Прощання з людиною назавжди.
Властине хвилювання посилилося. І не лише тому, що за двадцять хвилин спостерігатиме, як попіл обережно розвіюють над землею, ніби викреслюючи людину з цього світу.
Некомфортною їй видавалася і присутність такої великої кількості людей на поминках Скляра.
Більшість цих людей за життя Єгора ненавиділа.
* * *
Рівне. Середа, 2 вересня 2020 року. 15:30
Кирях завершив телефонну розмову, все ще всміхаючись:
Летять на тиждень до Єгипту! Ось кому зараз по-справжньому добре. Один з наших оперативниківти його, мабуть, не знаєш, пояснив, коли Власта спантеличено глипнула на нього. Узяв дружину, малого сина й усі чкурнули у відпустку. Ось те, що я називаю раціональним використанням тієї дрібки днів, яку нам дають на відпочинок. Правильно, а чого тут сидіти у карантин? Я тобі скажу: він не перший. У нас ще один колега полетів туди, ще у неділю. Войтюк мав відвозити його на вокзал.
Я не можу збагнути, як справу могли віддати Гусейнову?!
Кирях приречено зітхнув: усі спроби відволікти Власту виявилися марними.
Власто, я розумію твоє обурення, але жодних причин, чому би він не міг розслідувати убивство Єгора, немає,вкотре терпляче пояснив Женя.
Подумки оперативник усміхнувся: з ким поведешся, від того й наберешся. Раніше характер патрульної був значно спокійніший. Зміни відчулися, коли вони з Єгором заприятелювали. Завжди роздратований і сердитий Єгор став поміркованішим, Власта натомістьсуворішою. Зміни ці, безперечно, були корисними для обох. З Єгором стало простіше спілкуватися, а Власту почали більше поважати: коли ти надто мякий, годі цього чекати.
Усім відомо, що Гусейнов заздрив йому і ненавидів, Власта підхопилася зі стільця, й заходилася міряти кроками маленький кабінетик оперативників.
Нині тут перебували лише вони, тож патрульна не гребувала давати вихід емоціям:
Чому, скажімо, справу віддали не Гочмановському? Він непоганий слідчий.
Власта прибрала з чола неслухняне пасмо світлого фарбованого волосся й почала масажувати скроні, рятуючись од скаженого головного болю, а відтак відчинила вікно і вдихнула свіжого повітря.
Вона витріщалася на вулицю, та водночас нічого не бачила. Перед очима й досі бовванів спогад, як Єгор лежав на асфальті, стікаючи кровю й помираючи. Ніби зараз, бачила вона нажахані обличчя довкола і намагання Киряха розігнати допитливий натовп. А щепригадувала свої спроби підтримати життєдіяльність Єгора до приїзду швидкої.
Чи правильно вона все зробила? Як їй тепер дивитися в очі його батькам?
Тобі відомо, що на Гусейнова написали заяву? наче виходячи з трансу, повідомила оперативнику.
Вона досі стояла до нього спиною, розмірковуючи про своє.
Хто? обличчя Киряха витягнулося від здивування.
Власта стенула плечима:
Якийсь алкаш. Сидить нині в ІТТ, чекає на обрання запобіжного заходу. Мовляв, Гусейнов побоями змусив його зізнатися у крадіжці, а насправді він не винен.
Не здивуюся, що Гусейнов саме так і чинив. Але ніхто нічого не доведе. Алкоголіки та наркоманине ті люди, яким суддя віритиме. Було таке двічі,зізнався Кирях, що на Гусейнова писали заяви, але обидва рази забирали. Сама подумай. Їхні слова проти слóва слідчого, що вже багато років працює у поліції. Зрештою, цей алкаш і справді може зводити наклеп. Для того, щоб довести провину Гусейнова, потрібен надійний свідок. Такий, чиїм свідченням можна було б вірити.
Єгор тільки й чекав, щоб хтось наважився написати заяву на Гусейнова. Тоді б він мав шанси довести, що його словане просто підозри. Він би нарешті домігся, щоб цю гниду звільнили. А тепер що виходить? Єгор загинув, а Гусейнов розслідує його смерть, Власта різко розвернулася й подивилася прямо на Киряха.
Власто, якщо ти переймаєшся, що ставлення Гусейнова до Єгора може якось негативно вплинути на розслідування, то запевняю: я за тим простежу
Кирях не договорив: у коридорі раптом стало галасно. Нерозбірливі слова чулися звідусіль, скидалося на тривогу. Відчинялися, а відтак гучно зачинялися двері, усі кудись бігли.
Що там таке? заінтригований Женя вистрибнув із кабінету. У голові промайнуло з тисячу думок. Інтуїція підказувала: трапилося щось серйозне.
