публічно оголосив, що ми пробудемо тут десять днів. Але завтра з Шеллала до Ваді-Хальфи відправляється пароплав «Карнак». Я планую забронювати місця під вигаданими іменами. Завтра ми вирушаємо на екскурсію на острів Філе. Служниця Ліннет забере багаж. Ми сядемо на «Карнак» у Шеллалі. Коли Джекі дізнається, що ми не повернулися, ми будемо вже далеко звідси. Вона подумає, що ми вислизнули від неї та повернулися в Каїр. Власне, я можу підкупити носильника, щоб він це підтвердив. Запит у туристичних агентствах їй не допоможе, бо наших імен там не буде. Що про це думаєте?
Добре продумано. Та припустімо, вона чекатиме тут, поки ви не повернетеся.
Ми можемо й не повернутися сюди. Помандруємо аж до Хартума, а потім, можливо, літаком до Кенії. Вона не слідуватиме за нами в будь-яку точку світу.
Ні, настане час, коли фінанси їй цього не дозволять. Як я розумію, грошей у неї дуже мало.
Саймон захоплено подивився на Пуаро.
Розумно. Знаєте, я навіть не подумав про це. Джекі бідна, як церковна миша.
То як же вона змогла поїхати за вами аж сюди?
Вона, звичайно, має невеликий дохід,невпевнено пояснив Саймон.Десь до двохсот фунтів на рік. Думаю мабуть, так воно і є, вона продала свій капітал, щоб слідувати за нами.
Отже, прийде час, коли вона витратить усі свої ресурси й залишиться ні з чим?
Так
Саймон неспокійно засовався. Ця думка начебто стривожила його. Пуаро уважно спостерігав за чоловіком.
Так,сказав він.Неприємна думка
Дойл відказав доволі сердито:
Що ж, я нічим тут не допоможу,а тоді додав:Як вам мій план?