За ним знехотя попрямувала Власта. Якусь мить вони здивовано витріщалися на те, що відбувається: усі бігли сходами донизу. За тридцять років роботи у поліції Кирях жодного разу не бачив такого ажіотажу.
Що трапилося? гукнув він до Куликаслідчий саме пробігав повз.
Олег Кулик лиш квапливо озирнувся і загадково посміхнувся: спускайтесьпобачите.
Цієї фрази виявилося достатньо, аби Женя та Власта без зайвих запитань приєдналися до натовпу, що мчав на перший поверх міськвідділу. Спустившись, обоє сторопіли, коли побачили, скільки людей зібралося перед виходом зі схиленими долі головами, немов щось роздивлялися на підлозі. Десь далеко з вулиці долинали гучні поліцейські сиренибез сумніву, машин було чимало.
Негайно криміналістів! гукнув хтось із натовпу ошелешеним черговим, на вигляд зовсім молодим.
Власта з Киряхом нахабно пробралися крізь людей. Мимоволі у Власти вирвався зойк, а оперативник смачно вилаявся, коли вони збагнули, у чому річ. Обоє вражено перезирнулися.
На підлозі лежала чоловіча нога. На ній вони помітили приклеєну скотчем цидулку.
Пізніше Власта та Женя довідалися: відрізану кінцівку привіз сюди невідомий. Він зайшов до міськвідділу, несучи на правому плечі щось загорнуте у чорну брудну тканину. Відтак спинився, уважно подивився на чергових, спокійно роздивився решту присутніх. Потім демонстративно розгорнув тканину, показуючи свій несподіваний дарунок. Поки закляклі від подиву правоохоронці німо витріщалися на відрізану ногу, чоловік спокійно вийшов і зник у невідомому напрямку.
Його так і не знайшли.
* * *
Рівне. Середа, 2 вересня 2020 року. 19:30
Попри всі намагання зібратися з силами, її думки розбігалися урізнобічВласта страшенно картала себе за розгубленість. Патрульна перевела погляд на колег. Ті зосереджено вивчали записку.
Стурбоване обличчя Киряха виглядало сірим, уздовж чола зібралися зморшки. Войтюк нервово кусав нижню губу, продумуючи наступні кроки. Завжди усміхнений і готовий пожартувати, цими днями він виглядав насупленим та сумним. Скидалося на те, що він схуд.
Перед ними на столі лежав папірець з нерівними краями, який, очевидячки, вирвали з невеличкого блокнота. Кульковою ручкою з неякісним синім стержнем хтось нашкрябав коротке послання:
«Хочете знати, хто убив Єгора Скляра? Розгадайте підказки».
Кожен із них розмірковував над тим, що сталося, й жоден не знав, як порушити мовчанку. До того ж жоден не знав, що робити з отриманою інформацією.
Мені лише одне спадає на думку, врешті озвався Кирях. Цей псих так поспішав, що навіть не потурбувався про ручку, яка би добре писала. Ви можете розібрати, що це за літера? Її майже не видно. Так само, як і цю, тицьнув пухким пальцем на те, що мало би бути літерою «д».
Та там і без того зрозуміло, що написано, сухо відповіла Власта. «Розгадайте».
Хтось хоче гратися, сердито промовив довготелесий Льоша Войтюк, один із нечисленних оперативників, якого Єгор Скляр уважав своїм другом. Наймолодший з усіх чотирьох приятелів: лише кілька днів тому йому виповнилося двадцять вісім.
За результатами графологічної експертизи, записку написав чоловік. Гострі кути літер свідчили про завзятість, непоступливість та різкий характер автора. Тільки вся ця інформація аж ніяк не допомогла у тому, щоб установити і впіймати особу, яка це послання написала.
Нині для них зявилося чимало викликів: довідатися, хто написав записку та привіз кінцівку; чию, власне, ногу привезли до міськвідділу й навіщо; яке відношення усе це мало до вбивства Скляра. І, звісно, найголовніше: хто вбив Єгора Скляра.
Перехоплення невідомого, що привіз ногу, відбувалося не лише у місті, а й районі та області загалом. За попередніми даними, до поліції він приїхав краденим стареньким Renault, зайшов до міськвідділу зі складеною навпіл брудною тканиною на плечі, що імітувала мішок, і відразу продемонстрував «дарунок». Усе відбувалося тихо, він не зронив жодного слова, лише якусь мить мовчки дивився на чергових. Відтак спокійно вийшов і зник, залишивши не лише кінцівку, а й авто. Скидалося на те, що невідомий зовсім не переймався тим, що може бути затриманим.
Поліція мала відеозапис його появи у міськвідділі і купу відбитків пальців, знайдених у машині. Водночас жодних доказів того, що вони належать саме цьому чоловіку: у поліцейській базі відповідностей не знайшлося.
Не думаю, що він не усвідомлював, що потрапить на камери й ми матимемо запис із його зовнішністю, озвався Войтюк. А навіть якби й не це, чимало поліцейських бачили його і без проблем би склали фоторобот. Ви коли-небудь зустрічали злочинця, який сам привозить частину трупа до поліції й зовсім не криється?
Найбільше мене турбує те, що це все якось повязане з Єгором. І мене страшенно дратує, що я ніяк не можу збагнути, як саме, задумливо промовила Власта.
У мене від усього цього дах зриває,зізнався Женя, втомлено розтираючи обличчя. У животі гучно забурчаловін не їв од самого ранку.
Одне ми знаємо точно, промовила Власта. Той, хто привіз цю кінцівку, знає, хто і чому вбив Єгора. Або ж він і є вбивцею.
Або ж це просто божевільний, який вирішив скористатися ситуацією з Єгором, і потролити поліцію, Кирях почухав ретельно поголене підборіддя.
Урешті йому набридло безрезультатно витріщатися на цидулку й він усівся за свій стіл. Зазвичай, розмірковуючи над справами, вони любили заварити кави, проте сьогодні цього бажання не виникло. Кирях із жалем кинув погляд на старенький електрочайник і пачку кави, яку лише кілька днів тому приніс Єгорвін був затятим любителем цього напою. Ба більше: відучив їх пити маккаву. Лише якісна арабіка. А його до цього привчила Таня.
«Як там вона?»Женя збагнув, що так і не висловив дівчині свої співчуття.
Що відомо про вбитого? поцікавилася Власта.
Ні-чо-го, Льоша виглядав роздратованим. Оперативник вкинув до рота цукерку, нервово розкусив і прожував. Він часто гриз їх, коли чимось переймався. Кабінетом ширився недоречний запах різноманітних льодяників: барбарисових, дюшесових та евкаліптових. Експертиза встановила, що кінцівку відтяли чимось дуже гострим, найімовірніше, сокирою. Це поки все, що ми маємо, розвів руками. Інші частини тіла не знайдено.
Жах! не втрималася патрульна, втомлено похитала головою, відтак подивилася на годинник: донька саме мала повернутися додому від репетитора з англійської.
Цього року Катя перейшла до одинадцятого класу й тепер посилено готувалася до ЗНО.
Ну, в нас немає іншого варіанту, окрім як розплутати цей клубок. Ми мусимо знайти того, хто вбив Єгора, рішуче заявив Кирях.
Двері кабінету несподівано розчинилися, й на порозі зявився Гусейнов.
* * *
Рівне. Середа, 2 вересня 2020 року. 19:30
Цього дня Таня прокинулася рано. Звично повернула голову праворучтуди, де колись спав Єгор. Зараз мав би зявитися Маркіз: коли чув, що обоє прокинулисявін потягувався, відтак радісно підбігав, добряче виспаний за ніч на їхніх ногах. Кіт хотів їсти й робив усе, аби це зрозуміли.
Вона не змогла залишити тварину в себеМаркіз нагадував їй про нареченого. Коли Власта довідалася, що Таня планує віддати кота до притулку, відразу зголосилася забрати. Своїм колегам та друзям Таня не зізналася, що передала кота патрульній. Надто вже їй набридли нашіптування, що дружба між Єгором та Властою не така вже й невинна. Частенько Єгор заходив до патрульної у гості, заприятелював із її донькою. Натхненним бігав містом, вишукуючи для малої подарунок на день народження. Подруги вмовляли Таню вплинути на ці «дивні» стосунки Єгора з людиною, із якою мав чимало спільного: від улюбленої роботи до поглядів на життя.
Сьогоднівперше за багато роківїй страшенно захотілося курити. Цю шкідливу звичку вона кинула майже десять років тому, і, хоч спершу було важко, потім з цим не виникало жодних проблем. І ось знову.
До того ж вона відчула смак кокаїну, на який свого часу «підсадив» кавалер. Пригадала, як легко і добре ставало після нього. Проблеми зникали й відчувалося блаженство. Вони частенько ним балувалися після вечері у дорогому ресторані. Тоді їй, кухарці з дешевенької забігайлівки, ці вечори у розкішному ресторані зі смачними, гарно оформленими стравами та забезпеченим чоловіком поруч, який не втомлювався сипати компліментами, видавалися раєм. Саме тоді вона зрозуміла, що прагне працювати у такому ж красивому закладі, і навіть більшесамій заснувати подібний. У той час, поряд із коханим багатим чоловіком, їй це здавалося більш ніж реальним. Вона лишила хлопця, з яким саме зустрічалася тоді, і цілковито захопилася новим життям.
А потім довелося повернутися до реальності. Бо, як виявилося, її грошовитий кавалер мав зовсім інші плани на життя. Хто-хто, а Таня у ці плани не входила.
Дівчина залишилася ні з чим. Ба гірше: тепер вона не мала доступу до дорогого наркотику, відтак була змушена перейти на дешевий. Її вигнали з роботи; люди, яких вважала друзями, лишили; натомість зявилися нові знайоміпереважно наркомани та дрібні злочинці. Одного разу вона заледве уникнула увязнення за одну з крадіжок, які вони час від часу влаштовували, аби знайти гроші на нові дози. То була одна з перших справ Єгора, і він би кинув її за ґрати, якби потерпіла не забрала заяву (серед крадіїв виявився її син). Ще за кілька місяців Таня мало не померла від передозування.
Тоді, роздивляючись укриті грибком стіни лікарняної палати, відчуваючи на собі зневагу медперсоналу і навіть острах, пригадуючи своє, хай бідне, проте гідне життя до появи наркотиків, вона вирішила, що більше так не житиме. Реабілітація проходила важко, але поряд були батькиїхня підтримка зіграла вирішальну роль. Ще за кілька місяців Таня спромоглася знайти роботу кухарки, знову повернувшись до улюбленої справи.
Коли, багато років по тому, доля знову звела її з Єгором, він її не впізнав. На той час вона вже працювала у дорогому ресторані, мала прекрасний квітучий вигляд. Вона б ніколи не нагадала Єгорові, де та за яких обставин вони вперше зустрілися. Тільки несподівано втрутився Адріян Скляр, який звідкись дізнався про її минуле. Таня люто зненавиділа старого за те, що насмілився посягнути на її так важко здобуте благополуччя. На щастя, Єгор проігнорував батькові вмовляння покинути колишню наркоманку. Він став першою людиною її нового життя, яка довідалася про її минуле і не покинула її. Ба більше: він став першим, кого вона підпустила не лише до свого тіла, а й до душі.
І ось тепер людина, яка мало не зруйнувала її життя кілька років тому, сидить перед нею і ставить запитання.
Таню, подумайте добре. Можливо, Єгор щось згадував у розмовах? Можливо, хтось йому погрожував? Щось мусило бути, наполягав сивочолий чоловік в окулярах.
Його маленькі очиці прискіпливо роздивлялися худеньку темноволосу дівчину, яка сиділа перед ним. Сьогодні без макіяжу, з почервонілими від сліз очима та носом. Таня нервово заламувала пальці, уникаючи погляду. Він достеменно не знав, скільки їй років, однак йому було відомо, що вона не набагато молодша від сина. Колись вони з Єгором планували одружитися. Тоді він так і не схвалив вибір сина, а коли ці двоє розійшлися, подумки зрадів. Він ніколи не довіряв цій жінці. А тепервиявляється, вони помирилися. Адріян Скляр стиснув вуста у тоненьку, мов волосина, лінію.
Дівчина тим часом заперечно похитала головою. Як не намагалася, нічого подібного у памяті не зринало. Їй страшенно хотілося, щоби непроханий співрозмовник нарешті пішов. Сьогодні їй дозволили взяти відгул, і все, чого бажалося, повернутися у ліжко й ні про що не думати. Ліжко, яке ще досі зберігало у собі запах і тепло Єгора.
У першій половині дня Таня стійко витримала дзвінки, вислуховуючи співчуття від різних людей. Телефонували навіть колеги Єгора, яких вона майже не знала. Навіть ті, які, як вона вважала, не мають її номера: зокрема кілька з Луцька, Антон Гусейнов і Тарас Нагай. Після обіду Таня вимкнула мобільний і спробувала заспокоїтися.
Адріян Скляр заявився без дзвінка.
Ви не сварилися останнім часом?
Таня звела здивований погляд на батька Єгора. Світло відбивалося від скелець його окулярів, однак ворожі й безжальні очі вона бачила чудово. Від цієї людини віяло крижаним холодом.
До чого це запитання? у її карих очах умить спалахнула неприхована неприязнь.
Адріян Скляр аж ніяк не збентежився через виклик у поставленому запитанні. Навпаки: своїм прискіпливим спогляданням укотре за зустріч змусив дівчину знітитися. Таня на мить відвела очі, а потім так і не наважилася на новий прямий погляддивилася повз нього. Дівчина чекала на відповідь, але так і не отримала її. Натомість укотре переконалася, що Єгорові мало бути дуже несолодко з цією людиною.